Оцінка фінансового стану підприємства
Для оцінки фінансового стану підприємства розрахуємо: показники розміру підприємства( за останні 3 роки в динаміці ), площа сільськогосподарських угідь, розмір авансованого капіталу, обсяг продажу та середньооблікова чисельність працівників.
Таблиця 1.2.1
Показники розміру Закарпатського Інституту Агропромислового Виробництва, 2009-2011 рр.
| Показник | 2009 рік | 2010 рік | 2011 рік | 2011р./2010р., % |
| Площа сільськогосподарських угідь, га в тому числі: | 53,8 | |||
| рілля | 47,1 | |||
| сінокоси | ||||
| пасовища | 64,7 | |||
| багаторічні насадження | 74,6 | |||
| Авансований капітал, тис. грн. в тому числі: | 19976,5 | 93,9 | ||
| власний капітал | 14773,5 | 93,7 | ||
| позичковий капітал | 4681,5 | 127,6 | ||
| Середньорічна чисельність працівників, осіб | 21,5 | |||
| Обсяг продажу продукції (чистий дохід) , тис. грн. в тому числі: | -744 | -1507 | 202,5 | |
| в розрахунку на 1 га, грн. | 1357,6 | -274,2 | -1030,7 | 375,9 |
З показників роміру підприємства ми бачимо, що у нього досить великі роміри с\г угідь, але її розмір в 2011 році значно скоротився, на 53,8%, порівняно з 2010 роком. Площа, відведена на сінокоси залишилась незмінною. Одночасно з площею сільськогосподарських угідь, в 2011 році зменшилась чисельність середньорічних працівників-на 51 людину або на 21,5%.
Діаграмма 1.2.1
З діаграмми 1.2.1 можна сказати, що з кожним роком власних коштів стає все менше, що є негативною тенденцією. Коефіцієнт автономії ( фінансової залежності ) представлений на діаграммі 1.2.2 нижче, що прямо пропорційно залежить від кількості власного капіталу, хоч і спадає, проте зараз знаходиться на рівні 0,65, що каже про те що підприємство незалежне від своїх позичальників.
Діаграмма 1.2.2
Авансований капітал підприємства є вартісним вираженням всіх ресурсів підприємства, крім земельних. Розмір авансованого капіталу поступово зменшується і в 2011 році становить 14509 тис.грн, що на 944 тис.грн менше ніж в 2010 та на 5467,5 тис.грн ніж в 2009 році.
Порівнюючи з 2010, а особливо з 2009 роком, в 2011 році помітно скоротився обсяг продажу продукції. Підприємство в 2011 році отримало збиток в 1507 тис.грн, який більш ніж в 2 рази більший збитку, отриманого в 2010 році. Порівнюючи з 2009 роком, обсяг продажу в 2011 скоротився на 4783 тис.грн.
Подані у таблиці 1.2.1 показники мають тенденцію до зменшення, що є свідченням зменшення його потенційних можливостей, та послаблення економіки підприємства. На мою думку це пов’язано зі зміною керівництва на зміною структурних елементів дослідного господарства.
Щоб визначити виробничий напрям підприємства, необхідно розрахувати структуру товарної продукції – ділимо грошову виручки від реалізації продукції по окремій галузі на всю грошову виручку підприємства. Для цього побудуємо таблицю та використаємо форму 50-с/г «Основні економічні показники роботи с/г підприємств» за 2010 рік. Структуру товарної продукції за 2011 рік розраховувати недоцільно, адже продукція рослинних галузей не реалізовувалась і підприємство спеціалізувалось на виробництві молока та вирощуванні ВРХ .
Таблиця 1.2.2
Структура товарної продукції господарства «В. Бакта», 2011 рік
| Вид товарної продукції | Грошова виручка від реалізації, тис. грн. | Питома вага галузі в структурі товарної продукції, % | Ранжирований ряд |
| Рослинництво: | 58,51 | X | |
| Зернові і зернобобові | 32,62 | ||
| Кукурудза на зерно | 25,05 | ||
| Виноград | 0,69 | ||
| Багаторічні та однорічні трави | 0,10 | ||
| Сінокоси | 0,05 | ||
| Тваринництво: | 41,49 | X | |
| Вирощування ВРХ | 16,78 | ||
| Вирощування свиней | 18,56 | ||
| Молоко | 5,05 | ||
| Ін. продукція тваринництва | 1,09 | ||
| Усього по підприємству | 100,00 | X |
З таблиці ми бачимо, що найбільш питому вагу в структурі товарної продукції займають галузі : виробництво зерна і зернобобових (32,62%), кукурудзи на зерно (25,05%), вирощування свиней (18,56%) та ВРХ ( 16,78%). Варто зазначити, що зерно, яке вирощується дослідним господарством, реалізовується не для переробки, а у вигляді насіння високих репродукцій озимих та ярих зернових колосових та зернобобових культур – сортів, рекомендованих для вирощування в даній кліматичній зоні.
Діаграмма 1.2.3
В структурі валової продукції рослинництво складає 58,52%, а тваринництво 41,49%, що ми бачимо на діаграммі 1.2.3. Аналізуючи структуру товарної продукції та отриманий ранжирований ряд, можна визначити, що виробничий напрям господарства – зерново-м’ясний.
Ефективність виробництва підприємства залежить не лише від розміру галузей, які є провідними, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарних характер.
Далі, на основі структури товарної продукції визначаємо коефіцієнт зосередженості (Кз )за такою формулою:
, де:
· Пві — питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;
· Ni — порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою.
Кз=100/[32,62*(2*1-1)+25,05*(2*2-1)+ 0,69*(2*7-1)+ 0,1*(2*8-1)+ 0,05*(2*9-1)+ 16,78*(2*4-1)+ 18,56*(2*3-1)+ 5,05*(2*5-1)+1,09*(2*6-1)] = 0,258
Коефіцієнт зосередження галузей показує на скільки підприємство спеціалізується на певній галузі рослинництва чи тваринництва. Оскільки коефіцієнт зосередження дорівнює 0,258, то це свідчить про те, що Закарпатський Інститут Агропромислового Виробництва має низький рівень зосередження галузей.
Також простежимо технічну оснащеність підприємства основними видами техніки в динаміці за 3 роки (2009 – 2011 рр).
Таблиця 1.2.4
Наявність і стан с/г техніки за 2009 – 2011 роки
| Назва с/г техніки | Наявність с/г техніки на | У тому числі справних на | |||||
| Трактори | |||||||
| в т.ч. гусеничні | - | - | - | ||||
| Автомобілі | - | - | - | ||||
| в т.ч. вантажні | - | - | |||||
| Зернозбиральні комбайни | - | - | - | ||||
| Тракторні причепи | |||||||
| Кормозбиральні комбайни, включаючи сильно збиральні | - | - | - | ||||
| Кукурудзозбиральні комбайни | - | - | - |
З таблиці 1.2.4 ми бачимо, що станом на 2011 рік у наявності підприємства залишилось лише 3 трактори та 4 тракторні причепи, що на мою особисту думку – неприйнятно для розмірів такого підприємства і наразі існуя велика проблема у цьому питанні і дилема його вирішення.
В 2011 році ситуація стала особливо критичною. Це вплинуло на дохідність підприємства загалом. Тому необхідною умовою підвищення ефективності функціонування науково дослідного господарства – є збільшення фінансування з боку держави, з метою закупівлі необхідної техніки. Без цього воно може стати банкротом.
Наступним кроком визначимо трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції використовуючи наступні формули:
1. Трудомісткість виробництва продукції рослинництва =
затрати праці / площа посіву.
2. Трудомісткість виробництва продукції тваринництва = затрати праці /поголів’я тварин.
Таблиця 1.2.5
Трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції
| Продукція рослинництва | Прямі затрати праці тис. люд/год. | Площа посіву, га | Трудомісткість люд. год/га | ||||||
| 2008 рік | 2009 рік | 2010 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2010 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2010 рік | |
| Зернові і зернобобові | 134,6 | 120,8 | 109,4 | ||||||
| Кукурудза на зерно | 21,4 | 90,3 | 153,8 | ||||||
| Виноград | 73,2 | 24,4 | 24,4 | ||||||
| Багаторічні та однорічні трави | 6,9 | 6,7 | 17,4 | ||||||
| Сінокоси | 1,9 | 1,2 | 1,2 |
| Продукція тваринництва | Прямі затрати праці тис. люд/год. | Середньорічне поголів’я тварин, голів | Трудомісткість люд. год/га | ||||||
| 2008 рік | 2009 рік | 2010 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2010 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2010 рік | |
| ВРХ | 116,8 | 142,8 | 87,0 | ||||||
| Свиней | 135,7 | 114,6 | |||||||
| Молоко | 79,8 | 123,5 |
Проанатізувавши таблицю 1.2.5, можна зробити висновок, що загалом, сільське господарство потребує значних затрат праці. Досліджуване господарство – не виняток. Трудомісткість по зернових і зернобобових, винограду, ВРХ та вирощуванню свиней в 2010 році скоротилась, в той час як по кукурудзі, багаторічних насадженнях та молоку зросла. Трудомісткість по сінокосам не змінилась.
Трудомісткість продукції рослинництва у 2010 році знизилась на 28 % по відношенню до 2009 року. Трудомісткість продукції тваринництва також знизилась на 13% . Найбільшу трудомісткість в 2010 році серед продукції рослинництва має кукурудза на зерно, а серед продукції тваринництва-виробництво молока. Найменшу мають сінокоси та вирощування ВРХ відповідно.
Наступним кроком економічної характеристики господарства є аналіз собівартості продукції.
У господарстві запроваджена загальноприйнята методика визначення собівартості продукції. Для її визначення спочатку розподіляються витрати на утримання основних засобів на об’єкти витрат. Потім визначається собівартість обслуговуючого виробництва, а далі їх розподіляють пропорційно наданих послуг окремим виробництвам. Наступний крок – розподіл загальновиробничих витрат і визначення собівартості продукції рослинництва і тваринництва.
Спочатку розглянемо структуру собівартості продукції рослинництва. Виробнича собівартість продукції рослинництва включає в себе:
1) Прямі матеріальні витрати – це насіння та посадковий матеріал, мінеральні добрива, нафтопродукти; оплата послуг і робіт сторонніх організацій та решту витрат.
2) Прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати, до яких слід віднести амортизацію необоротних активів, відрахування на соціальні заходи та решту інших прямих та загально виробничих витрат.
Для розрахунку повної собівартості продукції рослинництва враховуються витрати на незавершене виробництво та адміністративні витрати.
Найбільшу виробничу собівартість в 2011 році серед продукції рослинництва, мають зернові і зернобобові ( 45 тис.грн), найменшу-сінокоси та пасовища ( 4 тис.грн). Високий рівень собівартості продукції рослинництва можна пояснити спеціалізацією дослідного господарства на виробництві високоякісного насіння елітних сортів зернових культур. Тому вкладаються значні кошти в дану галузь для підтримання її на належному рівні. Крім того, насіннєвий матеріал обробляється, очищується, зберігається в зерно складах, що потребує додаткових затрат.
Розрахунок виробничої собівартості продукції тваринництва здійснюється аналогічним методом. Але прямі матеріальні витрати тут включають також корми, нафтопродукти, оплату послуг і решту матеріальних витрат, а при підрахунку повної собівартості не включаються витрати на незавершене виробництво.
Найбільшу виробничу собівартість в 2011 році серед продукції тваринництва має виробництво молока (150 тис.грн), найменшу - інша продукція тваринництва (2 тис.грн). Висока собівартість продукції тваринництва пояснюється високою вартістю кормів, витратами на підтримання приміщень для тварин на належному рівні та додатковими затратами на поточний ремонт.
Загалом, в 2011 можна побачити високий рівень собівартості продукції як рослинництва, так і тваринництва, що призвело до збитковості господарства.
Так як ЗІАПВ також спеціалізується на виробництві зерна, то одним із головних видів продукції є пшениця. Тому було б доцільно розрахувати вплив зміни собівартості та ціни на її рівень рентабельності. Для цього скористаємось наступними формулами:
· 
- залежність рівня рентабельності від зміни ціни.
· 
- залежність рівня рентабельності від змін собівартості.
Отримані результати висвітлимо в наступній таблиці.
Таблиця 1.2.6
Ціна та собівартість озимої пшениці за 2009-2011 рр.
| Роки | |||
| Ціна, грн./ц | 73,1 | 117,5 | - |
| Собівартість, грн./ц | 74,1 | 121,0 | 511,1 |
В 2011 році пшениця не реалізовувалась. Тому дані коефіцієнти порахуємо за попередній період.
Тому, ∆Рц = 35,86 %;
∆Рс = -38,23 %
З таблиці 1.2.6 можна зробити наступні висновки. За рахунок зміни ціни у 2010 році з 73,1 грн/ц в 2009 році до 117,5 грн/ц році, рівень рентабельності пшениці збільшився на 35,86 %.
За рахунок збільшення собівартості з 74,1 грн/ц до 121,0 грн/ц у 2010 році рівень рентабельності зменшився на 38,23 %.
Загальну зміну рівня рентабельності визначимо за формулою:
∆Р=∆Рс+∆Рц
∆Р= 35,86 % + (-38,23 %) = - 2,37 %.
Отже, рівень рентабельності у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшився на 2,37 %.
Далі здійснимо оцінку фінансово-економічного стану підприємства за показниками платоспроможності і ліквідності. Формально господарство вважається платоспроможним, якщо продаж всіх його активів дозволяє покрити всі його борги. Для оцінки ліквідності господарства разом з тим і його платоспроможності використовують такі показники:
1) Коефіцієнт загальної ліквідності = оборотні активи + витрати майбутніх періодів / поточні зобов’язання + доходи майбутніх періодів.
2) Коефіцієнт швидкої ліквідності = оборотні активи – запаси + витрати майбутніх періодів / поточні зобов’язання + доходи майбутніх періодів.
3) Коефіцієнт моментальної ліквідності = грошові кошти /поточні зобов’язання + доходи майбутніх періодів.
Таблиця 1.2.7
Оцінка фінансово – економічного стану підприємства за показниками ліквідності
| Показники | Розрахунки |
| Коефіцієнт загальної ліквідності | 1,306 |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | 1,001 |
| Коефіцієнт моментальної ліквідності | 0,001 |
Розрахувавши ці три показники можна зробити висновок, що господарство спроможне покрити свої боргові зобов’язання, оскільки коефіцієнт загальної ліквідності вищий критичного значення (1,0) і становить 1,3. Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Коефіцієнт швидкої ліквідності позитивно впливає на фінансово – економічний стан досліджуваного підприємства, оскільки досягає рівня оптимального значення (0,5) і навіть перевищує його вдвічі, а саме становить 1,0. Коефіцієнт моментальної ліквідності не доцільно розраховувати, через наявність всього 2 тис.грн грошових коштів та їх еквівалентів, згідно балансу, що в результаті не може показати жодного результату. Два з 3 показників знаходяться на досить високому рівні, що свідчить про непоганий економічний стан підприємства та його здатність платити по боргам. Проте, низький рівень коефіцієнта моментальної ліквідності потребує активних дій підприємства з метою зміни існуючої ситуації на краще.
Проаналізуємо структуру капіталу, її динаміку та визначимо основні показники для оцінки ринкової позиції господарства.
Використовуючи звіти господарства за 2009 - 2011 роки, Форму 1 – Баланс, розглянемо структуру і динаміку капіталу за три роки.
Таблиця 1.2.8
Структура і динаміка авансованого капіталу господарства, 2009-2011 рр.
| Авансований капітал господарства | 2009 р., тис.грн | 2010 р., тис.грн | р., тис.грн | Відношення показників 2009 і 2008 років,% | Відношення показників 2010 і 2009 років,% | Відношення показників 2010 і 2011 років,% |
| Власний капітал | 78,3 | |||||
| Позичковий капітал | 77,3 | |||||
| Забезпечення наступних витрат і платежів | - | |||||
| Довгострокові зобов’язання | 99,4 | |||||
| Поточні зобов’язання | 62,6 | |||||
| Баланс | 78,0 |
Аналізуючи дані таблиці 1.2.8, можна зробити висновок, що дослідне господарство «В.Бакта» знаходиться в нестабільному кризовому становищі, яке з роками тільки погіршується. В 2011 році всі показники, окрім забезпечення наспаних витрат і платежів знизились. Позичковий капітал має досить великий розмір. Ця тенденція є негативною для будь-якого підприємства і дедалі ускладнює його фінансово – економічний стан.
Характеристика економічної ефективністі виробництва по підприємству в цілому за 2011 рік. Такий аналіз здійснюється за показниками продуктивності і рентабельності.
Таблиця 1.2.9
Показники економічної ефективності виробництва «В. Бакта», 2011 р.
| Показники | 2011 рік |
| Продуктивність авансованого капіталу | 0,01 |
| Рівень рентабельності авансованого капіталу | -0,10 |
| Рентабельність власного капіталу | -0,13 |
| Рентабельність продажу | -7,2 |
Слід зазначити, що на кожну вкладену гривню авансованого капіталу наше підприємство має 10 копійок збитку, а на кожну гривню власного капіталу 13 копійок збитку. На дуже низькому рівні знаходиться рентабельність продажу, що спричинене високим рівнем собівартості продукції. Такі тенденції спостерігаються вже 3 роки, що каже про збитковість виробництва.
РОЗДІЛ 2.ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ОКРЕМИХ ОЗИМИХ ХЛІБНИХ ЗЛАКІВ ЗА МАТЕРІАЛАМИ НАУКОВО ДОСЛІДНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР.
2.1 Програма удосконалення виробництва зерна на період до 2015 року.
Поліпшення забезпечення населення продуктами харчування та подальший економічний і соціальний розвиток країни неможливі без нарощування виробництва зерна високої якості та більш раціонального його використання.
Інтенсифікація розвитку зернового господарства та збільшення обсягів виробництва зерна досягається завдяки таким основним чинникам, як підвищення урожайності шляхом удосконалення землекористування, дотримання сівозмін, обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив і проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин, розвитку селекції і насінництва, підвищення якості зерна, науково-методичне забезпечення, розвиток ринку зерна.
Збільшення виробництва зерна повинне проводитись за рахунок впровадження у виробництво досягнень наукових розробок у галузях селекції, насінництва, рослинництва, землеробства, механізації та електрифікації.
Мета і завдання Програми “Зерно України — 2015” полягає у тому, щоб у наступні роки збільшити валове виробництво зерна та покращити його якість, підтримати розвиток інших галузей аграрного сектору економіки, сприяти подальшому підвищенню культури землеробства.
Реалізація Програми дасть змогу підвищити ефективність виробництва зерна та зміцнить продовольчу базу в Закарпатті.
Земельні ресурси Закарпатської області для виробництва зерна обмежені, на одного жителя в області припадає 0,36 га. сільськогосподарських угідь та 0,15 га. ріллі при 0,87 та 0,68 га. по Україні. Характерною особливістю земель Закарпаття є лісистість та невисокий відсоток площ придатних для сільськогосподарського виробництва, у тому числі найменша по країні площа орних земель. Гірська територія області займає майже 80% її площі.
Для зростання обсягів і ефективності виробництва зернових в області розроблено ряд науково обґрунтованих програм, якими визначено оптимізацію землекористування, структуру посівних площ, нормативи оптимального розміщення культур у сівозмінах, ефективне використання меліорованих, ерозійно небезпечних та еродованих земель, кислих ґрунтів, технологічні складові ведення галузі, які сприятимуть досягненню прогнозних показників в розвитку зернового господарства, що дозволить підвищити доходи виробників зерна.
Науково-дослідна станція Закарпатського Інституту агропромислового виробництва надає програму розвитку зернових культур до 2015 року. Збільшення обсягів виробництва зерна буде здійснено шляхом впровадження наступної системи заходів:
- впровадження інтенсивного ведення галузі зерновиробництва;
- підвищення урожайності зернових культур шляхом впровадження сучасних технологій
- удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку ґрунту;
- впровадження сучасних сортів і гібридів, покращення ведення насінництва;
- внесення мінеральних добрив в розрахунку на запланований урожай;
- проведення хімічної меліорації земель, інтегрованого захисту рослин;
- підвищення якості зерна;
- науково-методичного забезпечення, розвитку ринку зерна;
- оснащення господарств сучасною технікою;
- освоєння ресурсозаощадних технологій;
- більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов у нарощуванні виробництва зерна.
2.2 Удосконалення методів та принципів ведення насінництва.
Щорічна потреба насіння зернових культур для забезпечення товаровиробників всіх форм власності в Закарпатській області становить 3608,8 тонн, в тому числі озимі – 3026,8 тонн, ярі – 582 тонни.
Потребу елітного насіння забезпечують атестовані господарства – виробники елітного насіння. Крім того, закупівля здійснюється в наукових установах – оригінаторах нових сортів.
Головними напрямками функціонування системи насінництва є:
- дотримання своєчасного проведення раціонального сортооновлення і сортозаміни рекомендованими сортами та гібридами;
- дотримання технологічних і методичних вимог насінництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння;
- проведення сертифікації усіх партій насіння призначених для реалізації;
- розширення та вдосконалення мережі виробничих структур різних форм власності з насінництва;
- розвиток матеріально-технічної бази для виробництва насіння зернових культур;
- впровадження сучасних методів відбору проб, визначення сортових і посівних якостей насіння.