Вектори факторного впливу на розвиток підприємств туристичної індустрії

В умовах ринкової економіки конкуренція є головним регулятором суспільного виробництва. Вона підпорядковує і спря­мовує діяльність усіх суб'єктів ринку, виступає природним регулятором попиту та пропозиції на товари та послуги і є об'єктивним законом, який примушує найефективніше використо­вувати задіяні у виробничому процесі економічні ресурси, які формує власник, і пропонувати на ринку більш дешеві та якісні порівняно з конкурентами товари та послуги.

Відомо, що конкуренція можлива там, де існує значне переви­щення пропозиції над попитом і головним суб'єктом є покупець. На таких ринках пропонують товари високої якості, забезпечений високий рівень обслуговування. У цьому випадку на перемогу може розраховувати лише те підприємство, яке матиме достатньо міцне становище на ринку порівняно з конкурентами.

З розвитком ринкових реформ та інтеграцією України у світовий економічний простір, виходом підприємств туристичної індустрії на міжнародний ринок і збільшенням кількості потенційних конкурентів посилюється конкуренція між суб'єктами господарювання, які пропонують туристичні послуги. Щоб забезпечити успіх на ринку, туристичне підприємство як і будь-яке інше, повинне прагнути до поліпшення якості обслуговування при помірних цінах, підвищенні продуктивності праці, вдосконаленні форм організації обслуго­вування споживачів і збільшенні на цій основі прибутку.

Теорію конкуренції узагальнено А. Смітом у праці «Дослідження природи та причини багатства народів» (1776 p.). Новизна цієї теорії полягає у тому, що А. Сміт уперше [337]:

1) трактував термін «конкуренція» як суперництво, що підвищує ціни при скороченні пропозиції та зменшує ціни при надлишку пропозиції;

2) сформулював головний принцип конкуренції - принцип «невидимої руки», відповідно до якого «смикаючи» за ниточки

маріонеток-підприємців, «рука» змушує їх діяти згідно з деяким «ідеальним» планом розвитку економіки, безжалісно витісняє під­приємства, зайняті виробництвом непотрібної ринку продукції;

3) розробив теоретично дуже тонкий та гнучкий механізм кон­куренції, який об'єктивно врівноважує галузеву норму прибутку, зумовлює оптимальний розподіл ресурсів між галузями. Тонкість механізму конкуренції полягає в тому, що при скороченні попиту на продукт найбільших труднощів зазнають підприємства, які вироб­ляють неякісну чи невиправдано дорогу продукцію. Гнучкість механізму конкуренції виявляється в його миттєвій реакції на будь-які зміни у зовнішньому середовищі. При цьому найбільш швидко адап­туються до середовища мобільні підприємства;

4) визначив основні умови ефективної конкуренції, що містять наявність великої кількості продавців і покупців, повну інформацію, мобільність використаних ресурсів, неможливість продавців впливати на зміну ринкової ціни продукту при збереженні його якості або якості сервісу;

5) розробив модель посилення та розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливі максимальне задоволення потреб споживачів і найкраще використання ресурсів у масштабі суспільства.

Певний внесок у розвиток теорії конкуренції внесли: Д. Рікардо, Д. Міаль, Дж. Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хайне, Ф. Хайєк, Ф. Найг, К. Макконнеля, С. Брю, М. Портер, Г. Азоєв, Ю. Коробов, Л. Раменський, А. Юданов А. Пігу, А. Маршалл, С. Мочерний, P. Фатхутдінов. П. Самуельсон та ін.

Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, її роль у процесі сталого розвитку суб'єктів господарювання, наведемо її визначення, які сформульовані деякими авторами.

Сучасний американський економіст П. Хайне вважає, що конку­ренція є прагненням задовольнити критеріям доступу до рідкісних благ. Учений Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій існує багато конкуруючих суб'єктів господарювання й вони є незалежними. Макконелл К. і Брю С вважають, що конкуренція - це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців, можливість для тих і інших вільно виходити на ринок і залишати його.

Відомий науковець Й. Шумпетер визначає конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями. Нобелівський лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Ф. Хайєк зазначає, що конкуренція - це процес, за допомогою якого люди здобувають і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки

конкуренції приховане стає явним і краще застосовуються здібності та знання. Велика частина людських благ отримана саме шляхом змагання та конкуренції. Конкуренція вимагає раціональної поведінки як умови перебування на ринку та стимулює раціональність. Вона не може існувати серед людей, позбавлених підприємницького духу. Конкуренція - це особливий метод формування розумових здібностей великих винахідників і підприємців.

У своїй книзі «Міжнародна конкуренція» М. Портер відзначає, що конкуренція - це динамічний процес, який постійно розвивається, безупинно мінливий ландшафт, на якому з'являються нові товари та шляхи маркетингу, нові виробничі процеси та ринкові сегменти [239]. Дослідники Г. Азоєв і І. Манн під конкуренцією розуміють суперництво на будь-якій основі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), які зацікавлені в досягненні однієї і тієї ж мети [64,192].

Відомий російський вчений Р. Фатхутдінов зазначає, що конкуренція - це процес управління суб'єктом своїми конкурентними перевагами для отримання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних і суб'єктивних потреб у межах законодавства або в природних умовах» [337, с 222].

Юданов А. стверджує, що ринкова конкуренція - це боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, яка ведеться ними на доступних сегментах ринку [371]. Проте він вважає, що й до нинішнього часу у світі немає єдиного тлумачення терміна «конкуренція».

Більшість вчених, які досліджували сутність конкуренції, дійшли згоди, що це об'єктивний економічний закон розвиненого товарного виробництва й обміну, та, що основний зміст конкуренції полягає у боротьбі.

Науковці по-різному формулюють цілі конкурентної боротьби. Деякі вчені характеризують їх економічний характер (найбільш вигідні умови виробництва та збуту товарів, привласнення найбіль­ших прибутків) [125, с 218]. Маркетологи єдині у своїх поглядах стосовно того, що конкурентна боротьба ведеться за споживача та найбільш повне задоволення його платоспроможних потреб [337, 371]. У цих умовах споживач і ступінь задоволення його потреб перетворюються в мірило успіху підприємницької діяльності, а самі потреби є предметом уважного дослідження суб'єктів господа­рювання. У туризмі ці потреби мають як об'єктивний соціально-економічний, так і суб'єктивний (психологія, ментальність та інтелект туриста) характер.

Вищевикладені позиції вчених слід розглядати не як полюсні, а навпаки, як взаємодоповнюючі. В цьому випадку, на наш погляд, економічний аспект поняття «конкуренція» доповнюється організа­ційним і маркетинговим. Тобто сутність категорії розглядається залежно від сфери наукових або практичних інтересів фахівців. При характеристиці конкуренції на первинному рівні підприємств функ­ціональне спрямування управлінської діяльності (загальний менедж­мент, фінансовий, інвестиційний, маркетинговий, операційний, збуто­вий чи комерційний) обумовлює зміну пріоритетів, акцентів у визначенні цілей боротьби на ринку між приватними та колективними товаровиробниками. Так, наприклад, професор С. Мочерний справед­ливо виділяє поняття «конкуренція в маркетингу», зміст якого полягає у змаганні за споживача на конкурентному ринку товарів і послуг, орієнтованому на максимальне задоволення потреб спожи­вачів і отримання прибутку [125, с 820].

Наявність і багатогранність цілей конкурентної боротьби дають можливість зробити логічний висновок, що найбільш узагальненим та універсальним є трактування конкуренції І. Маном, в основу якого покладено єдність цілей боротьби.

У теорії управління науковці дотримуються одного з трьох трактувань конкуренції: поведінкової - боротьба за кошти покупця шляхом задоволення його потреб, структурної - аналіз структури ринку для визначення ступеня свободи продавця і покупця на ринку та способу виходу з нього, функціональної - суперництво старого з новим, з інноваціями.

Аналіз структури та змісту формулювань терміна «конкуренція» дозволяє зробити такі висновки: а) тлумачення терміна «конку­ренція», запропоноване різними авторами, не повною мірою відпо­відає вимогам системності та комплексності, тобто воно характеризує лише один аспект конкуренції, визначений А. Смітом; б) існує безліч підходів до формулювання терміна: одні науковці під конкуренцією розуміють суперництво (боротьбу) фірм, тобто юридичних осіб; інші - суперництво фізичних осіб; як наявність на ринку достатньої кількості продавців і покупців; ситуацію; прагнення; процес та ін. Розглянуті трактування не відображають конкуренцію як єдність статики та динаміки суперництва, виживання систем у заздалегідь визначених або невизначених умовах.

Можна зробити висновок, що конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів та об'єктів управління, суспільства в цілому, що є важливим для подальшого процесу дослідження суті проблеми.

Адаптуючи визначення конкуренції до сфери туризму, можна зазначити, що кожна туристична організація як основна інституційна виробнича одиниця (суб'єкт господарювання), яка не є монополістом на ринку, веде постійну боротьбу за найвигідніші умови доступу до туристичних та економічних ресурсів, а також збуту туристичного продукту, маніпулюючи ціною та якістю послуг з метою задоволення потреб і збільшення потенційних споживачів, підвищення частки підприємства на споживчому ринку та отримання максимально можливого прибутку.

У контексті сталості добросовісна конкуренція відіграє велике соціальне й економічне значення для розвитку ринку туристичних послуг. Конкуренція є потужним стимулом економічного зростання, прискорення НТП і на цій основі сприяє зниженню витрат виробництва та цін, покращанню якості послуг і товарів. Спонукаючи підприємства знижувати загальні витрати, вона сприяє підвищенню ефективності їхнього функціонування та зумовлює ліквідацію збит­кових суб'єктів господарювання. Орієнтуючи суб'єкти туристичної діяльності на задоволення потреб ринку, конкуренція примушує підприємства диверсифікувати власне виробництво і створює пере­думови для розширення та формування найбільш повного пакета туристичного продукту.

Вплив конкуренції на екологічний аспект розвитку ринку туристичних послуг має суперечливий характер. З одного боку, прагнення до збільшення прибутку спонукає підприємства все більше експлуатувати природні ресурси відповідно до зростаючого пла­тоспроможного попиту споживачів туристичних послуг. Недостатній державний або громадський контроль на місцях призводить до негативних явищ забруднення навколишнього середовища, зникнення або доведення до крайньої межі певних видів біорізномаїття. З іншого, - саме конкуренція, відпрацювання стратегії та визначення умов забезпечення конкурентних переваг на довгострокову перс­пективу обумовлює необхідність розробки й використання механізмів захисту довкілля, збереження і відновлення ресурсів, задіяних у процесі обслуговування туристів.

Кардинальною відмінністю господарювання суб'єктів турис­тичної діяльності є використання ними природних ресурсів, які є не тільки найважливішим первинним фактором забезпечення конкурен­тоспроможності, але й основною компонентою пропозиції туристич­ного продукту. Деякі з цих природних ресурсів - унікальні, а можли­вість доступу до них і використання надає їм чисті (монопольні) конкурентні переваги. Кожний з економічних ресурсів потребує

раціонального використання. Ефективність використання природних туристично-рекреаційних ресурсів має особливий зміст і відповідно вимагає особливої відповідальності стосовно бережливого ставлення до них, відпрацювання механізму відтворювання повільно віднов­люваних ресурсів, спрямованого не на варварське поводження з метою отримання швидкого прибутку, а з урахуванням можливості їх відновлення у довгостроковій перспективі.

Природні ресурси зазвичай є власністю держави, і в країнах, що розвиваються, не мають достатніх економічних ресурсів щодо утри­мування природно-заповідних територій, підтримування нормального та розширеного відтворення природних і рекреаційно-туристичних ресурсів. Відповідальність за рівень раціональності їх використання покладено на державні органи влади. В Україні - це Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство з надзвичайних ситуацій та Міністерство культури та туризму, яке з 2005 р. є правонаступ­ником Державної туристичної адміністрації України.

Ринкові реформи в Україні сприяли розвитку конкурентного середовища. Закони України «Про захист від недобросовісної конку­ренції», «Про обмеження монополізму та недопущення недобро­совісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про туризм» та інші створили законодавче поле, яке забезпечило необхідні умови для розвитку конкуренції у сфері туризму, головними з яких є економічна самостійність суб'єктів господарювання; перевищення пропозиції туристичних послуг над попитом з боку споживачів; державне регулювання в галузі туризму.

Конкуренція на ринку туристичних послуг може набувати різних форм і видів (табл. 3.3) у зв'язку з застосуванням особливих методів забезпечення конкурентних переваг особливого виду товарів -дестинації, товарів, послуг, природних та штучних ресурсів, комплексного туристичного продукту [291].

Таблиця 3.3

Наши рекомендации