Система цін у сільському господарстві

ЦІНОНОУТВОРЕННЯ І ЦІНИ НА ПРОДУКЦІЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

1.Суть і функції ціни

2.Система цін у сільському господарстві

3. Принципи ціноутворення на продукцію сільського господар­ства

Суть і функції ціни

При рин­кових відносинах усі процеси, що відбуваються у виробництві й і обміні, безпосередньо пов'язані з ціною. Вона формується під впливом попиту та пропозиції на певний вид продукції, робіт чи послуг, і тільки точка, де попит і пропозиція перетинаються, визначає рівень ціни. В умовах ринку діє чіткий механізм, що регулює рівень і ефективність виробничих витрат і де відбувається взаємодія між ціною та рівнем витрат.

Ціна- це грошовий вираз вартості товару. Вона є однією з най­складніших економічних категорій, оскільки перебуває під впливом не тільки закону вартості, а й усієї системи економічних законів. І ому ціни на сільськогосподарську продукцію відіграють винятково можливу роль в економіці держави, бо впливають на всі основні економічні, політичні і соціальні проблеми.

Ринкові ціни динамічні і можуть досить швидко підвищуватися чи знижуватися. Дія ринкових механізмів у сільському гос­подарстві як специфічній галузі економіки має свої особливості, які полягають у тому, що не завжди ціна на продукцію, визначена в точці перетину попиту і пропозиції, перекриває виробничі витра ти сільськогосподарських підприємств. У такому випадку необхід­не втручання держави в систему ціноутворення на сільськогоспо­дарську продукцію. При цьому держава може також мати на меті стимулювати збільшення обсягу виробництва сільськогосподарсь­кої продукції, щоб не залежати від її імпорту.

Явно не відповідають дійсності поширювані у нас уявлення, що вільний ринок означає абсолютну волю для підприємців. Цивілізований ринок - це керований ринок, де найважливішим об'єктом регулювання виступають саме ціни. Тому в програмах перехідного періоду до ринкової економіки важливе місце слід відвести ство­ренню надійного механізму регулювання цін.

Ринкові відносини потребують гнучкого механізму ціноутворен­ня, і ціни повинні розглядатися як у статиці, так і динаміці. Першоос­новою встановлення цін повинні бути суспільно необхідні витрати на виробництво продукції. Собівартість і прибуток - це елементи всіх видів цін, у тому числі й на сільськогосподарську продукцію, Співвідношення складових елементів ціни характеризує її структуру, яка відображує розподіл вартості продукції. Прибуток сільськогосподарських підприємств використовується на розвиток вироб­ництва, соціальний розвиток, матеріальне стимулювання, сплату податків та ін. Ц=С+П, У структурі ціни повинен П=50% і.С=50%

Ціна виступає як головна і універсальна форма зв'язку вироб­ника продукції з ринком. Вона робить можливою (чи неможливою) купівлю-продаж товару, а отже, й саме економічне існування товаровиробника. При здійсненні цих завдань ціни виконують облікову, стимулюючу й розподільну функції.

Облікова функціяціни визначається самою її суттю, бо в ціні відображуються рівні і динаміка суспільно необхідних витрат на виробництво різних видів продукції. Завдяки цьому ціна є засобом «^числення всіх вартісних показників, зокрема валової І товарної продукції, її собівартості, валового та чистого доходу, прибутку тощо. Ціна є вимірником результатів праці. Вона дає змогу порівнювати витрати на виробництво окремих підприємств або галузей, визначати економічну ефективність виробничих витрат, використання тех­ніки, матеріалів і т. п.

Друга важлива функція ціни - матеріальне стимулювання збільшення виробництва.Цю функцію вона виконує внаслідок зростання частки прибутку, включеного в ціну, тобто через відхилення її від вартості. Однак і тут має бути певне співвідношення між ціною і суспільно необхідними витратами. При надто низькій ціні втрачається будь-який стимул виробництва, і, навпаки, при надто високій ціні великий прибуток одержують незалежно від якості роботи. Однак надто високі ціни на товари створюють економічно не виправдані пільгові умови для одних галузей і підприємств за рахунок інших, що аж ніяк не сприяє вдосконаленню виробництва, економ­ному використанню грошей та матеріалів. Лише відповідність ціни і необхідним витратам стимулює підприємство знижувати свої індивідуальні витрати порівняно із середніми суспільно необхідними з тим, щоб одержати додатковий прибуток.

Цілеспрямовуюча дія ціни проявляється також у стимулюванні виробництва найбільш якісної продукції, в організації рівномірного її і (держання протягом року, впровадженні досягнень науково-техніч­ного прогресу. Ціни на нову техніку повинні встановлюватися з ура­хуванням економічного ефекту, який дає її використання, з тим щоб вона була вигідна й виробнику, і споживачу.

Третя функція цін полягає в тому, що вони використовуються як інструмент розподілу й перерозподілу валового доходу між га­лузями, а також між фондами споживання та нагромадження. Відхи­лення цін на різні види продукції від вартості зумовлює різницю у валовому доході і прибутку. Для вирівнювання економічних умом здійснюється перерозподіл валового доходу між галузями. За до­помогою механізму цін держава вилучає частину створеного в сільському господарстві прибутку й перерозподіляє його на загаль­нодержавні потреби.

Становлення ринкової економіки передбачає поєднання прин­ципу вільного формування цін з економічним регулюванням їх дер­жавою. Це необхідно насамперед для забезпечення цінового пари­тету на продукцію сільського господарства та засоби виробництва, що надходять від промисловості, тобто для здійснення нормально­го процесу відтворення у підприємствах, які досягли середнього організаційно-технічного та економічного рівня виробництва.

Система цін у сільському господарстві

Одним із важливих принципів функціонування цінового меха­нізму є його антимонопольна спрямованість, сприяння розвитку вільної конкуренції шляхом встановлення граничних цін на продук­цію монопольних підприємств і об'єднань. Ціновий механізм пови­нен стимулювати підвищення якості продукції до рівня світових стан­дартів. У процесі його формування регулюючу роль держави слід спрямувати на поступове наближення внутрішніх цін до цін світового ринку на продукцію аналогічної якості.

У ринковій економіці функціонують кілька видів ринкових цін. Головними з них є оптові й роздрібні ціни, що можуть набувати різної форми залежно від умов їх застосування в процесі купівлі-продажу.

Оптові- це такі ціни, за якими підприємства реалізують свою і адукцію великими партіями всім категоріям споживачів, крім населення.

Роздрібні - це ціни, за якими населення купує товари в роздрібній торгівлі для задоволення власних потреб. Якщо товари купуються з одночасною виплатою (перерахунком) грошей, роздрібні оптові ціни набувають форму готівкових, а якщо з відстроченням плати - то кредитних.

Оптові і роздрібні ціни мають певну структуру, що безпосередньо відбиваються на рівні цих цін.

Оптова ціна підприємства= собівартість + прибуток

Оптова ціна продажу = оптова ціна підприємства + ПДВ +акцизний збір + оптово-збутова ціна (витрати і прибуток збутових організацій).

Роздрібна ціна = оптова ціна продажу + торгівельна націнка (витрати і прибуток торгівельних фірм)

При укладанні контракту передбачувану в ньому оптову ціну на товар з наперед зумовленими якісними характеристиками називають базовою.Вона стає фактичною ціною за поставлений товар тоді, коли передбачені в контракті умови обопільно виконані продавцем і покупцем. В іншому разі базова ціна використовується як вихідна в переговорах між сторонами при визначенні фактичної ціни товару відповідно до змінених його споживчих властивостей.

Фактичні ціниза контрактами називають цінами фактичних угод. Вони публікуються в спеціальних довідниках (прейскурантах) і роз­глядаються як надзвичайно важлива інформація для підприємців, оскільки використовується ними при обґрунтуванні базових цін у процесі укладання нових контрактів.

Біржові котирування - це ціни за контрактами купівлі-продажу, що укладаються на товар стандартної якості в офіційні часи роботи біржі протягом дня.

Розрізняють також трансфертні ціни, що обслуговують операції між підрозділами підприємства. На підставі цих цін визначаєть­ся внутрішньо фірмовий товарооборот.

У ринковій економіці використовується і таке поняття, як конку рентна ціна. Вона формується за умови, коли один і той же товар виробляється багатьма товаровиробниками. Конкурентна- це така ціна, за якою продають свій товар головні товаровиробники-конку ренти. Тому кожне підприємство, що виробляє ідентичний товар, встановлюючи на нього ціну, повинне обов'язково враховувати кон­курентну ціну і тим самим визначати свою стратегічну лінію пове­дінки на ринку. Якщо товар за своєю якістю не поступається товарам провідних товаровиробників-конкурентів, знизивши ціну на ньо­го порівняно з конкурентною ціною, підприємство може розраховувати на розширення своєї ніші на ринку. Якщо ж за цих самих умов підприємство підвищить ціну, за насиченого ринку це неминуче при зведе до втрати підприємством своєї позиції на ньому. Я отже, і до погіршення свого економічного стану. Підприємство може встановити вищу ціну на свій товар порівняно з конкурентами зі умови, що воно уже має надійний сегмент ринку і пропонує споживачам товар з кращими якісними характеристиками.

Підприємства, які через суб'єктивні причини виробляють про­дукцію з високою собівартістю, що перевищує ринкову ціну, зазна­ють збитків від її реалізації. Щоб одержати прибуток, вони можуть підвищити ціну, але найімовірніше, що така продукція буде проігнорована споживачами.

Ціни ринку – ціни, які встановлюються в залежності від насичення ринку товарами.

Внутрішньогосподарські ціни – це ціни по яким аграрні підприємства продають продукцію своїм працівникам.

Порівняльні ціни – це ціни які встановлює КМ України їх застосовують для порівняння обсягів виробництва ВП, темпів її приросту на тривалий період.

Заставні ціни – це ціни, які забезпечують відшкодування нормативної собівартості та мінімального прибутку.

Особливістю ціноутворення іціни на сільськогосподарську продукцію є те, що по більшості її видів проявляється сезонне коливання цін. Зокрема, на зерно, соняшник, овочі, баштанні ціни істот­но знижуються під час масового збору врожаю і в початковий після збирання період. В подальшому ціни починають зростати і нерідко досягають свого максимуму з наближенням наступного збирально­го сезону (зерно, соняшник). На окремі види тваринницької продукції, наприклад, молоко, яйця, сезонне коливання цін пов'язане зі зміною обсягу виробництва і пропозиції продукції протягом року. З настан­ням осені зменшується надій на корову і знижується несучість ку­рей, тому зменшується пропозиція молока і яєць на аграрному рин­ку, іяк наслідок - зростають ціни на ці види продукції. З настанням весни і в літню пору, коли зростає продуктивність тварин, ціни на дану продукцію знижуються.

Нині на деякі товари, в тому числі сільськогосподарського по­ходження, встановлюються високі, так звані психологічні ціни, роз раховані лише на окремі категорії покупців, які готові купити цей дорогий товар виключно за його унікальні властивості, престижність. За такими цінами реалізується, наприклад, сільськогосподарська продукція, вироблена альтернативним сільським господарством без застосування мінеральних добрив, стимуляторів і пестицидів. Рівень психологічних цін на згадану продукцію в 2 рази і більше переви­щує звичайні ціни. При їх встановленні необхідно досконально вив­чити ринок, врахувати купівельну спроможність та інтереси споживачів,фактичні витрати підприємства на виробництво такої продукції з тим, щоб, з одного боку, ціна не була низькою для виробника, тобто такою, що не приносить йому прийнятної норми прибутку, а з іншого, щоб вона не була надто високою і через це не гальмувала збут продукції.