Організація проведення фінансових операцій в особливих зонах

З метою прискорення процесу формування ринкових структур, надання пільг для розвитку окремих галузей та територій в Україні створено спеціальні (вільні) економічні зони. При проведенні фінансових операцій резидентами України враховуються також і те, що в окремих країнах або територіях запроваджують особливі зони інвестиційної діяльності, які мають пільгові режими оподаткування і організації діяльності іноземних підприємств. Вони одержали назву офшорних зон. Спеціальні (вільні) економічні зони і офшорні зони відіграють важливу роль в проведенні фінансових операцій резидентів і нерезидентів України.

Спеціальна (вільна) економічна зона (СЕЗ)- це частина території України, на якій законодавством установлено спеціальний правовий режим економічної діяльності. Для цього в СЕЗ приймається особливий порядок застосування законодавства України. Зокрема, на території СЕЗ установлюються пільгові умови проведення фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. До них відносяться митні пільги, більш сприятливі умови проведення валютно - фінансових розрахунків, податкові пільги та ін. Особливі умови створюються як для забезпечення діяльності національних, так і іноземних юридичних і фізичних осіб. СЕЗ створюється у відповідності з рішеннями Верховної ради України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих рад або місцевих державних адміністрацій. В окремих випадках СЕЗ створюються за указами Президента України.

До основних цілей створення СЕЗ відносяться залучення іноземних інвестицій, нарощування експорту товарів та послуг, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції, використання нових технологій, впровадження ринкових методів господарювання, сприяння розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів та прискорення соціально - економічного розвитку України. Умови для досягнення таких цілей створюються як в межах СЕЗ так і територій пріоритетного розвитку (ТПР). СЕЗ і ТПР можуть бути різних функціональних типів: зовнішньо - торговельні, торгово - виробничі, науково - технічні, туристично - рекреаційні та ін. Передбачається і створення комплексних СЕЗ, які об'єднують функції, властиві для різних типів.

Управління соціально - економічним розвитком територій, на яких створено СЕЗ і ТПР здійснюються органами господарського розвитку (адміністраціями зон. Вони формуються місцевими органами влади і місцевими державними адміністраціями. Адміністрація зони є юридичною особою. Вона може бути створеною місцевою владою або її повноваження передаються уже існуючий структурі. До функцій адміністрації зони, зокрема, відносяться: розробка і реалізація стратегії розвитку зони, укладання угод з інвесторами, забезпечення залучення фінансових ресурсів в зону, організація підготовки та перепідготовки кадрів, будівництво об'єктів виробничої і невиробничої інфраструктури, укладання угод оренди земельних ділянок і об'єктів інфраструктури та ін.

При проведенні фінансових операцій в Україні треба також враховувати, що в багатьох країнах встановлюються пільгові умови в офшорних зонах. Справа в тому, що при проведенні жорстокої монетарної, фіскальної і кредитної політики, приватний капітал намагається знайти більш сприятливі умови інвестування в інших державах. Певну роль в цьому напрямі відіграє і зростання тіньового капіталу, обсяги якого в Україні оцінюються в 40-50% від офіційного товарообігу. З метою залучення капіталу шляхом створення для нього більш сприятливих режимів і створюються офшорні зони. Вони виникли в другій половині XX сторіччя. А в останні роки їх кількість помітно зросла.

Офшорна зона (юрисдикція) - це країна або окрема територія країни, де для певних типів іноземних компаній встановлено пільги з оподаткування, зменшені або зовсім не застосовується вимоги до бухгалтерського обліку і аудиту, частково або повністю відмінені митні і торговельні обмеження. Органи державного управління, які створюють такі зони, намагаються залучити додатковий капітал на свою територію з метою збільшення зайнятості, одержання доходів, підвищення попиту на товари та послуги, та ін. Досягається це за рахунок скорочення оподаткування, зменшення вимог до заснування фірми, скорочення юридичних та фінансових обмежень їх діяльності. Залучення капіталу за таких умов одержало розвиток в таких острівних державах як Кіпр, Мальта, Гіблартар, Мен, Коста -Рика, Багамські острови, Віргінські острови, Бермудські острови та ін. Далі до них приєдналися держави та окремі території у складі держав: Ірландія, Бахрейн, Андорра, Ліхтенштейн, Ліберія, Сінгапур, Інгушетія та ін.

Офшорна компанія - це компанія, зареєстрована в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування за умов здійснення фіксованої оплати зборів в період заснування. Умовою надання пільг для компанії є те, що її власниками мають бути іноземні особи, а прибутки створюються за межами зони. Найчастіше офшорний бізнес одержує розвиток в банківській справі, страхуванні, торгівлі, будівництві, наданні транспортних послуг, інвестиційній діяльності, проведені операцій з цінними паперами та ін. До основних організаційних форм підприємств в офшорних зонах відносяться офшорна компанія з обмеженою відповідальністю, офшорний філіал і офшорне партнерство.

Важливим для іноземного інвестора є те, що в зоні забезпечується конфіденційність діяльності власників компанії. В ході її заснування акціонерами часто записують не справжніх інвесторів, а юристів, які її реєструють, та трастові компанії. Відповідальними особами компанії стають номінальні директори, які не здійснюють контроль і управління, а виконують накази реальних власників. Обмеження в одержанні інформації про справжніх власників офшорної компанії практично не дає можливостей (за виключенням спеціального розслідування, узгодженого з міжнародними судовими установами) визначити коло пов'язаних осіб.

До переваг офшорних компаній з точки зору підприємницької діяльності відносяться: анонімність і конфіденційність при проведенні фінансових операцій; відсутність оподаткування або наявність його за низькими ставками; послаблення контролю за проведенням валютних операцій; одержання прибутків в твердій валюті та ін. За принципами оподаткування офшорні зони поділяються на три групи: з фіксованою платою і відсутністю оподаткування, з наявністю оподаткування за низькими ставками; змішані системи, які охоплюють як фіксовані виплати, так і оподаткування доходів офшорних компаній. Так, на Кіпрі ставка податку на прибуток складає 4,25%. Передбачено пільги з оподаткування доходів співробітників компанії якщо вони є іноземними особами. В залежності від строків проживання на Кіпрі ставка податку складає від 0% до 50% від ставки на доходи кіпріотів.

Розглянемо приклад використання офшорних компаній з метою зменшення оподаткування прибутку підприємств при проведенні експортних операцій. Нехай українська фірма А здійснює експорт товару іноземній компанії Б. Вартість товару для експортера складає 100 дол., а продаж його здійснюється за 120 дол. В такому разі прибуток складає 20дол. Він підлягає оподаткуванню в 30% і українська фірма повинна сплатити податок в сумі 6 дол. З метою зменшення податку на прибуток власники фірми А створюють офшорну компанію В. Продаж товару здійснюється безпосередньо не покупцю, а компанії В, але за ціною в 101 дол.. Далі компанія В продає товар покупцеві (Б) за ціною 120 дол. Тоді дохід в сумі 19 дол. залишається в розпорядженні офшорної компанії і не підлягає оподаткуванню. Податок на прибуток складає лише 0,3 дол. (1 дол. * 0,3). Такі операції відображено на Рис.68.

В

Б

А

Ц=120дол. Товар Ц = 100дол.

Гроші

Ц= 101 дол.

Рис. Схема експортних операцій за участю офшорної компанії (В).

Подібні схеми використовуються також при проведенні імпортних операцій, торгівлі цінними паперами, здійсненні будівельно-монтажних робіт, лізингових операцій та ін. Податкове планування, яке проводиться при цьому повинно враховувати всі фактори, що впливають на такі процеси. До них, зокрема, відносяться: оподаткування доходів в Україні, митне і валютне регулювання, пільги, які надаються офшорними компаніям у відповідних зонах, можливості використання доходів офшорних компаній реальними власниками, витрати на переведення коштів з однієї країни в іншу, забезпечення конфіденційності проведення операцій та ін. Разом з тим державні органи управління намагаються запровадити заходи щодо зменшення вивозу доходів резидентів з України.