Доцільність та необхідність застосування контролінгу у діяльності вітчизняних підприємств та передумови його запровадження
Ринкові умови господарювання вимагають від діяльності під- приємств і організацій надзвичайної організованості, віддачі і, у кінцевому підсумку, максимальної ефективності виробничої дія- льності. Сучасний ринок — це гостра конкуренція, боротьба за місця збуту продукції, забезпечення партнерських відносин з по- стачальниками і покупцями, завоювання першості щодо якісних параметрів продукції, яка випускається.
Особливістю ринкових відносин є формування значної кілько- сті підприємств та організацій, які є економічно та юридично са- мостійними, незалежно від форми власності. До них слід віднес- ти малі підприємства, спільні підприємства, товариства з обме- женою відповідальністю, акціонерні товариства та інші. Ці під-
приємства, порівняно з державними, не мають вищих організа- цій, які б брали на себе певну частку відповідальності за діяль- ність підвідомчих їм організацій, займалися б питаннями науково-технічного прогресу (частково), організаційного вдоско- налення виробництва тощо. Таке становище підприємств і орга- нізацій як суб’єктів ринкових відносин змушує сьогодні в бага-
тьох випадках по-іншому розглядати проблеми управління їх фінансово-господарською діяльністю.
У сучасних умовах господарювання відбувається об’єктивний процес зростання ролі і значення таких функцій управління, як облік, планування, аналіз і контроль, з одночасним переосмис- ленням їх завдань, наповненням новим змістом. У зв’язку з цим
особливо актуальним для теорії і практики вітчизняного управ- ління є досвід країн ринкової економіки як Західної Європи, так і американського континенту.
Високорозвинені країни Заходу з метою забезпечення ефек- тивного управління та довгострокового існування своїх фірм впроваджують і з успіхом використовують у себе систему кон-
тролінгу.
Контролiнг є новітньою галуззю в економічній теорії і прак-
тиці, а всі новинки, як відомо, завжди приносять успіх.
Ефективність діяльності фірми залежить від таких факторів,
як цінність (корисність) продукції, випуском якої вона займаєть-
ся, її якість (якісні параметри — гарантійний термін роботи та
ін.), дизайн (оформлення для збуту), реалізаційна вартість (відпу-
скна, продажна ціна), насиченість даною продукцією ринку збуту (кількість та лице (марка) конкурентів), хто виступає потенцій- ними споживачами (покупцями) цієї продукції (їх характеристи- ка — «багаті» чи «бідні»). Звичайно, вирішенням цього ряду пи- тань із наведених вище займається маркетинг. Проте керівною концепцією ефективного управління не лише зараз, але й у май- бутньому, тобто забезпеченням довгострокового ефективного іс- нування фірми, вважається контролінг.
Контролiнг— це система управління і не просто управління, а ефективного управління. Той, хто вперше чує слово «контро-
лінг», як правило, пов’язує його з поняттям контролю. Проте це
дещо відмінне і навіть протилежне йому поняття. Контроль на-
правлений на минуле, на вияв помилок, відхилень, прорахунків і
проблем. У більшості випадків мова йде також про те, щоб від-
найти винуватців. Контролiнг — це управління майбутнім для
забезпечення тривалого функціонування підприємства і його
структурних підрозділів. Служба контролінгу прагне так керува-
ти (управляти) процесами поточного аналізу і регулювання пла-
нових і фактичних показників, щоб по можливості виключити
помилки, відхилення і прорахунки як зараз, так і у майбутньому.
А виключення або ліквідація (недопущення) усіх перелічених не-
гативних моментів у роботі приведе, безперечно, до досить ефек-
тивного управління у теперішньому часі та дасть можливість
зберегти ці позиції на майбутнє.
Підприємства і організації України працюють в умовах дії ри-
нкових відносин недавно, проте вони накладають особливий від-
биток на організацію їх фінансово-господарської діяльності. Ри-
нок змушує вітчизняні підприємства і організації постійно
думати не лише над виробництвом продукції, а й над її збутом,
шукати вигідних постачальників і покупців. Постійний пошук
резервів, знаходження «вузьких місць» стають головними для тих
підприємств і організацій, які думають про майбутнє, про збере-
ження трудового потенціалу, про розширення виробництва, а не
його скорочення, яке спостерігається останнім часом в Україні і є
характерним для чималої кількості великих підприємств. Саме
таким підприємствам і організаціям доцільно вивчати зарубіжний
досвід організації управління, обліку і контролю, оскільки рин-
кова економіка передбачає, що затрати і результати діяльності
підприємств будуть цілком і повністю визначатися ступенем
ефективності управління, обсягом і якістю роботи кожного під-
розділу і члена трудового колективу. Для об’єктивної оцінки цих
параметрів необхідно буде видозмінити, перебудувати існуючу
систему планування, нормування, обліку і звітності, націлити її, в першу чергу, на задоволення потреб внутрішнього управління.
Якраз саме у цьому може бути корисною ідея і апробований
зарубіжний досвід контролінгу, який викладений у перекладених
російською мовою німецьких виданнях. Звичайно, досвід захід-
нонімецьких підприємств не може бути у нас скопійованим ав-
томатично з ряду причин, а саме: надто різні системи бухгалтер-
ського обліку, у т. ч. затрат на виробництво і калькулювання
собівартості продукції. Враховуючи той факт, що система органі-
зації бухгалтерського обліку в Україні централізована, підприєм-
ство самостійно не може змінити її, щоб зробити підґрунтя для
запровадження контролінгу. Однак його можна застосовувати як
систему внутрішнього оперативного управління фінансовими ре-
зультатами діяльності підприємства, так як з деякою часткою
умовності контролінг слід розуміти як систему управління при-
бутком підприємства.
Як відомо, прибуток являє собою результат зіставлення, саль-
дування (підсумовування) виторгу від продажів (реалізації) та
інших видів бізнесу і затрат, пов’язаних з діяльністю фірми. На
кінцеву величину цього показника— балансовий прибуток —
впливають співвідношення боргових зобов’язань і претензій під-
приємства та ряд інших факторів.
Вирішальним є, звичайно, результат зіставлення виторгу від
реалізації продукції і затрат на її виробництво. В системі контро-
лінгу аналізу цього співвідношення надають особливої уваги.
Слід мати на увазі, що прибуток від реалізації продукції і по-
слуг являє собою лише частину фінансового доходу підприємст-
ва і розглядається в бухгалтерському обліку як проміжний ре-
зультат — один зі складників кінцевого підсумку. Головним
показником є балансовий прибуток. Він відрізняється від резуль-
тату реалізації продукції і послуг на суму позареалізаційних до-
ходів і витрат, до складу яких у Німеччині включають фінансові
результати від операцій купівлі-продажу акцій, зміни у співвід-
ношенні дебіторської і кредиторської заборгованості, різницю в
оцінці активів підприємства у звітному і базовому періодах та ін.
Відмінність є й у вирахуванні суми обороту по реалізації. По-
перше, вона вираховується не по оплаті, а по відвантаженню, а
по-друге, крім вартості продукції і послуг включає зміни залиш-
ків готових виробів.
Проте найбільша специфіка контролінгу простежується у гру-
пуванні й обліку затрат, пов’язаних з випуском і реалізацією
продукції. Контролiнг однозначно й повністю відкидає необхід-
ність планування й обліку всіх затрат на виробництво і збут, до- цільність калькулювання повної собівартості. Він базується на системі «директ-костингу», заснованій на групуванні затрат за- лежно від їх зв’язку з обсягом виробництва і реалізації виробів та послуг, кількості відпрацьованого часу та іншими показниками, що характеризують ступінь використання виробничих потужнос- тей і можливостей підприємства. Фірми поділяють їх на окремі види або комплекси, узагальнені за характером цієї залежності.
Таке групування витрат підприємства вимагає суттєвих змін у методології їх нормування, планування і обліку. При визначенні
норм і кошторисів затрат слід брати до уваги еластичність ви-
трат, а головне завдання обліку полягає не лише у виявлен-
ні.відхилень від нормативів (кошторисів) і вирахуванні фактич-
ної величини затрат, але й у визначенні так званих ставок
покриття затрат на організацію груп 1 і II, тобто витрат,
пов’язаних з підготовкою і організацією виробництва (накладних
витрат) — група І та загальних витрат господарської діяльності
підприємства, що не розподіляються між видами продукції —
група II, виручкою (оборотом) від реалізації.
Ціни в умовах ринкової економіки у більшості випадків не ви-
значені і формуються під впливом попиту і пропозиції. Міра (сту-
пінь) покриття затрат виходить різна і за видами продукції (покуп-
цями, клієнтами), і за групами витрат, і за звітними періодами.
Інколи такого покриття може не бути й взагалі. У такому випадку
сума прямих затрат вкаже на нижню границю ціни, на яку може
піти підприємство без ризику одержання великих збитків.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ
1. У чому полягає сутність контролінгу?
2. Що саме розуміють під контролінгом у США, ФРН, Великобри-
танії?
3. Визначте причини, які спричинили інтерес до контролінгу.
4. Чи можна поставити знак рівності між поняттями «управлін-
ський облік», «контролінг», «внутрішньогосподарський облік»?
5. Які основні етапи розвитку контролінгу?
6. Чи може, на Вашу думку, сучасний бізнес обійтися без контро-
лінгу?
7. Вказати, що є предметом контролінгу та які його об’єкти.
8. Яке значення контролінгу для управління бізнесом?
9. Дати визначення контролінгу, розкрити його мету і завдання
функціонування.
| |
11. Які об’єктивні передумови виникнення контролінгу?
12. Які особливості розвитку контролінгу у Західній Європі та
країнах американського континенту?
13. Чому контролінг вважають одним із засобів, інструментів і од-
ночасно складовою частиною мистецтва економічного управління?
14. Назвіть головні завдання контролінгу.
15. Які характерні риси і особливості сучасного бізнесу та їх вплив
на управління?
16. Чому зарубіжні фірми у переважній більшості на роль страте-
га запрошують контролерів?
17. У чому перевага контролінгу над вітчизняними важелями управ-
ління виробничою діяльністю?
18. Які необхідні передумови для впровадження контролінгу у діяль-
ність вітчизняних підприємств і організацій?