Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних юридичних чи фізичних осіб до інших. Поняття «грошовий обіг» стосується лише частини грошового обороту ─готівкового грошового обороту.

Швидкість обігу грошей ─ це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Вона характеризує інтенсивність руху грошей, коли вони функціонують як засоби обігу і платежу.

Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

(3.2)

де - V - швидкість обігу грошей;

P - середній рівень цін на товари та послуги;

Q - фізичний обсяг товарів та послуг, які реалізовано в даний період;

M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (PQ), (за певних умов це може бути сума ВВП)й обернено пропорційно ─ з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (M) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов’язаний переважно з грошовим обігом.

Величина V залежить від:

- частоти й обсягів товарних операцій;

- нетоварних платежів (фіскально-бюджетних, кредитних тощо).

Закон грошового обігу. В обігу на певний період часу має знаходитися грошей не більше, ніж це необхідно для оплати товарів і послуг, що реально існують, за цінами, що склалися на даний момент.

Якщо формалізувати суть цього закону, то її можна виразити рівнянням

Мф = Мн, (3.3)

де - Мф - фактична маса грошей в обігу; Мн – об’єктивно необхідна для обігу їх маса.

Коли Мф > Мн, можна зробити висновок, що в обігу з'явилися зайві гроші.

Коли Мф < Мн, можна зробити висновок про нестачу грошей в обігу.

В умовах золотого стандарту вирівнювання Мф і Мн забезпечується «автоматично»:

при Мф > Мн ─ гроші акумулюються у скарби, якщо Мф < Мн ─ гроші зі скарбів повертаються до обігу.

В умовах функціонування грошей без матеріальної субстанції ситуація Мф > Мн стає хронічною. Потрібні спеціальні макроекономічні заходи та регулятори для вирівнювання Мф = Мн.

Визначення Мн.Існують різноманітні форми грошей в обігу. Величина Мн охоплює всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу ─ готівкову і безготівкову.

У середньому кількість грошей, необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці.

Цю залежність можна виразити формулою

Мн = (3.4)

- сума цін товарів, що реалізуються за певний період;

V- середня кількість оборотів грошової одиниці за цей самий період.

Якщо врахувати всі додаткові фактори, що впливають на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

Мн = , (3.5)

де K - сума продажів товарів і послуг у кредит;

П - загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

ВП ─ сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

3.4. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор

Випуск в обіг грошових знаків у всіх формах називається емісією.

Емісія грошей:

─ первинна, здійснює ЦБ у готівковій та безготівковій формах;

─ вторинна, здійснюють комерційні банки у безготівковій формі шляхом грошово-кредитної мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.

Грошово-кредитний мультиплікатор ─ це процес створення безготівкових грошей при кредитуванні банками клієнтури на основі вільних резервів, що надійшли до банку ззовні.

Вільний резерв ─ це сукупність грошових коштів банківських установ, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

За економічним змістом формування вільного резерву здійснюється за формулою

(3.6)

деВР ─ вільний резерв;

К ─ капітал банку;

ЗК ─ залучені банком кошти в депозити;

МБК ─ сальдо заборгованості банку з міжбанківського кредиту, включаючи і кредити НБУ;

ВСФ ─ відрахування до централізованого страхового фонду;

АО ─ вкладення банку в активні операції;

ОР ─ обов’язковий резерв.

Фактичний рівень мультиплікатора, що склався на певний час, визначають за формулою

(3.7)

де m ─ величина грошово-кредитного мультиплікатора;

MO ─ маса готівки в обороті;

D ─ маса грошей на депозитах комерційних банків;

R ─ сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).

Рівень “m” зростає у міру збільшення показника D/MO; рівень “m” зростає у міру зменшення показника R/D.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Сутність і структура грошового обороту

2. Структура грошової маси, грошові агрегати

3. Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

4. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор

5. Розрахувати завдання:

На підставі даних таблиці 1 розрахувати:

1) показники оборотності грошової маси:

а) швидкість обороту (кількість оборотів) грошової маси;

б) тривалість одного обороту;

в) як змінилася оборотність грошової маси.

2) показники оборотності готівкових грошей:

а) швидкість обороту (кількість оборотів) готівкових грошей;

б) тривалість одного обороту.

3) частку готівки в грошовій масі

4) модель швидкості обороту грошової маси

5) абсолютну зміну оборотності грошової маси, в т. ч. за рахунок зміни: а) швидкості обігу (кількості оборотів) готівкових грошей; б) частки готівки в грошовій масі.

6) коефіцієнт монетизації економіки.

Зробити економічно обґрунтовані висновки.

Таблиця 1

Дані для розрахунку, млрд. грн.

Показники	Базисний рік (₀)	Поточний рік (₁)
ВВП	14 245	17 411
Грошова маса	3 854	4 988
Готівкові гроші		1 843