Виробничий, технологічний і трудовий процеси

Виробничим називається процес перетворення вихідних матеріалів у ютову продукцію. Звичайно розрізняють основні виробничі процеси, призначенням яких є випуск продукції для ринку, і допоміжні процеси (ремонтні, транспортні і т. д), що забезпечують нормальне функціону­вання підприємства.

Кожен виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність змін, що зазнають предмети праці, і як сукупність дій працівників, спрямованих на доцільну зміну предметів праці. У першому випадку говорять про технологічний процес, у другому — про трудовий.

Таким чином, технологічний процес — це доцільна зміна форми, розмірів, стану, структури, місця предметів праці. Технологічні процеси класифікуються за слідуючими основними ознаками: джерелом енергії; ступенем безперервності; способом впливу на предмет праці.

За джерелом енергії технологічні процеси можна поділити на пасивні й активні. Перші відбуваються як природні процеси і не вимагають додаткової, перетвореної людиною енергії для впливу на предмет праці (наприклад, остигання металу в звичайних умовах і т. д.). Другі протікають або в результаті безпосереднього впливу людини на предмет праці, або в результаті впливу засобів праці, що приводяться в рух енергією, доцільно перетвореною людиною.

За ступенем безперервності впливу па предмет праці технологічні процеси поділяються на безупинні і дискретні. При перших технологічний процес не переривається під час завантаження сировини, видачі готової продукції і контролю за нею. Другі характеризуються наявністю перерв у ході технологічного процесу.

За способом впливу па предмет праглі і виду застосовуваного устаткування розрізняють механічні й апаратурні технологічні процеси. Механічні процеси здійснюються вручну чи за допомогою машин (верстатів, складальних автоматів і т. д.). У цих процесах предмет праці піддається механічним впливам, тобто змінюються його форма, розміри, положення. Механічні процеси переважають у машинобудуванні. При апаратурних процесах відбувається зміна фізико-хімічних властивостей предмета праці під впливом хімічних реакцій, теплової енергії, різного роду випромінювань чи біологічних об'єктів. Вони протікають в апаратах різних конструктивних форм — печах, камерах, ваннах, судинах і т. д. Продукт апаратурного процесу може відрізнятися від сировини за хімічним складом, структурою й агрегатним станом. Такі процеси переважають у хімічній, металургійній, харчовій і мікробіологічній галузях промисловості.

Усі види технологічних процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише в результаті праці його працівників. Трудові процеси розрізняються за такими основними ознаками: характером предмета праці і продукту праці, функціями працівників, ступенем участі людини у впливі на предмет праці (ступенем механізації праці), тяжкістю праці.

За характером предмета і продукту праці виділяються два види трудових процесів: матеріально-енергетичні й інформаційні. Перші характерні для робітників, другі — для службовців. Предметом і продуктом праці робітників є речовина (сировина, матеріали, деталі, машини) чи енергія (електрична, теплова, гідравлічна і т. п.). Предметом і продуктом праці службовців є інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т. д.).

Подальша диференціація трудових процесів робітників та службовців виробляється за їхніми функціями. Нині прийнято поділяти трудові процеси на основні і допоміжні і, відповідно, робітників — на основних і допоміжним. До перших відносять робітників основних цехів, безпосередньо зайнятих випуском продукції даного підприємства, до других усіх робітників допоміжних цехів і тих робочих основних цехів, котрі зайняті обслуговуванням устаткування і робочих місць (ремонтників, комплектувальників і т.

д.)-

Така класифікація становить інтерес для статистичних досліджень, але малопридатна при організації праці, тому що не враховує змісту праці різних груп робітників. Зокрема праця токаря, що працює в ре­монтному чи інструментальному цеху, за своїм змістом аналогічна праці токаря, зайнятого виготовленням основної продукції підприємства. Тому з позицій організації і нормування праці доцільно виділити трудові процеси робітників, зайнятих випуском продукції основних цехів; випуском продукції допоміжних цехів; обслуговуванням устаткування і робочих місць в основних і допоміжних цехах.

Службовці підприємства за виконуваними функціями поділяються на три категорії: керівники, фахівці і технічні виконавці.

Функції керівників підрозділів підприємства полягають у прийнятті рішень і забезпеченні їхнього виконання. Функції фахівців інженерів, економістів, техніків) полягають у підготовці інформації конструкторської, технологічної, планової, облікової), на основі якої керівники приймають рішення. Технічні виконавці забезпечують необхідні умови для роботи керівників і фахівців.

За ступенем участі людини у впливі на предмет праці трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні й автоматизовані.

Ручними називаються процеси, у яких вплив на предмет праці здійснюється працівниками без застосування додаткових джерел чи енергії за допомогою ручного інструмента, що приводиться в рух додатковим джерелом енергії (електричної, пневматичної і т. п.). Прикладами ручних процесів є: зборка вузлів і виробів, відпилювання, шабрування, фарбування малярською кистю, свердлення отворів електродрилем і т. п.

До машинио-ручних відносяться процеси, при яких технологічний вплив на предмет праці виробляється за допомогою виконавчих механізмів машини (верстата), але переміщення інструмента щодо предмета праці чи предмета праці щодо інструмента здійснюється зобітником. Наприклад, обробка деталей на металорізальних верстатах при ручній подачі.

При машинних процесах зміна форми, розмірів і інших сарактеристик предмета праці здійснюється машиною без фізичних іусиль робітника, функції якого полягають в установці і знятті іредмета праці і управління роботою машини. Наприклад, обробка іеталі на верстаті при механічній подачі інструмента.

Автоматизовані процеси характеризуються тим, що технологічний (илив на предмет праці, його установка і зняття виконуються без /часті робітника. Залежно від ступеня автоматизації функції ірацівників в умовах автоматизованого виробництва можуть полягати і контролі за роботою машин, усуненні відмовлень, налагодженні, іміні інструментів, забезпеченні необхідних запасів предметів праці й нструментів, складанні програми роботи машин.

Слід зазначити, що в багатьох схемах класифікації трудових троцесів до перерахованих видів відносяться й апаратурні. При цьому імішуються дві зовсім різні ознаки класифікації: ступінь механізації іраці і тин застосовуваного устаткування, то визначає спосіб впливу іа предмет праці. Таке сполучення ознак класифікації неправомірне. Де видно хоча б з того, Ідо апаратурні процеси можуть бути як івтоматизованими, так і неавтоматизованими.

18 Умови праці

Умовами праці називаються характеристики виробничого процесу і виробничого середовища, що вшивають на здоров'я і результати діяльності співробітників підприємства.

Характеристики виробничого процесу визначаються застосовуваним устаткуванням, предметами і продуктами праці, технологією, системою обслуговування робочих місць.

Виробниче середовище передусім характеризується санітарно-гігієніч-ними умовами праці (температура, шум, освітленість, запиленість, загазованість, вібрація і т. д.); безпекою трудової діяльності; режимом праці і відпочинку: взаєминами між співробітниками.

Таким чином, умови праці можуть розглядатися в технічних, організаційних, психофізіологічних, соціальних, правових та інших аспектах.

Проектування умов праці здійснюється з урахуванням статі, віку, стану здоров'я, кваліфікації, психологічних і соціальних характеристик співробітників підприємства. Розроблено системи рекомендацій і нормативних матеріалів різного ступеня спільності й обов'язковості (рекомендації Міжнародної організації праці, загальнодержавні, галузеві, регіональні, заводські норми), що повинні використовуватися при проектуванні умов праці.

Зокрема необхідно враховувати обмеження з участі жінок у ряді виробництв зі шкідливими умовами праці (металургійні, хімічні, гірничорудні підприємства); з максимальної маси переміщуваних вантажів (для чоловіків і жінок); з припустимих рівнів радіоактивності, запиленості, загазованості, шуму, вібрації і т. д.

Основними директивними документами, що регламентують умови прані, є санітарні норми проектування підприємств, будівельні норми і правила (БНіГТ), Дст, вимоги техніки безпеки й охорони праці.

У санітарних нормах проектування промислових підприємств установлені гранично допустимі концентрації (ГДК) вмісту шкідливих речовин у робочій зоні. Для забезпечення нормальних умов праці необхідне удосконалювання технології, герметизація й автоматизація устаткування, вентиляція виробничих приміщень.

Інтенсивність праці характеризується кількістю енергії людини, затрачуваної за одиницю робочого часу, і є найважливішим компонентом тяжкості праці, що визначає сумарний вплив усіх факторів трудового процесу на організм працюючих. Співвідношення понять інтенсивності і тяжкості праці є предметом дискусій.

До основних факторів, що виливають на інтенсивність праці, відносяться:

• ступінь зайнятості працівника впродовж робочого дня;

• темп праці, тобто кількість робочих рухів за одиницю часу;

• зусилля, необхідні при виконанні роботи, що залежать від маси переміщуваних предметів, особливостей устаткування, організації праці;

• кількість об'єктів, що обслуговуються (верстатів, робочих
місць іт. д);

• розміри і маса предметів праці;

• величина партій заготівель;
спеціалізація робочого місця;

• санітарно-гігієнічні умови праці;

• форми відносин у виробничих колективах.

Вимірювання інтенсивності і тяжкості праці являє собою дуже ;кладну проблему, що дотепер не має задовільного вирішення. Методи оцінки інтенсивності і тяжкості праці враховують:

• витрати енергії працівників;

• темп роботи;

• думки працівників про ступінь стомлення;

• психофізіологічні характеристики стомлення.

Ці показники повинні застосовуватися з урахуванням особливостей іналізованої роботи. Зокрема вимір витрат фізіологічної енергії і темпу хоботи не можна використовувати для оцінки інтенсивності розумової праці. При аналізі тяжкості праці доцільно виходити зі ступеня лтшлення працівників, оцінюваної як суб'єктивно (на основі зпитувань персоналу), так і об'єктивно (на основі аналізу психофізіологічних характеристик). Необхідно враховувати також фактори, вплив яких виявляється не відразу (радіоактивне зипромінювання, канцерогени тощо).