Макроекономічна модель національного ринку

В курсі "Політекономія" вже з'ясовувалася сутність і взаємодія попиту та пропозиції для окремого товару. Це корисно для розуміння того, чому різні товари та послуги мають різні рівноважні ціни та різні рівноважні обсяги, як діє механізм формування галузевої" рівноваги. Але цей аналіз не відповідає на низку питань:

Чому взагалі ціни підвищуються та знижуються? Чому загальний рівень цін залишається незмінним в одні періоди і швидко підвищується в інші? Що визначає рівновагу всієї кількості товарів в країні (реальний обсяг виробництва в країні)? Чому реальний обсяг виробництва в країні зменшується в певні періоди по відношенню до попереднього рівня, а в інші швидко збільшується?

Для відповіді на ці питання треба" об'єднати тисячі окремих цін в єдину сукупну ціну, рівноважну кількість окремих товарів та послуг - в одне ціле, всі галузеві ринки - в єдиний ринок країни. Таке об'єднання називається агрегуванням (агрегатуванням). В цьому разі замість ціни використовується рівень цін. Рівень цін визначає відхилення певної сукупності цін від початкового рівня (100%) в відсотковому вимірі.

Таким чином об'єктом аналізу цієї теми є національний ринок як одне ціле, як сукупність великої кількості конкретних ринків. Він складається з багатьох видів ринків. Але головними з них є :

1) ринок товарів та послуг кінцевого споживання;

2) ринок ресурсів.

У процесі макроекономічного кругообігу ці ринки тісно взаємодіють між собою. В результаті цієї взаємодії ВВП розподіляється між його суб'єктами і при певних умовах досягається економічна рівновага. Національний ринок - постійно діюча система. В ній відбувається кругообіг двох потоків:

3) ресурсів, товарів та послуг (в одному напрямку);

4) грошей (доходів) (в протилежному напрямку).

Наповненість цих потоків та їх інтенсивність залежать від стану сукупного попиту та сукупної пропозиції їх обсяги та, взаємодія є визначальними для обсягів ВВП, рівня безробіття та рівня цін на національному ринку.

Сукупний попит

Сукупний попит - це реальний обсяг виробництва товарів та послуг в країні, який споживачі готові придбати в залежності від певного рівня цін.

За інших рівних умов, чим нижчий рівень цін, тим білішу частку реального обсягу виробництва в країні побажають придбати споживачі. Залежність між рівнем цін і реальним обсягом виробництва в країні є оберненою. Причини цього різні. Для окремого товару така залежність пояснюється ефектом доходу, ефектом заміщення, дією закону спадаючої граничної корисності. Але ці пояснення не придатні для сукупного попиту.

В національному масштабі збільшення рівня цін не обов'язково означає зменшення сукупного продукту країни.

Обернена залежність між рівнем цін та сукупним попитом пояснюється такими факторами: ефектом відсоткової ставки, ефектом багатства, ефектом імпортних закупок.

1) Ефект відсоткової ставки впливає на зміну сукупного попиту та обсяг внутрішнього продукту країни з допомогою наступного механізму: коли рівень цін підвищується, споживачам потрібна більша сума наявних грошей для підтримання споживання на

досягнутому рівні, підприємствам - підтримання виробництва на тому ж рівні. При незмінному обсязі грошової маси це підвищує відсоткову ставку (ціну за користування грошима). А збільшення відсоткової ставки призводить, до скорочення купівельної спроможності покупців, скорочуються споживчі витрати і інвестиції. Коли рівень цін зменшується все відбувається навпаки.

2) Ефект багатства полягає в тому, що за вищого рівня цін реальна вартість нагромаджених фінансових активів, що знаходяться у населення, зменшується. Населення стає біднішим і скорочує свої витрати. Коли рівень цін зменшується, купівельна спроможність збільшується, попит зростає.

3) Ефект імпортних закупок. Він діє таким чином: якщо рівень цін у країні вищий порівняно з цінами за кордоном, то споживачі намагаються придбати більше імпортних товарів. Тоді зменшується експорт і сукупний попит на обсяг валового внутрішнього продукту, а якщо рівень цін в країні нижчий, чим за кордоном, то все відбувається навпаки.

Перелічені три фактори є ціновими. Але може бути так, що рівень цін не змінюється, а сукупний попит змінюється. На графіку це зміщення кривої попиту вліво чи вправо (мал. 4.1.).

Це результат дії цілої низки нецінових факторів, таких як:

1. Зміна витрат споживачів (добробут споживачів, - його очікування, заборгованість);

2. Зміна інвестиційних витрат (відсоткова ставка, очікування прибутків від інвестицій, податки на підприємства, технології, надлишкові потужності);

3. Зміна державних податків;

4. Зміна витрат на чистий обсяг експорту (національний доход зарубіжних країн, валютні курси).

Збільшення витрат зумовлене змінами одного або декількох чинників сукупного попиту, зміщує криву сукупного попиту вправо (мал.4.1.; D₁ → D₂); і, навпаки, зменшення втрат веде до зміщення кривої вліво (мал.4.1.; D₁ → D₃).

Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція відображає рівень наявного реального обсягу виробництва за кожного можливого рівня цін. Залежність між ними пряма. Крива сукупної пропозиції зображена на мал. 4.2.

Вона показує реальний обсяг виробництва в країні, що може бути досягнутий за різним рівнем , цін. Крива складається з трьох відрізків: кейнсіанського (1); проміжного (2); класичного (3). Кожен з них відображує ,різний стан національної економіки відносно межі її виробничих можливостей. Кейнсіанський відрізок відповідає стану економіки; коли вона ще не досягла межі граничних можливостей. Проміжний відрізок відповідає стану економіки, коли вона ще не досягла межі виробничих можливостей, але, знаходиться близько від неї. Деякі ресурси вже повністю залучені у виробництво, інші - ще не вичерпані. Класичний відрізок відповідає стану економіки, коли вона вийшла на межу виробничих можливостей, досягнута повна занятість ресурсів, реальний обсяг виробництва дорівнює потенційному рівню виробництва.

Аналіз форми кривої сукупної пропозиції показує, що реальний обсяг виробництва збільшується, коли економіка рухається до межі граничних можливостей на кейнсіанському та проміжному відрізках, ці зміни в обсязі виробництва є наслідком руху, по кривій сукупної, пропозиції. Ця,крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обсягом виробництва в країні при всіх інших рівних умовах.

фактори, викликаючи зміщення кривої сукупної пропозиції вправо (на проміжному і класичному відрізках) та вниз (на кейнсіанському відрізку), чи вліво та вверх. Таке зміщення вказує, що сукупна пропозиція на проміжному та класичному відрізках, якщо крива зміщується вправо, - росте, а на кейнсіанському відрізку в цьому разі рівень цін падає; і навпаки, якщо крива сукупної пропозиції зміщується вліво і вверх, то сукупна пропозиція падає, а рівень цін зростає.

Неціновими факторами зміщення кривої сукупної пропозиції є:

1) Зміни цін на ресурси. Якщо пропозиція ресурсів скорочується, то ціни на ресурси зростають, що призводить до збільшення витрат на одиницю продукції й скорочення пропозиції, і навпаки.

2) Зміна продуктивності праці. Збільшення продуктивності праці означає, що за даного обсягу ресурсів можна одержати більший обсяг виробництва продукції. Це змістить криву сукупної пропозиції вправо.

3) Податки та державне регулювання.,..Збільшення податків підвищує витрати на одиницю продукції і скорочує сукупну пропозицію. Державне регулювання може впливати на збільшення та зменшення витрат на одиницю продукції.