Quot;ТЕОРІЯ ЖВЗ" АЛДЕРФЕРА

Т

еорія ієрархії потреб не знайшла одностайної підтримки, тому були запропоновані деякі модифікації до неї. Найвідоміше вдосконалення запропонував Клейтон Алдерфер — так звану "теорію ЖВЗ', яка складається з трьох рівнів потреб, де Ж означає життєві потреби, тобто

Moorhead Gregory and Griffin Ricky W Organizational Behavior:Second Edition, Boston: Houghton-Miffin Company, 1989, p. 110.

220

фізіологічні потреби і потреби безпеки, В — потреби взаємин, що пов'язані з міжособистісними стосунками, і 3 — передбачає необхідність зростання для потреб поваги і самореалізації. Теорія ЖВЗ не поділяє постулат, що зростання рівнів потреб відбувається за вертикаллю знизу вгору, а заснована на можливості задоволення кожної окремої потреби незалежно від інших.¹

Дослідження підтверджують дієвість теорії ЖВЗ на практиці: "Дана теорія більше (порівняно з Маслоу) відповідає індивідуальним відмінностям між людь­ми. Такі змінні величини як виховання, вплив сім'ї, суспільне походження та культурне оточення можуть змінювати значення чи рушійну силу певного кола потреб. Факти, які свідчать про те, що представники різних культур по-іншому класифікують категорії потреб, — наприклад, японці та іспанці ставлять соціальні потреби вище від своїх фізіологічних запитів, — підтверджують теорію ЖВЗ".

9.2.3. ТЕОРІЯ ТРЬОХ ПОТРЕБ МАККЛЕЛЛАНДА

Щ

е один видатний теоретик у галузі мотиваційних змістових дослід­жень — Девід МакКлелланд. Він віддавав належне працям Маслоу, не заперечував його висновків, але вважав теорію ієрархії потреб не­повною і не зовсім досконалою. МакКлелланд запропонував власну теорію — "трьох потреб', де наголошує на потребах вищих рівнів, бо на його думку, потреби нижчих рівнів відіграють дедалі менше значення (під час еволюції людства та суспільства задовольнити їх поступово ставало все простіше і сучасна людина може легко їх задовольнити повністю або хоча б частково).

Саму мотивацію МакКлелланд визначив як: "Усі ті умови, що визначають внутрішнє переконання людини (воно складається із спонукань, бажань та ін.). Цей внутрішній стан керує поведінкою людини і визначає її дії"³.

Критикуючи теорію Маслоу, МакКлелланд розширив її, запропонувавши нові фактори мотивації, а саме потреби влади, досягнення та належності.

У межах ієрархічної структури Маслоу, потреби у владі та досягненні зай­мають проміжне місце між четвертим та п'ятим рівнями (в повазі та самореалі­зації), а потреби в належності мають багато спільного з соціальними потребами.

Потреба влади визначається як бажання, послідовне намагання впливати на інших людей з якоюсь метою, контролювати їх, визначати їх поведінку чи брати на себе відповідальність. Люди з чітко усвідомленою потребою влади — енергійні, ініціативні, послідовні, віддані справі, відверті та честолюбні. Іноді трапляється й крайній вияв — егоїзм, деспотизм і тиранія.

Потреба досягнення (успіху) задовольняється в процесі виконання, доведення роботи до якомога успішнішого завершення. Це бажання робити що-небудь краще чи ефективніше, вирішувати проблеми чи справлятися зі

Райт Глен. Державне управління/ Пер з англ. — К.: Основи, 1994 — С.179.

Robbins Stephen P. Organizational Behavior:Concepts, Controversies, and Applications, Fourth

Edition, New Jersey: Prentice-Hall, 1989. p. 155-156.

Мескон MX, Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. —

С. 371.

Розділ 111

ЧРУНКЦП МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 9

ТУНКЦ1Я МОТИВАЦІЇ

складними завданнями. Просте проголошення успіху лише підтверджує цей статус, але не дає повноцінного морального задоволення. Люди з розвиненою потребою успіху обирають ситуації, де є можливість виявити чи краще заре­комендувати себе, беруть на себе відповідальність за ухвалення рішень і прагнуть відповідного заохочення за досягнуті позитивні результати.

Потреба в належності (причетності, приєднанні) реалізовується під час соціальної взаємодії та спілкуванні. Йдеться про налагодження і підтри­мування дружніх стосунків з іншими особами. Про таких людей кажуть, що вони "душа компанії". Вони зацікавлені в наявності кола співрозмовників, потребують уваги, проблеми групи чи колективу сприймають як свої власні, підтримують дружні стосунки та сприятливий мікроклімат і діють як нефор­мальні лідери.

МакКлелланд виявив, що поєднання сильної потреби влади та нерозви­нутого відчуття належності в характері однієї особи, дозволяє людині бути ефективним керівником на вищих організаційних рівнях.