Список використаних джерел. на засіданні кафедри страхування
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні кафедри страхування
Та ризик-менеджменту
протокол №3 від 19 жовтня 2010 року
доц. Пікус Р.В.____________________
Київ – 2010
Укладачі:
д.е.н., професор Лютий І.О.
д.е.н., професор Науменкова С.В.
к.е.н., доцент Пікус Р.В.
к.е.н., доцент Любкіна О.В.
к.е.н., доцент Версаль Н.І.
к.е.н., доцент Приказюк Н.В
к.е.н., асистент Боровікова М.О.
Методичні вказівки до написання і захисту курсових робіт студентами напряму підготовки 6.030508 - «Фінанси і кредит» денної та заочної форм навчання.
Укладачі: д.е.н., професор Лютий І.О., д.е.н., професор Науменкова С.В., к.е.н., доцент Пікус Р.В., к.е.н., доцент Любкіна О.В., к.е.н., доцент Версаль Н.І., к.е.н., доцент Приказюк Н.В., к.е.н., асистент Боровікова М.О.
Схвалено на засіданні кафедри страхування та ризик-менеджменту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, протокол № 3 від 19 жовтня 2010 р.
Зав. кафедри ____________________________Р.В. Пікус
Методичні рекомендації обговорено та схвалено на засіданні НМК економічного факультету, протокол № ___ від ______ ____________2010 року
Голова НМК ____________________________Т.М.Литвиненко
Методичні рекомендації обговорено та схвалено на засіданні Вченої ради економічного факультету, протокол № ___ від ___ ___________2010 року
Вчений секретар ради ______________________В.В.Вірченко
ЗМІСТ
І. Загальні положення.. 5
ІІ. ПОРЯДОК ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ та призначення їх керівників 6
ІІІ. ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ до написання КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 6
3.1. Підбір і вивчення літератури. 6
3.2. Складання і затвердження плану. 7
IV. ВИМОГИ ДО структури КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 8
V. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 8
5.1. Титульний аркуш.. 8
5.2. Зміст. 8
5.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (якщо необхідно) 8
5.4. Вступ 9
5.5. Основна частина. 9
5.6. Висновки. 10
5.7. Список використаних джерел. 10
5.8. Додатки. 10
VI. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ КУрсОВОЇ РОБОТИ.. 11
6.1. Загальні вимоги. 11
6.2. Нумерація. 11
6.3. Ілюстрації 12
6.4. Таблиці 12
6.5. Формули. 14
6.6. Загальні правила цитування, примітки та посилання на використані джерела. 14
6.7. Оформлення списку використаних джерел. 16
6.8. Додатки. 16
VІІ. ФОРМА ТА ПОРЯДОК АТЕСТАЦІЇ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 16
VIII. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 17
ДОДАТКИ.. 20
І. Загальні положення
Методичні рекомендації визначають загальні вимоги, що висуваються до порядку виконання, оформлення, захисту та критеріїв оцінювання курсових робіт, що виконуються під керівництвом викладачів кафедри фінансів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Дані Методичні рекомендації базуються на наступних нормативних документах: Положення МОН «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» (№161 від 2.06.93 р.), «Про методичні рекомендації щодо запровадження Європейської кредитно-трансферної системи та її ключових документів у вищих навчальних закладах» (лист МОН від 26.02.2010 № 1/9-119), Положення Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Про порядок оцінювання знань студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка».
Курсова робота – одна з форм самостійної роботи студента, метою якої є поглиблене дослідження конкретних наукових напрямів, тем, що є складовими дисципліни, в межах якої виконується робота.
Курсова робота має на меті:
- поглиблення та узагальнення теоретико-методологічних засад з обраного напрямку дослідження;
- розвиток вмінь застосовувати знання та навички, які студенти одержують в процесі навчання, при комплексному вирішенні конкретних наукових і практичних проблем фахової спрямованості;
- формування вмінь самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, а також використовувати довідкову, нормативну та статистичну джерельну базу;
- сприяння використанню сучасних інформаційних засобів та технологій;
- розвиток творчої ініціативи, самостійності, вміння формулювати і аргументувати власну позицію;
- підготовку до підсумкової фахової атестації.
Повнота та особливості реалізації цих завдань залежать від напрямку дослідження та від виду курсової роботи.
За час навчання на економічному факультеті за напрямом підготовки «Фінанси і кредит» ОКР бакалавр навчальним планом передбачено виконання кожним студентом 2 курсових робіт з дисциплін, які є базовими для фахової підготовки:
- курсова робота по дисципліні навчального плану – курсова робота фахової спрямованості;
- курсова робота по спеціалізації - курсова робота з кластеру.
Курсова робота фахової спрямованості виконується з фундаментальних навчальних дисциплін: «Теорія грошей», «Теорія кредиту», «Теорія фінансів» залежно від вибору студента.
Курсові роботи фахової спрямованості мають навчально-дослідницький характер і виконуються на другому курсі навчання.
Курсова робота з кластеру виконується на базі дисциплін, що формують комплексний професійний світогляд студента у межах обраної ним спеціалізації.
Курсові роботи з кластеру мають практичну спрямованість і направлені на підготовку студентів до виконання спеціальних функцій або професійних завдань в межах загального об’єкту діяльності. Курсова робота з кластеру виконується на четвертому курсі і може відповідати напряму випускної кваліфікаційної роботи бакалавра.
Виконання курсових робіт складається з таких основних етапів:
- визначення напряму дослідження та вибір і затвердження теми та плану курсової роботи;
- опрацювання фахових літературних джерел та проведення дослідження;
- оформлення курсової роботи;
- підготовка до публічного захисту і захист роботи.
ІІ. ПОРЯДОК ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ та призначення їх керівників
Тематика курсових робіт представляє перелік актуальних напрямів дослідження і визначається предметними або цикловими комісіями.
Теми курсових робіт оновлюються, переглядаються щорічно і затверджуються на засіданні кафедри на початку учбового року.
Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку: для курсових робіт фахової спрямованості (Додаток 1.А) та для курсових робіт з кластеру (Додаток 1.Б). Студенти також можуть пропонувати свої теми, які відповідають змісту навчальних дисциплін та фаховим завданням, і мають бути узгоджені з завідуючим кафедри.
Теми курсових доводяться до відома студентів у 10-денний термін з початку учбового року.
Студент зобов’язаний обрати тему у 20 –денний термін з початку занять, що визначається у заяві на ім’я завідуючого кафедри (Додаток 2). Студентам, які не обрали у встановлені терміни тему курсової роботи, кафедра має право призначити тему з затвердженого переліку на власний розсуд.
Керівників курсової роботи призначають з числа викладачів кафедри і закріплюють рішенням кафедри.
Керівництво курсовими роботами здійснюється професорами, доцентами, а також асистентами, які мають досвід науково-педагогічної і практичної роботи.
Курсові роботи зберігаються на кафедрі протягом одного року, потім списуються в установленому порядку.
ІІІ. ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ до написання КУРСОВОЇ РОБОТИ
3.1. Підбір і вивчення літератури
Успішне написання курсової роботи багато в чому залежить від того, наскільки продумано, цілеспрямовано проведена підготовча робота. Обравши тему, студент повинен чітко уявити собі мету своєї роботи, послідовність її написання, підібрати відповідну літературу та статистичний матеріал. В цих питаннях він може одержати кваліфіковану допомогу у викладачів кафедри, завідувача кафедри, працівників бібліотеки.
Слід розпочати роботу з опрацювання відповідних Законів України, постанов Верховної Ради та Кабінету Міністрів, Указів Президента України. Названі матеріали регулярно публікуються в газетах “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, щотижневих виданнях “Бізнес”, “Галицькі контракти”, “Баланс”, “Все про бухгалтерський облік” інших та розміщені в інформаційних системах “Ліга”, “Гроссбух”, “Відомості Верховної Ради” і т.д.
Крім того, студент повинен докладно вивчити відповідні теми, що містяться у підручниках і навчальних посібниках і відповідають спрямованості роботи, ознайомитись з додатковою літературою за обраною темою: монографіями, статтями в журналах “Фінанси України”, “Финансы”, “Деньги и кредит”, “Економіка України”, “Облік та аудит”, “Бухгалтерский учет”, “Вісник Національного Банку України”, “Банківська справа” та інші.
Для пошуку необхідного матеріалу студенту доцільно скористатися картотекою бібліотеки університету та предметно-тематичними каталогами публічних бібліотек.
Також студент вивчає дані про господарську діяльність підприємств, установ та організацій, на матеріалах яких виконується курсова робота з кластеру.
При вивченні літератури студент повинен використовувати публікації останніх років. Необхідно здійснювати цілеспрямований пошук за темою дослідження, вести робочі записи. Записи можна здійснювати як у формі стислого викладу (реферату), так і у вигляді окремих цитат. Усі записи незалежно від їх характеру (основні положення тексту, таблиці, статистичні матеріали, цитати) повинні бути підтверджені посиланням на джерела.
Окремо слід сказати про збір та обробку статистичних і звітних даних, що відображають суть, динаміку досліджуваних питань і явищ. Процес збору фактичного матеріалу дуже складний і трудомісткий, що потребує певного досвіду. З метою економії часу, забезпечення своєчасності і високої якості виконання курсової роботи необхідно скласти програму його збору. Допомогу у розробці цієї програми і у визначенні об’єкта дослідження студенти одержують у наукових керівників курсових робіт.
Джерелами для одержання фактичного матеріалу можуть бути: статистичні збірники, опубліковані роботи, звітні дані підприємств і організацій, акти ревізій перевірок, висновки фінансових, податкових, контрольно-ревізійних органів з питань господарської діяльності госпрозрахункових та бюджетних установ. Найбільш популярними статистичними збірниками є офіційні видання Держкомстату України “Статистичний щорічник за ... рік” та “Україна в цифрах”. Також в якості джерел статистичної інформації можна використовувати офіційні сайти таких установ як НБУ (www.bank.gov.ua), Міністерство економіки (www.me.gov.ua), Держкомстат України (www.ukrstat.gov.ua) та інші.
Зібраний фактичний матеріал повинен бути оброблений з використанням економіко-математичних і статистичних методів і поданий у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків. На основі їх наступного аналізу у курсовій роботі повинні бути показані основні закономірності і тенденції, зроблені науково обґрунтовані висновки, визначені шляхи удосконалення фінансових відносин, резерви зростання грошових нагромаджень і доходів бюджету.
Усі опрацьовані літературні джерела включаються до списку літератури.
Потрібно мати на увазі, що вивчення літературних джерел, збір та обробка фактичного матеріалу, необхідного для написання курсової роботи, відбувається не тільки в підготовчий період. Поглиблене вивчення спеціальної літератури, додатковий збір деяких цифрових даних здійснюють протягом всього періоду написання курсової роботи, включаючи її завершальний етап.
3.2. Складання і затвердження плану
Важливим етапом підготовки курсової курсової роботи є складання плану її написання. План розкриває її зміст, вказує на напрямок пошуку рішення поставлених завдань. Підготовка до складання плану розпочинається у процесі ознайомлення з основною літературою за темою дослідження. Якісно складений план курсової роботи сприяє правильному і цілеспрямованому вивченню літературних джерел, орієнтує студента при збиранні і обробці фактичного матеріалу, а також при написанні тексту роботи.
При розробці плану своєї роботи необхідно добре продумати зміст кожного параграфу, скласти коротку їх анотацію. Матеріал повинен бути взаємопов’язаний, розміщений в логічній послідовності.
План курсової роботи залежить від поставленої мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. До погодження плану з науковим керівником студент може розробити декілька його варіантів.
Складаючи план курсової роботи, студент повинен показати розуміння суті вибраної теми, напрямів її дослідження, постановки і вирішення окремих питань. Погоджений з науковим керівником і затверджений ним план є основою для підготовки і написання курсової роботи.
При виконанні курсової роботи може виникнути необхідність уточнення плану роботи й змін напрямку дослідження. Такі зміни слід погодити з науковим керівником.
IV. ВИМОГИ ДО структури КУРСОВОЇ РОБОТИ
Конкретний зміст роботи визначається її темою, проблемою, яка в ній розглядається, фактичним матеріалом, який є основою дослідження. В кожній роботі необхідно:
- висвітити теоретичну сторону проблеми, відобразити нове, що з’явилось в науковій літературі і фінансово-економічній практиці з даного питання;
- провести всебічний аналіз економічних (фінансових) характеристик об’єкта, що досліджується, для виявлення резервів підвищення ефективності його діяльності;
- розробити і обґрунтувати пропозиції з удосконалення форм фінансових відносин, окремих сторін діяльності підприємства, що досліджується, елементів фінансової системи держави.
Структура курсової роботи, поданої до захисту, повинна включати (Додаток 3):
1.Титульний аркуш2.Відзив наукового керівника3.Зміст 4.Вступ5.Основна частина:- перший (теоретичний) розділ;
- другий (аналітичний) розділ;
- третій (конструктивно-рекомендаційний) розділ.
6.Висновки7.Список використаних джерел8.Додатки.Названі частини роботи повинні мати назви, що відповідають конкретній розробці та логічну взаємопов’язаність.
V. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Титульний аркуш
На титульному аркуші роботи вказується:
- назва вищого навчального закладу, де виконано роботу;
- назва кафедри, групи;
- назва теми роботи;
- прізвище, ім’я та по батькові автора роботи;
- посада, прізвище, ім’я та по батькові наукового керівника (для другого курсу - Додаток 4.А, для четвертого курсу - 4.Б).
5.2. Зміст
Зміст подається на початку роботи та має відображати сутність проблеми, складність та логіку дослідження. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими та зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов’язаними з назвою роботи.
Приклад оформлення змісту наведено в Додатку 5.
5.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (якщо необхідно)
Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у курсовій роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальне розшифрування.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.
Вступ (2-3 стор.)
Розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтовує необхідність проведення подальших досліджень і містить перелік застосованих методів дослідження.
Далі подають загальну характеристику курсової роботи в рекомендованій нижче послідовності.
Актуальність теми
Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання, а також обґрунтувати доцільність проведення наукових досліджень за обраним напрямом.
Мета і завдання дослідження
Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як “Дослідження...”, “Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Об’єкт і предмет дослідження
Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.
Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.
Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка зазначається на титульному аркуші як її назва.
Методи дослідження
Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.
Апробація результатів дослідження
Зазначається, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, круглих столах висвітлено результати досліджень, включених до курсової роботи
Структура роботи
Курсова робота складається зі вступу, … розділів, … підрозділів, висновків, списку використаних джерел з … найменувань. Роботу викладено на … сторінках машинописного тексту, що містить … таблиць, … рисунків.
Основна частина
Основна частина курсової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки.
У першому розділі (10-12 стор.) досліджуються методологічні та теоретичні аспекти обраної теми роботи, визначаються методи, способи, інструменти дослідження, які використовуватимуться у наступних частинах роботи. У даному розділі студент дає огляд наукової літератури по темі дослідження, окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою, визначає дискусійні питання, здійснює критичний аналіз різних точок зору з теми на основі дослідження даних наукових монографій, наукових періодичних видань, законодавчих та нормативних актів, висловлює свій погляд на розв’язання проблемних дискусійних питань.
У другому розділі (12-15 стор.) студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми. У цьому розділі можна виділити 2-3 відносно самостійних підрозділів, що містять економічну характеристику, аналіз і оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження. Фінансово-економічний аналіз проводиться на основі даних бухгалтерської та фінансової звітності, статистичних та інших фактичних матеріалів. Розділ має бути максимально насиченим фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми) за останні 3-5 років.
Третій розділ (7 – 11 стор.) повинен містити обґрунтовані пропозиції студента, спрямовані на досягнення мети, поставленої у вступі. Характер і зміст рекомендацій, що пропонуються, повинні базуватися на аналізі, проведеному в другому розділі роботи.
Пропозиції автора повинні базуватись на теоретичних положеннях і аналізі фактичного матеріалу за об’єктом, що досліджується, а також давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами, викладеними у вітчизняних і зарубіжних працях. Ці пропозиції повинні бути чітко сформульовані, реальні і мати практичне значення. Бажано також розрахувати і обґрунтувати економічну ефективність від впровадження запропонованих заходів, показати їх переваги.
Висновки (2-3 стор.)
Містять стислий виклад актуальності теми, найбільш важливі узагальнення, зроблені оцінки, практичні рекомендації до яких дійшов автор в процесі розв’язання обраної наукової проблеми. Висновки мають свідчити про рівень вирішення завдань, що були сформульовані у вступі курсової роботи.
У висновках можна наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів підсумковими цифрами з власних розрахунків, викласти рекомендації щодо їх використання. Таблиці, графіки, схеми у висновках не наводяться. Також висновки не повинні містити нового матеріалу, який не був викладений в основній частині. Ознайомлення з текстом висновків повинно сформувати у читача уявлення про ступінь реалізації автором курсової роботи поставленої мети і завдань.
Список використаних джерел
Список використаних джерел розміщується після висновків по роботі за наскрізною нумерацією. У списку повинні вказуватись лише джерела, які були безпосередньо використані автором при написанні роботи, а не всі переглянуті по темі роботи джерела.
Список джерел розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582–97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги і правила» (Додаток 7).
Додатки
Для більш детального розкриття теми курсової роботи рекомендується використовувати додатки, в яких можуть міститися:
- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;
- таблиці допоміжних цифрових даних;
- використані форми фінансової звітності;
- статистичні таблиці;
- графіки та схеми;
- інструкції та методики, як використані так і розроблені самостійно автором у процесі виконання роботи;
- ілюстрації допоміжного характеру.
VI. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ КУрсОВОЇ РОБОТИ
6.1. Загальні вимоги
Курсову роботу друкують машинописним способом на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (210 мм х 297 мм), (28 рядків на сторінці, 60-62 знаки у рядку). Друкований текст виконується шрифтом – Times New Roman, розмір шрифту основного тексту – 14, для назв розділів – 16. Стиль – нормальний, вирівнювання за шириною сторінки. Міжрядковий інтервал – 1,5. Загальний обсяг роботи (без додатків) не повинен перевищувати 35-40 сторінок друкованого тексту.
У тексті курсової роботи мають бути чітко виділені абзаци. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 25 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Заголовки структурних частин курсової роботи - «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» - друкують великими літерами симетрично до тексту (тобто по центру). Після заголовку структурної частини має бути відступ – 2 міжрядкові інтервали. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Після заголовку підрозділу має бути відступ – 1 міжрядковий інтервал. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу з вирівнюванням по лівому краю, в кінці назви ставиться крапка.
Кожний розділ рекомендується розпочинати з нової сторінки, не дозволяється під назву розділу відводити окрему сторінку. Новий підрозділ починається на тій сторінці, де закінчено попередній, через 2 міжрядкові інтервали (Додаток 6).
У роботі не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки. Терміни, які застосовуються у тексті, повинні відповідати загальноприйнятим у науковій літературі. Не допускається використання зворотів розмовної мови, техніцизмів та професіоналізмів. Слід уникати слів “я”, “мною”, “краще”, “на мою думку” і т.д.
6.2. Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без позначки «№».
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Другою сторінкою слід вважати зміст. На сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера, тобто, не можна друкувати: «1. ВСТУП», або «РОЗДІЛ 5. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
6.3. Ілюстрації
Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.
Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.
Ілюстрації необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрація, розмір якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» та нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією.
Якщо в розділі курсової роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. Наприклад:
Рис. 2.1. Загальна схема реалізації класичної сек’юритизації.
За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках: (рис. 3.1) або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «...як це показано на рис. 3.1».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері (Додаток 7).
6.4. Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2. (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: Продовження табл. 1.2.
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
Заголовок таблиці повинен відповідати її змісту. Всі елементи таблиці повинні бути логічно підпорядковані, тобто кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику -- всіх даних цього рядка. Графу «Номер рядка» необхідно використовувати при наявності посилань у тесті на окремі рядки. Заголовки ставлять у називному відмінку однини або множини. Позначення одиниць величин рекомендується приєднувати до попередньої частини заголовка без дужок та без прийменника, наприклад: «млн. грн.».
Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.
У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер)
Назва таблиці
| Головка | Заголовки граф | |||||
| Підзаголовки граф | ||||||
| Рядки | ||||||
| Боковик (заголовки рядків) | Графи | (колонки) |
Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Теж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (Додаток 8).
Формули
Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.
Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Після формули перед поясненням ставлять кому, потім з нового рядка від лівого поля – слово «де» без двокрапки після нього, за ним – позначення першої величини, і після тире її пояснення. Далі – кожне наступне позначення і його пояснення. В кінці кожного пояснення ставлять крапку з комою, а в кінці останнього – крапку. Значення кожного символу потрібно подавати з нового рядка.
Рівняння та формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче формули необхідно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо формула не вміщується в один рядок, її слід перенести після знаку рівності, або після знаків «плюс», «мінус», «множення». Після знаку «ділення» перенос робити не бажано.
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні зазначають на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться в рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:
а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;
б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
6.6. Загальні правила цитування, примітки та посилання на використані джерела
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. ...
2. ...
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.
Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».
Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.
Приклад:
Цитата в тексті:«...головною відмінністю комерційних банків від центрального банку є відсутність права емісії банкнот» [15, с. 42].
Відповідний опис у переліку посилань:
15. Банківські операції: Підручник / За ред.. В.І. Міщенка, Н.Г. Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – 727 с.
Посилання на ілюстрації чи формули вказують порядковим номером ілюстрації чи формули, наприклад: рис. 2.1, формула (2.6). На всі таблиці та ілюстрації, наведені в роботі, повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... в табл.2.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: «див.табл.1.3».
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Рекомендується точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати повинен бути наведений українською мовою;
б) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
в) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
г) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
д) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;
е) якщо необхідно виявити ставлення студента до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
ж) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М. Х.), (підкреслено мною. – М. Х.), (розрядка моя. – М. Х.).