А) вивченні об’єктивної реальності, розробці найдоцільніших варіантів рішень поставленого завдання з урахуванням досягнень науки і практики

Тести з навчальної дисципліни

«Планування і контроль на підприємстві»

для студентів спеціальності«Економіка підприємства»

Тема: Планування в системі менеджменту аграрного підприємства

1. Об’єктом планування на підприємстві є:

а) відносини, що складаються між учасниками виробничого процесу;

б) господарська, соціальна та екологічна діяльність;

в) зовнішньогосподарська діяльність;

г) економічна діяльність.

2. Предметом планування як науки є:

а) господарська діяльність, що спрямована на одержання прибутку;

б) соціальна діяльність, що забезпечує умови для відтворення працівника і реалізації його інтересів;

в) відносини, що складаються між учасниками виробничого процесу з приводу встановлення цілей та комплексу заходів, що забезпечують їх досягнення;

г) максимізація прибутку підприємства.

3. Об’єктивні причини обмеження можливостей планування на підприємстві:

а) невизначеність ринкового середовища; витрати планування; масштаби діяльності підприємства;

б) пріоритети короткострокових завдань та інтересів над довгостроковими;

в) слабкі навички управлінців у плануванні;

г) витрати планування.

4. Суб’єктивні причини обмеження можливостей планування на підприємстві:

а) витрати планування; масштаби діяльності підприємства;

б) пріоритет короткострокових завдань та інтересів над довгостроковими; природа особистості спеціаліста в галузі планування – плановика;

в) невизначеність ринкового середовища;

г) навички управлінців у плануванні.

5. Принцип єдності в плануванні передбачає:

а) координацію планової діяльності на горизонтальному рівні, тобто рівні функціональних підрозділів та інтеграцію планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів;

б) постійну змінюваність розроблених планів;

в) взаємоузгодження довго - , середньо - , та короткострокових планів;

г) інтеграція планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів.

6. Принцип системності в плануванні передбачає:

а) існування сукупності елементів, взаємозв’язку між ними, наявності єдиного напрямку розвитку елементів системи, поведінки, що зорієнтовані на загальні цілі;

б) необхідну і достатню кількісну відповідність між взаємозв’язаними розділами та показниками плану;

в) оптимальність використання системи застосовуваних ресурсів;

г) координація планової діяльності на горизонтальному рівні.

7. Принцип гнучкості в плануванні передбачає:

а) забезпечення інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів;

б) забезпечення координації планової діяльності на рівні функціональних підрозділів;

в) надання планам в процесі планування здатності змінювати свій напрям в зв’язку з виникненням непередбачуваних обставин;

г) забезпечення інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів та на рівні функціональних підрозділів.

8. Під методом планування розуміють:

а) сукупність прийомів розробки, обґрунтування та аналізу прогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів, системи розрахунків планових показників, їх вчасного узгодження;

б) конкретний спосіб, технічний прийом, за допомогою якого вирішується яка-небудь проблема планування, розраховуються числові значення показників пропозицій;

в) забезпечення необхідної і достатньої кількісної відповідності між взаємозв’язаними розділами та показниками плану;

г) обґрунтування та аналізу прогнозів.

9. Під методикою планування розуміють:

а) сукупність методів, прийомів розробки, обґрунтування та аналізу прогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів, системи розрахунків планових показників, їх вчасного узгодження;

б) конкретний спосіб, технічний прийом, за допомогою якого вирішується яка-небудь проблема планування;

в) забезпечення необхідної і достатньої кількісної відповідності між взаємозв’язаними розділами та показниками плану;

г) розрахунок числових значень, економічних показників.

10. Евристичні методи планування ґрунтуються на використанні:

а) непрямої і неповної інформації, досвіду спеціалістів-експертів, інтуїції;

б) статистичних даних за попередні роки (середніх величин);

в) прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх змін у результаті освоєння організаційно-технічних заходів у плановому періоді;

г) інтуїтивне передбачення фахівців.

11. Експертні (оцінні) чи евристичні методи в планування використовують:

а) при визначенні планових показників на основі розрахунків впливу найважливіших факторів (чинників), що обумовлюють зміни цих показників;

б) при проведенні масової оцінки – з’ясування думки окремих груп населення під час соціальних досліджень щодо суті певної проблеми планування;

в) при розробці найдоцільніших варіантів рішень поставленого завдання з урахуванням досягнень науки і практики;

г) при визначенні показників виробничо-фінансових планів роботи підприємств.

12. Суть розрахунково-конструктивного методу планування полягає в :

а) вивченні об’єктивної реальності, розробці найдоцільніших варіантів рішень поставленого завдання з урахуванням досягнень науки і практики

б) визначенні планових показників на основі розрахунків впливу найважливіших факторів (чинників), що обумовлюють зміни цих показників;

в) установлені мети та відповідного кінцевого значення планових показників з обчисленням проміжних їх величин;

г) застосуванні сучасних методів планування з використанням комп’ютерних програм.

13. Фактографічні методи прогнозування базуються на:

а) фактичному інформаційному матеріалі про об’єкт прогнозування і його минулий розвиток;

б) суб’єктивній інформації, наданій спеціалістами-експертами;

в) проведенні анкетних опитувань спеціалістами обраної галузі знань;

г) визначенні планових показників на основі розрахунків впливу найважливіших факторів (чинників), що обумовлюють зміни цих показників.

14. До експертних методів відносяться:

а) випереджальні методи прогнозування; статистичні методи;

б) метод «комісій», метод «мозкових атак», метод що передбачає проведення анкетних опитувань;

в) метод балансових та оптимізаційних моделей;

г) метод прогнозування та моделювання.

15. Економічне прогнозування являє собою:

а) довільний набір цифр, продиктований суб’єктивними побажаннями того чи іншого керівника чи плановика;

б) сукупність прийомів обґрунтування та аналізу прогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів;

в) наукове обґрунтування можливих змін або якісного стану економіки в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану;

г) аналіз соціально-економічних і науково-технічних процесів.

Тема: Стратегічне і перспективне планування

16. Стратегія виживання:

а) вирівнювання обсягу продажу, прибутку, з поступовим переходом до захисної та наступальної стратегії;

б) зростання обсягів продажу, прибутку та капіталу;

в) захисна стратегія, яку використовують в умовах глибокої кризи економічної діяльності підприємства;

г) стратегія стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу.

17. Стратегія зростання:

а) стратегія стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу;

б) вимушена жорстка економія витрат;

в) захисна стратегія, яку використовують в умовах глибокої кризи економічної діяльності підприємства;

г) вирівнювання обсягу продажу, прибутку, з поступовим переходом до захисної та наступальної стратегії.

18. Стратегія стабілізації це:

а) скорочення, або навіть ліквідація нерентабельних галузей;

б) стратегія, яка передбачає вирівнювання продажу, прибутку з наступним їх підвищенням і поступовим переходом до стану зростання;

в) захисна стратегія, яку використовують в умовах глибокої кризи економічної діяльності підприємства;

г) стратегія стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу.

19. Стратегія це:

а) визначення основних довготермінових цілей і завдань підприємства, генеральну програму дій;

б) сукупність способів і прийомів для досягнення поставленої мети;

в) сукупність дій і рішень, які приймає керівництво в процесі роботи;

г) напрями розвитку об’єкта планування.

20. Тактика це:

а) визначення основних довготермінових цілей і завдань підприємства, генеральну програму дій;

б) сукупність способів і прийомів для досягнення поставленої мети;

в) сукупність дій і рішень, які приймає керівництво в процесі роботи;

г) процес реалізації результатів оперативно-календарного планування.

21. Стратегічне планування відрізняється від традиційного перспективного за:

а) трактуванням майбутнього в діяльності підприємства;

б) аналітичною базою, яка використовується в процесі планування;

в) застосуванням методів контролю за результатами виконання планових завдань;

г) складністю.

22. Стратегічне планування являє собою:

а) науково обґрунтовану програму виробничої діяльності підприємства на календарний рік;

б) сукупність дій і рішень, які приймає керівництво у процесі розробки специфічних стратегій, спрямованих на досягнення організацією своїх цілей;

в) процес управління командою і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів;

г) визначення основних довготермінових цілей і завдань підприємства, генеральну програму дій.

23. Продуктово-ринкова стратегія це:

а) сукупність дій, які визначають характер управління підприємством;

б) сукупність стратегічних рішень, що визначають номенклатуру, обсяг та якість продукції, способи поведінки підприємства на ринку;

в) сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства;

г) процес управління командою і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів.

24. Ресурсно-ринкова стратегія це:

а) це сукупність стратегічних рішень, що визначають поведінку підприємства на ринку виробничо-фінансових та інших факторів і ресурсів виробництва;

б) сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства.

в) сукупність стратегічних рішень, що визначають номенклатуру, обсяг та якість продукції, способи поведінки підприємства на ринку;

г) сукупність дій, які визначають характер управління підприємством.

25. Технологічна функціональна стратегія це:

а) рішення, що дають змогу визначити способи залучення, накопичення і витрачання виробничих ресурсів підприємства;

б) стратегічні рішення, що визначають динаміку технології підприємства і вплив на неї ринкових факторів;

в) визначення типу і структуру колективу працівників підприємства в залежності від технології виробництва сільськогосподарської продукції;

г) сукупність рішень, що визначають обсяг та якість продукції, способи поведінки підприємства на ринку.

26. Соціальна функціональна стратегія це:

а) сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства, а також характер взаємодії з його акціонерами;

б) сукупність рішень, що визначають характер управління підприємством;

в) рішення, що дають змогу визначити способи залучення, накопичення і витрачання соціальних ресурсів підприємства;

г) процес управління командою і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів.

27. Функціональна стратегія стратегічного управління це:

а) сукупність рішень, що визначають характер управління підприємством під час реалізації обраної стратегії;

б) це сукупність стратегічних рішень, що визначають поведінку підприємства на ринку виробничо-фінансових та інших факторів і ресурсів виробництва;

в) сукупність стратегічних рішень, що визначають спосіб поведінки підприємства на ринку;

г) сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства, а також характер взаємодії з його акціонерами.

28. Інтеграційна функціональна стратегія це:

а) рішення, що дають змогу визначити способи залучення, накопичення і витрачання виробничих ресурсів підприємства;

б) сукупність рішень для визначення на перспективу функціонально-управлінських взаємодій підприємства з іншими підприємствами;

в) це сукупність стратегічних рішень, що визначають поведінку підприємства на ринку виробничо-фінансових та інших факторів і ресурсів виробництва;

г) сукупність рішень, що визначають характер управління підприємством під час реалізації обраної стратегії.

29. Конгломерат це:

а) поєднання в одній фірмі декількох виробництв без прямої виробничої кооперації;

б) поєднання в одній фірмі декількох виробництв на основі кооперації;

в) об’єднання кількох різнопрофільних фірм для здійснення некомерційної діяльності;

г) асоціація підприємств.

30. Під інноваціями розуміють:

а) сукупність виробничого потенціалу підприємства та його структура;

б) нововведення в різних сферах діяльності підприємства;

в) нововведення, які стосуються професійного складу колективу працівників підприємства;

г) виробництво продукції, товарів, послуг.