Класифікація транспортних засобів, як домінуючого елемента туристичної індустрії
ТЕМА 5. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТРАНСПОРТНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ
План
1. Класифікація транспортних засобів, як домінуючого елемента туристичної індустрії.
2. Класифікація транспортних подорожей.
3. Характеристика транспортних послуг, як складової турпродукту.
Класифікація транспортних засобів, як домінуючого елемента туристичної індустрії
Суттєвою ознакою туристичної діяльності є подолання простору від місця постійного проживання до місця відпочинку, ознайомлення з пам’ятками природи, історії та культури тощо. В сучасних умовах стрімкого розвитку транспортних засобів все більше ускладнюється завдання приведення можливостей організаторів відпочинку у відповідність з різноманітними та динамічними вимогами щодо транспортного обслуговування туристів різних вікових, соціальних, мотиваційних та інших категорій.
Використання того чи іншого виду транспорту при формуванні туристичного продукту визначається:
1) рейтингом популярності;
2) ступенем розвитку транспортної системи певної території;
3) видом подорожі;
4) протяжністю маршруту;
5) платоспроможністю туриста;
6) туристично-рекреаційними ресурсами території;
7) національними традиціями;
8) демографічною структурою населення та ін.
При розробці транспортних подорожей потрібно враховувати вид транспорту засобу, що буде використано для перевезення туристів.
Туристичні подорожі реалізуються декількома видами транспортних засобів. Серед яких Всесвітня туристична організація (ВТО) виділяє три основних види: водний, сухопутний, повітряний.
До водних транспортних засобів відносять: надводні пасажирські океанські та річкові теплоходи, що здійснюють лінійні перевезення та круїзні рейси, морські пароми, прогулянкові судна, яхти, катери, човни (гондоли, фелуки тощо), підводні човни. Морські та річкові пасажирські перевезення характеризуються високою пасажиромісткістю, диференційованою вартістю і рівнем комфорту. Для водного транспорту характерна невисока швидкість руху, обмежена географія маршрутів, що залежить від наявності водних артерій.
До сухопутнихтранспортних засобів включають автотранспорт (автобусний, автомобільний) та залізничний транспорт.
Автобусні перевезення мають певний рівень комфорту, високу мобільність, надають можливість діставатися місця призначення одним транспортним засобом. Автомобілі використовуються для здійснення трансферу та програмних заходів туристів категорії “Ві-Ай-Пі” і при організації спеціальних автотурів на власних або орендованих машинах.
Залізничний транспорт забезпечує перевезення туристів на середні відстані. Залізниці вирізняються надійністю, регулярністю, достатньо високою швидкістю та комфортом, можливістю перевезення пасажирів незалежно від пори року та погодних умов. На відстанях 500-1000 км залізничні перевезення конкурують з іншими видами транспорту. Останнім часом набувають поширення перевезення пасажирів швидкісними залізничними потягами, ретропаровозами на прогулянкових маршрутах.
Повітрянітранспортні засоби включають літаки цивільної авіації, гелікоптери, дельтаплани та екзотичні повітряні кулі. Авіаційний транспорт є основним засобом перевезення зарубіжних туристів. Висока швидкість та рівень сервісу обумовлюють домінуюче становище цього виду транспорту при перевезеннях надалекі відстані. При відстані понад 1 тис. км частка авіатранспорту складає 2,5-5 %, але вона зростає до 50-100%, якщо відстань понад 3 тис. км. Високий рівень тарифів є одним із недоліків цього виду транспорту. Використання чартерних рейсів та пекідж-турів надають можливість для істотного зниження вартості поїздки (до 50% від базового тарифу).
Усі види транспорту відрізняються ступенем комфортності, швидкістю руху, комерційним навантаженням, безпечністю та вартістю перевезень. Кожен вид транспорту має свої недоліки та переваги. При здійсненні перевезень на відстань до 500 км найбільш раціонально використовувати автотранспорт; від 500 до 1500 км – авіаційний. Водний транспорт займає окреме місце на ринку, його використання обмежується наявністю водних артерій.