Методологія макроекономіки

Макроекономіка, як і будь-яка інша наука, має свій предмет і використовує як загальнонаукові, так і особливі методи дослідження.

На різних етапах розвитку в економічній теорії були розроблені та використовувалися різні методи дослідження, які зберігають своє значення і тепер.

У сучасній економічній теорії, як і в будь-якій іншій науці, широко використовують формальну логіку, вона стала важливим методом дослідження у макроекономіці. Формальна логіка забезпечила дослідників значною кількістю методів і прийомів пізнання. Найважливіші з них аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, гіпотеза, доведення, закони мислення.

Якісно новий етап розвитку економічної науки пов'язаний із застосуванням діалектичного методу дослідження. Діалектика дала змогу визначити найбільш загальні закони природи, суспільства і людського мислення, побудувати цілісну систему категорій і законів. Основними діалектичними принципами систематизації понять стали принципи розвитку і взаємозв'язку. Діалектика дала змогу розглянути економічну систему як взаємозв'язок законів і категорій у розвитку. Система в цілому досліджується у процесі саморозвитку та самоорганізації. Суперечності в економічній системі розглядаються як внутрішнє джерело і основний принцип її еволюції та розвитку. Сам розвиток розглядається як перехід кількісних змін у якісні, як єдність і боротьба протилежностей, як заперечення заперечення.

Використання матеріалістичного підходу до вивчення макроекономічних процесів означає принципову можливість пізнання об'єктивного світу економічних явищ та його адекватного відображення у теоретичній макроекономічній системі. Такий підхід передбачає єдність діалектики, формальної логіки і теорії пізнання. у теорії пізнання основним методом дослідження є метод сходження від абстрактного до конкретного і принцип єдності історичного та логічного.

У XIX ст. було розроблено і поширено системний метод наукового дослідження. Використання системного підходу як методологічного прийому пізнання в макроекономіці означає, що будь-яке економічне явище потрібно розглядати як систему, що складається з окремих елементів або підсистем, а їх взаємодія зумовлює виникнення спільних якостей і властивостей цілісної органічної єдності, які не притаманні її окремим елементам.

Поширення системних методів дослідження і поява економічної кібернетики привели до розвитку економіко-математичного моделювання на макроекономічному рівні і розробки економічних моделей.

Економічна модель це формалізований опис економічного процесу або явища, структура якого визначається як його об'єктивними властивостями, так і суб'єктивним цільовим характером дослідження.

Серйозна, науково обгрунтована економічна політика держави неможлива без проведення широких і різноманітних економічних експериментів.

Економічний експеримент це штучне відтворення економічного явища або процесу з метою вивчення його у найбільш сприятливих умовах і подальшого практичного застосування. Експерименти на макроекономічному рівні пов'язані з іменами Дж.М. Кейнса, М. Фрідмена та їх послідовників. Економічні експерименти дають можливість на практиці перевіряти обгрунтованість тих чи інших економічних рекомендацій і програм.