Сутність, цілі та принципи діяльності комерційного банку в умовах ринкової економіки

Банк – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до

Державного реєстру банків

Банки в Україні створюються у формі:

Ø публічного акціонерного товариства

Ø кооперативного банку.

Згідно Закону України «Про господарські товариства» Акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій.Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня. Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Основні принципи організації і діяльності комерційних банків закріплені в Законі України "Про банки і банківську діяльність" та деяких інших.

Аналіз зазначеного закону дає змогу поділити принципи на організаційно-правові та принципи, що забезпечують економічні засади діяльності комерційних банків

До організаційно-правових принципів слід віднести, зокрема такі:

а) законності;

б) незалежності;

в) колегіальності управління;

г) дотримання банківської таємниці.

Відповідно до принципу законності комерційні банки повинні

будувати свою роботу на основі Конституції та інших законів України, додержуватися законності безпосередньо у своїй діяльності. На основі цього принципу функціонують всі як державні так і не державні підприємства, організації, об’єднання громадян і інші суб’єкти права. Відповідно до принципу законності комерційні банки виконують лише ті операції, які визначені банківським законодавством та на підставі тих правил, які визначені Національним банком України.

Важливим принципом організації і діяльності комерційних банків є принцип їх незалежності. За своїм юридичним становищем комерційні банки є незалежними суб’єктами від органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в рішеннях пов’язаних з їх оперативною діяльністю. Цей принцип одержав законодавче закріплення, зокрема, в ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність", де встановлено, що органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов’язків або втручатися у діяльність банку.

Наступним з організаційно-правових принципів комерційних банків є

принцип колегіальності. Органами управління комерційних банків є загальні збори, спостережна рада, правління (рада директорів банку). Основні питання в цих органах, обговорюються та вирішуються на зборах, засіданнях колективно. Для винесення рішення з обговорюємого питання необхідно мати кворум. Рішення в зазначених органах частіше за все приймаються більшістю голосів, тобто коли за нього проголосувало більше половини присутніх членів відповідного органу. Колегіальність дозволяє правильно вирішувати найбільш складні питання за участю фахівців, з використанням їх досвіду. Але колегіальність доповнюється єдиноначальністю керівників, які особисто несуть відповідальність за прийняті рішення.

Принцип дотримання банківської таємниці. Питання пов’язані з банківською таємницею регулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність". В Законі банківська таємниця розглядається як інформація про діяльність і фінансовий стан клієнта і взаємовідносини з ним чи третьою особою при наданні послуг банка, і розголошення якої може завдати матеріальну чи моральну шкоду клієнту.

У вузькому розумінні банківська таємниця – це обов’язок банку

зберігати таємницю щодо операцій клієнтів, захист від ознайомлення з банківськими операціями сторонніх осіб, насамперед конкурентів того чи іншого клієнта банку, таємницю по операціях, рахунках і вкладах (депозитах) своїх клієнтів і кореспондентів. У широкому розумінні вона являє собою різновид службової таємниці, тобто конфіденційну інформацію стосовно клієнта, яка стала відома службовцю банка. Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні службових обов’язків.

До принципів, що забезпечують економічні засади діяльності комерційних банків, науковці з банківської справи відносять наступні:

а) роботи в межах реально залучених ресурсів;

б) принцип повної економічної самостійності;

в) будування взаємовідносин з клієнтами на ринкових

засадах;

г) регулювання діяльності комерційних банків тільки економічними методами.

Основоположним принципом роботи комерційних банків є принцип діяльності комерційних банків в межах реально залучених ресурсів. Він означає, що комерційні банки повинні забезпечувати не лише кількісну відповідність між своїми ресурсами, кредитними вкладами та іншими активами, але і досягти відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих ним ресурсів. Перш за все, це стосується строків. Так, якщо банк залучає кошти, на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгострокові кредити, то його спроможність без затримок розрахуватися за своїми зобов’язаннями опиниться під загрозою.

Жорстока залежність активів банку від характеру його пасивів повинна враховуватися при визначенні економічних нормативів діяльності банків та при регулюванні їх операцій. Тому, розробляючи умови цих операцій та вимоги до банків, які можуть їх здійснювати, необхідно першочергову увагу приділяти джерелам формування відповідних пасивів, оскільки якщо банки працюють в межах реально залучених ресурсів, то зростає їх зацікавленість у залученні депозитів, розвивається справжня конкуренція за пасиви.

Другим важливим принципом на якому базується діяльність комерційних банків, виступає принцип повної економічної самостійності, маючи на увазі і економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Згідно із ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Економічна самостійність передбачає свободу розпорядження власними коштами банку та залученими ресурсами, вільний вибір клієнтів та вкладників, розпорядження доходами, які залишаються після сплати податків. Прибуток банку залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Збори встановлюють норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а також розміри дивідендів по акціях.

Наступний принцип це принцип будування взаємовідносин комерційних банків зі своїми клієнтами на ринковій основі. Суть його полягає в тому, що мобілізуючи тимчасово вільні грошові кошти юридичних і фізичних осіб, банки при наданні клієнтам позик спрямовують їх туди, де їх використання обіцяє найбільші прибутки, тобто банки при цьому виходять із ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.

До принципів, що забезпечують економічні засади діяльності комерційних банків відноситься принцип регулювання їх діяльності державою тільки економічними (а не адміністративними)методами. Держава визначає "правила гри" для банків, але не може втручатися в їх оперативну діяльність. Постійний контроль за діяльністю комерційних банків з боку Національного банку України здійснюється через систему економічних нормативів, котрих повинні дотримуватися банки. Порушення установлених нормативів може привести до відклику НБУ раніше виданої ліцензії або застосування до банку відповідних санкцій.

Комерційні банки мають самостійність у діях, які збігаються із вимогами ринку. Вони несуть правову й економічну відповідальність за результати цих дій не лише поточними доходами, але і своїм капіталом. Все це робить комерційні банки повноцінними суб’єктами правових відносин.

Важливе значення в розкритті сутності комерційних банків має питання про його функції. У функціях банків відбивається зміст їхньої роботи. Саме функції є тими критеріями, на основі яких визначаються повноваження і вся організація діяльності досліджуваних органів.

Основними функціями комерційного банку є:

1. Посередництво в кредиті, що полягає у мобілізації тимчасово вільних грошових коштів суб’єктів ринку і наданні їх у позику підприємствам, населенню та державі. Дана функція сприяє розв’язанню комерційним банком за допомогою кредиту протиріч між сумами строковими вивільненнями коштів в одних суб’єктів ринку та відповідними потребами у інших.

Економічні ефекти від цієї функції полягає в тому, що:

- власники тимчасово вільних коштів отримують зручну форму їхнього зберігання яка приносить дохід;

- позичальники прискорюють кругообіг своїх капіталів, що дозоляє отримати додаткові прибутки;

- банки отримують прибуток у вигляді різниці між процентними платежами за наданими кредитами та залученими депозитами.

2. Здійснення розрахунків між суб’єктами ринку є функцією, яка визначає роль комерційного банку як основних організаторів платіжних операцій в економіці, що забезпечує весь оборот коштів у господарстві та безперебійність процесів виробництва і реалізації продукції. Це визначається тим, що підприємства і населення розміщуючи свої кошти на банківських рахунках активно використовують їх як засіб взаємних розрахунків, а весь безготівковий грошовий обіг, що становить основу всього грошового обігу, проходить саме через комерційний банк.

3. Випуск кредитних засобів обігу є функцією, що передбачає здійснення комерційним банком емісії грошей на основі розрахункових та позичкових операцій, наслідком чого є мультиплікативне розширення депозитів, а відтак грошової маси загалом. Дана функція забезпечує еластичність грошової системи країни, сприяючи підтриманню оптимальних пропорцій між грошовою масою і обсягами товарообороту, а відтак забезпечуючи стійкі темпи економічного зростання.