Методи встановлення дисконтної ставки
Концепція дисконтування є одним із ключових моментів у сучасній теорії фінансів і, як відомо, базується на врахуванні зміни вартості з плином часу.
Дисконтування – це процес визначення теперішньої вартості майбутніх грошових надходжень за допомогою ставок дисконту.
Дисконтна ставка – це відсоткова ставка, яка застосовується до майбутніх платежів, щоб врахувати ризик і непевність, пов’язані з фактором часу. Чим вищий ризик, тим вища ставка дисконту. Це пояснюється тим, що готовність інвестора іти на ризик виправдана тільки тоді, коли він очікує підвищену віддачу від його інвестицій.
Тому важливою і в той же час вкрай актуальною проблемою, яку необхідно вирішити при оцінці ефективності інвестицій, є визначення ставки дисконту. Коректний вибір дисконтної ставки гарантує високу точність розрахованих показників та забезпечує адекватність проведених розрахунків економічним умовам того ринкового середовища, в якому впроваджується проект.
Сучасна фінансово-економічна теорія має достатній обсяг системних знань як щодо пояснення економічного змісту даного показника, так і щодо методики визначення ставки дисконту.
Розглянемо найбільш поширені (класичні) методи встановлення дисконтної ставки:
1 МОКА – модель оцінки капітальних активів (CAPM);
2 кумулятивної побудови.
Суть методу МОКА зводиться до твердження, що будь-який інвестор прагне отримати додатковий доход порівняно з гарантованими доходами від без ризикових цінних паперів (наприклад, від урядових облігацій). Додатковий доход – це винагорода, яку інвестор отримує за те, що вкладає кошти в активи з вищим рівнем ризику.
За методом МОКА ставка дисконту – це сума безризикової ставки та премії за ризик, тобто [12, 231 с.]:
r = rбр + b (rср - rбр ), (8.7)
де rбр - безризикова ставка.
У зарубіжній практиці як безризикову ставку використовують відсоткову ставку довгострокових державних облігацій (у США – 30-річної давності, які приносять щорічний прибуток – 4 – 5% річних, у європейських країнах номінальна ставка доходу довгострокових урядових облігацій терміном погашення 10 років знаходиться в межах 4-8% річних, а реальна, тобто з врахуванням інфляції – 3-6%).
rср - середньо ринкова ставка доходів;
(rcр - rбр ) – ринкова премія;
b –коефіцієнт, який показує співвідношення міх зміною доходу на акцію підприємства і зміною середнього доходу акцій на ринку цінних паперів. Даний коефіцієнт характеризує міру ризику вкладень в акції підприємства.
Цінні папери, у яких b >1, характеризуються як агресивні і є ризикованішими, ніж ринок в цілому. Цінні папери з b<1 характеризуються як захищені і менше ризиковані, ніж ринок в цілому.
Крім того, коефіцієнт b може бути додатнім або від’ємним. Якщо коефіцієнт b додатній, то ефективність цінних паперів, для яких він розраховується, буде аналогічна ринковій ефективності. При від’ємному b - коефіцієнті ефективність даного цінного паперу буде знижуватися при зростанні ефективності ринку.
b - коефіцієнт також використовується для визначення очікуваної ставки доходу.
В Україні поки що такої інформації недостатньо і в цьому обмеженість застосування формули 8.7.
Реальна безризикова ставка дисконту (очищена від інфляції) розраховується за формулою:
(8.8)
де i – темп інфляції.
При незначних темпах інфляції:
rр.бр = rбр - i . (8.9)
Для розрахунку ставки дисконту в Україні застосовують метод кумулятивної побудови, тобто ставка дисконту розбивається на частини:
1 Безризикова базова ставка – в умовах України визначається середньою ставкою депозитів у ВКВ найнадійніших вітчизняних банків.
2 Компенсація ризику зміни базової ставки – ризик зниження українськими банками відсотків на депозитні вклади існує і повинен враховуватися. На даний час вона приймається на рівні від 1% до 2%.
3 Компенсація відмінностей в ліквідності вкладень. – на відміну від банківських вкладів проект, що оцінюється, не може швидко перетворитись у готівку без суттєвих втрат у вартості – до 5%.
4 Компенсація різниці в умовах вкладень – термін вкладень коштів в проект більший ніж банківських вкладень, що підвищує ризик вкладень, - до 5%.
5 Компенсація специфічних ризиків, пов’язаних з галуззю - до 5%.
6 Компенсація специфічних ризиків, які відносяться до даного об’єкта – враховує стан справ компанії, яка реалізовуватиме проект, її теперішнє і майбутнє становище, сприятливі та загрозливі фактори зовнішнього середовища, можливість зміни доходів, орендної плати та ін. – до 5%.
7 Компенсація за розміщення – ця частина ставки дисконту повинна розглядати можливість експлуатації об’єкта за місцезнаходженням, а також враховувати різний ступінь дефіцитності капіталу в регіонах України та небажання потенційних інвесторів ризикувати, вкладаючи кошти в регіонах, де вони погано контролюють ситуацію, - до 5%..
8 Компенсація необхідності в компетентному управлінні – чим складніші і ризикованіші інвестиції в проект, тим якіснішого управління вони потребують – від 0% до 5%..
9 Компенсація очікуваної інфляції.
Вищевказані поправки вносяться в сторону збільшення чи зменшення в залежності від специфіки проекту, що оцінюється.
Дисконтна ставка за методом кумулятивної побудови розраховується на підставі знань та досвіду оцінювача. Однак оцінки експертів часто суб’єктивні, так як залежать від їх ставлення до ризику. Завищення або заниження тих чи інших ризиків може стати причиною серйозних втрат, що є недопустимим при прийнятті рішення про інвестування. Надійнішу оцінку можна одержати шляхом узагальнення оцінок групи експертів та інвесторів, одержаних в результаті опитування, але при цьому необхідно обґрунтувати кількість учасників опитування та чітко встановити критерії, за якими вони будуть оцінювати ступінь ризикованості проекту [14, 105 с.].