СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ. Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та галузевого менеджменту

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та галузевого менеджменту

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ

ГЛОСАРІЙ

Галузь знань: 0306 – Менеджмент і адміністрування

Напрям підготовки: 030601 - Менеджмент

Спеціальність – 7.03060101, 8.03060101 Менеджмент організацій і адміністрування

Запоріжжя

Розглянуто кафедрою менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та галузевого менеджменту Протокол № 3 від «12» жовтня 2011 р. Ухвалено до друку вченою радою Інституту управління КПУ   Протокол №__від ___________2011р.

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ

ГЛОСАРІЙ

Галузь знань: 0306 – Менеджмент і адміністрування

Напрям підготовки: 030601 - Менеджмент

Спеціальність – 7.03060101, 8.03060101 Менеджмент організацій і адміністрування

Укладач: О.В.Алейнікова, к.е.н., доцент

Б

Бюрократизм— ненормальність, хвороба системи управління, панування канцелярії, формалістики, домінування букви інструкції наказу над суттю справи.

Бюрократія(бюрократия, bureacracy) (з фр. bureau — канцелярія, зелене сукно, яким покривають стіл посадових осіб державних канцелярій, і гр. cratos — влада, панування, буквально — панування апарату управління) — система управління, в якій влада належить адміністрації чиновників.

В

Виконавча влада(исполнительная власть, executive (administrative) power) — влада, що забезпечує безпосереднє управління державними справами.

Виконання посадових обов'язків державним службовцем— систематична правовиконавча і правозастосовна діяльність державного службовця з виконання посадових функцій і повноважень, що встановлені як обов'язкові для регулярного виконання.

Відносини місцевих державних адміністрацій(отношения местных государственных администраций, relations of local public administrations) — складова державно-управлінських відносин, які виникають між органами державної влади у вертикальній та горизонтальній проекціях.

Відповідальність державних службовців— встановлена законодавством України відповідальність державного службовця за свої вчинки і дії. Відповідно до законодавства і залежно від характеру правопорушення (провини) може бути дисциплінарною, адміністративною, цивільно-правовою та кримінальною.

Владоздійснення— функція органів державної влади, що здійснюється ними стосовно громадян держави, громадянського суспільства шляхом правозастосування та інших форм адміністративної практики у формі забезпечення виконання норм законів, реалізації цілей, завдань і функцій держави.

Д

Демократизація державного апарату— залучення громадян до реалізації своїх прав щодо управління державними справами та здійснення публічно-правового контролю за виконанням завдань, функцій і повноважень органів державної влади з метою забезпечення законності, політичної, соціальної та економічної ефективності їх діяльності, запобігання бюрократизму, протекціоналізму і корупції.

Державне управління— цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.

Державний апарат— публічно-правова інституційна система органів державної влади, їх підрозділів і посад, віднесених до державної служби.

Демократія(демократия, democracy) (з гр. demos — народ і cratos — влада, народовладдя) — тип політичної системи і соціальної організації суспільства, форма укладу будь-якої організації, яка ґрунтується на рівноправності її членів, періодичній виборності та звітності органів управління, прийнятті рішень за принципом більшості (партійна, профспілкова, виробнича демократія); один із політичних режимів; форма організації держави, політичної системи і влади, коли всі громадяни беруть участь в управлінні.

Державна влада— політико-правове явище, сутність якого полягає в тому, що виражаючи хоча б формально волю всіх громадян держави, вона (влада) здійснює спрямовуючий, організуючий, регулюючий вплив на суспільство.

Державні комітети(державні служби) (государственные комитеты (государственные службы), public committees (public departments)) — центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Прем'єр-міністр або один із віце-прем'єр-міністрів.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців— відповідальність, яка здійснюється у формі дисциплінарних стягнень, що накладаються за невиконання або виконання неналежним чином державним службовцем покладених на нього обов'язків, у формі зауваження, догани, суворої догани, попередження про неповну службову відповідальність, звільнення.

Е

Ефективність управління(эффективность управления, administration effectiveness) (від лат. effectivus — досягаючий певного ефекту, необхідного результату) — це результат, зіставлений із витратами на його досягнення або з цілями.

З

Загальна соціальна ефективність(общая социальная эффективность, general social effectiveness) державного управління — ефективність, що розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб'єкта і керованих об'єктів державного управління, має комплексний характер.

Зв'язки з громадськістю(связи с общественностью, public relations) — «паблік рилейшнз» (від англ. public relations — відносини з публікою, зв'язок з громадськістю) — одна із функцій управління, яка сприяє встановленню та підтриманню спілкування, взаєморозуміння та співробітництва між організацією і громадськістю.

І

Інформаційне забезпечення діяльності органів державної влади— збирання, отримання, опрацювання та аналіз інформації, потрібної для здійснення державно-управлінської діяльності.

К

Кабінет Міністрів(Уряд) (Кабинет Министров (Правительство), Cabinet of Ministers (Government) — вищий орган у системі виконавчої влади; колегіальний орган, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Компетенція органу державної влади— це владні повноваження органу, той чи інший обсяг державної діяльності, покладений на певний орган, або коло передбачених правовим актом питань, яке може вирішувати цей орган, сукупність функцій та повноважень органу з усіх встановлених для нього предметів ведення.

Комунальна власність(коммунальная собственность, municipal property) — самостійна форма власності, яка за Конституцією України є власністю територіальної громади (у зарубіжній практиці «муніципальна власність», яка розглядається як одна з форм корпоративної (колективної) власності, що перебуває в користуванні, володінні й розпорядженні територіальних колективів та їхніх виборних органів місцевого самоврядування)).

Комунікація(коммуникация, communications, від лат. cummunicare — роблю загальним, зв'язую, спілкуюсь) — змістовний аспект соціальної взаємодії; акт або процес взаємодії між двома чи більше соціальними об'єктами шляхом безпосереднього спілкування й обміну інформацією з використанням відповідних засобів.

Контроль у державному управлінні(контроль в государственном управлении, public administration control) — одна із найважливіших функцій державної влади та управління, яка дає змогу порівняти фактичний стан у тій чи іншій галузі з вимогами, поставленими перед нею; виявити недоліки та помилки в роботі й попередити їх, оцінити відповідність здійснення інших функцій управління завданням, що поставлені перед ним.

Л

Лобізм(лоббизм, lobby) (з англ. — кулуари) — діяльність соціальних груп, які відстоюють свої інтереси, тиск груп на органи законодавчої і виконавчої влади.

М

Менеджмент(за Оксфордським словником англійської мови) — це спосіб, манера спілкування з людьми; влада та мистецтво управління; уміння особливого роду й адміністративні навики; орган управління, адміністративна одиниця; інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення.

Методи управлінської діяльності— це способи і прийоми аналізу та оцінки управлінських ситуацій, використання правових і організаційних форм, впливу на свідомість і поведінку людей у керованих суспільних процесах, відносинах і зв'язках.

Міністерство(министерство, ministry) (від лат. ministro, що означає керую, служу) — центральний орган виконавчої влади, який здійснює державне управління в певній галузі чи сфері життя.

Місцеве самоврядування(местное самоуправление, local self-administration) — право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів.

Місцеві (територіальні) органи (підрозділи) міністерств та інших ЦОВВ— державні органи, які утворюються відповідними ЦОВВ для реалізації їх функцій та повноважень на місцевому територіальному рівні, тобто в областях або районах.

Місцеві державні адміністрації(местные государственные администрации, local public administrations) — ланка виконавчої влади в областях, районах, містах Києві та Севастополі, здійснюють її на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідними радами.

О

Об'єкти управлінської діяльності органів виконавчої влади— це суспільні відносини, види діяльності І соціальні ролі, які безпосередньо пов'язані з відтворенням матеріальних і духовних продуктів та соціальних умов життєдіяльності людей.

Орган державної влади(государственный орган, public institution) — орган, пов'язаний із формуванням і реалізацією державно-управлінських впливів; є одиничною структурою влади, формально створеною державою для здійснення закріплених за нею їїцілей і функцій.

Організаційна структура державного органу(организационная структура государственного органа, state board organization structure) (від лат. structure — будова, розташування, порядок) — сукупність структурних елементів (підрозділів посадових осіб тощо) та взаємовідносин між цими структурними елементами.

Організаційна структура державного управління— це компонент системи державного управління, зумовлений її суспільно-політичною природою, соціально-функціональною роллю, цілями і змістом, який об'єднує в собі певну сукупність державних організацій, їх персонал, матеріальні та інформаційні ресурси, що виділяються і витрачаються суспільством на формування та реалізацію державно-управлінських впливів і підтримання життєздатності самого суб'єкта управління.

Організація органу управління— структурне упорядкування (сукупність структурних елементів і взаємовідносин між цими структурними елементами), цілеспрямоване управління як менеджмент; виконавча робота (як комбінація основних елементів), яка стосується конкретної ситуації (завдання, організація структури, організація процесів — структури + люди + техніка).

Організація як процес(организация как процесе, organization as a process) — систематична координація завдань, формальних взаємовідносин людей, що їх виконують.

П

Повноваження органу виконавчої влади(полномочия органа исполнительной власти, authorities of executive power institution) — закріплені за ним права і обов'язки.

Посадові обов'язки— встановлені для обов'язкового регулярного виконання функцій і повноважень відповідно до посади в органі державної влади чи місцевого самоврядування.

Правокомунальної власності(право коммунальной собственности, municipal property right) — визнане законом право, яке закріплює абсолютну належність комунального майна власнику та визначає його права й обов'язки щодо цього майна.

Президент(президент, president) (від лат. presidens — «той, що сидить спереду») у президентських республіках — глава держави і глава виконавчої влади, в республіках парламентського типу — глава держави, але не уряду, в республіках змішаного типу — глава держави, але з великими юридичними і реальними повноваженнями керівництва урядом.

Представницькі органи місцевого самоврядування(представительские органы местного самоуправления, local self-administration representative boards) — сільські, селищні й міські ради, які складаються із депутатів, обраних жителями сіл, селищ, міст.

Принципи державного управління— це закономірності, відносини, взаємозв'язки, керівні засади, на яких ґрунтуються його організація та здійснення і які можуть бути сформульовані в певні правила.

Повноваження— це конкретні права, що характеризуються правом іобов'язком здійснювати певні посадові обов'язки та наявністю адміністративних функцій, які дають змогу здійснювати завдання органу державної влади.

Повноваження органу державної влади— складова компетенції органу, встановлена для нього законом відповідно до Конституції України та яка забезпечує реалізацію відповідних функцій стосовно конкретних об'єктів юрисдикції (предметів відання).

Професіоналізм державної служби— це перш за все здатність державного службовця, колективу державних службовців визначати з урахуванням умов і реальних можливостей найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених перед ними цілей та завдань у межах нормативно визначених повноважень.

Процедура прийняття управлінського рішення(процедура принятия управленческого решения, managerial decision-making procedure) — складова загального процесу його підготовки, прийняття і реалізації, який передбачає певні етапи і стадії: вибір мети, збір і аналіз інформації про завдання, яке підлягає вирішенню; визначення, прогнозування ситуації і виявлення проблем; генерування варіантів можливих управлінських рішень; формування критеріїв і вибір ефективних варіантів управлінських рішень.

С

Система державного управління(система государственного управлення, public administration system) — система, що охоплює суб'єкти управління (управляючу систему) — взаємодію (управлінську діяльність / процес) — суспільну систему (об'єкти управління), тобто сфери і галузі суспільного життя.

Система керівництва(система руководства, management system) — складова форма організації, яка включає три елементи: 1) функції керівництва (постановка цілей, планування, прийняття рішень, організація, реалізація, контроль); 2) стиль керівництва (директивний, коопераційний); 3) засоби керівництва (делегування, інструкції, прийоми менеджменту, система стимулів тощо).

Ситуаційне управління(ситуативное управление, case management) — прийняття управлінським персоналом рішень у ситуації, яка реально склалась або складається.

Стадії управлінської діяльності(стадии управленческой деятельности, managerial decision-making procedure) — послідовні етапи її здійснення зі своїм особливим набором форм і методів.

Стратегічне планування(стратегическое планирование, strategic planning) — систематичний спосіб управління змінами, творчий процес визначення і здійснення найбільш важливих дій з огляду на сильні та слабкі сторони, загрози і можливості.

Стратегічне управління(стратегическое управление, strategic management) — діяльність з управління, пов'язана з постановкою цілей і завдань організації та з підтриманням ряду взаємовідносин між нею і оточенням, що надає можливість їй досягти своїх цілей, відповідає її внутрішнім можливостям та дає змогу залишатисясприйнятливою до зовнішніх запитів.

Т

Територіальна громада(территориальная община, local society) — спільнота мешканців, жителів населених пунктів (сіл, селищ і міст), об'єднана загальними інтересами власного життєзабезпечення, самостійного, в межах законів, вирішення питань місцевого значення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

У

Управлінська діяльність— сукупність вироблених історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навиків, умінь, способів, засобів доцільних вчинків і дій людини у сфері управління.

Управлінська технологія— це прояв соціальних технологій, що безпосередньо відображає управлінські процеси і забезпечує поєднання наукового знання, управлінських потреб та інтересів суспільства, цілей і функцій державного управління, можливостей і елементів управлінської діяльності.

Управлінський контроль(управленческий контроль, managerial controlling) — це процес спостереження і регулювання діяльності державних органів і організацій з метою полегшення виконання організаційних завдань.

Ф

Форми управлінської діяльності•— це зовнішні, постійно фіксовані прояви практичної активності органів державної влади чи органів місцевого самоврядування з формування і реалізації управлінських цілей і функцій та забезпечення їх власної життєдіяльності.

Функції державного управління— специфічні за предметом, змістом і засобом забезпечення цілісні управляючі впливи держави. Управлінські функції державних органів — юридично виражені управляючі впливи окремих державних органів, які вони мають право і зобов'язані здійснювати щодо певних об'єктів управління або компонентів певних структур.

Функціональна структура державного управління(функциональная структура государственного управлення, public administration functional structure) — сукупність функцій державного управління й управлінських функцій державних органів у їх взаємодії.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления : курс лекций / Г.В. Атаманчук. — 2-е изд. дополн. — М. : Омега-Л, 2004. — 584 с.

2. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлiнських рiшень: проблеми теорiї, методологiї практики : монографiя / В.Д. Бакуменко. — К. : Вид-во УАДУ, 2000.

3. Василенко И.А. Государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Францiя, Германия: учеб пособ. / ИЛ. Василенко. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Логос, 2000. — 200 с.

4. Мельник А.Ф. Державне управлiння : пiдручник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васiна; за ред. А.Ф. Мельник. — К. : Знання, 2009.—582с.

5. Державне управлiння : навч. посiб. / В.Я. Малиновський. — Луцьк, 2000.—558с.

6. Державне управлiння та державна служба: словник-довiдник / О.Ю. Оболенський. — К. : КНЕУ, 2005. — 208 с.

7. Державне управлiння в Україні централiзацiя i децентралiзацiя: монографiя / кол. авт; вiдп. ред. проф. Н.Р. Нижник. — К. : УАДУ при Президентовi України 1997. — 448 с.

8. Дзюндзюк В.Б. Ефективнiсть дiяльностi публiчних органiзацiй: монографiя / В.Б. Дзюндзюк. Х. : ХарРI УАДУ Магiстр», 2003. — 236 с.

9. Закон України «Про державнi соцiальнi стандарти та державнi соцiальнi гарантiї» //Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 48—С. 409.

10. Закон України «Про джерела фiнансування органiв державної влади» вiд 20.06.1999 р. №783-ХІV// Уряд. кур’єр. — 1999. — № 165.

11. Закон України «Про звернення громадян» вiд 02.10.96 р. №393/96-ВР // Вiдомостi Верховної Ради України. — 1996. — № 47. — С. 256.

12. Закон України «Про iнформацiю» вiд 2 жовт. 1992 р. №2657-ХІІ // Вiдомостi Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — С. 650.

13. Закон України «Про мiсцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. К 280/97-ВР // Вiдомостi Верховної Ради України. — 1997.— № 24. — С.170.

14. Закон України «Про мiсцевi державнi адмiнiстрації» вiд 9 квiт.1999 р К 586-ХIV // Офіційний вiсник Украiни. — 1999 — №18. — С. 190.

15. Чиркин В. Е. Публичное управление: учебник / В. Е. Чиркин — М.: Юристь,2004.—475 с.

16. Бізнес каталог http://bizneskatalog.ru/dir3/530537.htm

17. Методика проведення SWOT-аналізу - http://www.swot-analysis.ru/

18. Національний інститут стратегічних досліджень - http://www.niss.gov.ua

19.Сайт Держкомстату - http://www.ukrstat.gov.ua/

20.Украинский деловой еженедельник "Контракты" - http://www.kontrakty. com.ua

21.Центр экономических и социологических исследований - http://www.case-ukrain.ua

Наши рекомендации