Сутність, об'єкти, мета та методи державного регулювання національної економіки

Проблема економічної ролі держави в розвитку національної економіки є однією з головних проблем сучасної економічної науки. Очевидно, що держава володіє значним потенціалом впливу на її розвиток, оскільки через певні механізми може змінювати соціально-економічні чи еколого-економічні процеси і явища в національній економіці.

Якщо розглядати роль держави в національній економіці в історичному контексті, то, як відомо, в різні історичні епохи вплив держави на розвиток національної економіки був не однозначним, в залежності від тої чи іншої економічної системи.

Тема 3.1. Державні механізми регулювання національної економіки

Якщо в командно-адміністративних і соціальних економічних системах держава здійснювала всі регуляторні функції, то в ринкових економічних системах її роль була обмежена.

На початку XX ст. Дж. Кейнс і його учні запропонували світу теорію державного регулювання економіки в умовах ринкової системи господарювання. Вони вважали, що в короткотерміновому періоді часу, оскільки ринкові ціни не є гнучкими, держава мусить активно втручатись у регулювання соціально-економічних та еколого-господарських процесів.

Сьогодні маємо XXI ст., дещо змінений «портрет» світової економіки. Глобалізаційні процеси, що охопили світ суттєво впливають на національні ринки, їх структуру та економічний порядок розвитку національної економіки. Глобалізована економіка на жаль не є соціально орієнтованою і екологічно безпечною. Через надто високий рівень її природомісткості знищуються ресурси біосфери, що в свою чергу обумовлює зростання природних змін у світі. Втрати ресурсів природного довкілля призводять до нових втрат в економіці, зокрема розгортання інфляційних процесів тощо.

Як в цих умовах можна запобігти втратам у національній економіці? Які функції повинна виконувати держава та які механізми застосовувати?

Отже, сучасна система державного регулювання національної економіки (ДРНЕ) передбачає управління соціально-економічними і еколого-господарськими процесами у державі з метою їх збалансованого розвитку.

У вузькому розумінні державне регулювання національною економікою можна трактувати як процеси впливу державних суб'єктів на діяльність економічних агентів, що здійснюють господарську діяльність на території держави.

Об'єктом ДРНЕ виступають не фізичні чи юридичні особи, а процеси і явища відбуваються в національній економіці, а також її сектори, територіальні елементи, економічні відносини.

У зв'язку з цим держава повинна здійснювати постійний моні­торинг (нагляд) з метою запобігання загрозам (внутрішнім і зовнішнім), а також приймати адекватні економічні рішення для покращення макроекономічної ситуації в Україні.

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

Отже, які процеси і явища національної економіки є об'єктами державного регулювання? Перш за все, це:

1) процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень на мікроекономічному рівні через дотації, субвенції тощо;

2) процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень на мезоекономічному рівні (регіону, місцевості, району, міста тощо);

3) процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень на макроекономічному рівні (структура господарської системи, ділова кон'юнктура, грошовий обіг, зайнятість, інвестиційні процеси, зовнішньоекономічні зв'язки тощо);

4) процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень на рівні секторів та галузей національної економіки: промисло­вість, сільське господарство, державні, приватний сектори тощо;

5) процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень щодо економічної, соціальної чи екологічної безпеки населення;

6) процеси, що пов'язані з прийняттям рішень участі національної економіки у світогосподарських зв'язках, організаціях та її міжнародних відносин.

Особливо важливими питаннями, які постійно мають бути об'єктом державного регулювання в національній економіці України, є:

- капіталізація національної економіки та її зростання; - конкурентноздатність національної економіки та її структура; - економічні цикли або господарська кон'юнктура; -грошовий обіг і запобігання інфляції; - зайнятість, регулювання ринку праці та запобігання безробіттю

і деінтелектуалізації, у зв'язку з відпливом мізків, кадрова

політика; - конкуренція внутрішня і зовнішня; •- ціноутворення та його диференціація; О індустріалізація та збільшення наукомісткості продукції; - регіональні ринки та нарощування їх потенціалу;

Тема 3.1.Державні механізми регулювання національної економіки

- інноваційний розвиток та пошук резервів збільшення внут­рішніх інвестицій; - стан платіжного балансу та покращення його структури; - збільшення експортного потенціалу держави.

Генеральною метою державного регулювання національної економіки є макроекономічна стабілізація та забезпечення високого рівня економічного, соціального та екологічного добробуту насе­лення.

У залежності від ієрархічного рівня та об'єкту державного регулювання можна виділити систему цілей державного регулю­вання національної економіки: - макроекономічні;

- мезоекономічні (міжрегіональні територіальні, місцеві, регіо­нальні, локально-просторові); - галузево-секторальні; - мікроекономічні; - екстернальні.

Екстернальні ефекти, як відомо, пов'язані з впливом одних суб'єктів господарювання на комфортність чи добробут інших. Вони можуть бути позитивними або негативними.

Перекладання своїх витрат на інших без відповідної компен­сації є виявом негативних екстерналій. Наприклад, забруднення довкілля окремими суб'єктами господарювання обумовлює необхідність додаткових витрат для інших суб'єктів господа­рювання та зниження екологічного, соціального та й зрештою, економічного добробуту населення, що проживає в даному ареалі. Позитивні екстерналії передбачають вкладення окремих суб'єк­тів господарювання для покращення системи суспільних благ. Наприклад, фінансова підтримка окремими підприємцями інфра-структурної мережі, міст чи сіл, створення загальної системи ком­фортності проживання тощо.

Держава повинна стимулювати позитивні екстернальні ефекти і стримувати негативні екстернальні ефекти.

Державне регулювання в національній економіці здійснюється

Розділ 3.Державні інституції та механізми регулювання національні]'!' економіки

з допомогою таких методів [145д; 146д]:

1) нормативно-законодавчі методи: закони та нормативно-зако­нодавчі акти, що приймає Верховна Рада України, постанови Кабінету Міністрів України, Укази та Розпорядження Прези­дента України.

2) організаційно-управлінські методи: реалізують через певні адміністративно-правові акти, розпорядження та організаційні форми взаємовідносин між суб'єктами господарювання різних ієрархічних рівнів.

3) економічні методи: методи, з допомогою яких держава змінює умови функціонування суб'єктам господарювання. До них можна віднести нові норми і нормативи ресурсу споживання, регулювання цін, податкове регулювання (пільги, кредити), державні дотації тощо.

4) протекціоністські методи: методи, з допомогою яких держава захищає свої національні економічні інтереси, ці методи дають можливість державі досягнути такого стану в НЕ, за якого опти­мально використовують всі її ресурси з метою забезпечення її національних інтересів та економічної самодостатності.

3.1.3. Органи державного регулювання національної економіки та їхні функції

Організаційна система регулювання національної економіки -є складною системою, що складається з організаційно-управ­лінських структур різного ієрархічного рівня та підпорядкування.

В Україні є законодавча, виконавча, місцева, судова влада та національний банк України, що здійснює монетарну політику в державі.

Отже, які суб'єкти в національній економіці здійснюють її державне регулювання?

Це органи державної (законодавчої і виконавчої), а також місцевої і судової влади, разом з НБУ.

Схематично організаційну систему державного регулювання національної економіки можна зобразити так:

11?

Тема 3.1.Державні механізми регулювання національної економіки

Метою органів державного регулювання національної еконо­міки є збереження цілісної національної економічної системи держави та забезпечення її макроекономічної стабілізації.

Це потребує охоплення таких пріоритетних сегментів націо­нальної економіки, як:

1. Управління всіма трьома складовими виробничого сектору - від стадії сировини до реалізації кінцевого результату з метою стимулювання виробництва і захисту споживача від низькоякісної продукції.

2. Управління експортом та імпортом з метою забезпечення максимального наближення структури експорту до стадії кінцевої продукції, а імпорту, навпаки, до стадії сировини. Експортна орієнтація економіки стимулює підвищення конкурентоспроможності.

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

3. Управління кредитами з метою уникнення невиправданої кредитної залежності, а також стопроцентне доведення кредитів до безпосереднього виробника, не допускаючи їхнього розкрадання.

4. Управління інвестиціями та інноваціями з метою забезпе­чення постійного науково-технічного прогресу. Найголовнішими завданням виконавчої влади в національній

економіці є [5д; ІЗд; 2Ід; 149д]:

1. Відновити керованість державного сектора економіки.

2. Сформувати відповідні структури промисловості та агропро­мислового комплексу, які б довели самодостатність національної промисловості до рівня не нижче 75%.

3. Відновити державну керованість у засобах масової інформації, зменшивши акції іноземних фірм у системі зв'язку до рівня менше 25 %.

4. По енергоносіях досягнути сумарного енергопостачання з трьох незалежних джерел орієнтовно: з Росії на рівні до 32 %, власні джерела близько ЗО %, решта 38 % - поставка через південь України з нових джерел.

5. Власне виробництво розвивати за умов державного сприяння і захисту на основі інтеграції в межах держави трьох складових частин: науки і освіти, виробництва та банківської системи.

6. Структуру національного виробництва потрібно формувати таким чином, щоб найважливіший пріоритет у державі мали наукомісткі галузі як основа високих технологій, конкуренто­спроможної продукції і можливості проникнення на зовнішні ринки і розширення експорту.

7. Пріоритетами в державі мають бути такі напрямки розвитку економіки:

- сільськогосподарське машинобудування;

- авіаційна промисловість;

- агропромисловий комплекс і харчова промисловість;

- легка, хімічна та фармацевтична промисловість;

- енергетика та енергетичне машинобудування;

- наукомісткі галузі і технології;

Тема 3.1. Державні механізми регулювання національної економіки

О космічна техніка і зв 'язок;

- транспортнізасобиісистемиуправліннятанавігації(авто-мобіле-, суднобудування, тепловози, приладобудування тощо);

-оборонна промисловість (танкобудування);

- виробництво товарів широкого вжитку (телевізори, холо-дильники, відеоапаратура, засоби зв 'язку тощо);

- виробництво медичної апаратури та інструментів;

Ф капітальне будівництво і виробництво будівельних матеріа-лів та обладнання за новими технологіями. 8. Змінити структуру банківської системи, підпорядкувавши її

інтересам національного виробництва й економіки України.