Методичні вказівки до виконання практичних завдань

Методичні вказівки до виконання завдання 1.Визначення вартості діючого підприємства в теперішній час з урахування майбутніх доходів без урахування ризиків:

Методичні вказівки до виконання практичних завдань - student2.ru ,

де PV – теперішня (приведена) вартість підприємства;

At – доходи підприємства у періоді t;

R – без ризикова ставка дисконту;

t=1,…n – період.

Вартість підприємства з урахуванням ризиків:

Методичні вказівки до виконання практичних завдань - student2.ru ,

де і – ставка дисконту з урахуванням ризиків.

Безризикова ставка дисконту визначається двома способами:

1) безризикова ставка дорівнює нормі дохідності державних облігацій до погашення;

2) розрахувати за формулою Фішера:

R= r + s + r*s,

де r – безризикова ставка відсотка за державними облігаціями;

s – темп інфляції.

При урахуванні факторів ризику використовують формули:

1) i= R + β*(Rm - R);

2) i= R + β*(Rm – R) + Ω1 + Ω23;

де β – коефіцієнт, який вказує міру систематичного (ринкового) ризику;

Rm – середньоринкова дохідність інвестицій на ринку;

Ω1 – премія за ризик вкладення у мале підприємство;

Ω2 – премія за ризик вкладення у підприємство закритого типу;

Ω 3 - премія за ризик вкладення у країну.

Якщо підприємство має нефункціонуючі активи, які не приймають участі у виробництві та приносять доходів, вартість підприємства визначається:

Методичні вказівки до виконання практичних завдань - student2.ru ,

де PVост – остаточна вартість підприємства;

НФА - нефункціонуючі активи.

Методичні вказівки до виконання завдання 2. Визначення ринкової вартості підприємства методами порівняльного підходу засновано на використанні цінових мультиплікаторів, що являють собою коефіцієнти, які показують співвідношення між ринковою ціною підприємства-аналога (або його акції) і базовими фінансовими показниками:

Методичні вказівки до виконання практичних завдань - student2.ru

де М – ціновий мільтуплікатор;

Ц – ціна підприємства-аналога (або його акцій);

ФП – базовий фінансовий показник підприємства-аналога.

Фінансові показники, які звичайно використовуються для розрахунку цінових мультиплікаторів, - це чистий прибуток, поточний грошовий потік, балансова вартість активів, виручка від реалізації продукції, власний капітал, дивідендні виплати й інше.

Загальна формула для розрахунку вартості за допомогою методів порівняльного підходу має вигляд:

Методичні вказівки до виконання практичних завдань - student2.ru

де ФПоц – базовий (той же, що використовувався для розрахунку мультіплікатора) фінансовий показник об’єкта оцінки.

Оцінка вартості бізнесу методами порівняльного підходу вимагає застосування декількох мультиплікаторів одночасно для одержання більш об'єктивних результатів. Застосування декількох мультиплікаторів означає, що в процесі розрахунку буде отримано стільки ж варіантів вартості. Залежно від конкретних умов, цілей оцінки, ступеня довіри до тієї чи іншої інформації для кожного мультиплікатора визначається свій ваговий коефіцієнт і шляхом зважування отримується попередня величина вартості, яка є основою для проведення коректувань. Вартість, отримана з урахуванням усіх коректувань, є підсумковою (остаточною) вартістю підприємства - об'єкта оцінки.

Методичні вказівки до виконання завдання 3. Майновий підхід до оцінки вартості бізнесу заснований на визначенні суми витрат ресурсів на його відтворення або заміщення з урахуванням факторів фізичного та морального зносу. Цей підхід найбільш ефективний, коли покупець збирається порівняти витрати на придбання бізнесу з витратами на створення аналогічного підприємства.

Сутність методу накопичення активів складається у визначенні вартості чистих активів як різниці між сумами вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань:

ЧА = А – З

де ЧА - вартість чистих активів підприємства;

А - сума всіх активів;

З - сума всіх зобов'язань.

Відповідно до діючої методики оцінки вартості майна вихідна формула трансформується таким чином:

ЧА = (Н + О + М) – (В + Д + П)

де Н - вартість необоротних активів;

О - вартість оборотних активів;

М - вартість витрат майбутнього періоду;

В - вартість забезпечення наступних витрат і платежів;

Д - вартість довгострокових зобов'язань;

П - вартість поточних зобов'язань.

Слід зазначити, що такий підхід доцільний тільки у випадку визначення нижньої межі можливої ціни підприємства, тому що припускає бухгалтерську оцінку величини майна підприємства, що рідко збігається з ринковими оцінками.

Через те, що балансова вартість майна підприємства в умовах інфляційної економіки не дає реальної оцінки його величини, у світовій і вітчизняній практиці оцінки бізнесу застосовують метод чистих скоригованих активів. У цьому випадку базова формула методики накопичення активів здобуває наступний вигляд:

ЧА* = А* – З*

де ЧА* - скориговані чисті активи;

А* - скориговані активи;

З* - скориговані зобов'язання.

Коригування статей балансу з метою оцінки вартості підприємства ведеться у двох напрямках:

1) інфляційне коригування;

2) нормалізація бухгалтерської звітності.

Алгоритм перерахування статей балансу в поточні ціни включає наступну послідовність операцій:

1. Визначення залишкової відновлювальної вартості основних засобів і нематеріальних активів.

2. Визначення фактичної поточної вартості незавершених капітальних вкладень.

3. Аналіз та оцінка довгострокових і короткострокових фінансових вкладень з погляду їхнього котирування на фондовому ринку.

4. Аналіз та оцінка запасів за ринковою вартістю.

5. Аналіз та оцінка дебіторської заборгованості з погляду реальності її до погашення.

6. Аналіз та визначення поточної вартості зобов'язань, наявних у підприємства.

Нормалізація фінансової документації полягає у внесенні виправлень в окремі статті балансу й у звіт про фінансові результати.

Наши рекомендации