Сутність податкової політики підприємства. Принципи, етапи, варіанти податкової політики і форми її реалізації.
Податкову політику на мікрорівні можна визначити як систему проведених підприємством в галузі податкового обліку заходів, що виражає варіанти (сценарії) його поведінки у взаєминах з державою з питань обчислення та сплати податкових платежів.
ПРИНЦИПИ: суворе дотримання под./законодавства,пошук та викор-няя найбільш ефект-х господ.рішень,що забезпеч.мінімізацію бази оподат-ння;план.визначення сум майбутніх под..платежів,цілеспрямований вплив на бази поодатк-ння в залежності від групи податків по джерелам їх уплати.
ЕТАПИ: 1)визначення напрямів госп/діяльності підприємства,що дозвол.мінім-ти под./платежі за рах-к ставок та об’єктів оподатк-ння; 2)виявл-ня можливостей зменш.бази оподатк-ння за рахунок пільг. 3)врахування рег-х особливостей форм-ння под..політики підпр-ва; 4)пл.-ння суми под.-в в майб.періоді,виходячи з суми приб-ку,залишаються у розпорядженні підприємства. 5) оцінка ефект-ті розробленох под./політики підпр-ва.
В умовах складного і нестабільного законодавства керівництво підприємства може вибрати кілька варіантів(сценаріїв) поведінки в податкових взаєминах з державою:
-"Обережний". Керівництво підприємства не вступає в конфлікт із органами контролю з питань їхньої оцінки правомірності ведення податкового обліку. Дії підприємства виражаються в погодженні з будь- якими, у тому числі й не цілком відповідними законодавству фіскальними позиціями органів контролю щодо коректності ведення податкового обліку; за результатами податкових перевірок без оскарження сплачуються всі фінансові санкції.
-"Зважений Керівництво підприємства вважає за можливе вступити в конфлікт із органами контролю щодо оцінки правомірності здійснення податкового обліку тільки у випадку впевненості в позитивному результаті. Податковий облік ґрунтується на дотриманні встановлених законодавством нормативно-правових актів і проаналізованих роз'яснень органів контролю, які певною мірою відповідають нормам податкового законодавства, за результатами перевірок органів контролю оскаржуються тільки не відповідні законодавству (на думку підприємства) значні суми фінансових санкцій.
-'"Ризиковий". Керівництво підприємства готове вступити в конфлікт із органами контролю щодо оцінки правомірності податкового обліку незалежно від упевненості в успішному результаті вирішення конфліктної ситуації. В питаннях ведення податкового обліку підприємство орієнтується тільки: на встановлені законодавством нормативні акти, ігнорує будь-якою мірою не відповідні законам роз'яснення органів контролю, оскаржує результати перевірок, які не відповідають законодавству.
Варіант (сценарій) поведінки підприємства у взаєминах з державою з податкових питань впливає на вибір системи проведених у сфері податкового обліку заходів (податкову політику підприємства). Можна виділити такі форми реалізації податкової політики: розрахунок поточних податкових платежів, бюджетування податків, податкове планування.
Розрахунок поточних податкових платежів — це система заходів, спрямована на обчислення фактичної суми податкових платежів, що підлягають сплаті підприємством у поточному звітному періоді.
Бюджетування податків можна охарактеризувати як систему заходів, спрямовану на визначення планової суми податкових платежів, яку має сплатити підприємство у майбутніх періодах.
Податкове планування можна визначити як систему заходів підприємства, спрямовану на максимальне використання можливостей чинного законодавства з метою законної оптимізації податкових платежів.
На відміну від перших двох форм реалізації податкової політики підприємства, податкове планування засноване на активному використанні засобів податкової політики.
21 Сутність, суб’єкти, об’єкт, мета, завдання і рівні податкового планування на підприємстві. Класифікація видів податкового планування на підприємстві.
Податкове планування можна визначити як систему заходів підприємства, спрямовану на максимальне використання можливостей чинного законодавства з метою законної оптимізації його податкових платежів.
Податкове планування - інтеграційний процес, який поєднує дотримання податковий законів, представлення в податкових органах, знання і розуміння податків, оптимізацію податків.
Метою податкового планування на підприємствах є вибір такого шляху, за якого прибуток підприємства наближають до максимуму, а ризики діяльності у сфері оподаткування. — до мінімуму.
У межах реалізації цієї мети виконуються завдання податкового планування, до яких можна віднести такі:
-суворе дотримання податкового законодавства;
--максимальне збільшення прибутковості бізнесу;
---законне використання податкових пільг і особливостей податкового права;
---управління потоками грошових коштів;
-----ефективне співробітництво з учасниками податкового планування;
---налагодження партнерських відносин з місцевими органами самоврядування, законодавчими, податковими, фінансовими та судовими органами.
Суб'єктами податкового планування виступають суб'єкти, в інтересах яких застосовуються заходи податкового планування, зокрема: юридичні особи, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності й фізичні особи
- громадяни (які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності).
Об'єктом податкового планування є податки суб'єкта податкового планування.
Процес податкового планування охоплює всі організаційні рівні:
---------------Стратегічний рівень
- прийняття стратегічних рішень, націлених на зменшення податків;
- включення податків у бюджет і планування.
--------------Тактичний рівень
- координація стратегічних графіків і графіків проведення господарчих операцій;
- вирішення податкових проблем.
------------Операційний рівень
- безпомилковий розрахунок податків і підготовка відповідної документації;
- структура господарчих операцій націлена на зменшення податків.
У теорії оподаткування виділяють різні види податкового планування, які класифікуються за низкою критеріїв. На підставі існуючих підходів можна виділити такі критерії класифікації видів податкового планування на мікрорівні:
За сферою використання:
-внутрішньодержавне;
-міждержавне.
За організаційною структурою суб’єкта податкового планування:
-корпоративне;
-індивідуальне.
За організаційно-правовою формою суб’єкта податкового планування:
-податкове планування діяльності юридичних осіб;
-податкове планування діяльності фізичних осіб СПД;
-податкове планування діяльності фізичних осіб - громадян.
За характером управлінських рішень:
-стратегічне;
-поточне.
За інструментами податкового планування:
-податкове планування з використанням податкових пільг;
-податкове планування з використанням „лазівок” податкового законодавства.
До внутрішньодержавного належить податкове планування, яке здійснюється в рамках однієї держави, до міждержавного — податкове планування, яке поширюється на зовнішньоекономічні операції суб'єкта податкового планування. До корпоративного належить податкове планування, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності з корпоративною структурою, до індивідуального — суб'єктами, які не мають корпоративної структури.
До поточного належить податкове планування, що реалізовується в процесі поточної діяльності підприємства з розрахунку на порівняно короткий проміжок часу (до 1 року), як правило, на один або кілька податкових періодів.
Заходи поточного планування:
• огляд нормативно-правової бази і коментарів фахівців з податкової тематики (зокрема по засобам масової інформації);
• складання прогнозів податкових зобов'язань організації і наслідків за планованих схем договорів;
• складання графіка відповідності виконання податкових зобов’язань і зміни фінансових ресурсів організації;
• прогноз і дослідження можливих причин різких відхилень від середньостатистичних показників діяльності організації і податкових наслідків інновацій чи проведеної угоди.
Інструменти поточного планування:
• експертні правові системи, бази даних по податковій тематиці (у зокрема
по засобам масової інформації);
• формування запитів у податкові інспекції; ДПС України, Міністерство фінансів та інші державні органи;
• спеціальна література;
• арбітражна і загальногромадянська судова практика;
• роз'яснення спеціалізованих консалтингових компаній.
Стратегічним називається податкове планування, яке базується на реалізації стратегічних цілей діяльності суб'єкта податкового планування з розрахунку на тривалий період функціонування суб'єкта податкового планування (1 — 3 роки).
Заходи стратегічного планування: огляд і прогноз звичаїв ділового обігу і судової практики, нормативно- правової бази і її зміни на період, що планується;складання прогнозів податкових зобов'язань організації, у тому числі при настанні форс-мажорних обставин;варіанти (не менше двох) схем фінансових, документальных і товарно- матеріальних потоків;складання сіткового графіка відповідності виконання податкових, фінансових і комерційних зобов’язань організації;письмове обгрунтування застосовуваних схем і, особливо, "вузьких місць", з погляду податкових наслідків;варіанти можливих причин різких відхилень від розрахункових показників діяльності організації, прогноз ефективності застосовуваних методів, оцінка ризику різних програм дій
22. Класифікація видів податкового планування на підприємстві. Характеристика поточного і стратегічного податкового планування на підприємстві (заходи і інструменти).
У теорії оподаткування виділяють різні види податкового планування, які класифікуються за низкою критеріїв. Е такі критерії класифікації видів податкового планування на мікрорівні:
1.За сферою використання:
внутрішньодержавне; міждержавне.
2.За організаційною структурою суб’єкта податкового планування:
корпоративне; індивідуальне.
3.За організаційно-правовою формою суб’єкта податкового планування:
податкове планування діяльності юридичних осіб; податкове планування діяльності фізичних осіб СПД; податкове планування діяльності фізичних осіб - громадян.
4.За характером управлінських рішень:
стратегічне; поточне.
5. За інструментами податкового планування:
податкове планування з використанням податкових пільг; податкове планування з використанням „лазівок” податкового законодавства.
До поточного належить податкове планування, що реалізовується в процесі поточної діяльності підприємства з розрахунку на порівняно короткий проміжок часу (до 1 року), як правило, на один або кілька податкових періодів.
Заходи поточного планування:
- огляд нормативно-правової бази і коментарів фахівців з податкової тематики (зокрема по засобам масової інформації);
- складання прогнозів податкових зобов'язань організації і наслідків за планованих схем договорів;
- складання графіка відповідності виконання податкових зобов’язань і зміни фінансових ресурсів організації;
- прогноз і дослідження можливих причин різких відхилень від середньостатистичних показників діяльності організації і податкових наслідків інновацій чи проведеної угоди.
Інструменти поточного планування:
- експертні правові системи, бази даних по податковій тематиці (у зокрема по засобам масової інформації);
- формування запитів у податкові інспекції; ДПС України, Міністерство фінансів та інші державні органи;
- спеціальна література;
- арбітражна і загальногромадянська судова практика;
- роз'яснення спеціалізованих консалтингових компаній.
Стратегічнимназивається податкове планування, яке базується на реалізації стратегічних цілей діяльності суб'єкта податкового планування з розрахунку на тривалий період функціонування суб'єкта податкового планування (1 — 3 роки).
Заходи стратегічного планування: - --- огляд і прогноз звичаїв ділового обігу і судової практики, нормативно- правової бази і її зміни на період, що планується;
- складання прогнозів податкових зобов'язань організації, у тому числі при настанні форс-мажорних обставин;
- варіанти схем фінансових, документальных і товарно- матеріальних потоків;
- складання сіткового графіка відповідності виконання податкових, фінансових ікомерційних зобов’язань організації;
- письмове обгрунтування застосовуваних схем і, особливо, "вузьких місць", з погляду податкових наслідків;
- варіанти можливих причин різких відхилень від розрахункових показників.
Інструменти стратегічного планування: - -- --- експертні правові системи, бази даних з податкової тематики (зокрема по ЗМІ);
- формування запитів у податкові інспекції; ДПС України, Міністерство фінансів та інші державні органи; спеціальна література; - ------- арбітражна і загальногромадянська судова практика; роз'яснення і розробки спеціалізованих консалтингових компаній.
23. Принципи і методи податкового планування на підприємстві.
Методи податкового планування
Методи у податковому плануванні дозволяють спрогнозувати, розрахувати податкові платежі за альтернативними варіантами здійснення господарської діяльності й вибрати з наявних альтернатив оптимальний варіант оподаткування.
Методи податкового планування розподіляють на загальні й спеціальні. До загальних методів належать методи, характерні для внутріфірмового планування підприємства в цілому й податкового планування як його складової, до спеціальних методів — методи, що використовуються винятково в податковому плануванні підприємства при розробці проектів податкового планування
Загальні методи податкового планування
Розрахунково-аналітичний метод використ в коригуванні планових показників під прогнозні зміни внутрішніх і зовнішніх факторів. У податковому плануванні застосовується при розрахунку податкового тягаря підприємства, визначенні сум податкових платежів у проектах податкового планування шляхом коригування вихідних показників проекту під прогнозні зміни податкового законодавства
Нормативний метод у податковому плануванні використовується на стадії розрахунку податкового тягаря підприємства, податкових платежів у проектах податкового планування й дає змогу визначити суми податкових платежів на підставі чинних ставок і баз оподатковування.
Метод мікробалансів полягає у створенні бухг моделі госп-фін ситуації шляхом складання бух кореспонденцій і визначення па їх основі проекту податк планування з оптимальними показниками.
Метод графоаналітичних залежностей ґрунтується на побудові графічної або аналітичної залежності фінрезультату підп.-ва від одного або декількох найважливіших параметрів балансу й виборі на основі даних залежностей проекту податкового планування з оптимальними показниками.
Застосування матрично-балансового методу ґрунтується на тому, що баланс підприємства записується у вигляді матриці, потім послідовно підбираються й записуються в матрицю показники господарських операцій. Застосовується на стадії вибору проекту податкового планування з оптимальними показниками..
Статистичні методи . На основі використання різних методів статистичного аналізу виділяються основні фактори, які впливають на розмір податкового тягаря підприємства. Статистичні методи застосовуються також при розрахунку ефективності заходів податкового планування, зокрема при проведенні аналізу динаміки податкових платежів, розрахунку показників виконання бюджету податків тощо.
Методи економіко-математичиого моделювання ґрунтуються на математичній побудові й описі моделі досліджуваного об'єкта, яким у податковому плануванні виступають альтернативні варіанти оподаткування.
Спеціальні методи податкового планування використовуються на стадії підбору альтернативних варіантів оподаткування і розробки проектів податкового планування.
Метод заміни відносин полягає в заміні операції, що передбачає обтяжливе оподаткування, на операцію з аналогічною метою, але з більш пільговим порядком оподаткування.
Метод розподілу відносин базується на методі заміни відносин. Використовується у ситуаціях, коли метод заміни відносин не дає можливості досягти бажаного ефекту оптимізації податкових платежів.
Метод відстрочення податкового платежу дозволяє перенести момент виникнення об'єкта оподаткування на наступи 1 податкові періоди.
Метод делегування податків структурі-сателіту полягає в передачі сплати податкових платежів спеціально створеним структурам, діяльність яких спрямована на зменшення фіскального податкового тиску на основне підприємство.
Метод використання облікової політики полягає в розробці варіанту облікової політики, спрямованого на оптимізацію податкових платежів підприємства.
Метод пільгового суб'єкта господарювання полягає у скороченні об'єкта оподаткування спеціальної організаційно-правової основи суб'єкта господарювання з пільговим режимом оподаткування.
Принципи податкового планування
До загальних принципів можна віднести принципи, властиві будь- якому виду планування (бюджетування) підприємства, і зокрема податковому плануванню як підсистемі внутріфірмового планування підприємства.
1.Принцип єдності й системності передбачає, що податкове планування має системний характер.
2.Принцип участі означає, що кожен співробітник підприємства, який має безпосереднє відношення до податкового планування, повинен брати участь у розробці податкових планів.
3.Принцип безперервності полягає в тому, що процес податкового планування має здійснюватися безупинно, при цьому раніше розроблені податкові плани слід постійно аналізувати й коригувати залежно від змін законодавства.
4.Принцип гнучкості полягає в тому, що податкові плани необхідно складати таким чином, щоб згодом їх можна було відкоригувати з урахуванням непередбачених змін обставин.
5.Принцип точності означає, що податкові плани мають бути точні, конкретизовані й деталізовані такою мірою, якою це дають змогу зовнішні та внутрішні фактори (умови). Дотримання цього принципу дає змогу здійснити своєчасне коригування раніше складених податкових планів для досягнення бажаного результату.
До спеціальних принципів слід зараховувати принципи, які визначають специфіку процесу податкового планування, тобто його відмінні ознаки в системі внутріфірмового планування підприємства.
Спеціальні принципи податкового планування можна визначити так:
1.Принцип законності передбачає, що податкове планування необхідно здійснювати в строгій відповідності із
чинним законодавством.
2.Принцип комплексності полягає в тому, що податкове планування всіх податкових платежів необхідно здійснювати в комплексі, з урахуванням їх взаємного впливу.
3.Принцип оптимального співвідношення ризику й вигід передбачає, що економічний ефект від оптимізаційних заходів має перевищувати можливі збитки від їх упровадження з урахуванням ризиків
4.Принцип перспективності передбачає, що при розробці
податкового плану слід враховувати майбутні можливі зміни законодавства.
5.Принцип альтернативності полягає в тому, що підбір і розробку схем оптимізації податкових платежів необхідно здійснювати на альтернативній основі, за різними варіантами оформлення господарської операції.
6.Принцип натуральності передбачає, що документальне й базове забезпечення схем оптимізації має виглядати природно, без елементів абсурду й не викликати обґрунтованих підозр з боку органів контролю.
24. Характеристика основних етапів податкового планування на підприємстві. Показники оцінки ефективності податкового планування на підприємстві.
Можна виділити основні етапи ПП:
1.Організаційно-підготовчий:
1.1Стратегічне податкове планування:
1.1.1Утворення структури , яка здійснює податк планув.
1.1.2Підбір показників:
- Бізнес-плану;
- Форм договірних відносин, запланованих для використання на підприємстві;
- Законодавчої, нормативно-правової бази
1.2Поточне (оперативне) планування
1.2.1 Заміна в разі необхідності структури податкового планування.
1.2.2.Підбір:
Показників оперативних і фін бюджетів підп-в
Форм договірних відносин;
Змін у структурі і профілю підприємства;
Законодавчої, нормативно-правової бази.
2. Досліджувальний
2.1Стратегічне податкове планування:
2.1.1.Дослідження та аналіз даних щодо:
-Структури і профілю діяльності підприємства; -Бізнес-плану; -Форм договірних відносин; -Законодавчої, нормативно-правової бази.
2.2 Поточне (оперативне) планування
2.2.1.Дослідження та аналіз даних щодо:
-Зміни структури й профілю діяльності підприємства; Бюджетів підприємства; Форм договірних відносин; Законодавчої, нормативно-правової бази.
3. Планово-розробний ЗЛ.Стратегічне податкове планув:Вибір:
Організаційно-правової форм Системи оподаткування; Місця розташування структури; Форм договірних відносин; Облікової політики.
3.1.2.Складання стратегічного плану.
3.1 Поточне (оперативне) планув
3.2.1.Вибір форм і способів реалізації договірних відносин.
3.2.2. Складання поточного податк плану.
4. Практичні реалізації
4.1.Стратегічне податкове планування;
4.1.1.Реалізація і моніторинг стратегічного податкової о плану підприємства, контроль заходів ПП
4.2.Поточне (оперативне) планув
4.2.1.Реалізація і моніторинг поточного податкового плану підприємства, контроль заходів податкового планування.
періоді, грн.;
Аналіз ефективності податкового планування
Аналіз ефективності податкового планування доцільно здійснюва ги на комплексній основі з використанням специфічних показників. Для розрахунку економії податковій платежів у наслідок податкового планування застосовуються такі показники: Коефіцієнт пільгового оподаткування (Кпо):
Кпо = Б / Пбп,
де Е - економія, отримана в результат' використання пільг, грн.,
Пбп - сума податкових зобов’язань без урахування пільг, грн.
Коефіцієнт ефективності пільгування (Кеп):
({奲 = Е/ Взаг,
де Взаг - загальна сума зиручки від реалізації продукції (робіт, послуг), грн.
Коефіцієнт пільгового Інвестування (Кін):
Кін = Е/Ін,
де Ін - сума інвестицій, стосовно яких використовуються ПІЛЬГИ, фн.
Показник ефективності діяльності служби реалізації податкової політики (Еф):
Еф = Еп/ Вс,
де Еп — сума економії податкових платежів внаслідок заходів, реалізованих службою за певний період, грн.;
Вс - сума витрат на утримання служби за період, грн.
Показник коректності податкового планування (Кип):
Кпп = Ш/Е *100,
де Ш — сума штрафних санкцій (включаючи адміністративні й фінансові санкції), нарахованих підприємству за некоректні заходи податкового планування, грн.
Показник абсолютного відхилення податкових платежів (Па)%
Па = Пі — По,
де Пі - сума податкових платежів у звітному періоді, грн.;
По - сума податкових платежів у базовому періоді, ірн.
Показник відносного відхилення податкових платежів (По):
По = П, /По* 100,
де Пі — сума податкових платежів у звітному періоді, грн.
По - сума податкових платежів у базовому періоді, грн.
Коефіцієнт ефективності податкового планування на підприємстві (Кеп):
Кеп ~ Епі / По,
де Em - економія податкових платежів завдяки податковому плануванню у певному періоді, грн.;
Кпо = Б / Пбп,
25.Ризики в податковому плануванні на підприємстві .
Ризик у податковому плануванні можна визначити як можливість настання подій з негативними наслідками в результаті прийняття рішень з податкового планування, а податковий ризик як фінансовий ризик, пов'язаний з можливістю настання подій з негативними наслідками щодо обчислення і сплати податкових платежів.
Найбільш прийнятним вважаємо розподіл ризиків на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх ризиків у податковому плануванні відносять:
1) фінансові;
2) законодавчі;
3) комерційні;
4) податкового контролю.
До внутрішніх ризиків у податковому плануванні відносять:
1) організаційні;
2) психологічні;
3) соціальні;
4) ресурсні.
До фінансових ризиків у податковому плануванні можна віднести сукупність видів ризиків, пов'язаних з можливістю настання подій, які призводять до втрати фінансових ресурсів підприємства. При цьому в податковому плануванні слід враховувати не тільки фінансові ризики, обумовлені втратою коштів у вигляді податків або фінансових санкцій (податкові ризики), а й будь-які інші фінансові ризики, зокрема інвестиційний, інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний та інші види ризиків.
Законодавчі ризики обумовлені можливістю змін законодавчих і нормативних актів, які регулюють умови оподаткування операцій (наприклад, зміни умов надання податкових пільг, видів податків, ставок податків тощо).
Комерційні ризики в податковому плануванні пов'язані з можливістю виникнення конфліктних, ситуацій з контрагентами в результаті перекладання на них додаткових податкових зобов’язань без узгодження.
Ризики податкового контролю можна визначити як ризики, пов'язані з можливістю залучення до відповідальності підприємство або його посадових осіб, що не має характер фінансових санкцій. До таких санкцій, зокрема, належать адміністративні санкції, кримінальну відповідальність, адміністративний арешт активів підприємства тощо.
Організаційні ризики в податковому плануванні обумовлені можливими труднощами організаційного втілення проекту податкової оптимізації.
Психологічні ризики — це ризики, обумовлені психологічним ставленням осіб до заходів податкового планування.
Соціальні ризики в податковому плануванні пов'язані з можливістю виникнення конфліктних ситуацій із працівниками підприємства в результаті проведення заходів податкового планування.
Ресурсні ризики обумовлені можливістю втрати в результаті невідповідності ресурсного забезпечення підприємства вимогам конкретних заходів податкового планування.
26.Сутність і критерії оптимізації податків. Хар-ка методів оптимізації податків.
У світовій практиці використовуються такі терміни, які відображають можливі варіанти дій платника податків, що дозволяють зменшити його податкові платежі:
- оптимізація податкових платежів;
- уникнення податків;
- ухилення від сплати податків
Оптимізація податкових платежів – вибір в межах податкового планування з числа альтернативних такого варіанта організації і ведення господарської діяльності, який забезпечує найкращий кінцевий фінансовий результат за рахунок раціональної податкової політики підприємства і ефективного використання податкових інструментів існуючого законодавства
Методи податкової оптимізації є різноманітними за своєю природою. Найбільш поширені серед них.:1.Заміни відносин 2.Поділ відносин 3.Відстрочення платежу 4.Скорочення об’єкту 5.Делегування відповідальності 6.Облікова політика 7.Пільг и, преференції 8.Зміна юрисдикції
Суть методу заміни відносинполягає в тому, шо підприємство при юридичному оформленні господарських відносин зі своїми контрагентами обирає цивільно-правову норму з урахуванням податкових наслідків п застосування. Необхідно відзначити, що замінюватися повинні саме правовідносини (весь комплекс прав і обов’язків), а не лише формальна сторона операції.
Метод поділу відносин, як і метод заміни, також грунтується на принципі диспозитивності в цивільному праві, але в даному випадку відбувається не заміна одних господарських відносин на інші, а поділу одного складного блоку відносин на декілька простих господарських операцій, хоча перший може функціонувати і самостійно.
Метод відстрочення податкового платежу ґрунтується на тій обставині, що термін сплати більшості податків обумовлений моментом виникнення об’єкта оподаткування та календарним періодом (місяць, квартал, рік).
Метод прямого скорочення об’єкта оподаткування має на меті позбавитися від певних операцій, що підлягають оподаткуванню і при цьому не здійснити негативного впливу на господарську діяльність підприємства.
Метод делегування податкової відповідальності підприємству сателіту полягає в передачі відповідальності за сплату основних податкових платежів спеціально створеної організації, діяльність якої покликана зменшити фіскальний тиск на материнську компанію усіма можливими способами. Цей спосіб мінімізації податкових відрахувань найчастіше використовується при плануванні податку на прибуток.
Використання методу застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій для різних галузей економіки та груп платників податків стало можливим завдяки встановленню особливих режимів оподаткування для окремих галузей, видів діяльності, що найбільше потребують державної підтримки для забезпечення зростання економіки і економічної безпеки країни,окремих груп платників податків (суб’єктів малого бізнесу) окремих територій, підприємств, що беруть участь у вирішенні соціальних питань, підприємств, що орієнтуються на експорт тощо.
Метод зміни юрисдикціїзбутового управління або центру ухвалення управлінських рішень підприємства. У вигляді заснування самостійної юридичної особи або перенесення виробничих потужностей на територію зони пільгового режиму оподаткування базуються на праві органів місцевого самоврядування самостійно, у межах, встановлених законодавством встановлювати конкретні ставки місцевих податків і пільгових режимів оподаткування певних територій України.
Перераховані методи в більшості сепаративні (не взаємодіють у комплексі один з одним) і короткострокові. Найбільш ефективним є поєднання методів податкової оптимізації, яке дає змогу підприємству досягти поставлених цілей (зростання продажів, прибутку тощо) у найбільш короткий проміжок часу з найменшими витратами з урахуванням довготривалої перспективи економічного зростання і фінансової стабільності підприємств.
28.Сутність,цілі створ-я,осн.риси офшор-х центрів.Типи оф/юрисдикцій їх класифікація.
Офшорными (англ."offshore" - "поза берегом") зонами називають країни (території) з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певним рівнем банківської та комерційної секретності, мінімальною або повною відсутністю резервних вимог центрального банку чи обмежень по конвертованості валюти. Крім того більшість офшорних зон має досить прості вимоги по ліцензуванню і регулюванню фінансових компаній і інших фірм. Тобто офшорні центри - це території, на яких досить низький рівень податків та діють податкові пільги, які відсутні в інших місцях
Особливістю офшорної юрисдикції є розширення пільгового режиму винятково на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найбільш важливо, забезпечення ефективного режиму фінансової конфіденційності.
Основними ознаками у визначенні офшорних зон є:
- низька або нульова податкова ставка на всі або окремі категорії прибутку;
- політична й економічна стабільність;
- гарантія дотримання фінансової і банківської таємниці;
- відсутність валютних обмежень;
- сучасні засоби зв’язку і добре обладнана мережа комунікацій;
- зручна правова система;
- виконання індивідуальних потреб інвесторів:
о відносно низькі адміністративні витрати;
о добра робота перекладачів;
о послуги професійних радників;
о сприятливі умови стягнення податків;
о можливість придбання статусу іноземця;
о можливість купівлі нерухомості;
о низький рівень цін на товари, необхідні для життя персоналу і
членів їхніх родин;
- депонований в офшорі капітал призначений для інвестування в високоприбуткові галузі з низьким рівнем оподаткування;
- низькі податки або їх відсутність.
При використанні офшорного інструменту першочерговим питанням, яке постає перед бізнесменом, є вибір країни реєстрації. Цей вибір має грунтуватись, перш за все, на аналізі законодавства кожної офшорної зони, що має свої особливості та переваги щодо певного типу компаній та видів діяльності. Всі офшорні зони (країни офшору) діляться на три основні категорії:
1. Класична офшорна зона. До неї відносять країни, чиє законодавство дозволяє повністю звільнити офшорні компанії від оподаткування. У багатьох класичних офшорах вимоги до ведення фінансової звітності і надання документів в органи влади або повністю відсутні, або зведені до мінімуму (до таких класичних офшорних зон відносяться, наприклад, Панама, Багами, Британські Віргінські острови і деякі інші).
2. Зона низького оподаткування. Містить країни, в яких офшорні компанії користуються помітними пільгами при оподаткуванні. Фінансова звітність для компаній, зареєстрованих в таких офшорних зонах, є обов’язковою. До таких країн, зокрема, відноситься Угорщина.
3. Деякі цілком респектабельні держави, які створюють вигідні умови для податкового і фінансового планування: реєстрація офшорних компаній в країнах і адміністративних одиницях даної групи офшорних зон обумовлена тим, що завдяки деяким особливостям їх законодавства і побудові грамотних фінансових схем, можна звести до мінімуму податки на діяльність компанії. Наприклад, фінансова або холдингова діяльність голландської компанії, яка ведеться за межами Нідерландів, оподатковується по ставці менше 1%. Проте це не відміняє необхідності ведення бухгалтерського обліку для таких офшорних компаній. З найбільш популярних офшорних зон третьої групи можна відзначити Ірландію, Швейцарію, Австрію, Ліхтенштейн.
Можна навести класифікацію офшорних юрисдикцій і за такими ознаками:
1. За сумарним обсягом і характером привілей, які надаються клієнтам
1.1. Країни з невеликим населенням і малою земельною площею (міні- держави). У цих країнах відсутній податок на прибуток для іноземних „пільгових” компаній; у більшості випадків відсутні угоди з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування (Гібралтар, Панама, о-в Мен, Багамські о-ви тощо).
1.2. Юрисдикції, що мають статус респектабельних держав: стягується помірний податок на прибуток; є численні угоди з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування (Швейцарія, Голландія, Австрія, Ірландія, Бельгія).
2. За специфікою різноманітних переваг для різних категорій платників податків - це країни і території, які
2.1. Не обкладають своїх резидентів ніякими податками (Андорра, Багамські о-ви).
2.2. Оподатковують тільки доход, одержаний в цій країні, але звільняють від податків доходи, які надходять з-за кордону (Коста-Ріка, Гонконг).
2.3. В яких одержаний там доход не обкладається податком, проте обкладається доход, одержаний з-за кордону (Монако).
2.4. Обкладається доход, одержаний з-за кордону, але податкові ставки досить низькі - нижче 1% (о-ви Гернсі, Джерсі, Шарп).
2.5. Оподатковують накопичене багатство (матеріальні цінності), а не поточний доход (Уругвай).
2.6. В яких дозволяється застосовувати різні комбінації з пільгових податкових правил, що створюють особливо вигідні умови для фізичних осіб (Ірландія, Монако, Багамські та Бермудські о-ви, о-в Святого Варфоломія).
Створюючи офшорну зону, держава переслідує стратегічні цілі, які доцільно буде об’єднати в такі групи: економічні; соціальні; науково-технічні.
Економічні цілі передбачають залучення іноземних інвестицій, зростання валютних надходжень в економіку всієї країни або її окремого регіону від реєстраційних зборів.
Соціальні цілі передбачають прискорення розвитку країни в цілому чи конкретної території в її складі, підвищення зайнятості і рівня доходів населення, створення висококваліфікованої робочої сили за рахунок вивчення і впровадження на практиці світового досвіду в сфері організації, управління, фінансів.
Науково-технічні цілі переслідують впровадження провідних закордонних технологій, насамперед інформаційних, у гапузі засобів зв’язку і банківських операцій.
Із зазначеного вище стає зрозумілим, що офшорні зони надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки, але водночас вони є зручним полем діяльності для аферистів та шахраїв.