Травня 2001 року, м. прага
ДО ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Через три роки після Сорбоннської та два роки після підписання Болонської декларації європейські міністри, відповідальні за вищу освіту, і представники 32 країн, які підписали декларацію, зустрілися в Празі, щоб оцінити досягнуті успіхи і визначити напрямки та пріоритети дій на наступні роки.
Подальші дії після досягнення шести цілей Болонського процесу.
Міністри заявили, що, з огляду на прийняття Болонської декларації, формування Зони європейської вищої освіти є умовою для розширення привабливості та конкурентоспроможності вищих навчальних закладів Європи. Вони підтримали* тезу про те, що вища освіта повинна розглядатися як суспільне благо, що вона була, є і залишиться уважною до суспільних зобов'язань (правил і т. ін.), і що студенти -повноправні члени співтовариства вищої освіти. З огляду на це міністри прокоментували подальший процес у такий спосіб:
Прийняття системи легко зрозумілих та адекватних ступенів.
Міністри рішуче закликали університети й інші вищі навчальні заклади використовувати усі переваги чинного національного законодавства та європейських інструментів, спрямованих на полегшення академічного і фахового визнання поділів курсів, ступенів та інших досягнень так, щоби громадяни могли ефективно використовувати свої кваліфікації, уміння і навички в усій Зоні європейської вищої освіти. Міністри закликали існуючі організації і мережі типу NARIC і ENIC сприяти на інституційному, національному і європейському рівнях простому, ефективному і справедливому визнанню, що є адекватним викладеній розмаїтості кваліфікацій.
Прийняття системи, заснованої, по суті, па двох основних циклах.
Міністри із задоволенням відзначили енергійне обговорення і розвиток структури ступенів, заснованої на двох основних циклах,
які чітко формулюють вищу освіту для доступеневого і після-ступеневого навчання. Деякі країни вже прийняли цю структуру, а декілька інших розглядають її з великим зацікавленням. Важливо відзначити, що в багатьох країнах ступені бакалавра і магістра або два інші відповідні ступені можуть бути отримані як в університетах, так і в інших вищих навчальних закладах. Програми, що ведуть до ступеня, можуть і дійсно мають різноманітну орієнтацію та багатогранні конфігурації для пристосування до розмаїтості індивідуумів, до потреб навчального процесу і ринку праці, як це було визнано на семінарі зі ступенів бакалаврського рівня (м. Гельсінкі, лютий 2001 року).
Запровадження системи кредитів.
Міністри підкреслили, що для більшої гнучкості у процесах навчання та одержання кваліфікацій необхідне встановлення загальних наріжних каменів кваліфікацій, підтриманих кредитною системою типу ECTS або іншою ECTS-сумірною системою, що забезпечує як диференційно-розрізнювальну, так і функцію накопичення. Разом із взаемновизнаними системами забезпечення якості такі домовленості полегшать доступ студентів до європейського ринку праці і розширять відповідність зі світом пращ, привабливість і конкурентоспроможність європейської вищої освіти. Повсюдне використання такої системи кредитів і Додатки до диплома сприятимуть прогресу у цьому напрямку.
Сприяння мобільності.
Міністри знову погодилися, що поліпшення мобільності студентів, викладачів, дослідників і а апарату управління, як це зазначено в Болонській декларації, максимально важливе, тому вони підтвердили своє зобов'язання докласти зусиль для усунення перешкод вільному пересуванню студентів, викладачів, дослідників, апарату управління і підкреслили важливість соціальних питань мобільності. Міністри взяли до уваги можливості для мобільності, запропоновані відповідно до програм Європейського співтовариства, і прогрес, досягнутий у цій галузі, наприклад, із запуском плану дій з мобільності, підтриманої Радою Європи в Найсе 2000 року.
Сприяння європейському співробітництву у забезпеченні якості.
Міністри визнали життєво важливу роль, яку відіграють системи якості у забезпеченні стандартів високої якості та в полегшенні порівнянності кваліфікацій в усій Європі. Вони також схвалили більш тісне співробітництво між мережами із забезпечення якості та з визнання. Було підкреслено потребу близького європейського співробітництва і взаємної довіри у прийнятті національних систем забезпечення якості. Відтак було закликано університети й інші вищі навчальні заклади поширювати приклади кращої практики і розробляти сценарії для взаємного прийняття механізмів акредитації/сертифікації та оцінки. Міністри спонукали університети й інші вищі навчальні заклади, національні агентства та Європейську мережу забезпечення якості у вищій освіті (ЕNQА) до співпраці в кооперації з відповідними організаціями країн, що не є членами ЕNQА, до встановлення загальних норм прийняття рекомендацій і поширення кращої практики.
Сприяння європейському підходу до вищої освіти.
Аби посилювати і далі важливі європейські виміри вищої освіти та можливості працевлаштування випускників, міністри закликали сектор вищої освіти посилювати розвиток модулів, орієнтацію або організацію на всіх рівнях курсів і програм з «європейським» змістом. Особливо це стосується модулів, курсів і програм, запропонованих інститутами різних країн, що співпрацюють, і є провідними для спільного визнання ступенів.
Окрім того, міністри акцентували увагу на таких позиціях:
Навчання впродовж усього життя.
Навчання впродовж усього життя є істотним елементом Зони європейської вищої освіти. У майбутній Європі, що будується, як суспільство, так і економіка, ґрунтуються на знаннях, тому стратегія навчання протягом усього життя повинна стати віч-н- віч із проблемами конкурентоспроможності та використання нових технологій, поліпшення соціальної єдності, рівних можливостей і якості життя.
Вищі навчальні заклади і студенти.
Міністри привітали та підкреслили необхідність залучення університетів, інших вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти. Інститути продемонстрували важливість, якої вони надають створенню спільної та ефективної, але все ж різноманітної і такої, що пристосовується, Зони європейської вищої освіти. Відзначалось, що якість - основна умова для довіри, доречності, мобільності, відповідності та привабливості Зони європейської вищої освіти. Міністри оцінили внесок вищих навчальних закладів у розвиток програм навчання, що об'єднують академічну якість із відповідністю до довгострокової можливості працевлаштування, і закликали продовжити їхню активну діяльність у цьому напрямку.
Було наголошено і на тому, що студенти мають брати участь і впливати на організацію та зміст освіти в університетах й інших вищих навчальних закладах. Міністри також підтвердили необхідність брати до уваги в Болонському процесі і соціальні питання, що турбують усіх суб'єктів навчання.
Сприяння забезпеченню привабливості Зони європейської вищої освіти.
Міністри погодилися з важливістю розширення привабливості європейської вищої освіти для тих, хто приїхав навчатись із Європи чи інших частин світу. Розуміння і відповідність європейських ступенів вищої освіти в усьому світі повинні бути розширені розвитком загальних рамок кваліфікацій, а також узгодженим забезпеченням якості і механізмами акредитації/сертифікації і збільшенням інформаційних зусиль. Міністри акцентували увагу та на тому, що якість вищої освіти і наукових досліджень є і повинна бути важливим, визначальним чинником міжнародної привабливості та конкурентоспроможності Європи. Вони погодилися, що потрібно підвищити увагу до переваг Зони європейської вищої освіти радше від аніж до інститутів і програм різноманітної конфігурації. Міністри закликали до розширення співробітництва між європейськими країнами в частині, що стосується можливого значення і перспектив транснаціональної освіти.
Енергійне продовження.
Міністри зобов'язалися продовжити співробітництво, яке засноване на цілях, викладених у Болонській декларації, і побудоване на спільному та відмінному у культурах, мовах і національних системах, що залучає всі можливості міжурядового співробітництва і діалогу, котрий продовжується з європейськими університетами, іншими вищими навчальними закладами, студентськими організаціями, а також програмами ЄС.
Після заяв міністрів, котрі презентують країни, для яких відкрито програми Європейського співтовариства СОКРАТЕС, ЛЕОНАРДО да ВІНЧІ або підпрограми ТЕМПУСА, міністри привітали нових членів, що приєдналися до Болонського процесу. Вони прийняли заяви від Кіпру, Туреччини і Хорватії.
5. Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту
19-20 вересня 2003 року, м. Берлін
СТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Міністри дійшли згоди з приводу загальних завдань для створення узгодженого єдиного загальноєвропейського простору вищої освіти до 2010 року. Під час попередньої конференції, котра відбулась у Празі 19 травня 2001 р., кількість завдань було збільшено, а також підтверджено зобов'язання створити загальноєвропейський простір вищої освіти до 2010 р. Розглянуто досягнуті результати і визначено пріоритети і нові завдання на майбутнє з метою прискорення процесу становлення загальноєвропейського простору вищої освіти. Були прийняті такі положення, принципи і пріоритети:
Міністри взяли до уваги звіт про стан робіт, доручений Комісії з розвитку Болонського процесу між Прагою і Берліном. Також взяли до уваги звіт TRENDS-III, підготовлений Європейською Асоціацією Університетів (EUA), а також результати семінарів, організованих як частину робочої програми між Прагою і Берліном декількома країнами-учасницями й установами вищої освіти, організаціями і студентами. Міністри стежать за подальшими національними звітами, що є свідченням значного прогресу в галузі застосування принципів Болонського процесу. Нарешті, міністри беруть до уваги зауваження Європейської Комісії і Ради Європи та визнають їхню підтримку у процесі реалізації Процесу.
Міністри поділяють думку про те, що зусилля будуть спрямовані на забезпечення більш тісних зв'язків між вищою освітою і дослідницькими системами в кожній із країн-учасниць. Загальноєвропейський простір вищої освіти на цьому початковому етапі матиме значну користь від спільної діяльності з європейським дослідницьким простором, зміцнюючи у такий спосіб фундамент для «Європи знань». Метою, безперечно, є збереження європейського культурного багатства і мовної різноманітності, що ґрунтуються на культурній спадщині різних традицій та стимулюванні інноваційного потенціалу і соціального та економічного розвитку за допомогою розширеного співробітництва між європейськими вузами.
Міністри визнають фундаментальну роль ВНЗ і студентських організацій у розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. До уваги також беруться повідомлення від Європейської Асоціації Університетів (EAU), що є результатом Ґрацької Конвенції вищих навчальних закладів, виступи Європейської Асоціації вищих навчальних закладів (EURASHE) і повідомлення ESIB - національних спілок студентів Європи.
Міністри вітають зацікавленість інших регіонів світу в розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти, а також вітають, зокрема, присутність представників європейських країн, які ще не стали учасниками Болонського процесу, а також представників робочої групи загального простору вищої освіти Європейського Союзу, Латинської Америки і Карибського регіону (EULAC) як гостей конференції.
Прогрес. Міністри вітають різні ініціативи, шо починаються після Празького саміту з вищої освіти, спрямовані на зростання відповідності і порівнянності освіти, на створення більш прозорих структур вищої освіти та поліпшення якості вищої освіти в Європі на рівні вузів і на національному рівні. Міністри цінують співробітництво та зобов'язання усіх партнерів - вищих навчальних закладів, студентів, інших зацікавлених осіб.
Міністри підкреслюють важливість усіх елементів Болонського процесу для створення загальноєвропейського простору вищої освіти і наголошують на необхідності активізувати зусилля на рівні ВНЗ, національному і загальноєвропейському. Однак для стимулювання подальшого розвитку процесу міністри зобов'язуються дотримуватися проміжних пріоритетів упродовж наступних двох років, активізуючи зусилля для розвитку ефективних систем забезпечення якості, просування вдалого використання системи, заснованої на двох циклах, та удосконалення системи визнання ступенів і періодів навчання.
Забезпечення якості. Як показує практика, якість вищої освіти лежить в основі розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. Міністри зобов'язуються підтримувати подальший розвиток системи забезпечення якості на рівні ВНЗ, на національному та загальноєвропейському рівнях. Вони також підкреслюють необхідність розвитку загальних критеріїв і методологій із забезпечення якості.
Міністри також підкреслюють, що, відповідно до принципу інституційної автономії, головна відповідальність за забезпечення якості лежить на кожному з ВНЗ, що є основою для реальної підзвітності академічної системи в рамках національної системи якості.
Отже, міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи із забезпечення якості повинні містити в собі:
- визначення обов'язків органів та установ, які беруть участь;
- оцінювання програм і вузів, яке охоплює внутрішню та зовнішню оцінку, з урахуванням участі студентів і публікації результатів;
- систему акредитації, атестації та співмірних процедур;
- міжнародне партнерство, співробітництво і створення мережі.
На європейському рівні міністри закликають ENQA за допомогою впливу на членів цієї організації, у співробітництві з EUA, EURASHE та ESIB створити набір погоджених стандартів, процедур і керівних принципів забезпечення якості; дослідити способи забезпечення адекватної погодженої системи перевірки якості і/або акредитації агентств та організацій, а також дати звіт із цих питань міністрам через комісії у 2005 р. Належним чином буде враховано і досвід інших асоціацій та організацій у забезпеченні якості.
Структура ступенів: прийняття системи, яка складається з двох основних ступенів.Міністри із задоволенням відзначають, що після прийняття зобов'язання про двоступеневу систему в Болонській Декларації, всебічна реструктуризація системи європейської вищої освіти активно просувається вперед. Усі міністри зобов'язуються розпочати реалізацію двоступеневої системи до 2005 р.
Міністри наголошують на важливості консолідації досягнутих результатів, поліпшенні розуміння та прийнятті нових кваліфікацій за допомогою поглиблення діалогу й у рамках вузів, і між вузами та працедавцями.
Міністри підтримують ініціативу країн-учасниць у розробці структури погоджених та адекватних кваліфікацій для системи вищої освіти, яка б прагнула дати визначення кваліфікаціям з огляду на показники об'єму роботи, рівня, результати навчального процесу, компетенцію, напрямок, спеціалізацію. Вони також беруть на себе відповідальність за розробку узагальненої структури кваліфікацій для загальноєвропейського простору вищої освіти.
У цих рамках ступені повинні мати різні, чітко визначені, результати. Ступені першого і другого рівнів мають характеризуватися різними спрямованістю та спеціалізацією, щоб забезпечувати різноманітні індивідуальні, академічні нестатки і потреби трудового ринку. Ступені першого рівня повинні давати доступ, відповідно до Лісабонської Конвенції про визнання, до програм другого рівня. Ступені другого рівня мають сприяти подальшим дослідженням задля одержання докторського ступеня.
Міністри запрошують Комісію розглянути питання, яким чином і чи може більш коротка вища освіта бути пов'язана з першим ступенем структури кваліфікацій, створеної для загальноєвропейського простору вищої освіти.
Міністри наголошують на своєму зобов'язанні зробити вищу освіту доступною для всіх, використовуючи усі можливості та відповідні засоби:
- збільшення мобільності;
- запровадження системи кредитів;
- визнання ступенів: прийняття системи чітких і порівнянних ступенів;
- вищі навчальні заклади та студенти;
- підтримка європейської складової у сфері вищої освіти;
- забезпечення привабливості загальноєвропейського простору вищої освіти;
- навчання протягом усього життя.
Додаткові дії.
Загальноєвропейський простір вищої освіти (EHEA) та загальноєвропейський простір дослідження (ERA) - два основних принципи суспільства, заснованого на знаннях.
Усвідомлюючи необхідність створення більш тісних зв'язків між ENEA та ERA в «Європі знань», а також важливість дослідження як складової частини вищої освіти на території Європи, міністри вважають за необхідне додати докторський рівень як третій щабель Болонського процесу, що доповнює два основних рівні вищої освіти. Вони також підкреслюють важливість дослідження, дослідницького навчання та міждисциплінної підтримки в досягненні й поліпшенні потрібного рівня якості вищої освіти й у зростанні конкурентоспроможності вищої європейської освіти в цілому. Міністри закликають до збільшення мобільності на докторському і постдокторському рівнях, а також спонукають зацікавлені навчальні установи поглиблювати їхнє співробітництво в рамках навчання задля одержання докторського ступеня і підготовки молодих дослідників.
Міністри починають робити усі необхідні кроки для того, аби вищі навчальні заклади Європи стали більш привабливими та ефективними партнерами, тому міністри звернулися до ВНЗ із проханням про збільшення ролі та вагомості досліджень задля технологічної, соціальної і культурної еволюції і потреб суспільства.
Міністри розуміють, що на шляху досягнення цих цілей є перешкоди, які освітні заклади подолати поодинці не в змозі. Необхідна вагома підтримка, у тому числі фінансова, а також відповідні рішення від національних урядів та європейських організацій.
Відтак, міністри заявляють про необхідність підтримати мережі, створені на докторському рівні, з їх подальшим удосконаленням задля становлення однієї з найвагоміших ознак загальноєвропейського простору вищої освіти.
Огляд результатів.Заплановані до 2010 р. дії спонукають вдаватися до заходів для аналізу результатів, досягнутих у рамках Болонського процесу. Результатом попереднього розгляду буде подана інформація про реальні досягнення Процесу і можливість внесення деяких виправлень.
На період до 2005 р. - до майбутньої зустрічі міністрів - Комісії було доручено проаналізувати розвиток Болонського процесу і підготувати детальні звіти з його прогресу та досягнення проміжних пріоритетів, визначених на наступні два роки:
- забезпечення якості;
- двоступенева система;
- визнання ступенів і періодів навчання.
Окрім того, країни-учасники будуть готові надати доступ до інформації, необхідної для дослідження в галузі вищої освіти щодо цілей Болонського процесу. Доступ до банків даних з дослідження, що провадиться, та його результатів повинен бути спрощеним.
Наступні доповнення.
Нові учасники.Міністри вважають за необхідне адаптувати пункт Празького комюніке щодо заяв про участь у такий спосіб:
Країни-учасниці Європейської культурної конвенції будуть визнані членом загальноєвропейського простору вищої освіти у тому випадку, якщо вони водночас заявлять про свою готовність до реалізації мети, поставленої в рамках Болонського процесу, у своїх системах вищої освіти. Заява має містити інформацію про способи досягнення принципів і мети декларації.
Міністри погодилися прийняти заяви про членство таких країн: Албанії, Андорри, Боснії і Ґерцоговини, Ватикану, Росії, Сербії, Чорногорії та Македонії - і привітали держави як нових учасників, таким чином розповсюджуючи дію процесу на 40 європейських країн.
Міністри визнають, що участь у Болонському процесі вимагає істотних змін і реформ в усіх країнах, що підписалися. Вони вирішують надати підтримку всім новим учасникам у здійсненні цих реформ за допомогою організації взаємних обговорень і допомоги, як це передбачено Болонським процесом.
Робоча програма 2003-2005.Міністри просять Комісію координувати дії для досягнення успіху Болонського процесу з питань, окреслених тематично та поетапно і позначених уцьому комюніке, та поінформувати про результати на наступній зустрічі міністрів у 2005 році.
Наступна конференція.Міністри ухвалили провести наступну конференцію у травні 2005 р. в м. Берген (Норвегія).