Поняття грошового потоку та критерії класифікації цих потоків

Лекція 3. Грошовий обіг і грошові потоки.

План:

1. Поняття грошового обігу як процесу руху грошей.

2. Поняття грошового потоку.

3. Структура грошового обігу.

4. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг.

5. Швидкість обігу грошей.

6. Закон кількості грошей, що необхідні для обігу.

7. Механізм поповнення маси грошей в обігу.

8. Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий обіг.

Поняття грошового обігу як процесу руху грошей.

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, які обслуговують реалізацію товарів, послуг і нетоварні розрахунки під час суспільного відтворення. Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий обіг.

Грошовий обіг (оборот) – рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту і перерозподілу національного доходу. Здійснюється через обіг готівки та шляхом безготівкових розрахунків.

На мікроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуаль-ного капіталу. Гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

На макроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення : у виробництві, розподілі, обміні, споживанні. Його ще називають сукупним грошовим обігом. Гроші у ньому функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Суб’єкти грошового обігу: всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту.

Групи суб’єктів грошового обігу:

· Фірми – суб’єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНП;

ВНП (валовий національний продукт) – це сумарний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва.

ВНП = ВВП + чисті іноземні факторні доходи з-за кордону (ЧІФД). ЧІФД – це різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном і доходами іноземців, отриманими на території цієї країни.

ЧНП (чистий національний продукт) = ВНП – Амортизація (зношування основних фондів).

Національний дохід = ЧНП – непрямі податки на бізнес. (НД – це макроекономічний показник сукупних доходів всього населення даної країни за певний період).

Непрямі податки на бізнес – це різниця між цінами, за якими купують споживачі і цінами, за якими продають фірми (податок на додану вартість, акцизи, імпортні мита, податки на монопольні види діяльності).

· Домашні господарства – суб’єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами;

· Державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту,здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

· Фінансові посередники - суб’єкти грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим обігом взаємопов’язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб’єктами:

· Ринок продуктів – на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

· Ринок ресурсів –на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси);

· Фінансовий ринок – де реалізуються вільні грошові кошти;

· Світовий ринок – через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи із “зовнішнім світом”.

Залежно від призначення у відтворювальному процесі всі розрахунки і платежі, які становлять грошовий обіг, можна згрупувати в кілька великих потоків.

Поняття грошового потоку та критерії класифікації цих потоків.

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

СХЕМА ГРОШОВОГО ОБІГУ

У схемі сукупного грошового обігу виділено такі окремі грошові потоки:

1) сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

2) оплата урядовими органами праці державних службовців;

3) трансфертні платежі – всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

4) доходи домашніх господарств (заробітна плата, проценти, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.

Національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік.

Значна частина витрачається домашніми господарствами на споживання: оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів (потік 5) і на світовому ринку (потік 13).

Певну частину доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків (потік 6).

Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу – це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок (потік 7).

Заощадження населення у цій моделі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі “фірми”. Потік (8): враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників та доходи від емісії цінних паперів.

Мобілізовані на фінансовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий грошовий потік (9).

Мобілізація урядом коштів на фінансовому ринку спричиняє появу грошовогопотоку (10),а витрачання цих коштів – потоку (11).

Якби домашні господарства всі купівлі здійснювали на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками (5,9,11), було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. Одержаний фірмами виторг сформував би останній грошовий потік (12), який “замкнув” би кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого ВНП і дорівнює обсягу НД, відображеного в потоці (4).

Балансування потоків (12 і 4)має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обігу й усієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон’юнктури ринку.

(Кон’юнктура ринку-система показників та умов, що характеризують поточний стан попиту, пропозиції, цін і рівня конкуренції на ринку (товарному, фондовому, фінансовому та інш.) загалом чи на окремих його сегментах. На стан к.р. впливають розвиток продуктивних сил, рівень товарного виробництва, обсяги експортно-імпортних операцій, умови формування попиту населення та його обсяги, рівень доходів населення , рівень цін та інше). Для К.Р. притаманні чотири стадії (кон’юнктурний цикл) : зростання кон’юнктури, кон’юнктурний бум, послаблення кон’юнктури, спад кон’юнктури. К.Р. може бути сприятливою, коли ринок збалансований, і несприятливою – за умов розбалансованості ринку).

Оскільки економіка України відкрита і її зв’язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, у схемі вказані потоки, що зв’язують внутрішній обіг України зі світовим ринком:

13 –оплата продуктів, що надходять в країну за імпортом;

14 – надходження в країну грошей зі світового ринку в оплату експорту;

15 – чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;

16 – чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік (13) відпливає на світовий ринок грошей більше, ніж надходить через потік 14.

Потік 12 (національний продукт) виявиться меншим від потоку 4 (національного доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній обіг зі світового грошового ринку одержанням позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо).

Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється розміщенням одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій.

Загальна збалансованість грошового обігу вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі взаємопов’язані грошові потоки. За напрямами руху грошей щодо національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

Потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

Потоки ін’єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін’єкцій збільшується внутрішній грошовий обіг і можливості реалізації національного продукту. Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін’єкцій повинні вирівнюватись.