Податкова система і податкова політика держави

Головним джерелом доходів держави є податки. П.Самуельсон у підручнику "Економікс" відмічає: "У далекому минулому податки встановлювалися тими, хто був при владі, виключно заради їхньої вигоди, й оподатковувалися ті, хто не був при владі".

Податки – обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Податкова система – сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та організіцій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Податки виконують три найважливіші функції:

1.Фіскальна – забезпечення фінансування державних витрат.

2.Розподільча – перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами.

3.Регулююча – державне регулювання економіки.

У розвиненій ринковій економіці податкова система побудована на таких принципах:

1. Платежеспроможність. Рівень подакової ставки повинен встановлюватись з урахуваннчм можливостей платника податків, тобто рівня доходів.

2. Ефективність. Податок не повине перешкоджати активності виробника. Податок повине стимулювати людей до роботи і до інвестицій в новий бізнес. Відомий американський вчений в галузі оподаткування А.Лаффер ще в середині 70-х років ХХ ст. показав, що податкові надходження є одночасно продуктом і податкової ставки і податкової бази (суми доходів). По мірі того, як податкова ставка зростає, база скорочується.

Лаффер зробив висновок про те, що завдання пожвавлення ділової і перш за все інвестиційної активності потрібно вирішувати шляхом радикального полегшення податкового навантаження. На його думку у вигляді податків не можна вилучати у бюджет понад 30% всієї суми доходів підприємців і населення. Високі податки не збільшують, а зменшують надходження в бюджет.

3. Простота. Система і процедура виплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників і економічними для установ, які збирають податки.

4. Обов"язковість сплати податків. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу.

5. Оподаткування повинно носити одноразовий характер.

Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптуватися до змін суспільно-політичних потреб.

7. Диференційованість в оподаткування різних сфер діяльності. Наприклад, не можна брати однакові податки з підприємств виробничої сфери і з закладів посередницької сфери, в яких практично немає основних фондів, а отже, і необхідності їх відтворення. Це дозволяє брати з них більший відсоток податків.

8. Пільговість для малозахищених підприємств, підприємств окремих видів діяльності, деяких інвестицій.

Методиоподаткування:

Þ пропорційне оподаткування – не враховує диференціації доходів при встановленні податкової ставки (податок з доходів громадян в Україні – 13%, який планується підвищити до 15%);

Þ прогресивне оподаткування – середня ставка податку зростає в міру збільшення доходу (справляє найсильніший тиск на соіб з високими доходами);

Þ регресивне оподаткування – грунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу (таке оподаткування вигідне для осіб із високим рівнем доходу, але вразливе для дрібних платників податків).

Класифікація податків

Залежно від рівня державних структур:

§ загальнодержавні (встановлюються державними органами влади вищого рівня);

§ місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

За об’єктом оподаткування:

§ податки на доходи фізичних і юридичних осіб (зарплату, прибуток, ренту тощо);

§ податки на майно;

§ податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

За методами стягнення:

§ розкладні – спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями, і окремими платниками;

§ окладні – встановлюється спочатку податкові ставки, а далі розмір податку для кожного платника.

За формою оподаткування розрізняють такі податки:

§ прямі – вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

- реальні (земельний податок, на грошовий капітал тощо);

- особисті – встановлюються для конкретного платника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій тощо).

§ непрямі– вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу;

- фіскальні монополії – це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження.

- акцизи – це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, яка (надбавка) належить державі. У перекладі з латинської мови accido (акциз) означає «відрізати», «відсікати».

- мито – встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на території певної країни транзитом.

Акцизи існують у таких формах:

Ÿ фіксовані – встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні;

Ÿ пропорційні – як відсоток до обсягу реалізації;

Ÿ специфічні – на окремі види товарів (тютюнові вироби, автомобілі тощо);

Ÿ універсальні – встановлені на весь обсяг реалізації (податок з продажу, податок з обороту, податок на додану вартість).