Поняття системного аналізу та передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем

При збільшенні обсягів виробництва, комплексній взаємодії всіх аспектів діяльності господарюючого суб’єкта для управління необхідне комплексне дослідження управлінських проблем, що виникають, за умови, якщо господарська діяльність розглядається як система. Саме таке комплексне дослідження і отримало назву системного аналізу.

Системний аналіз є найбільш конструктивним із прикладних напрямів системних досліджень. Системний аналіз – це методологія дослідження системи з метою визначення найбільш ефективних методів управління ними. При цьому під системою слід розуміти сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів, що змінюються у часі.Термін “системний аналіз” вперше з’явився в роботах корпорації RAND при вирішенні задач зовнішнього управління в 1948 р., а у вітчизняній літературі широке розповсюдження отримав значно пізніше.

Основним завданням системного аналізу є підвищення ефективності виробництва, впровадження в практичну діяльність управлінських рішень, що ґрунтуються на наступних підходах: розгляд всіх процесів і явищ у виробничій діяльності як взаємозв’язаних та взаємообумовлених, які утворюють в сукупності єдину систему, в якій зміна одного елемента впливає на всі інші; виявлення характеру таких взаємозв’язків в середині підприємства, які можуть бути або енергетичними, коли рух одного елемента викликає рух іншого в тому ж напрямку; виділення емерджентних властивостей системи, тобто таких властивостей які не властиві кожному окремому елементу, а породжені виключно їх взаємодією; встановлення ієрархічної взаємодії систем: взаємозв’язки господарської діяльності підприємства; чітке формулювання цілей, які ставляться в процесі управління.

Підприємство – складна система, яка характеризується взаємодією п’яти основних систем: технічної, технологічної, організаційної, соціальної та економічної.

1. Підприємство як технічна система є сукупністю верстатів, машин, іншого обладнання у послідовності виконуваних з їх допомогою операцій.

2. Підприємство як технологічна система є сукупністю операцій і процесів виробництва, в результаті яких створюється продукція необхідного асортименту і якості.

3. Підприємство як організаційна система – це сукупність структурних підрозділів, рівнів, ступенів, ланцюгів в самому виробництві і в апараті управління, їх взаємопов’язане функціонування.

4. Підприємство як соціальна система є трудовим колективом із відносинами, які виникають в ньому.

5. Підприємство як економічна система характеризується процесом кругообороту його виробничих фондів.

Найпростішою частиною системи, неподільною з огляду на вирішення конкретної задачі, є елемент. Елемент – це межа поділу системи з точки зору вирішення конкретної задачі, поставленої мети. Проте елемент не є єдиною складовою, на яку можна розбити систему. Складні системи прийнято спочатку ділити на підсистеми, а якщо останні також складно поділити на елементи, то складові проміжних рівнів розділяють на компоненти системи. Підсистема – компонент системи, більший порівняно з елементом і детальніший, ніж система в цілому. Вона має властивості системи, чим відрізняється від групи елементів.

Структура системи – це склад її за елементами, взаємовідношення між елементами та їх групами, які мало змінюються при змінах у системі, забезпечують існування системи та їх основних властивостей.

Класифікація систем:

1) Відкритої системи – здатність обмінюватись із середовищем масою, енергією та інформацією. Закриті або замкнуті системи повністю ізольовані від зовнішнього середовища.

2) Живі системи – відкриті системи із самозберігаючою структурою, соціальні системи, системи, які характеризуються самосвідомістю, мисленням, організми, які здатні сприймати інформацію.. Неживі системи – статичні структури, прості динамічні структури із заданими законами поведінки.

3) добре організована система є такою, у відношенні якої ставиться задача визначити елементи системи та їх взаємозв’язки між собою і з цілями системи. погано організованій системі не ставиться завдання визначити всі елементи, їх властивості, зв’язки між ними і цілями системи.

4) цілеспрямованих системах розрізняють системи, в яких цілі задаються ззовні та системи, в яких цілі формуються в середині. Клас самоорганізованих систем характеризується рядом ознак.