Сукупний попит і фактори, що його визначають

Моделі попиту і пропозиції для одного товару, особливо корисні для розуміння відмінностей і обсягів виробництва окремих товарів і послуг. Вони показують, чому ціна рівноваги, наприклад хліба, значно менша, ніж ціна рівноваги діаманта, або чому ціна бареля нафти вища, ніж ціна бареля води.

Аналіз питання попиту і пропозиції на макрорівні вимагає об'єднання (агрегування) великої кількості окремих товарних ринків в «складовий» ринок, на якому основними змінними є рівень цін і реальний обсяг національного виробництва.

Сукупний попит показує різні обсяги товарів і послуг національного виробництва, який споживачі (підприємства, держава, окремі люди) готові купити при будь-якому можливому рівні цін. Сукупний попит можна зобразити графічно:

Р

АD

О

Рис. 1. Крива сукупного попиту

Р – рівень цін; О – реальний обсяг виробництва.

Крива сукупного попиту АD вказує на те, що чим нижчий рівень цін, тим більший реальний обсяг національного виробництва буде куплений, і навпаки.

Крива сукупного попиту по формі така ж, як і на окремий товар. Чому? Причини тут різні. Траєкторія руху кривої індивідуального попиту визначається ефектами доходу і заміщення. Але це пояснення не є правомірним, коли ми маємо справу з сукупностями. Логічне обгрунтування ефекту заміщення (один товар стає дешевшим у порівнянні з усіма товарами) у даному випадку неможливе, тому що ціни у цілому або падають або зростають.

Рух кривої сукупного попиту визначається перш за все трьома ціновими факторами:

1) ефектом відсоткової ставки;

2) ефектом багатства;

3) ефектом імпортних закупок.

1. Відсоткова ставка– це ціна за користування позиченими грошима. Більш високий рівень цін, збільшуючи попит на гроші і підвищуючи відсоткову ставку, викликає скорочення попиту на реальний обсяг виробленого національного продукту, і навпаки (гіпотетично припускається, що обсяг грошової маси в економіці залишається постійним). Коли рівень цін підвищується, підвищуються і відсоткові ставки, а підвищені відсоткові ставки, у свою чергу, приводять до скорочення інвестиційних і споживчих витрат, і навпаки. Наприклад¸ для фірми, яка купує інвестиційні товари, має велике значення ставка відсотка, за якою можна взяти гроші в кредит у комерційного банка. Чим вища відсоткова ставка, тим нижчий інвестиційний попит. Разом з тим і споживчий попит реагує на підвищення відсоткової ставки – адже багато товарів довгострокового користування купуються на основі споживчого кредиту. Подорожчання кредиту включає зменшення споживчих витрат.

2. Ефект багатства. У найбільш загальному вигляді багатством називається наявний грошовий запас. При більш високому рівні цін цей грошовий запас (фінансові активи підприємств, населення) зменшується і відповідно зменшується купівельна спроможність (попит) населення, і навпаки. Наприклад, в Україні з 1 січня 1992 року були “відпущені” ціни, тобто ціни формувались не державою, а ринком. Стрибок цін був надзвичайно високим, що призвело до знецінення грошових заощаджень фізичних і юридичних осіб. Реальна купівельна спроможність цих запасів (заощаджень) знижувалась пропорційно зростанню рівня цін, а зменшення реальних грошових запасів, у свою чергу, привело до зменшення сукупного попиту.

3. Ефект імпортних закупок. При підвищенні цін у країні ефект імпортних закупок приводить до зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги, і навпаки. Обсяги імпорту і експорту залежать, крім іншого, від співвідношення цін у даній країні й за кордоном. Наприклад, при підвищенні рівня цін в Україні, товари і послуги іноземного виробництва стають відносно дешевшими (при інших рівних умовах). Населення буде купувати менше вітчизняних товарів і більше імпортних. Отже, зменшиться загальний обсяг сукупного попиту.

Три фактори, які ми розглянули, є ціновими. Вплив цих факторів на сукупний попит представлено на графіку як рух від однієї точки до другої по стабільній кривій сукупного попиту (зміна величини попиту).

Існують і нецінові фактори сукупного попиту. Причому вплив цих факторів приводить до зміщення всієї кривої сукупного попиту.

Рис.2. Вплив нецінових факторів не сукупний попит

Збільшення сукупного попиту показано як зміщення кривої АД вправо, від АД1 до АД2, а зменшення сукупного попиту - як зміщення від АД1 до АД3.

До нецінових факторів попиту відносяться:

1. Зміни в споживчих витратах:

а) добробут споживача – може змінюватись незалежно від змін у цінах, наприклад, різке підвищення курсу акцій або реальне зменшення вартості нерухомості, землі тощо;

б) очікування споживача, наприклад, масове очікування нової хвилі інфляції збільшить сукупний попит, і навпаки;

в) заборгованість споживача – при високій заборгованості споживчі витрати скорочуються, і навпаки;

г) податки – зниження податків приводить до зміщення кривої сукупного попиту вправо, і навпаки.

2. Зміни в інвестиційних витратах, тобто закупки засобів виробництва:

а) відсоткові ставки – зміни можуть викликатись не тільки зміною цін, а й іншими факторами, наприклад, зміною обсягу грошової маси у країні.

Збільшення грошової маси сприяє зменшенню відсоткової ставки і тим самим стимулює збільшення капітальних вкладень;

б) очікувані прибутки від інвестицій – якщо прогнози оптимістичні, то крива сукупного попиту відхиляється вправо, і навпаки;

в) податки з підприємств – скорочення податків підштовхує криву сукупного попиту вправо, і навпаки;

г) технології. Нові й удосконалені технології мають тенденцію до стимулювання інвестиційних витрат і тим самим до збільшення сукупного попиту;

д) надлишкові потужності. Збільшення надлишкових потужностей, тобто наявного невикористованого капіталу, стримує попит на нові інвестиційні товари і тому зменшує сукупний попит.

3. Зміни в державних витратах. Збільшення державних витрат приводить до збільшення сукупного попиту, і навпаки. Найбільшу увагу цьому фактору зростання сукупного попиту приділяла школа кейнсіанства. На думку Дж.Кейнса, одним із важливих методів активізації стимулювання сукупного попиту в економіці є підвищення державних витрат і капіталовкладень, розширення державних закупок і послуг.

4. Витрати на чистий експорт. Збільшення чистого експорту (експорт мінус імпорт), до якого привели “інші” нецінові фактори, зміщує криву сукупного попиту вправо. Логіка цього твердження така. По-перше, більш високий рівень експорту буде створювати більш високий попит на товари даної країни за кордоном. По-друге, скорочення імпорту передбачає збільшення внутрішнього попиту на товари вітчизняного виробництва.

Існують два нецінових фактори, які змінюють обсяг чистого експорту: 1) національний дохід країн-імпортерів; 2) валютні курси. Збільшення національного доходу країн-імпортерів потенційно збільшує чистий експорт країн експортерів, і навпаки. Наприклад, у 1998 році Росія оголосила дефолт (неплатоспроможність) на три місяці. Це надзвичайно негативно вплинуло на російську економіку і, особливо, на банківську сферу. Такі дії російського уряду якимось чином вплинули на українську економіку? Вплинули негативно. Експортні контракти українських підприємств були порушені, так як збанкрутілі російські підприємства не могли імпортувати і оплатити продукцію з України.

Зміна валютних курсів впливає на чистий експорт, а отже, і на сукупний попит. Наприклад, ціна євро у доларах зростає. Це значить, що долар знецінюється по відношенню до євро. Тобто, якщо ціна долара в євро падає, це значить, що курс євро підвищується. У результаті нового співвідношення європейські споживачі зможуть більше отримати доларів за певну суму євро. А споживачі США отримають менше євро за кожен долар. Таким чином, для європейських споживачів американські товари стануть дешевшими, ніж європейські. А між тим споживачі у США зможуть купити менше європейських товарів за певну суму доларів. При таких обставинах можна чекати, що американський експорт зросте, а імпорт – зменшиться. Для європейських країн ситуація буде протилежною – імпорт зросте, а експорт зменшиться.

В 1996 році курс долара по відношенню до гривні становив 1:2, а у 1998 році гривня була девальвована по відношенню до долара 1:5. Досить велика девальвація нашої грошової одиниці в основному позитивно вплинула на українську економіку, особливо на її експортні галузі (металургія, хімічна промисловість, сільське господарство). Наприклад, український металургійний комбінат експортував продукції на 1 млн. доларів. У 1996 році ця сума могла бути обміняна на 2 млн. грн., а у 1998 році вже на 5 млн. гривень.