А) вивченні об’єктивної реальності, розробці найдоцільніших варіантів рішень поставленого завдання з урахуванням досягнень науки і практики
Тести з навчальної дисципліни
«Планування і контроль на підприємстві»
для студентів спеціальності«Економіка підприємства»
Укладачі тестів:
Професор ХНТУСГ ім. Петра Василенка Мазнєв Григорій Євтійович
Старший викладач ХНТУСГ ім. Петра Василенка Калініченко Сергій Миколайович
Тема: Планування в системі менеджменту аграрного підприємства
1. Об’єктом планування на підприємстві є:
а) відносини, що складаються між учасниками виробничого процесу;
б) господарська, соціальна та екологічна діяльність;
в) зовнішньогосподарська діяльність;
г) економічна діяльність.
2. Предметом планування як науки є:
а) господарська діяльність, що спрямована на одержання прибутку;
б) соціальна діяльність, що забезпечує умови для відтворення працівника і реалізації його інтересів;
в) відносини, що складаються між учасниками виробничого процесу з приводу встановлення цілей та комплексу заходів, що забезпечують їх досягнення;
г) максимізація прибутку підприємства.
3. Об’єктивні причини обмеження можливостей планування на підприємстві:
а) невизначеність ринкового середовища; витрати планування; масштаби діяльності підприємства;
б) пріоритети короткострокових завдань та інтересів над довгостроковими;
в) слабкі навички управлінців у плануванні;
г) витрати планування.
4. Суб’єктивні причини обмеження можливостей планування на підприємстві:
а) витрати планування; масштаби діяльності підприємства;
б) пріоритет короткострокових завдань та інтересів над довгостроковими; природа особистості спеціаліста в галузі планування – плановика;
в) невизначеність ринкового середовища;
г) навички управлінців у плануванні.
5. Принцип єдності в плануванні передбачає:
а) координацію планової діяльності на горизонтальному рівні, тобто рівні функціональних підрозділів та інтеграцію планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів;
б) постійну змінюваність розроблених планів;
в) взаємоузгодження довго - , середньо - , та короткострокових планів;
г) інтеграція планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів.
6. Принцип системності в плануванні передбачає:
а) існування сукупності елементів, взаємозв’язку між ними, наявності єдиного напрямку розвитку елементів системи, поведінки, що зорієнтовані на загальні цілі;
б) необхідну і достатню кількісну відповідність між взаємозв’язаними розділами та показниками плану;
в) оптимальність використання системи застосовуваних ресурсів;
г) координація планової діяльності на горизонтальному рівні.
7. Принцип гнучкості в плануванні передбачає:
а) забезпечення інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів;
б) забезпечення координації планової діяльності на рівні функціональних підрозділів;
в) надання планам в процесі планування здатності змінювати свій напрям в зв’язку з виникненням непередбачуваних обставин;
г) забезпечення інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів та на рівні функціональних підрозділів.
8. Під методом планування розуміють:
а) сукупність прийомів розробки, обґрунтування та аналізу прогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів, системи розрахунків планових показників, їх вчасного узгодження;
б) конкретний спосіб, технічний прийом, за допомогою якого вирішується яка-небудь проблема планування, розраховуються числові значення показників пропозицій;
в) забезпечення необхідної і достатньої кількісної відповідності між взаємозв’язаними розділами та показниками плану;
г) обґрунтування та аналізу прогнозів.
9. Під методикою планування розуміють:
а) сукупність методів, прийомів розробки, обґрунтування та аналізу прогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів, системи розрахунків планових показників, їх вчасного узгодження;
б) конкретний спосіб, технічний прийом, за допомогою якого вирішується яка-небудь проблема планування;
в) забезпечення необхідної і достатньої кількісної відповідності між взаємозв’язаними розділами та показниками плану;
г) розрахунок числових значень, економічних показників.
10. Евристичні методи планування ґрунтуються на використанні:
а) непрямої і неповної інформації, досвіду спеціалістів-експертів, інтуїції;
б) статистичних даних за попередні роки (середніх величин);
в) прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх змін у результаті освоєння організаційно-технічних заходів у плановому періоді;
г) інтуїтивне передбачення фахівців.
11. Експертні (оцінні) чи евристичні методи в планування використовують:
а) при визначенні планових показників на основі розрахунків впливу найважливіших факторів (чинників), що обумовлюють зміни цих показників;
б) при проведенні масової оцінки – з’ясування думки окремих груп населення під час соціальних досліджень щодо суті певної проблеми планування;
в) при розробці найдоцільніших варіантів рішень поставленого завдання з урахуванням досягнень науки і практики;
г) при визначенні показників виробничо-фінансових планів роботи підприємств.
12. Суть розрахунково-конструктивного методу планування полягає в :
а) вивченні об’єктивної реальності, розробці найдоцільніших варіантів рішень поставленого завдання з урахуванням досягнень науки і практики
б) визначенні планових показників на основі розрахунків впливу найважливіших факторів (чинників), що обумовлюють зміни цих показників;
в) установлені мети та відповідного кінцевого значення планових показників з обчисленням проміжних їх величин;
г) застосуванні сучасних методів планування з використанням комп’ютерних програм.
13. Фактографічні методи прогнозування базуються на:
а) фактичному інформаційному матеріалі про об’єкт прогнозування і його минулий розвиток;
б) суб’єктивній інформації, наданій спеціалістами-експертами;
в) проведенні анкетних опитувань спеціалістами обраної галузі знань;
г) визначенні планових показників на основі розрахунків впливу найважливіших факторів (чинників), що обумовлюють зміни цих показників.
14. До експертних методів відносяться:
а) випереджальні методи прогнозування; статистичні методи;
б) метод «комісій», метод «мозкових атак», метод що передбачає проведення анкетних опитувань;
в) метод балансових та оптимізаційних моделей;
г) метод прогнозування та моделювання.
15. Економічне прогнозування являє собою:
а) довільний набір цифр, продиктований суб’єктивними побажаннями того чи іншого керівника чи плановика;
б) сукупність прийомів обґрунтування та аналізу прогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів;
в) наукове обґрунтування можливих змін або якісного стану економіки в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану;
г) аналіз соціально-економічних і науково-технічних процесів.
Тема: Стратегічне і перспективне планування
16. Стратегія виживання:
а) вирівнювання обсягу продажу, прибутку, з поступовим переходом до захисної та наступальної стратегії;
б) зростання обсягів продажу, прибутку та капіталу;
в) захисна стратегія, яку використовують в умовах глибокої кризи економічної діяльності підприємства;
г) стратегія стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу.
17. Стратегія зростання:
а) стратегія стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу;
б) вимушена жорстка економія витрат;
в) захисна стратегія, яку використовують в умовах глибокої кризи економічної діяльності підприємства;
г) вирівнювання обсягу продажу, прибутку, з поступовим переходом до захисної та наступальної стратегії.
18. Стратегія стабілізації це:
а) скорочення, або навіть ліквідація нерентабельних галузей;
б) стратегія, яка передбачає вирівнювання продажу, прибутку з наступним їх підвищенням і поступовим переходом до стану зростання;
в) захисна стратегія, яку використовують в умовах глибокої кризи економічної діяльності підприємства;
г) стратегія стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу.
19. Стратегія це:
а) визначення основних довготермінових цілей і завдань підприємства, генеральну програму дій;
б) сукупність способів і прийомів для досягнення поставленої мети;
в) сукупність дій і рішень, які приймає керівництво в процесі роботи;
г) напрями розвитку об’єкта планування.
20. Тактика це:
а) визначення основних довготермінових цілей і завдань підприємства, генеральну програму дій;
б) сукупність способів і прийомів для досягнення поставленої мети;
в) сукупність дій і рішень, які приймає керівництво в процесі роботи;
г) процес реалізації результатів оперативно-календарного планування.
21. Стратегічне планування відрізняється від традиційного перспективного за:
а) трактуванням майбутнього в діяльності підприємства;
б) аналітичною базою, яка використовується в процесі планування;
в) застосуванням методів контролю за результатами виконання планових завдань;
г) складністю.
22. Стратегічне планування являє собою:
а) науково обґрунтовану програму виробничої діяльності підприємства на календарний рік;
б) сукупність дій і рішень, які приймає керівництво у процесі розробки специфічних стратегій, спрямованих на досягнення організацією своїх цілей;
в) процес управління командою і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів;
г) визначення основних довготермінових цілей і завдань підприємства, генеральну програму дій.
23. Продуктово-ринкова стратегія це:
а) сукупність дій, які визначають характер управління підприємством;
б) сукупність стратегічних рішень, що визначають номенклатуру, обсяг та якість продукції, способи поведінки підприємства на ринку;
в) сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства;
г) процес управління командою і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів.
24. Ресурсно-ринкова стратегія це:
а) це сукупність стратегічних рішень, що визначають поведінку підприємства на ринку виробничо-фінансових та інших факторів і ресурсів виробництва;
б) сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства.
в) сукупність стратегічних рішень, що визначають номенклатуру, обсяг та якість продукції, способи поведінки підприємства на ринку;
г) сукупність дій, які визначають характер управління підприємством.
25. Технологічна функціональна стратегія це:
а) рішення, що дають змогу визначити способи залучення, накопичення і витрачання виробничих ресурсів підприємства;
б) стратегічні рішення, що визначають динаміку технології підприємства і вплив на неї ринкових факторів;
в) визначення типу і структуру колективу працівників підприємства в залежності від технології виробництва сільськогосподарської продукції;
г) сукупність рішень, що визначають обсяг та якість продукції, способи поведінки підприємства на ринку.
26. Соціальна функціональна стратегія це:
а) сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства, а також характер взаємодії з його акціонерами;
б) сукупність рішень, що визначають характер управління підприємством;
в) рішення, що дають змогу визначити способи залучення, накопичення і витрачання соціальних ресурсів підприємства;
г) процес управління командою і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів.
27. Функціональна стратегія стратегічного управління це:
а) сукупність рішень, що визначають характер управління підприємством під час реалізації обраної стратегії;
б) це сукупність стратегічних рішень, що визначають поведінку підприємства на ринку виробничо-фінансових та інших факторів і ресурсів виробництва;
в) сукупність стратегічних рішень, що визначають спосіб поведінки підприємства на ринку;
г) сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства, а також характер взаємодії з його акціонерами.
28. Інтеграційна функціональна стратегія це:
а) рішення, що дають змогу визначити способи залучення, накопичення і витрачання виробничих ресурсів підприємства;
б) сукупність рішень для визначення на перспективу функціонально-управлінських взаємодій підприємства з іншими підприємствами;
в) це сукупність стратегічних рішень, що визначають поведінку підприємства на ринку виробничо-фінансових та інших факторів і ресурсів виробництва;
г) сукупність рішень, що визначають характер управління підприємством під час реалізації обраної стратегії.
29. Конгломерат це:
а) поєднання в одній фірмі декількох виробництв без прямої виробничої кооперації;
б) поєднання в одній фірмі декількох виробництв на основі кооперації;
в) об’єднання кількох різнопрофільних фірм для здійснення некомерційної діяльності;
г) асоціація підприємств.
30. Під інноваціями розуміють:
а) сукупність виробничого потенціалу підприємства та його структура;
б) нововведення в різних сферах діяльності підприємства;
в) нововведення, які стосуються професійного складу колективу працівників підприємства;
г) виробництво продукції, товарів, послуг.