Предмет та стера компетенції менеджменту


Тема З

СУБ'ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА УМОВИ ЇХ ГОСПОДАРЮВАННЯ



предмет та стера компетенції менеджменту - student2.ru ■S консорціуми ■— тимчасові статутні об'єднання промислового і банків­ського капіталу для досягнення спільної мети;

S концерни — статутні об'єднання підприємств промисловості, науко­вих організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

</ інші об'єднанняза галузевим, територіальним та іншими принципами.

Класифікація підприємств за формами власності та їх об'єднання в певні групи дає можливість підприємцям обирати найкращий шлях для реалізації своїх потенційних можливостей. Але формування ринкових відносин гальмує монополізм нашої економіки.

3.3. МІКРОСЕРЕДОВИЩЕ МЕНЕДЖМЕНТУ (ВНУТРІШНІ ЗМІННІ ОРГАНІЗАЦІЇ)

О

рганізація— це група людей з усвідомленими загальними цілями. Внутрішні змінні — це ситуаційні чинники в межах організації. Ці змінні, в основному, є результатом управлінських рішень.

Внутрішнє середовище підприємства або мікросередовище орга­нізації містить п'ять складових: цілі, структуру, завдання, технологію та персонал організації, тобто те, що характеризує виробничий цикл і потребує уваги керівництва.

Розглянемо їх основні характеристики та взаємозв'язок.

Ціль — це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом. Під час процесу планування керівництво роз­робляє цілі і доводить їх до відома членів організації.

Організація може мати різноманітні цілі. Бізнесова організація зосеред­жена на створенні певних товарів в рамках специфічних обмежень — за витратами і отриманим прибутком. Відповідно, цілі — рентабельність (при­бутковість) і продуктивність. Для цього необхідна координація зусиль у таких галузях, як частка ринку, розробка нової продукції, якість послуг тощо. Державні органа не мають на меті отримання прибутку, але витрати їх хви­люють. Звідси, їх цілі — надання конкретних послуг в межах певних бюджет­них обмежень. При виконанні більшу увагу будуть приділяти соціальній відповідальності.

Цілі підрозділів повинні робити внесок у цілі організації і не суперечити їм.

Як вже зазначалось, формальна організація складається з декількох рівнів управління і підрозділів (функціональних областей), таких як маркетинг, виробництво, навчання персоналу чи планування фінансів.

Структура організації — це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудовані у формі, яка дозволяє ефективно досягати цілей організації.

Існує дві основні концепції відносно до структури: спеціалізований розпо­діл праці та сфера контролю.

Майже у всіх організаціях має місце розподіл праці за спеціалізованими лініями — по горизонталі. Спеціалістів групують разом в межах функціо­нальної області (за спеціальністю чи спеціалізацією).

Вертикальний розподіл праці, тобто відокремлення роботи по координації від безпосереднього виконання завдань, дає ієрархію управлінських рівнів. Кількість осіб, підлеглих одному керівнику, є сферою контролю.

Завдання— це предписана робота, серія робіт або частина роботи, що по­винна бути виконана заздалегідь встановленим способом у визначений термін. З технічного боку, завдання адресовані посаді, а не працівнику, що її займає.

Характеристики завдань полягають у тому, що вони традиційно поділяються на три категорії. Це робота з людьми, предметами (машинами, сировиною, інструментами) та інформацією.

Таблиця 3.1 Взаємозалежність між цілями та ресурсами

Організація Матеріали Технологія Люди Інформація
"Ай Бі Ем", "Еппл" (виробництво) Метали, пластмаси, на­півпровідники Конвеєри, конструю­вання Інженери, програмісти, управлінці, продавці Дослідження ринку, звіти про реалізацію, відомості про дефекти
"Мак-Дональдс" (виробництво/ обслуговування) М'ясо, картопля, булочки, папір Механізоване приготування їжі (кухонне обладнання) Продавці на роздачі, кухарі, м'ясники, бухгалтери Облік на складах, калькуляція витрат, домовленості з поста­чальниками, рецепти приготування їжі
"Федерад Експресе" (поштові послуги) Конверти, мар­ки, пакункові ящики, ван­тажівки Комп'ютери, транспортні літаки, залізниця Водії, оператори, пілоти, механіки Інформація про місцезнаходження вантажу, витрати по доставці, цифри виручки
Католицька церква (некомерційні послуги) Свічки, кадила, ікони, арома­тичні речовини, Біблія Телефони, транс­порт, орг. тех­ніка, ораторське мистецтво Священики, єпископи, Римський Папа Посилання на Біблію, витрати на експлуата­цію церкв, звіти про відвідування парафіян

* Курсивом виділені ресурси, що мають першочергове значення для даної організації.

Технологія розглядається, як засіб трансформування сировини (люди, інформація чи фізичні матеріали) в продукти чи послуги, заздалегідь за­плановані. Технологія — це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання.

Основы менеджментаУчебное пособие / Сост. Е.В.Проскудина. — Ижевск: ТОО Внедренческое предприятие "Пик", 1994 — С. 5.

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема З

СУБ'ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА УМОВИ ЇХ ГОСПОДАРЮВАННЯ



предмет та стера компетенції менеджменту - student2.ru предмет та стера компетенції менеджменту - student2.ru інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях. Всі типи технологій поділяються на три категорії:

1. одиничне, дрібносерійне, або індивідуальне виробництво;

2. масове або багатосерійне виробництво;

3. безперервне виробництво.

Існує ще одна класифікація технологій:

1. багатоланцюгові технології —- характеризуються серією взаємозалежних завдань, які повинні виконуватись послідовно;

2. посередницькі технології — характеризується застосуванням спеціальних прийомів, навичок та послуг для того щоб викликати певні зміни в кон­кретному матеріалі, що надходить у виробництво (монтаж фільму).

Відносно персоналу організації та її кадрового потенціалу необхідно передбачити як поведе себе конкретна людина в даній ситуації. З цією метою враховують її здібності, обдарованість, схильність до певної діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точку зору тощо.

Всі внутрішні зміні взаємозв'язані. У своїй сукупності вони розглядаються як соціотехнічні підсистеми. Зміни однієї з них певною мірою впливають на всі інші.

3.4. ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ МЕНЕДЖМЕНТУ (УМОВИ ГОСПОДАРЮВАННЯ)

У

спіх організацій, головним чином, залежить від сил зовнішніх відносно організації і діючих у глобальному зовнішньому оточенні. Охарактери­зуємо зовнішнє середовище та чинники, що мають найважливіше значення для керівництва організацією.

Зовнішнє середовище — це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил, що діють за межами підприємства (фірми) і непідвладні апаратові управління.

Зовнішнє середовище підприємства поділяється на середовище прямого та опосередкованого впливу.

Середовище прямого впливу, тобто таке, що активно, реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі сили, як конкуренти, покупці та постачальники, органи державного регулювання, власники підприємств і ділові партнери, інвестори, маркетингові посередни­ки, контактні аудиторії, профспілки, мас-медіа, аудитори та ін.

Неконтрольовані фактори розвитку підприємства впливають на поведінку виробника на ринку. Такі фактори відстежуються і вивчається динаміка їх розвитку з метою пристосування до умов, спричинених неконтрольованими 68

факторами. Слід відзначити, що в науковій літературі по-різному визнача­ються неконтрольовані фактори, існують розбіжності в їх кількості та назві. Подаємо деякі з таких класифікацій (типологій):

Таблиця 3.2

Наши рекомендации