Інституціональні чинники підвищення якості життя населення регіону

У результаті аналітичного дослідження з якості життя, що було проведене «Інститутом міста» рейтинг українських міст виглядає так: Одеса (1 місце), Київ (2 місце), Дніпропетровськ (3 місце), Кривий Ріг (4 місце), Львів (5 місце), Харків (6 місце), Донецьк (7 місце), Запоріжжя (8 місце). Одеса вийшла в лідери завдяки найвищій народжуваності і найнижчим в Україні тарифам на житлово-комунальні послуги. А найвищими тарифи були у Харкові та Києві, через що столиця і не є найкомфортнішим містом для проживання в Україні. В останніх за рейтингом Донецьку і Запоріжжі найгірша ситуація з демографічними показниками і будівництвом житла. Ці міста гірше за всіх забезпечені закладами освіти і мають високий рівень безробіття і злочинності. Автори дослідження зробили також висновок про те, що наявність високого інвестиційного потенціалу не гарантує високого рівня життя, хоча інвестиційна привабливість дає можливість регіону у будь який момент, отримавши інвестиції і правильно їх використавши, підвищити не лише промисловий рівень, але й якість життя населення. (1)

Отже, поговоримо про основні проблеми області. Починаючи з 1992 року в області спостерігається надзвичайно низький рівень народжуваності та високий рівень смертності. Зменшується тривалість життя населення (в 2005 році - 66,4 роки проти 69,1 роки в 1991 році). Поглибилась деформація шлюбно-сімейних процесів. У 2005 році кількість зареєстрованих шлюбів була в 1,6 рази меншою, ніж в 1991 році.

Також, область втрачає населення, внаслідок міграційного відтоку. Починаючи з 1993 року кількість вибулих з області стала перевищувати кількість прибулих. Міграційні втрати регіону за останні 13 років склали 128,5 тис. осіб, або 17,3% загальних втрат чисельності населення.

Проте ситуація на ринку праці області за останні роки поліпшилася і характеризується зростанням економічної активності населення, збільшенням рівня зайнятості, зниженням рівня безробіття, збільшенням кількості створених нових робочих місць, зменшенням обсягів вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, зростанням попиту підприємств на робочу силу.

Однак гострими проблемами залишаються забезпечення економіки висококваліфікованими робочими кадрами, професійно-кваліфікаційний дисбаланс, невідповідність напрямів і обсягів професійного навчання потребам ринку праці, низька якість вільних робочих місць за умовами та рівнем оплати праці, значна диференціація зайнятості населення в промислово-розвинутих та моноструктурних, шахтарських містах, молодіжне безробіття, міграційний відтік робочої сили на ринки праці інших регіонів України та інших держав, наявність тіньової зайнятості та нелегальної трудової міграції.

Низький рівень доходів населення негативно впливає на соціально-економічний розвиток області, призводить до негативних наслідків в усіх сферах суспільного життя.

Область найгостріше серед регіонів України відчуває проблеми здоров'я населення..

Рівень народжуваності залишається вдвічі нижчим за рівень загальної смертності. Серед померлих майже чверть – особи працездатного віку. Хворобами системи кровообігу страждає третина населення області, що є головною причиною інвалідізації та смертності. Гірший, ніж в цілому в Україні, показник стану психічного здоров'я населення. Залишається високою материнська смертність. Показник дитячої інвалідності перевищує середньодержавний рівень. Висока професійна захворюваність у регіоні викликає високий рівень інвалідності. Майже кожний п’ятий ВІЛ-інфікований та кожний третій хворий на СНІД – громадяни Донецької області.

Погіршення демографічної ситуації та економічного становища призвели в останні десять років до помітного скорочення мережі і контингенту освітянських закладів. Майже на 900 одиниць скорочено мережу дитячих дошкільних, на 90 – загальноосвітніх навчальних закладів, на 28 – професійно-технічних училищ. Структурні зміни відбулися як у початковій і середній освіті, так і в системі вищої освіти.

На теперішній час в області сформована мережа навчально-виховних закладів, які, в основному, задовольняють потреби населення в освітянських послугах.

Сучасний рівень охоплення дітей початковою та середньою освітою практично дорівнює 100%, дошкільною освітою охоплено більше 70% дітей відповідного віку, вищою освітою – 60% молоді віком 18-22 роки.

Що стосується житлового фонду області, то він становить 100,3 млн.кв.м, у тому числі 89,8 млн.кв.м міський житловий фонд. Місцевим радам належить 16,0 млн.кв.м житла. Капітального ремонту потребує майже 70% житлового фонду. В аварійних і ветхих будинках проживає 20,2 тис. осіб, пустують 12 тисяч квартир.

Нормативний термін відпрацювали і потребують заміни 876 котлів (22%), 30% основних фондів у водопровідно-каналізаційному господарстві, 80% рухомого складу міського електричного транспорту, понад 12% контактної і кабельної мережі. В населених пунктах освітлюється тільки 40% вулиць, 70% доріг потребують капітального ремонту та реконструкції. (13)

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши діяльність інституційної структури в Донецькій області, можна зробити певний висновок про неефективність функціонуючої системи. Однак, слід відмітити, що у порівнянні з іншими областями, інституційний механізм є досить збалансованим, деякі його ланки функціонують дуже добре і виконують свої функції на належному рівні. В першу чергу, це стосується фінансових інститутів та інститутів інвестування.

Велику частину бюджету регіону складають офіційні трансферти (переважно субвенції), однак це є закономірним, адже Донецька область займає провідне місце у виробництві та має вагому частку у ВВП. До подій АТО в регіоні був сформований сприятливий інвестиційний клімат, втілювалися багатомільйонні інвестиційні проекти, були налагоджені зв’язки з багатьма країнами.

Що стосується інститутів самоврядування, то для регіону характерне неефективне управління та регулювання з боку органів влади, низька довіра населення до дій та механізмів виконання управлінських функцій.

Взагалі, в регіоні великого розмаху набула корупція, що заважає ефективним заходам забезпечення регіонального розвитку. Суспільні, фінансові, економічні, правові інститути є підконтрольними олігархічним колам.

В регіоні існують великі проблеми екологічного, демографічного та соціального характеру, що свідчить про те, що потреби населення та екологічні потреби середовища майже повністю ігноруються, а необхідний баланс між природно-суспільними явищами не регулюються інститутами належним чином. Пріоритетними є напрямки господарського, фінансового та інвестиційного розвитку.

Отже, головною задачею інституційних механізмів є вирішення проблеми екологізації суспільно-господарської системи та підвищення якості життя.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА