Тема 4. Аналіз поведінки споживача

1. 1. Реакція споживача на зміну доходу. Крива «дохід-споживання».

2. 2. Реакція споживача на зміну цін благ. Крива «ціна-споживання».

3. 3. Ефект заміщення та ефект доходу.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Приступаючи до вивчення першого питання теми, особливу увагу слід приділити факторам споживчого вибору, які лежать в основі ринкового попиту на блага. Теорія індивідуального споживчого вибору виходить із того, що споживач – найвища й остання інстанція ринкової економіки, оскільки лише він у кінцевому підсумку оцінює результати діяльності виробника. А тому його рішення щодо купівлі благ представляє особливий інтерес для економічної теорії та госпо­дарської практики. Для поглибленого аналізу індивідуального спожив­чого вибору й узагальнення його висновків будуються економічні моделі «дохід-споживання» та «ціна-споживання».

Щоб усвідомити зміст моделі «дохід-споживання» Вам необхідно пригадати наступне: за незмінних цін на блага збільшення (або змен­шення) грошового доходу споживача призводить до зсуву бюджетної лінії відповідно вверх праворуч, або вниз ліворуч. Такі зміни в доході асоціюються зі зміною рівня добробуту та моделюються переходом на відповідну криву байдужості. Точки дотику бюджетних ліній із відповідними кривими байдужості ілюструють різні випадки опти­мального вибору споживача за різних рівнів його доходу. З’єднавши ці точки лінією, одержимо графічну модель споживчої поведінки, яку Дж. Гікс назвав кривою «дохід-споживання» (див. рис. 4.1а).

Рис. 4.1. Модель «дохід-споживання» (а) та функції Торнквіста (б), де f1 – функція споживання продовольчих товарів, f2 – функція споживання промислових товарів, f3 – функція споживання предметів розкоші

Крива «дохід-споживання» (англ. – income consumption curve, ICC) – це геометричне місце точок споживчого оптимуму, що відповідають різним рівням доходу індивіда за умови збереження рівня цін благ. Форми цих кривих дозволяють класифікувати блага на нормальні блага та блага нижчої цінності (синоніми – малоцінні блага, нижчі блага).

Так, наприклад, рис. 4.1а відображає типову життєву ситуацію, коли зі зростанням доходу відбувається збільшення споживання обох благ (х та у). Це означає, що обидва ці блага належать до нормальних благ. Крива «дохід-споживання» для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу.

На основі кривої «дохід-споживання» можна побудувати криву Енгеля, яка показує залежність споживання певного блага (або групи благ) від рівня доходу особи. У другому випадку такі криві нази­ваються функціями Торнквіста та ілюструють послідовність наси­чення потреб у певних групах благ: спочатку відбувається насичення продовольчими товарами, далі – промисловими товарами стандартної якості і, на кінець – предметами розкоші (див. рис. 4.1б). Виявлені при цьому залежності увійшли до мікроекономіки під назвою законів Енгеля.

Перший закон Енгеля. За умови зростання доходів домогосподарств і незмінності цін благ частка бюджету, що витрачається ними на продукти харчування (товари першої необхідності) має тенденцію до скорочення.

Другий закон Енгеля. Споживання благ, які не є товарами першої необхідності, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи домогосподарств.

Вивчення другого питання теми пов’язано з аналізом моделі «ціна-споживання». Щоб усвідомити зміст і призначення моделі «ціна-споживання» Вам необхідно пригадати наступне: за незмінного доходу споживача, зниження (чи підвищення) ціни одного з благ, наприклад, ціни блага х, може впливати на його купівельну спро­можність. Цю умову моделюють поворотом бюджетної лінії відносно точки її перетину з віссю Оу. Всі точки дотику бюджетних ліній до відповідних кривих байдужості (Е₁, Е₂) ілюструють різні випадки оптимального вибору споживача за різних значень ціни блага х. З’єд­навши ці точки лінією, одержимо графічну модель поведінки спожи­вача, що одержала назву крива «ціна-споживання» (див. рис. 4.2а).

Крива «ціна-споживання» (англ. – price consumption curve, PCC) – це геометричне місце точок споживчого оптимуму, що відповідають новим значенням ціни одного з благ за умови збереження рівня доходу індивіда.

Рис. 4.2. Модель «ціна-споживання» (а) та крива індивідуального попиту (б)

На основі графічної моделі «ціна-споживання» способом верти­кального проектування будується крива індивідуального попиту на благо D (див. рис. 4.2б).

Третє питання теми є логічним продовженням її другого питання і присвячено вивченню механізму цінових ефектів замі­щення та доходу. Визначивши який із цих ефектів є панівним у кожній конкретній ситуації, Ви зможете змоделювати та пояснити мотиви поведінки покупця. Для цього знадобляться основні поло­ження, вказані нижче.

Зміну обсягу попиту, зумовлену зміною ціни блага, називають загальним ефектом від зміни ціни. Загальний ефект від зміни ціни формується як результат дії двох аналітично розділених ефектів: ефекту заміщення та ефекту доходу.

Ефект заміщення (англ. – substitution effect) – це зміна структури споживання, зумовлена зміною ціни одного з благ за умови сталого реального доходу.

Ефект доходу(англ. –income effect) – це зміна рівня споживання, зумовлена зміною реального доходу внаслідок зміни ціни одного з благ.

На практиці обидва цінові ефекти невіддільні і проявляються одночасно. Однак в теорії, з метою аналізу впливу кожного з ефектів на споживчий вибір, їх штучно розмежовують. Методику аналітич­ного розмежування ефектів заміщення та доходу запропонували Є. Слуцький (1880–1948) та Дж. Гікс (1904–1989). Нині в навчальній економічній літературі більш поширеним є аналіз ефектів за Гіксом. Центральне місце в ньому посідає однойменна графічна модель (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Ефект заміщення й ефект доходу за Гіксом

Розглянемо розмежування ефектів заміщення та доходу за методом Гікса для випадку зниження ціни блага х (рис. 4.3). Початковий оптимум споживача має місце у точці Е₁, де бюджетна лінія В₁ є дотичною до базової кривої байдужості U₁. Це означає, що споживач повністю витрачає свій дохід на купівлю благ х та у у кількості х₁ та у₁. Зниження ціни блага х спонукає споживача купувати його у більшій кількості і він віддає перевагу товарному набору Е_C. Зверніть увагу, рівень доходу індивіда залишається незмінним, але його бюджетна лінія, «керована» зміною відносних цін благ, змінює кут нахилу й отримує нову назву – компенсуюча бюджетна лінія (скорочено – B_C). Приріст обсягу попиту на благо х (відрізок ) є наслідком зни­ження його ціни (див. рис. 4.3). Тому зміна обсягу попиту на благо х у цьому випадку пояснюється ефектом заміщення.

Незмінність реального доходу в моделі ефектів Гікса – це наукова абстракція. На ділі зі зниженням ціни одного з благ купівельна спроможність доходу зростає. І цю обставину в моделі Гікса відобра­жає паралельний зсув лінії B_C вгору до нового положення В₂.Спо­живач досягає нового рівня добробуту на вищій кривій байдужості U₂ в точці оптимуму Е₂. Але цей перехід відображає якісно новий рівень споживання, зумовлений зміною добробуту і його трактують як ефект доходу. Таким чином, у випадку зниження ціни блага х загальний приріст попиту відповідає відрізку . Точка поділяє його на ефект заміщення (відрізок ) та ефект доходу (відрізок ).

Ефект заміщення й ефект доходу по-різному впливають на попит. Так, зі зниженням ціни блага ефект заміщення обов’язково зумовлює збільшення його споживання, тобто має додатне значення. На відміну від ефекту заміщення, ефект доходу діє в різних напрямах – залежно від того, до якого типу належить товар. Для нормальних благ ефект доходу діє в тому ж напряму, що й ефект заміщення, тобто є величиною додатною, і підсилює його. Для нижчих благ ефект доходу діє в протилежному напрямку і має від’ємне значення.

Виконайте самоперевірку знань:

1. 1. Опишіть модель «дохід-споживання».

2. 2. Яку інформацію несе в собі крива Енгеля?

3. 3. Опишіть модель «ціна-споживання».

4. 4. Як цінові ефекти впливають на споживчий вибір?

5. 5. Чим відрізняються моделі цінових ефектів Гікса і Слуцького?

6. 6. Яким чином цінові ефекти пояснюють принцип раціональної поведінки споживача?

Література: 1, с. 96–111; 2, с. 419–423; 3, с. 100–125; 4, с. 53–61; 5, с. 151–202; 6, с. 144–179; 10, с. 93–108; 13, с. 96–109, 118–134,
140–149; 21, с. 34–40.

Інтернет-ресурси:

Мікроекономіка. – http://www.vuzlib.net/mikro/_index.htm

Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика. – http://vuzlib.net/beta3/html/1/3032/

Beчкaнoв Г. С., Beчкaнoвa Г. Р. Микроэкономика. – http://www.inventech.ru/lib/micro/

50 лекций по микроэкономике. – http://50.economicus.ru/

Микроэкономика. Словарь основных терминов. –

http://iuf.ntu-kpi.kiev.ua/courses/2/microeconomica/info/Lectures/ pages/dictionary-terms.htm