Податки та їх сутність. Податкова політика держави

1.Податки, їх сутність та функції

2.Види податків. Методика оподаткування.

3.Прниципи побудови податкової системи

4.Податкова політика держави та її особливості на Україні

Податки — обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Податкова система — сукупність чинних у країні по­датків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а та­кож інститутів та організацій, що забезпечують вилучен­ня їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства

Податки виконують такі функції:

• Фіскальну - вона означає необ­хідність створення державної скарбниці для забезпечення існування держави та її установ, органів тощо;

• перерозподільну— податки є важливим інструментом розпо­ділу і перерозподілу фінансових ресурсів. Відбувається це в основ­ному через бюджетну систему;

• стимулюючу — вилучення податків впливає на активізацію трудової активності, на краще використання основних фондів, сти­мулювання тих чи інших галузей виробництва завдяки створенню податкових пільг

Елементи системи оподаткування:

— суб'єкт (платник податків) — юридична чи фізична особи, що сплачує податки;

— об'єкт оподаткування — кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для оподаткування.

— податкова база — це грошова сума, з якої вилучається податок;

— джерело оподаткування — дохід платника податку, що длягає оподаткуванню.

Податкова ставка (норма оподаткування) — законодавчо гановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкова ставка може існувати в таких формах:

- середньої податкової ставки — відношення обсягу по-гків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню;

— граничної податкової ставки — відношення приросту по- гків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню
— податкові пільги — звільнення від податків або зменшен­ня податкових ставок.

Види податкових пільг:

— прискорена амортизація основного капіталу (списан­ня амортизації в обсягах, що значно перевищують реальне зно­шування капіталу).

— інвестиційний податковий кредит, по суті, єфінансу­ванням державою інвестицій приватного бізнесу. За своїм змістом він є податковою знижкою. Його обчислюють як відсо­ ток від вартості основного капіталу і вилучають безпосередньо із суми податку, а не з доходу, який підлягає оподаткуванню .Це зменшує на величину знижки вартість заново придбаного устаткування.

Податкова квота характеризує рівень оподаткування і ви­значається як частка податку в доході платника. З точки зору со­ціальної справедливості, цей елемент оподаткування має бути обо-в'язковим у формуванні механізму оподаткування. Але введен­ня податкової квоти зменшує можливість впливу податків як еко­номічного регулятора держави. Тому податкова квота законодав­чо не встановлюється.

Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами подат­кових надходжень до бюджету дослідив американський еко­номіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як "крива Лаффера"

Методи оподаткування:

— пропорційне оподаткування — не враховує диференціаціїдоходів при встановленні податкової ставки;

— прогресивне оподаткування — середня ставка прогресив­ного податку зростає в міру збільшення доходу; платник по­датків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсо­
ток (частку). Прогресивне оподаткування справляє найсильні-ший тиск на осіб з високими доходами;

— регресивне оподаткування ґрунтується на зниженні став­ки податку в міру зростання доходу. Такий метод оподаткуван­ня вигідний для осіб із високим рівнем доходів, але вразливий для дрібних платників податків.

Класифікація податків

Залежно від рівня державних структур:

— загальнодержавні (встановлюються державними органа- влади вищого рівня);

— місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

За об'єктом оподаткування:

— податки на доходи фізичних іюридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо);

— податки на майно (сплачуються постійно впродовж усьо­го часу перебування майна у власності);

— податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

За методом стягнення:

— розкладні — спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями і, нарешті, між окремими платниками;

— окладні — встановлюються спочатку податкові ставки, а далі — розмір податку для кожного платника.

Визначальним критерієм класифікації податків є форма оподаткування.

За цією ознакою розрізняють такі податки:

v Прямі — вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

v Непрямі (опосередковані) — вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на спо­живача і не залежать від рівня доходу.

Прямі податки, у свою чергу, набувають двох форм:

— реальні (земельний податок, домовий, на грошовий капі­тал і т. ін.);

— особисті — встановлюються для конкретного платника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибу­ток корпорацій, на спадщину, на дарування, на приріст капіта­лу, на майно і т. ін.).

Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні моно­полії, акцизи і мито.

Ø Фіскальні монополії— це встановлені державою ціни на това­ри та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тоб­то є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополі­зованих товарів. Монополія держави може бути повна і часткова.

Ø Повна монополія виявляється у виключному праві держави на виробництво і реалізацію певних товарів за встановленою нею ціною. Об'єктом повної монополії зазвичай є такі товари масового споживання, як сіль, сірники, горілчані та тютюнові вироби тощо.

Ø Часткову монополію держава реалізує через монополізацію нею або тільки ціноутворення, або виробництва і ціноутворен­ня, або ціноутворення і реалізації.

Ø Акцизи — це непрямі податки у вигляді надбавки до ринко­вої ціни, яка (надбавка) належить державі. У перекладі з ла­тинської мови ассіа'о ("акциз") означає "відрізати", "відсікати".

Акцизи існують у таких формах:

— фіксовані — встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні;

— пропорційні — як відсоток до обсягу реалізації;

— специфічні — на окремі види товарів (вироби із золота і срібла, автомобілі, тютюнові вироби);

— універсальні — встановлені на весь обсяг реалізації (пода­ ток з продажу, податок з обороту, податок на додану вартість).

Мито — встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на тери-•гчрії певної країни транзитом.

Розрізняють такі форми мита.

За походженням — експортне й імпортне.

За метою:

— фіскальне — має бюджетне призначення;

— протекціоністське — для захисту вітчизняного ринку від конкуренції з боку іноземних товарів та послуг;

— антидемпінгове — встановлюється на багатосторонній основі з метою розвитку світової торгівлі. Воно невелике за роз­міром і є перехідною ланкою до безмитної торгівлі;

— статистичне — для обліку експортно-імпортних опецій в умовах вільної зовнішньої торгівлі (не має бюджетного ризначення);

— компенсаційне — встановлюється за угодою торговельних сторін з метою уникнення цінової конкуренції між ними.

За ставками:

— специфічне — встановлене на одиницю товару;

— адвалорне — як відсоток від вартості товару та послуг;

— змішане — яке передбачає чинність адвалорного і специфіічного мита.