Особливості нарахування оплати праці в сільському господарстві

Рівень оплати праці в кожному сільськогосподарському підприємстві залежить від кінцевого результату його роботи, тобто від валового прибутку. Взаємозв'язок міри праці та її оплати здійснюється через форми і системи оплати праці, які залежать від особливостей сільськогосподарського виробництва, від нових економічних та трудових відносин.
Специфіка праці в аграрному секторі виробництва полягає в тому, що при її однакових затратах можна отримати різні кінцеві результати, які залежать також від погодно-кліматичних умов, від родючості землі, від сортів насіння. Все це необхідно враховувати при застосуванні відповідних форм та систем оплати праці.

Правові, економічні і організаційні засади оплати працівників підприємств усіх форм власності і господарювання визначені Законом України «Про оплату праці». Законом визначено системи оплати праці; передбачено, що основою організації оплати праці е тарифна система, порядок організації оплати праці на підприємстві, права працівника на оплату праці, форми виплати заробітної плати, строки виплати заробітної плати та ін.

Статтею 23 Закону «Про оплату праці» передбачено виплату заробітної плати, нарахованої у грошовій формі, натурою там, де вона є традиційною або бажаною для працівників.

Натуроплата повинна бути еквівалентна до рівня оплати, нарахованої у грошовій формі, обчислена за цінами, не нижчими за собівартість продукції.

Співвідношення між розмірами грошової і натуральної заробітної плати, умови видачі натуроплати, ціни, за якими вона обчислюється, встановлюється в колективному договорі.

На колективні сільськогосподарські підприємства в повній мірі поширюється дія Закону України «Про колективні договори і угоди», гарантії і норми, встановлені Генеральною і галузевими угодами. Відповідно до ст. 2 зазначеного закону в колективних сільськогосподарських підприємствах трудові і соціально-економічні відносини регулюються шляхом укладення колективного договору.

Види оплати: основна, додаткова, преміальна.

Форми оплати: відрядна і погодинна.

Системи оплати: пряма і непряма відрядна, відрядно-преміальна, акордна, акордно-преміальна; погодинна проста, погодинно-преміальна, оплата праці від валового доходу.

Відрядна та погодинна система оплати праці

При відрядній та погодинній системах оплати праці використовуються такі її системи: пряма відрядна; відрядно-преміальна; відрядно-прогресивно-преміальна; непряма відрядна; проста погодинна; погодинно-преміальна.

Пряма відрядна система – сутність у тому, що заробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку і за кожну одиницю роботи йому нараховується заробітна плата згідно з прийнятою в господарстві тарифною сіткою і нормами виробітку на дану роботу. Тобто, скільки б одиниць роботи не виконав працівник, за кожну з них він отримує однакову оплату. Відрядна розцінка при цьому за одиницю роботи визначається діленням тарифної ставки на встановлену в господарстві норму виробітку.

Відрядно-преміальна система. Сутність її в тому, що за обсяг виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми виробітку передбачається премія в розмірах, встановленому у господарстві. Премії можуть становити 30-50 відсотків від тарифної ставки за виконану понаднормативну роботу [18, с.20-21].

Непряма відрядна система застосовується переважно при оплаті праці допоміжних робітників: водіїв, майстрів-налагоджувальників, ремонтників, інших обслуговуючих виробництво працівників, за умов коли їх заробіток ставиться в пряму залежність від заробітної плати основних робітників.

Наприклад, комбайнеру нараховується оплата за відрядно-преміальною системою за кількістю скошених гектарів і намолоченого зерна, а помічников комбайнера нараховується 70 відсотків заробітної плати та 50 відсотків зерна від оплати комбайнера, помічнику з посвідченням тракториста-машиніста – відповідно 80 та 50 відсотків оплати комбайнера [15, с. 123].

Проста погодинна система передбачає, що заробіток робітника встановлюється на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації робітника і відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітку за цією системою розрізняють погодинну, поденну і щомісячну оплату. Погодинна система оплати праці використовується переважно підрядними трудовими колективами як одна з основних форм авансування до розрахунку за продукцію. Вона певною мірою спонукає трудові колективи до отримання високих кінцевих результатів.

Погодинно-преміальна система – до заробітку працівника-погодинника, крім погодинної тарифної за фактично відпрацьований час, включають премію за виконання нормованого завдання, розробленого на основі прогресивних нормативів, своєчасне і якісне виконання роботи та її якісні показники. У практиці трудових колективів, що працюють на принципах підряду, якісні показники при авансуванні робітників-погодинників враховують через коефіцієнт трудової участі (КТУ).

Колективна акордна система передбачає оплату праці не за окрему виробничу операцію, а за комплекс взаємопов'язаних робіт. Акордна оплата визначається, виходячи з діючих норм, тарифів і розцінок, відповідно до переліку виконуваних робіт. Проміжні розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи. Розподіл акордної оплати між членами трудового колективу здійснюються за відпрацьований час кожного з урахуванням кваліфікації виконавців. Акордна оплата широко застосовується на збиральних роботах і заготівлі кормів.

Проте зазначені системи оплати праці недостатньо пов'язані з кінцевими результатами виробництва і зацікавленістю у їх поліпшенні. Для уникнення цього недоліку була і запроваджена акордно-преміальна система оплати праці, яка найбільше поширена і за сучасних умов виробництва в реформованих господарствах.

Акордно-преміальна система оплати праці

Сутність акордно-преміальної системи в тому, що основна оплата праці здійснюється за двома показниками:

- обсяг виконаних робіт (відпрацьований час);

- кількість і якість виробленої продукції.

Перша її частина (обсяг робіт, відпрацьований час) виступає у формі авансу, що може бути як відрядним – за обсяг виконаних робіт, так і погодинним – за відпрацьований час.

Друга частина оплати праці за кінцевий результат виробництва формується за рахунок коштів збільшення тарифних ставок на 25-50 відсотків при визначенні розцінок оплати за продукцію (величина відсотка залежить від досягнутого рівня виробництва: чим він вищий, тим більший і відсоток збільшення тарифу).

Методика розрахунку розцінок оплати праці за продукцію ґрунтується на використанні показників оплати за тарифом та доплат за продукцію й вихід валової продукції, розраховується за формулою:

особливості нарахування оплати праці в сільському господарстві - student2.ru . (1.10)

де, Ро.п. – розцінка оплати за одиницю продукції, грн.;

Т – тарифний фонд оплати праці на виробництві певної продукції, грн.;

Кт – коефіцієнт збільшення тарифу (1,25-1,50);

В – валова продукція, ц, шт., грн.

Розрахована таким чином розцінка оплати праці за продукцію є акордною оплатою, яка встановлюється після отримання продукції як добуток від множення кількості одиниць продукції на її розцінку. Різниця між виплаченим протягом року авансом і розрахованою сумою за продукцію і є тією різницею, що виплачується за другий показник пропорційно до отриманого авансу.

Розцінка оплати праці за одиницю продукції може бути розрахована за різними варіантами:

- за кожну культуру, яку вирощує внутрішньогосподарське формування;

- єдина розцінка за 1000 грн. Виробленої валової продукції;

- колективна акордна розцінка за одиницю продукції на виробництві (заготівлі), виконанні окремих комплексних видів робіт - заготівлі та внесенні добрив, збиранні врожаю та ін.

Тарифний фонд оплати праці визначається за даними технологічних карт з кожної культури з урахуванням змін, що відбуваються в тарифних розрядах, ставках та нормах виробітку. Коефіцієнт збільшення тарифу приймається загальними зборами в межах рекомендованих (1,25-1,50) і відображених у прийнятому в господарстві Положенні про оплату праці. Урожайність на плановий рік також приймається загальними зборами господарського формування. Вартість валової продукції розраховується за цінами, які існують на період складання виробничої програми і розрахунку розцінок [18, с. 141].

При застосуванні колективної розцінки розподіл оплати праці між професійними групами здійснюється пропорційно до акордного фонду оплати праці, а всередині професійної групи – за відпрацьований час. За умов визначення розцінок оплати кожній професійній групі всередині групи для доярів встановлюється оплата за надоєне молоко кожним, тваринникам за молоко, надоєне від тих груп, які обслуговує той або інший тваринник, а решта категорій – від загально надоєного молока на фермі.

Система оплати праці від валового доходу найбільш доцільна в умовах, коли відшкодування всіх витрат виробництва, у тому числі і на заробітну плату здійснюється за рахунок власних коштів.

Тарифна система, її призначення та складові частини

Основою організації оплати праці с тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

На госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності форми і системи оплати праці, тарифні сітки, розцінки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, Генеральною і Галузевою угодами [26, c.79-82].

Окремі технологічні процеси в рослинництві потребують оптимальних агротехнічних строків і відповідної якості (обробка грунту, сівба, збирання врожаю), бо це визначатиме долю майбутнього врожаю. Такі особливості умов праці вимагають застосування поточного преміювання, інших заохочень.

У тваринництві праця організується таким чином: поголів'я худоби закріплюється за окремими тваринниками або за відповідною бригадою, ланкою чи фермою. Залежно від форми організації праці застосовуються індивідуальна або колективна оплата праці, преміювання. Нараховується оплата за натуральними показниками, тобто за живою вагою худоби, за одержання приплоду, а також одержання яєць птахофермами, меду пасіками, надою молока на фермах і т. ін. Норми обслуговування визначаються згідно з Правилами нормування праці. При цьому повинно враховуватися раціональне використання кормів, конкретні умови праці, добросовісне ставлення до виконання своїх обов'язків, безперервний стаж роботи [18, c.137-140]. Розцінка оплати праці за одиницю продукції може розраховуватись як для окремих категорій робітників ферми (доярки, механізатори, скотарі, слюсарі-наладники та ін.), так і всього колективу з наступним розподілом її між кваліфікаційними групами та всередині їх через відповідні коефіцієнти, а за умов організації праці, побудованій на принципах суміщення професій і взаємозаміні у виконанні робіт, розподіл оплати між членами колективу може здійснюватись порівну пропорційно відпрацьованому часу.

Сучасні тваринницькі високотехнологічні ферми і комплекси обслуговують робітники різних професій, праця яких має колективний, пов’язаний між собою характер. Вироблена продукція є результатом їх спільної праці. Це об’єктивно зумовлює і колективні форми матеріального стимулювання. Однією з форм такого стимулювання є застосування колективної розцінки оплати праці за кінцевими результатами виробництва з розподілом заробітку між членами колективу залежно від особистого вкладу кожного.

У більшості колективних господарств у тваринництві застосовують саме колективні розцінки оплати, розраховані за кваліфікаційними групами, або загальнофермерські, а розподіл заробітної плати між членами колективу здійснюються від виробленої робітником кількості та якості продукції при індивідуальному закріпленні тварин або порівну серед робітників певної кваліфікаційної групи (дояри, скотарі, механізатори і т. д.) за відпрацьований час при груповому закріпленні тварин.

Розцінки за продукцію для оплати праці розраховують у такій послідовності:

– уточнюють норму обслуговування тварин залежно від системи утримання та механізації виробничих процесів ;

– обчислюють річну продуктивність залежно від кормозабезпеченості та породного складу тварин;

– розраховують вихід продукції від закріпленої за робітником (робітниками) групи тварин;

– встановлюють розряди робіт, за якими тарифікуються робітники (дояри, скотарі, механізатори і т.д.);

– обчислюють річний тарифний фонд заробітної плати (множенням суми денних тарифних ставок робітників на нормативну кількість відпрацьованих днів за рік, період);

– визначають коефіцієнт збільшення тарифного фонду оплати праці – 1,25-1,50 (чим вища продуктивність, тим вищий і коефіцієнт).

Розрахунок здійснюють за такою формулою:

(1.11)

особливості нарахування оплати праці в сільському господарстві - student2.ru

де, Ро – розцінка оплати праці за одиницю продукції, кг, ц, шт.;

Тф – тарифний фонд оплоти праці робітників, грн.;

Д – кількість днів у періоді, на який розраховується розцінка, рік, півріччя, зимовий чи літній період;

К – коефіцієнт збільшення тарифного фонду оплати праці;

f – коефіцієнт розподілу фонду оплати праці на сполучені види продукції: молоко і приплід; шерсть, приріст, приплід; мед, віск, рої і т.ін.;

В – вихід продукції, кг, ц, шт.

Отриману за місяць продукцію – молоко та приплід – множать на розраховані розцінки, що визначає загальну суму оплати по бригаді. Розподіл цієї суми між кваліфікаційними групами (ланками) здійснюєтьсяза допомогою коефіцієнтів, які визначає колектив. Найвищий коефіцієнт встановлюють для робітників, які виконують найбільш складні та відповідальні роботи. На молочних фермах такою категорією є дояри і для них встановлюється найбільший коефіцієнт – 1,3-1,4; для механізаторів – 1,0-1,1; інших категорій – менше одиниці. Визначена сума для кваліфікаційної групи розподіляється між її членами порівну пропорційно відпрацьованому часу при колективному закріпленні за ними тварин. В разі індивідуального закріплення тварин заробітна плата нараховується кожному згідно з виробленою ним продукцією за визначеною розцінкою.

За бажанням колективу ферми при індивідуальному закріпленні тварин розцінка оплати за продукцію може бути визначена окремо кожній кваліфікаційній групі – як сума їх акордного фонду, поділена на кількість отриманої(проектованої для отримання) продукції. У більшості господарств застосовують саме таку методику розрахунків. Вироблену за місяць продукцію кожним робітником по своїй групі множать на розцінку оплати праці для цієї категорії, що і складає загальний місячний заробіток працівника.

При визначенні розцінок оплати за продукцію застосовують різні варіанти. З метою заохочування робітників у збільшенні виробництва, підвищенні продуктивності тваринництва розраховують прогресивно зростаючі розцінки, збільшуючи тарифний фонд оплати праці від 25%(коефіцієнт 1,25) при мінімальній продуктивності до 50%(коефіцієнт 1,50) – при максимальній за даних виробничих умов. Проте, як зазначалось, така методика розрахунків не заохочує робітників до дбайливого ставлення щодо статей витрат: насамперед кормів, енергоресурсів, водопостачання та ін. через те, що оплата їх залежить лише від кількості та якості виробленої продукції. Ці обставини і зумовили необхідність у запровадженні системи оплати праці, яка б залежала не тільки від кількості та якості виробленої продукції, а й від витрат на її виробництво. Тобто кошти на оплату праці формуються за рахунок нормативного розміру витрат на оплату праці в собівартості продукції, до якої додається сума, що зекономлена на інших статтях витрат. Такий підхід зацікавлює робітників не лише в тому, щоб отримати більше одиниць продукції, а й у прагненні скоротити витрати на інших статтях [28, c.63-64].

Визначення розрахункової ціни здійснюється при розрахунках собівартості продукції з установленням на одиницю продукції в натуральному і грошовому виразі витрат по кожній статті: оплата праці з нарахуваннями, корми, засоби захисту тварин, паливно-мастильні матеріали, електроенергія, амортизація, ремонти(капітальний і поточний), інші матеріальні витрати, платежі(страхові, податок на землю та ін.) з урахуванням середнього прибутку по господарству. За такої системи оплати праці нараховується аванс згідно з тарифними ставками і кваліфікаційними розрядами, а після отримання продукції(молочне тваринництво, яєчне птахівництво) щомісяця нараховуються доплати; якщо аванс виявиться більшим, ніж оплата за розрахунковою ціною за продукцію, тоді визначається борг (у формі кредиту), який разом з відсотками за кредит вираховується з оплати за наступний місяць.

Застосування зазначених систем оплати праці в умовах інфляційних процесів, постійного підвищення цін на ресурси виробництва зумовлює необхідність щомісячного(або по періодах, в які відбувається зміни цін і розміру авансу) коригування розцінок оплати праці за продукцію чи розрахункових цін на неї. Здійснюється таке корегування за допомогою визначених коефіцієнтів по тих статтях затрат, по яких відбулися зміни.

Таке корегування може бути виконано досить оперативно за умов, коли первинні розрахункові величини, закладені в комп’ютер по певних статтях, дають змогу швидко отримати нову розцінку оплати(розрахункову ціну), а це в поточному періоді року дозволяє коригувати оплату праці відповідно до змін, що відбуваються з незалежних від виробників причин [15, с.179]. Механізованим роботам належить провідне місце в усіх сільськогосподарських процесах. У зв'язку з цим приділяється більше уваги удосконаленню оплати праці трактористів-машиністів. На сільськогосподарських механізованих роботах оплата праці в сільськогосподарських підприємствах проводиться за виконаний обсяг робіт або відпрацьований час за встановленими тарифними ставками. Всім механізаторам залежно від знань, досвіду роботи, згідно з Положенням про атестацію трактористів-машиністів, надається кваліфікація – тракторист-машиніст І, II, Ш класу з виплатою надбавок: трактористам-машиністам класу класу – 20 відсотків, II класу – 10 відсотків до заробітку на механізованих роботах. Надбавки виплачуються також за збирання врожаю з урахуванням якісних показників, за економію паливно-мастильних матеріалів, за звання «Майстер», за безперервний стаж роботи, за роботу на тракторі, комбайні упродовж певного часу без капітального ремонту і т. ін. Праця осіб управлінсько-обслуговуючого персоналу винагороджується на основі посадових окладів або відповідно до умов контракту. З метою підвищення зацікавленості керівників і спеціалістів державного і колективного типів підприємств вважається за доцільне проводити оплату їхньої праці за рахунок фонду оплати праці, що затверджується власником підприємства або радою трудового колективу

РОЗДІЛ ІІ

Наши рекомендации