Охарактеризуйте основні напрямки критики монетаристами кейнсіанців

За останні два десятки років кейнсианскій теорії був кинутий виклик альтернативними макроекономічними концепціями, зокрема монетаризмом і теорією раціональних чекань. Нестабільність і державне втручання. Кейнсіанці ґрунтуються на тім, що капіталізм, і особливо система вільного ринку, страждає уродженими пороками, серед яких найбільш важливим є кейнсіанське твердження, що капіталізм позбавлений механізму, що забезпечує економічну стабільність. Держава, з погляду кейнсіанців, може і повинна грати визначену активну роль у стабілізації економіки; дискретна фіскальна політика і кредитно - грошова політика необхідні для зм'якшення різких економічних підйомів і спадів, що у противному випадку будуть супроводжувати розвиток капіталізму. Стабільність і вільна конкуренція.Підхід монетаристів полягає в тому, що ринки в достатній мері конкурентні і що система ринкової конкуренції забезпечує високий ступінь макроекономічної стабільності.

ринкова система несхильна державному втручанню у функціонування економіки, відрізняється значною макроекономічною стабільністю. Державне управління вони вважаються бюрократичним, неефективним, шкідливим для індивідуальної ініціативи й утримуючим політичні помилки, що дестабілізують економіку. Монетаристи переконані, що кредитно-грошова політика визначає рівень економічної активності в набагато більшому ступені, чим вважають кейнсіанці. Монетаристи бачать у грошовій пропозиції єдиний найважливіший фактор, що визначає рівень виробництва, зайнятості і цін. Погляди на швидкість обертання грошей.На їхню думку, фактори, що впливають на швидкість обертання грошей, міняються поступово від року до року, і їх можна легко передбачати. Крім того, швидкість обертання грошей не змінюється у відповідь на зміну пропозиції грошей. Але якщо V нестабільна, те кейнсіанське твердження про другорядну роль грошей у макроекономіці справедливо. Кейнсіанці думають, що крива попиту на гроші полога, а крива попиту на інвестиції відносно крута, це робить кредитно-грошову політику порівняно слабким стабілізуючим засобом. Ми знаємо також, що монетаристи, навпаки, вважають криву попиту на гроші дуже крутою, а криву попиту на інвестиції остаточно положистої, це означає, що зміна грошової пропозиції впливає на рівноважний рівень ЧНП.

4. Складіть таблицю основних даних, що характеризують розвиток економіки Англії (1870-1914рр.) за схемою: промисловість, сільське господарство, торгівля (15б.)

Промисловий переворот, тобто перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва почався в Західній Європі наприкінці XVIII сторіччя і закінчився у другій половині XIX ст. Великобританія була першою з європейських держав, яка створила у себе мережу фабрик по виробництву сукняних, вовняних та бавовняних виробів, металургійних і машинобудівних підприємств. Промисловий переворот зробив неминучим зміни у засобах транспорту: були поліпшені сухопутні шляхи, прокладені сталеві колії, почалось пароплавне сполучення річок і морів, що з'єднували Велику Британію з Європою, Африкою, Америкою та Азією. У ІІ пол.. XIX ст.. Великобританія перетворилась на "фабрику світу". На її долю припадала половина світового видобутку кам'яного вугілля, виплавки чавуну і обробки бавовни. Питома вага Англії у світовій торгівлі становила 65%. Постійні потреби промисловців у великих партіях сировини та матеріалів сприяли розвитку оптової торгівлі та її центрів - товарних бірж. Майже у кожному торговельно-промисловому місті Великобританії діяли біржі, де купці і промисловці укладали угоди з купівлі й продажу значними партіями сировини, матеріалів та готової продукції на підставі їх зразків. Головною перевагою бірж перед ярмарковою та базарною торгівлею було те, що вони працювали постійно, і завдяки біржовим торгам ціни на товари усюди були приблизно однаковими. Починаючи з 1880 р. становище Великобританії на світовому ринку почалось погіршуватися. Це було викликано тим, що в англійській промисловості застосовували застарілу техніку - парові двигуни, механічні ткацькі верстати. Собівартість і ціни іноземних виробів стали нижчими, ніж на англійські товари, а тому обсяги продажу товарів, вироблених у Великобританії, на світовому ринку почали знижуватися. Замість того щоб вкладати кошти у модернізацію промисловості, англійські фабриканти взяли курс на поширення торгівлі з колоніями, а також почали створювати у колоніальних країнах Британської імперії філіали своїх виробництв. Завдяки дешевизні сировини та робочої сили, безжалісній експлуатації праці населення колоній англійські підприємці одержували великий прибуток без додаткових втрат. Наприкінці XIX ст. Великобританія втратила роль "майстерні світу", але в цій країні також відбувались зміни: високими темпами розвивалися сталеплавильна, електротехнічна і хімічна промисловість, створювалися монополії у промисловості, сформувався грошовий ринок з банківським капіталом на чолі. Основа могутності Великобританії перейшла від заводів і фабрик до банків і фондових бірж, а сама країна стала фінансовим центром світу. Великобританія спочатку посідала перше місце серед інших капіталістичних країн по виробництву чавуну і сталі, а потім поступилася США і Німеччині, а за темпами промислового розвитку відстала навіть від Франції. Незважаючи на структурні зміни в економіці, Велика Британія все ж таки залишилася могутньою країною, що володіла колоніями майже в усіх частинах світу.

5. Наростання суперечливостей економічного розвитку Франції 1945-1990рр. (15б.)

Післявоєнний розвиток економіки Франції (др.пол. 40-х –60-х рр. ХХ ст.).

У перші повоєнні роки ситуація в країні продовжувала ускладнюватися. Активізувалися робітничі партії. Урядом прийнята програма націоналізації приватних кампаній та фінансових організацій. Націоналізовано Французький банк. Державний сектор контролював 20% виробничих потужностей країни та 50% ресурсів кредитно-банківської системи. В „змішаній” економіці співіснувала державна, державно-приватна та приватна власність. Створювалася загальнонаціональна система соціального забезпечення. Важливим фактором економічного зростання був план „Маршала”. У 50-60 р.р. розвиток економіки Франції прискорився. Певні зміни відбулися у с/г. Підвищився рівень його матеріально-технічної бази. Переважаючими були фермерські господарства. У другій половині 60-х років Франція ліквідувала заборгованість США і зайняла 3 місце в світі з експорту капіталу.

Розвиток економіки Франції в 70-90 рр. ХХ ст. З 70-х років Франція входить у десятку найбільш розвинених країн світу. На ефективність та конкурентноздатність господарської системи в цілому впливали особливості форм власності: приватної, „змішаної” та державної. У 1982р. прийнято закон про націоналізацію. Посилився вивіз прибутків за кордон. Уряд, у цій ситуації виступив з планом „Делора” Суть: - перенесення акцентів на „жорстку економію” скорочення державного дефіциту, збільшення податків; - заморожувались витрати на соціальні потреби.

З 1984 р. економічний зріст піднявся на 1,7 %. Разом з ти розорились 25 тис. промислових підприємств і торгових фірм. Надії на стимуляційну роль державного сектору не виправдались.

З 1986 р. – уряд консерваторів. Основним змістом їх політики стала опора на приватний сектор. Головним напрямком стала приватизація державних підприємств вартістю в 200 млрд. франків. Держава відмовлялася від жорсткої регламентації виробництва.

З 1990-х років знизились темпи інфляції, прискорились темпи зростання ВВП. Позитивно вплинуло і поглиблення процесу інтеграції господарства Франції на економіку Європейського союзу. У подальшому, у другій половині 90-х р. держава продовжила приватизацію. У результаті казна отримала 25 млрд. франків.

Успішно розвивається машинобудівна галузь, хімічна промисловість.

Починаючи з 80-х років у межах Спільного ринку Франція спеціалізується на експорті чоловічого одягу, взуття, білизни, малолітражних автомобілів.

6. Проаналізуйте зміст та значення реформи 1965р. в Україні. (15б.)

Починаючи з 1965 р. під керівництвом Голови Ради Міністрів О. Косигіна в СРСР була розроблена господарська реформа.

У промисловості децентралізовану систему управління (раднаргоспи), запровадивши натомість міністерства, які здійснювали управління окремими галузями економіки. Так, в Україні було створено 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств (автомобільного транспорту і шосейних доріг, будівництва, комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, охорони громадського порядку, соціального забезпечення).

Була змінена система планування, запроваджена система економічних стимулів праці. Так, якщо раніше головним показником для підприємства був загальний обсяг виробленої продукції, то тепер його замінили на обсяг реалізованої продукції. Вважалося, що це примусить підприємства випускати продукцію, яка потрібна споживачеві.

На підприємствах створювався спеціальний фонд матеріального стимулювання. Якщо підприємство перевиконувало план реалізації продукції, воно виплачувало працівникам премії і розбудовувало соціальну сферу. Перед підприємством ставилося завдання працювати з прибутками. Для зменшення собівартості продукції передбачалося підвищити продуктивність праці, запровадити нові технології і техніку.

Такими були основні риси реформи, яка, на жаль, не мала комплексного характеру і практично обмежилась промисловістю. Вона прагнула поєднати непоєднуване: розширити самостійність підприємств і відновити всевладдя галузевих міністерств. Зрештою останні звели нанівець будь-яку самостійність підприємств. Спочатку збільшилась кількість планових показників (продуктивність праці, середня ЗП, с/в продукції). Зберігалась система централізованого матеріально-технічного постачання, яку так і не замінили на систему оптової (гуртової) торгівлі. Поліпшення якості, запровадження нових зразків було економічно невиправданим. На практиці не діяло й матеріальне стимулювання праці. Чим краще працювало підприємство, тим жорстокішими були норми формування фондів стимулювання праці.

Таким чином, через внутрішню суперечливість і непослідовність реформи були приречені. До того ж, вище партійне керівництво не виявляло ніякого інтересу до її проведення.

Білет №23

1. Розкрийте основні положення та відношення норманської теорії до сучасності. (15б.)

Норманська теорія виникла в першій половині XVIII століття в німецьких землях. У другій половині XVIII ст. в Росії її пропагували німецькі вчені Байер і Шльоцер. Супротивниками теорії були М. Ломоносов, І. Крашенінніков, історики-економісти П. Ричков, М. Чулков та інші. Точку зору Байера і Шльоцера розділяли ряд росій­ських вчених XIX ст. В даний час, в більшості євро­пейських університетів, походження давньоруської держави зв'язується з покликанням варягів. Активними прихиль­никами норманської теорії в новітні часи були такі скан­динавські вчені як Стендер-Петерсен, Арбман, Аттман, ні­мецькі історики — Георг фон Раух, Вернер Келлер, О. Хетч, X. Флейшхакер та інші. Утворення Київської Русі вони розглядали як резуль­тат державотворчих дій прибульців-скандинавів.

У роботах ряду норманістів, поряд з перебільшенням ролі скандинавського фактора в формуванні східнослов’янської державності, містяться і твердження про крайню господарську відсталість слов’ян. Німецькі історики стверджують, що слов’яни були племенами збирачів, які жили за рахунок того, що давала природа. Правда, їм відомо було і землеробство, відзначають вони, але в дуже відсталих і грубих формах. Такого роду висновки суперечать цілому ряду переконливих історико-економічних фактів.

Норманську теорію не можна розглядати тільки як по­милкові погляди частини істориків, звернені винятково в історичне минуле. В роки другої світової війни її основні положення широко використовувалися для виправдання фашистської агресії проти нашої країни. В інструкції німецького командування «12 заповідей поводження нім­ців на Сході» говорилось, наприклад, що слов'яни з задо­воленням сприймуть німецьке вторгнення, тому що це буде здійсненням їх древнього, заповітного бажавня: «Приходьте і володійте нами». Деякі норманісти безпосередньо приймали участь у воєнних діях на території України і Росії.

2. Дайте характеристику основних економічних явищ та процесів в економіці США у 1945-1970рр. (15б.)

США — единственная страна мира, чья экономика вышла из Второй мировой войны значительно окрепшей. Более того, за годы войны национальный доход страны возрос в два раза. После войны на долю США приходилось 60% промышленной продукции, 2/3 золотого запаса и 1/3 экспорта капиталистического мира. Известный бельгийский историк и экономист Герман Ван дер Bee отмечал: «Соединенные Штаты вышли из войны определенно усилившимися». Поэтому сразу после войны страна смогла быстро и успешно переориентировать свою экономику на выпуск мирной продукции. К середине 1947г. этот переход был завершен. Основу его составили следующие факторы: хорошая организация государственного управления, программы реконверсии для солдат, возвратившихся с фронта, быстрый рост частного потребления, столь же быстрое расширение инвестиций в запасы и оборудование, наконец, развитие под воздействием правительственной политики экспорта благ и услуг. Увеличился индекс валового национального продукта (ВНП) США.

Технологическое превосходство и самая высокая производительность труда, обильные прибыли позволяли финансировать новые капиталовложения как внутри страны, так и за ее пределами.

В послевоенной внешнеэкономической политике США особое место занимает Западная Европа. В своих связях с этим регионом США прошли за послевоенный период путь от патронирования до взаимоотношений относительного равенства.

План Маршалла«Новые рубежи»

На этом этапе США прилагали значительные усилия по социально-экономической стабилизации своих западноевропейских союзников. 5 июня 1947 г. в качестве «программы возрождения Европы» после Второй мировой войны был представлен план Маршалла, названный так по имени его разработчика — госсекретаря США Дж. Маршалла. Планом предусматривалось выделение на определенных условиях займов и кредитов. В плане Маршалла согласились участвовать 16 европейских стран. С апреля 1948 г. по февраль 1952 г. страны Западной Европы (Англия, Франция, Голландия, Испания, Западная Германия) получили 17 млрд. долл. по плану Маршалла. Одновременно с этим американский бизнес выгодно скупал западноевропейские предприятия.

Для проведения в жизнь плана по укреплению позиций западноевропейского капитализма, утверждения в регионе американского влияния была создана специальная Организация Европейского экономического сотрудничества (ОЕЭС)^*, осуществлявшая контроль за распределением средств и условиями их использования.

Определенное влияние на американскую экономику оказала война в Корее (1950—1953): увеличился объем промышленности, работающей на военные нужды, возросла занятость населения. В промышленность США было инвестировано до 30 млрд. долл., т. е. больше, чем за всю Вторую мировую войну.

Несмотря на благоприятную экономическую конъюнктуру, война в Корее, принесшая США 54 тыс. погибших и 103 тыс. раненых, была непопулярна в стране. Это привело к поражению демократов на выборах 1952 г.

Республиканская администрация опиралась в экономике на монетаристскую политику. С помощью финансовых очагов регулирования удалось преодолеть экономический спад 1953— 1954 гг. и третью послевоенную рецессию 1957—1958 гг.

В первые послевоенные десятилетия лидирующее положение США в мировом капиталистическом хозяйстве было бесспорно. Но экономический подъем Западной Европы и промышленный рывок Японии существенно изменили это положение.

Во второй половине 50-х гг. на экономику США оказала большое влияние научно-техническая революция. Составляющими НТР стали автоматизация производства, использование ЭВМ, интенсификация и концентрация производства. Как следствие этого — ускоренное развитие производства и улучшение качества жизни, с одной стороны, рост безработицы, снижение темпов экономического роста.

Новые задачи, стоящие перед государством, нашли отражение в программе «Новые рубежи» Дж. Кеннеди в начале 60-х гг. Программа была разработана группой неолиберальных экономистов. Они предусматривали последовательный курс на поддержание равновесия между предложением товаров и услуг и совокупным спросом с целью обеспечения непрерывного сбалансированного экономического роста при высоком уровне занятости и необходимости стабильности цен. В основе программы лежала кейнсианская идея дефицитного финансирования. В 1962—1963 гг. проводились мероприятия в области социальных программ. Были сделаны уступки представителям крупного бизнеса.

В целом политика «Новые рубежи» дала положительные результаты. Индекс промышленного производства в 1964 г. превысил уровень 1961 г. на 20%. Доля США в валовом внутреннем продукте (ВВП)^* снизилась с 44% в 1960 г. до 27% в 1980 г., в промышленном производстве — с 35,4 до 32,9%. Заметно снизилась доля США в мировом капиталистическом экспорте: с 18 до 12% за этот же период. Большинство ведущих капиталистических стран, отстававших по уровню производительности труда от США в 1950 г. в два-пять раз, к началу 80-х годов уже почти полностью ликвидировали этот разрыв.

Угроза лидирующей роли США в мировом капиталистическом хозяйстве способствовала принятию комплекса мер, направленных на изменение отраслевой структуры производства, перестройки промышленности в пользу наукоемких отраслей, увеличения расходов на научно-исследовательские и опытно-конструкторские работы (НИОКР), стимулирование научно-технического прогресса.

В течение примерно 20 лет после Второй мировой войны (1948—1966) производительность труда увеличивалась довольно высокими темпами — в среднем на 3,2% в год. Однако в период 1966—1973 гг. эти темпы резко снизились. Далее в динамике производительности труда наступает наиболее неблагоприятный период (1973— 1981), после чего последовало некоторое оживление темпов роста производительности труда в 80-е годы.

3. Охарактеризуйте особливості розвитку економіки України у 70-80 рр. ХХ ст. (15б.)

В 70-80 гг 20в наиболее традиционная специфика структуры общественного пр-ва. Пр-во товаров группы А и В соотносилось как 70% к 30%. Пр-во товаров массового потребления отставало – постоянный дефицит + плохое качество товаров. Деятельность военных предприятий отбирала 20-30% бюджета. Гонка вооружения. На территории Уа 3,5 тыс ядерных зарядов. Это были неоправданнее капиталовложения.

Экстенсивное ведение хозяйтсва исчерпало себя. Переход к интенсивным переменам. Низкая оплата труда. Работники не заинтересованы в работе. Уничтожение виноградников (по инициативе Горбачёва борьбы с пьянством) нанесло огромный урон эк-ке Уа. Ухудшение условий пр-ва, исчерпание месторождений – углубление шахт – удорожание ресурсов. Ухудшение экологии – опасное состояние (химические выбросы, , вещества-мутагены…). Чернобыльская авария. Нарастание кризиса также связано с рядом внешнеэкономических факторов: - рост цен на оборудование; - рост цен на зерно (СССР покупало иностранное зерно из-за кризисов); - низкие цены на отечественное экспортное сырьё и драгМеталлы (минимальная прибыль в бюджет); - рост внешней задолженности СССР.

Но продолжает существоать бесплатная система образования, транспорта, медицины, улучшение жилищных условий. Однако это противоречивое состояние, т.к. в ряде областей существовал недостаток школ, садиков, водопроводов, бань. Усиление противоречий вызвало формирование реформаторского крыла - генерального секретаря ЦК КПСС М.Горбачева на апрельском (1985 г.) пленуме ЦК КПСС заявить о смене экономической, социальной и внешней политики. Был взят курс на так называемую "перестройку". Целью новой политики было повышение темпов и эффективности развития экономики на базе ускорения научно-технического прогресса, технического перевооружения и реконструкции производства, интенсивного использования созданного производственного потенциала, совершенствования системы управления, хозяйственного механизма и в достижении на этой основе дальнейшего подъема благосостояния народа. В 1987 году капстроительство и машиностроение оставались самыми слабыми звеньями народного хозяйства. Недопоставка продукции машиностроения по договорам так перекосила всю технологическую цепочку народного хозяйства в целом, что ни о какой стабильной работе других отраслей не могло быть и речи. Состояние экономики в этот период в Украине - кризисное. Это означало, что ее развитие, долгое время шедшее по экстенсивному пути, исчерпало свои возможности и не обеспечивало необходимых темпов производства. Более того, народное хозяйство за годы перестройки не смогло выйти на мировые рельсы и не справилось с заданиями, которые верстались уже в новых условиях, исходя из новых позиций. Кризис еще больше усугубился. В 1985 году вышел «Закон об индивидуальной трудовой деятельности». Начинается бурное развитие кооперативов в сфере гражданского питания, услуг и торговли. 1987 – «Закон о государственном предприятии», который значительно расширил права предприятий в ценоформировании, стимулировании труда, реализации готовой продукции. Перестройка не имела чёткого плана – это привело к ряду стихийный бедствий в экономике. Нарушились планы поставок. Нарушились связи, усиление протеста, учащаются кражи государственного имущества.

Промышленность: ведущая роль тяжёлой промышленности: машиностроения, чёрной металлургии и металлообработки. Одно из первых мест по добычи стали на душу населения. Зато дефицит товаров лёгкой промышленности. В энергетике преобладают тепловые ЭС. Построены 4 АЭС. + ГЭС. Но при этом нерациональное структура приводила к дефициту электроэнергии, и она покупалась за границей. Сердце пром.комплекса – машиностроение – 1/3 всеё пром.продукции. новые отрасли (авто, электроника, радиоэлектроника). Развитое судостроение ( 11 судостроительных заводов). Лёгкая промышленность – плохое качество, особенно обувь.

с/х: 23% от валового продукта СССР. Преобладание растениеводства – зерновые, свекла, подсолнечник, кормовые культуры. Растёт техоснащение. Механизация вспашки и сбора урожая. Сокращение трудовых ресурсов –отток молодёжи в города. Рост коэффициента смертности. Животноводство – неудовлетворительное состояние! Плохо используется техника севооборота.

Транспорт: ж/д, морской, автомобильный, газопроводный, речной, и др. по общей длине ж/д Украина занимает 4-е место в мире. Продолжается строительство ж/д. совершенствуется структура морского транспорта. Рост доли грузовых авто. Трубопроводный транспорт – введение в дейтсвие Уренгой-Помари-Ужгород. Нефтепровод «Дружба», и ещё 4 нефтепровода.

Торговля: включает государственный, кооперативный и колхозный секторы. Главная составляющая – государственный сектор. Возникает новая организационная форма – фирменные магазины. Растёт число универмагов и универсамов. Улучшается обслуживание населения. Главный недостаток торговли – низкокачественные товары и дефицит отдельных товаров. Ценовая политика вымывала с прилавков дешёвые товары, потому вводятся талоны на сахар, мыло, гречку и т.д. внешняя торговля: чёрные и цветные металлы и прокат, минеральное сырьё

Білет №24

1.Охарактеризуйте принцип абсолютних (А.Сміта) та порівняльних переваг (Д.Рікардо) у міжнародної торгівлі.

Принцип абсолютних преимуществ (Смита) – в стране выгодно экспортировать товары, которые она производит с меньшими издержками, при условии существования природных и «набутих» преимуществ перед другими странами. В то же время страна имеет импортировать те товары. Которые производятся другими странами с меньшими издержками, т.е. в производстве которых другие страны имеют абсолютные преимущества. На принципе сравнительных преимуществ (Рикардо) строится вся мировая торговля. Обмен является средством получения другого продукта посредством соблюдения продавцом, в первую очередь, своих собственных интересов. Анализируя отличия между внутренней и международной торговлей, ученый отметил, что развитие внутренней торговли вследствие тенденции нормы прибыли к выравниванию, тогда как основа специализации страны во внешней торговле становят сравнительные издержки. Специализация стран на выпуск тех продуктов, в производстве которых они имеют высшую эффективность, способствует получению ими взаимной выгоды, предоставляя возможность развитию международной торговле.

2. Поясніть у чому полягає сутність та значення економічної таблиці Менгера.

К. Менгер заложил основные положения концепции маржинализма. Объектом анализа он выбрал отношение человека к вещи. Он же установил относительную ценность благ, утверждая, что определить абсолютную величину ценности благ невозможно. Иллюсфтрацией этого стала экономическая таблица ученого. В ней сверху по горизонтали названы 10 продуктов с убывающий слева направо интенсивностью потребления. Против каждого продукта по вертикали сверху вниз были поставлены цифры в убывающем порядке, показывающие ценность потребляемых порций соответствующего блага. Понятно, что чем выше была интенсивность потребления тем выше была ценность первой порции блага. Экономическая таблица иллюстрировала 2 положения. Во-первых, величину ценности порции блага зависящей от интенсивности его потребления и во-вторых, его набора в запасе. Кроме этого, возможность только относительного определения величины ценности данной порции блага. К.Менгер ввёл деление благ на блага высшего (средства производства) и низшего порядка (предметы потребления). Причем ценность благ высшего порядка определяются благами низшего порядка.

3. Кейнсіанство та неокейнсианство: схожістьта відмінності.

Кейнсианство – экономическое учение о необходимости и значимости государственного регулирования экономики посредством широкого использования государством фискальной, денежно-кредитной политики и других активных мер воздействия на рыночный механизм. По мнению Кейнса, государственному регулированию подлежат такие макроэкономические показатели, как национальный доход, совокупное предложение, совокупный спрос, занятость, сбережения и инвестиции. Основным фактором, способным вывести экономику из кризиса, является, по мнению Кейнса, совокупный спрос. Он определяется тремя составляющими: потреблением населения, инвестициями предприятий, государственными расходами. Поэтому кейнсианскую экономическую политику часто называют концепцией управления спросом. 1. Кейнсианская теория разработала макроэкономический метод исследования экономики. 2. Обосновала необходимость и назвала конкретные рычаги государственного регулирования рыночной экономики как во время кризиса, так и на длительную перспективу. 3. Циклическое развитие экономики (спад, оживление, подъем) объясняла не объективными законами, а психологией людей: их стремлением по мере роста дохода больше сберегать, чем потреблять, результатом чего становится уменьшение «эффективного спроса», которое приводит к замедлению темпов роста производства и занятости.“Великая депрессия” вызвала к жизни новый вид вынужденной безработицы, ликвидация которой стала главной задачей Западного общества. Предмет исследования: Факторы экономического роста и макро регулирования экономики. Причины такого регулирования обусловлены недостаточным эффективным спросом и невозможностью выйти из депрессивного состояния с помощью свободного рынка в фазе депрессии. Отсюда название книги «Общая теория…» говорит о применимости теории ко всем фазам цикла. Метод: Макроэкономический т.е. рассмотрение проблем ч/з воспроизводство совокупного общественного капитала. Неокейнсианство Новые моменты: постоянное воздействие государство на экономику;Учет НТР; Активная политика структурной перестройки. Новое в анализе:Дополнили мультипликатор акселератором.

Разработали теорию экономического роста (два варианта – Р. Харрода и Е. Домара)

4. Зробіть стислу характеристику розвитку землеробства, ремесла та торгівлі в Київській Русі.

Главное место в экономике Киевской Руси занимало сельское хозяйство. Основу его составляло пашенное земледелие. По сравнению с первобытно-общинным строем в этот период техника земледелия была значительно усовершенст­вована. На черноземном юге пахали преимущественно ралом или плугом с парной упряжкой волов, на севере и в лесистый местах — сохой, в которую запрягали одну лошадь. Земле­делие играло настолько важную роль в жизни Древней Руси, что засеянные нивы назывались жизнью, а основной злак для каждой местности—житом К IX—Х вв. стала применяться переложная система (ко­гда пашня на некоторое время забрасывалась). Уже было известно двухполье и трехполье с яровыми и озимыми посе­вами. Подсечное или огневое земледелие сохранялось в лес­ных районах. В крестьянских хозяйствах имелись лошади, коровы, овцы, свиньи, козы, домашняя птица. Подспорьем были рыбо­ловство, охота, бортничество (добыча меда). На Руси тогда господствовало натуральное хозяйство, при котором почти все необходимое для жизни производи­лось в каждом хозяйстве. КР славилась мастрема – ремесленниками. Существовало больше 60 видов ремесел. Важной отраслью была металлургия и обработка железа. Производили оружие и военные амуниции и др. строительство церквей. Соборов, монастырей способствовало изготовлению предметов религиозного назначения, развитию ювелирного исскуства. Успешно развивалось гончарство, «ливарна справа».изготовляли кирпич. Высокого уровня достигла стекольное производство, обработка дерева. Больший успез имели строители, архитекторы. В организации ремесла булла специализация и существовали корпорации, общества. В хоз жизни КР занимала торговля: внутренняя и внешняя. Внутренняя обеспечивала обмен между с/г и ремесленниками – производителями. Происходило это на городских торгах. Внешняя торговля была лучше развита. Через КР проходило несколько межд торг путей, среди которых особое место занимал путь – «из варяг в греки». Проходил он по Днепру соединял Балтийское и Черное моря. Русские купцы торговли со странами Центральной и Западной Европы. Участие в ней брали не только купцы, но и гос проводники. Князи и бояре собирали дань от своих подданных и она не только удовлетворяла их личные потребности но и была объектом вывоза. Монголо – татарские набеги изменили характер и направление торговли Восточной Европы и КР. Происходил обмен духовными, культурными ценностями между соседними народами.

5.Назвіть причини ускладнення економічного розвитку Англії в 1914-1939рр.

В первое послевоенное десятилетие экономика Англии развивалась сложно и противоречиво. Это было обусловлено, с одной стороны, приверженностью основной массы английского общества к старым традиционным методам экономического развития — "жизнь за счет колоний" — и нежеланием вкладывать крупные суммы в развитие собственной экономики. С другой стороны, возраставшая мировая конкуренция более молодых и энергичных государств все-таки заставляла правительства консерваторов и лейбористов предпринимать определенные шаги в направлении совершенствования управления экономикой, однако они не всегда давали желаемые результаты и страна все более уступала свои позиции.Мировой экономический кризис в Англии начался с некоторым опозданием, и это было вызвано тем, что в предкризисное время английская промышленность развивалась крайне медленно и к началу кризиса едва достигла довоенного уровня. Наибольшей глубины кризис достиг весной 1933 г., когда производство упало на 23% от уровня 1929 г.Экономический кризис 1929—1933 гг. тяжело отразился на экономике Великобритании. Выход из сложного экономического положения правительства, искали в усилении государственного регулирования экономики, поощрении роста монополий и концентрации капитала, а также создании более тесного политического и экономического союза метрополии и доминионов.Существенную роль в выходе британской экономики из кризиса сыграла переориентация капиталовложений на внутренний рынок, защищенный теперь высокими таможенными "стенами". Это объяснялось снижением доходов от вывоза капитала в связи с расстройством финансовой системы мирового капитализма и отказом от золотого стандарта фунта стерлингов.Несмотря на общее ослабление своих позиций, Англия смогла сохранить перед второй мировой войной место одной из самых крупных держав мира. За ней все еще были важнейшие рынки приложения капитала, Англия удерживала сырьевую монополию по таким важным видам сырья, как натуральный каучук и отдельные виды цветных металлов, обладала крупными активами в нефтяных районах и другими источниками сырья. Даже утратив прежнюю роль главного центра мировой капиталистической торговли, Великобритания все же сохранила за собой одно из ведущих мест среди других экспортеров и импортеров. Английские товарные биржи занимали монопольное положение или разделяли его с немногими биржами других капиталистических стран.И все же при всех своих успехах в 30-е гг. XX в. Великобритания не смогла ни восстановить своего места на мировом капиталистическом рынке, ни преодолеть все углублявшиеся в ней экономические и политические процессы.Война вызвала дальнейшее ослабление экономических и политических позиций Великобритании.

6. Наведіть та охарактеризуйте приклади періодизації економічної історії України.

Німецький економіст Б.Гільдебрандт виділяв три періоди в економічній історії: натуральне господарство, коли продукти обмінюються безпосередньо без участі грошей; грошове господарство, коли обмін здійснювався з допомогою грошей; кредитне господарство, коли в обміні бере участь кредит. Російський економіст Л.Мечников вважав, що головним фактором розвитку суспільства є водні шляхи сполучення і розрізняв в історії людства такі періоди: річковий (цивілізації первісних народів); середземноморський (середньовічний); океанічний (нові та новітні часи).
В основі періодизації економічної історії К.Бюхера лежить “мінова концепція”, згідно з якою в історії народного господарства виділяють такі періоди: замкнуте домашнє господарство, яке споживає продукт власного виробництва; міське господарство, яке характеризується переходом продукту від виробника до споживача; народне господарство з типовим багатоманітним обміном.
Марксистська література містила запропоновану типологію суспільно-економічних формацій (СЕФ): первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і комуністичний.
Друга половина ХХ ст.. знаменувалася появою теорій „індустріального суспільства” (В.Арон), „стадій економічного зростання” (У.Ростоу). За час існування історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації господарської історії людства. В сучасний період накреслилися три основні підходи до цієї проблеми:- трактування економічної історії людства як сходження від нижчого до вищого рівнів ( попередники – Б.Гільденбрандт, К.Маркс, Д.Белл, О.Тоффлер та ін.);- теорія історичного кругообігу (Дж.Віко, І.Гердер, Е.Майєр та ін.); - теорія цивілізацій (П.Сорокін, А.Тойнбі) Відповідно до цього в сучасній суспільно-економічній літературі економічна історія розглядається за етапами: Доіндустріальне (аграрне);(первісна епоха, перші цивілізації та середньовіччя). Індустріальне (промислове). Постіндустріальне (інформаційне) суспільство.

Білет №25