Методика виконання практичних завдань

Інструментальне господарство

1. Потреба в інструменті на плановий період часу (Іп), складається з
витрати (Ів) і різниці між нормативною величиною оборотного фонду
(Іо.н.) і фактичною величиною його на початок планового періоду (Іо.ф.), і
визначається за формулою:

Іп = Ів + Іо.н. - Іо.ф.

2. Річна витрата ріжучого і абразивного інструмента визначається
різними методами.

а) В масовому і серійному виробництві застосовується точний метод за нормами витрат. Норма витрати інструмента визначається за формулою:

t_м*N_н
Нв = ---------- ,

Т_і(1-η)

де t_м - машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, хв.;

N_н - кількість деталей, що обробляються, стосовно до яких визначається норма витрати (100, 1000 і т.д. деталей);

Ті - термін служби інструмента до повного зносу, хв.;

η - коефіцієнт випадкової втрати інструмента (приймається в межах 0,05 - 0,15).

Термін служби інструмента до повного зносу (Ті) рівний:

Z

Ті = t _зт(- -------+ 1),

де t _зт - час робота інструмента між двома черговими заточуваннями (стійкість інструмента), хв.;

Z - товщина всієї ріжучого краю інструмента, мм;

1 - величина ріжучого краю, що вточується за одне заточування, мм.

Витрата інструмента:

Nд
Ів =--- --_х НВ,

Nн

де Nд - річна програма деталей, що обробляються даним інструментом, шт.

б) У дрібносерійному та одиничному виробництві, коли не можна заздалегідь встановити найменування і число деталей і виробів, що підлягають обробці даним інструментом, витрату ріжучого і абразивного інструмента визначають на основі наближеного методу.

де m - число верстатів, на яких застосовується даний інструмент;

Фе - річний ефективний фонд часу робота одного верстата, годин.;

К₁ - коефіцієнт машинного часу, що відображає частку машинного часу в загальному часі робота верстата (його встановлюють за найбільш характерними деталями-представниками);

К₂ - коефіцієнт застосовності даного інструмента на верстаті, що визначається за картами типового оснащення верстатів інструментом.

3. Річна витрата вимірювального інструмента визначається за формулою:

де n - кількість деталей, при виготовленні яких використовується даний вимірювальний інструмент;

d- середня кількість вимірів на одну деталь;

k - коефіцієнт вибірковості контролю;

D - кількість вимірів до повного зносу інструмента.

4. Витрата штампів визначається за формулою:

де k_уд - кількість ударів, необхідних для виготовлення однієї або декількох деталей;

N - річна програма деталей, що штампуються;

k_шт - кількість деталей, що одночасно штампуються;

Тзн. - число ударів, що здійснюються до повного зносу штампу:

де t_ст - стійкість матриці між двома заточуваннями, що вимірюється числом зроблених ударів;

β_м- коефіцієнт, що враховує стійкість матриці після кожного її заточування;

З_м - число заточування матриці до повного зносу штампу.

Енергетичне господарство

1. Необхідна кількість електроенергії для технологічних цілей розраховується двома способами: а) на задану програму; б) за потужністю встановленого обладнання. Перший спосіб (більш точний) застосовується в крупно серійному і масовому виробництві. У цьому випадку кількість необхідної електроенергії (W тех) визначається за формулою:

де m - кількість найменувань виробів j-го типорозміру;

Nп - потужність електродвигунів, що споживається при обробці виробів, квт;

tm_j - норма машинного часу на обробку одного виробу, нормо-год;

n_j - річний обсяг виробництва виробів j-го типорозміру, шт;

Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

2. У середньо-і дрібносерійному виробництві планові витрати електроенергії на технологічні цілі розраховуються за формулою:

де N - сумарна потужність встановленого обладнання, квт;

Т - річний ефективний фонд часу робота цеху, год;

К₁ - коефіцієнт використання обладнання в часі;

К₂ - коефіцієнт використання машинного часу;

Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

3. Кількість електричної енергії, що йде на освітлення (Wосв), визначається за формулою:

W_осв = N_вст х Т_гор х k_о,

де N_вст - потужність усіх встановлених світлових місць, квт;

Т_гор - середній час горіння в плановому періоді, година;

kо - коефіцієнт одночасного горіння світлових місць.

Практичні завдання

2.1. Річна програма деталей, оброблюваних токарськими різцями, складає 50 тис. шт. Машинний час опрацювання однієї деталі - 35 хв. Час роботи різця між двома переточуваннями - 90 хв. Розмір ріжучої крайки різця - 5 мм, за одне переточування сточується 0,5 мм ріжучої крайки. Коефіцієнтвипадкового збитку інструменту - 0,05. Фактичний (на початок планового року ) і нормативний оборотний фонд інструменту складає відповідно 1201 180 шт. Визначити: 1) норму витрати інструменту в розрахунку на 1000 деталей; 2) річна витрата токарських різців на програму; 3) потреба в токарських різцях у плановому році.

2.2У цеху зварних конструкцій машинобудівного заводу використовується електрозварювання. Витрати електроенергії та обсяги виробництва зварних конструкцій по кварталам звітного року подані в таблиці.

Найменування продукції	Обсяг виробництва по кварталам звітного року (шт.)	Витрата електроенергії на виробництво продукції (кВт/час.)
	I	II	III	V	I	II	II	IV
Конструкція 1 Конструкція 2				54 118	479 4468		650 6149	832 5275

Обсяги виробництва в плановому році: конструкції №1 - 277 шт.; конструкції № 2-541 шт. За рахунок реалізації комплексу організаційно-технічних заходів заплановане зниження питомої витрати електроенергії в порівнянні з базисним роком знизяться: по конструкції № 1 на 4%; по конструкції № 2 - на 7 %.

Визначити: 1) питому витрату електроенергії на одиницю продукції по кварталам звітного року; 2) середню витрату електроенергії на одиницю продукції в звітному році; 3) планові норми витрати електроенергії на одиницю продукції; 4) витрату електроенергії на річний обсяг виробництва продукції в плановому році.

Реферати

- Логістичний процес на складі, шляхи підвищення його ефективності

- Система управління виробничим и запасами

- Матеріально-технічне виробництво

4. Результати роботи оформити у вигляді

- конспекту

- звіту.

5. Література:

1. Господарський кодекс України.

2. Мостенська Т. Л. «Організація виробництва на підприємствах харчової промисловості». К, 2012 р..

3. Петрович У. М. та інші «Організація виробництва». Практикум. К. 2005 р..

4. Р. А. Фатхутдинов. «Організація виробництва». М. 2005 р.

Тема 2.8. Організаційно-виробниче забезпечення конкурентоспроможності продукції

Самостійна робота №19. Вибір ресурсозберігаючих технологічних процесів. Визначенні економічного ефекту від підвищення продуктів якості продукції

Мета: розглянути порядок вибору ресурсозберігаючих технологій та визначення економічного ефекту від підвищення якості продукції. Студент повинен знати методичні основи розрахунку економічного ефекту від підвищення якості продукції та відбіру ресурсозберігаючих технологій.

Студент повинен вміти: розраховувати економічну ефективність від підвищення якості продукції і вибору оптимальних технологій.

Форми самостійності діяльності: вивчення учбово – методичної літератури, практична робота.

Методичні вказівки

Технологічний процес виготовлення виробу представляє собою чітко визначену сукупність виконаних у заданій послідовності технологічних операцій. Одна і та ж операція може виконуватись різними способами на різному обладнанні. Тому вибір ресурсозберігаючого технологічного процесу заключається в оптимізації кожної операції по мінімуму використано матеріальних, трудових, енергетичних ресурсів.

Важливим показником економічності ресурсів є зниження собівартості пов’язане з використанням кращого технологічного процесу. Для визначення економії потрібно розрахувати собівартість кожного з порівнюємих варіантів технологічного процесу. Для порівняння беремо технологічну собівартість , котра включає тільки ті елементи затрат, величина яких є різною для порівнюємих варіантів, постійні витрати в рахунок не беремо. Таким чином, технологічна собівартість – це умовна собівартість, склад її статей є непостійним і виконується в кожному випадку. Усі витрати умовно діляться на постійні і змінні, тому технологічна собівартість має вигляд:

Ст= Сзм * N + Cпост

Розрахунок технологічної собівартості приводимо на критичний обсяг продукції

I Завдання для самостійної роботи

1.1 Оформити тезисні відповіді на питання

- залежність витрат від обсягу виробництва

- структура змінних витрат

- склад постійних витрат, їх характеристика