Методи ичалічу кризових явищ
І "і 'і -і:...;-. ПИІІІ і.— і і іш і і ^
боку, емпіричний матеріал, отриманий при аналізі конкретних систем необхідний для побудови моделей і для оцінки відповідності цих моделей того чи іншого класу систем реальним умовам господарювання. З іншого боку, рішення теоретичних завдань, сформульованих стосовно до побудови моделей соціально-економічних систем, не тільки важливо саме по собі, але і розширює межі емпіричного дослідження кризи і причин, що породжують його в соціально-економічних системах.
Діагностика як спосіб розпізнавання стану соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і вузьких місць відноситься до методів непрямих вимірів. Елементи соціально-економічних систем, властивості яких підлягають визначенню, звичайно недоступні для безпосерЄдИЬОГО спостереження і виміру. Тому слід вимірювати не їхні параметри, а параметри процесів, породжуваних елементами цих систем і доступних для вимірів.
При антикризовому управлінні господарська структура підпрцємства характеризується двома фундаментальними економічними вимірами 3 одного боку, має вимір функціональний стан основних факторів виробництва (капітал, робоча сила, організація), що охоплюється поняттям «фінансово-економічний стан». З іншого боку, підлягають виміру види промислової діяльності: технічна діяльність, яка включає виготовлення і виробництво; комерційна діяльність; фінансова діяльність; робота щодо забезпечення безпеки; облікова діяльність; управлінська діяльність, що охоплює прогнозування, планування, організацію, управління, координацію і контроль.
Особливе місце в діяльності менеджера займає проблема управління кризовими ситуаціями, вирішення якої дозволяє уникати непередбачених тенденцій і знижувати негативні наслідки. В умовах ринку при розвитку конкуренції і виникненні непередбачуваних ситуацій ніякі види дія.ііьн0сті підприємства не обходяться без проблем. Одна з основних цілей менеджменту полягає в тому, щоб мінімізувати кількість таких проблем шляхом вибору відповідних форм, методів і засобів управлінця aKj дозволяють отримати певні гарантії від ймовірних помилок і прорахунків. Діагностика проблеми — перший крок на шляху її вирішення або локалізації. Постановка діагнозу - необхідна умова успішного функціонування і розвитку окремих систем і суспільства в цілому, а в разі необхідності врахування його результатів допоможе запобігти кризову ситуацію в тій чи іншій сфері.
Діагностика (від грец. diagnostikos - здатний розпізнавати) являє собою процес цілеспрямованої дослідницької, аналітичної діяльності суб'єкта управління, пов'язаний з інтерпретацією результатів економічного аналізу, отриманих за допомогою інформаційних технологій для визначення стану об'єкта й проблеми. Діагностику можна розуміти як оцінку діяльності з точки зору отримання загального управлінського ефекту і визначення відхилень, існуючих прогнозних параметрів функціонування підприємства в турбулентному зовнішньому середовищі з метою попередження криз.
Об'єктом діагностики є складна, високоорганізована динамічна система - вся економіка країни, окрема галузь, конкретна фірма або організація будь-якої форми власності й виду діяльності, а також елементи цих систем - внутрішнє середовище, конкретні ресурси, виробничі функції, організаційна структура, собівартість та ін.
Мета діагностики - встановити діагноз об'єкта дослідження і дати висновок про його сучасний стан і на перспективу з розробкою ефективної соціальної, економічної та політичної стратегії і тактики управління. Цільова установка діагностики в превентивному антикризовому управлінні полягає в тому, що нокликана своєчасно попереджати про переростання нормальних ситуацій в проблемні, проблемних - у конфліктні, а також своєчасно націлювати менеджерів на їх усунення.
Завдання діагностики полягають у визначенні заходів, спрямованих на налагодження роботи всіх складових елементів системи і способів їх реалізації. Не можна здійснювати управління тільки на господарському і управлінському рівні, не маючи чіткого уявлення про його стан. Завдання діагностики тісно переплітаються з двома іншими завданнями - прогнозом і аналізом. При цьому прогноз дозволяє уточнити діагноз. Діагностика процесу розвитку об'єкта також допомагає краще усвідомити його існуючий стан. У той же час діагностика є вихідним пунктом прогнозу, оскільки без чіткої і достовірної констатації сформованого положення неможливо оцінити альтернативи розвитку об'єкта. Тому проведення діагностичних досліджень необхідне у всіх структурах і на всіх рівнях управління.
Діагностування - це дослідницький процес, а тому необхідно дотримуватися наступних вимог:
- автентичність - основана на першоджерелах;
- об'єктивність - передбачає чітко визначені процедури оцінки і програми дослідження об'єкта;
- точність розрахунків і оцінок.
Сутнісні ознаки діагностики:
- суб'єкт діагностики самостійно вибирає методи, засоби, інструменти, програму дослідження;
- діагностика має міждисциплінарний характер, використовуючи методи економічного аналізу, маркетингу, формальної логіки, статистики, економіко-математичного моделювання, прогнозування, аудиту, конфліктології, психології та ін.;
- головне в діагностиці — це інтерпретація результатів аналізу, уточнення і конкретизація оцінок з мстою системної інтерпретації проблеми.
Діагностика повинна спиратися, перш за все, на традиційні принципи економічного аналізу: науковість, комплексність, системний підхід,
об'єктивність і конкретність, дієвість, систематичність, оперативність, ефективність, а також на специфічні для неї принципи: комплексність, еластичність, принцип доказовості, об’єктивності та відповідності.
Для оперативного управління кризами необхідно розташувати їх згідно цільової класифікації.
При цьому виходять з різних критеріїв за типом, видом, сферою впливу або можливістю виникнення кризи; за методом визначення; рівнем розвитку; розподілом кризи в часі; характером обліку та можливістю регулювання кризи (рис. 4.1).
Методи, форми і засоби діагнозу можуть досить суттєво відрізнятися в залежності від природи об'єкта дослідження. Важливим фактором, що впливає на вибір засобів і методів діагнозу, є час; у відповідності з цілями і завданнями діагностування етан об'єкта може оцінюватися на певний момент часу - цей варіант називається діагностикою статичного стану. Якщо потрібно оцінити стан об'єкта протягом певного періоду часу, здійснюється діагностика процесу.
Діагностика використовує різні методи — аналітичні, експертні, лінійні, динамічного програмування та моделювання.
До аналітичних відносяться методи, засновані на різних операціях із статистичними даними з використанням комплексного економічного аналізу, бальних оцінок та ін.
Під експертною діагностикою розуміються засоби діагнозу, засновані на узагальненні оцінок експертів. Експертна діагностика будується на інформації, одержаної для цілей діагнозу контактними методами для проведення спеціальних експертних опитувань. При цьому використовується велика кількість прийомів, інструментів і методів.
Діагностика в антикризовому управлінні
Напрямок
Елемент регулярного менеджменту
Елемент превентивної санації
Діагностика кризового стану
Типи
Діагностика, що встановлює вид кризи та його патологію
Діагностика, що дозволяє визначити приналежність до конкретного класу або групи
Діагностика, що дозволяє оцінити об'єкт як поєднання ознак (у разі відсутності базових показників)
Рисунок 4.1 - Класифікація типів и видів діагностики
До методів діагностики криз належать системи формалізованих і неформалізованих критеріїв, розрахунок показників та індексів плато- та кредитоспроможності.
Можливість використання різних методів діагностики дозволяє отримати комплекс принципово нових даних щодо об'єкта, який діагностується, предмета, явища, процесу, а головне - зробити відповідні висновки про його економічний і соціальний розвиток.
Методи діагностики кризи в організації включають також моніторинг зовнішнього середовища і системний аналіз сигналів про можливі зміни стану та конкурентоспроможності підприємств, аудит фінансів, аналіз кредитної політики та заборгованості компанії, визначення ризиків, оцінку поточної організації та прогнозування її можливих коливань у майбутньому.
Інструментами діагностування кризового стану с статистика, моделювання, прогнозування, експеримент, експертиза, маркетингові дослідження та ін., які застосовуються залежно від типу кризи і форми його прояву з метою визначення діагнозу об’єкту дослідження.
Сукупність передумов, методів, принципів і цільової спрямованості діагностики визначає сутність концепції діагностики. Для того щоб правильно оцінити стан об'єкта, необхідна система критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного об'єкта з урахуванням чинників, що впливають на нього в той чи інший період часу. Цс насамперед побудова системи показників для оцінки стану об'єктів, розробка якісних і кількісних характеристик, шкал для вимірювання певних значень цих характеристик і показників.
Діагностика також передбачає класифікацію можливих відхилень основних параметрів явищ, їх проявів, процедури збору і обробки діагностичної інформації від нормативних даних. У загальному вигляді проведення діагностики звичайно передбачає порівняння стану обраного об'єкта з діючою нормою чи еталоном з тим, щоб виявити характер відхилень - позитивний чи негативний. Цей діагноз, що встановлює відхилення від норми або патологію, застосовується в тих випадках, коли необхідно отримати висновок про відповідність техніко-економічних та інших параметрів об'єкта наявним вітчизняним аналогам.
Приналежність об'єкта до конкретного класу, групи або сукупності дозволяє визначити можливість використання традиційної форми, в основі якої є проведення конкретних цілеспрямованих досліджень. Прикладом тут є розподіл результатів на принципово нові або модифіковані.
[Це один тип діагнозу дозволяє оцінити обраний об'єкт як унікальне поєднання ознак. Він використовується в ситуаціях, коли неможливо провести порівняльні оцінки і зіставлення через відсутність базових параметрів (їх просто немає). Його відмінною рисою є те, що тут немає необхідності в статистичній чи іншій інформації для доказу переваги об'єкта. Досліджуючи стан об'єкта як унікальне поєднання ознак, досить переконатися в їх наявності і дати їм детальну характеристику. Результатом дослідження є відповідність об'єкта, що діагностується нормативно-оптимальному рівню, вимогам, еталону, характеристиці або відхилення від бази порівняння. Результати представляються у вигляді статистичних таблиць або діаграм і дозволяють визначити прогноз стану об'єкта на основі динаміки зміни даних про об'єкт в минулому часі.
Центральне питання в діагностуванні складної проблеми - усвідоммлення і встановлення симптомів ускладнень, що допомагає
Методи аші іііу криіовіїх явищ визначити її загальний вигляд. Цс сприяє також скороченню числа чинників, які слід враховувати стосовно до управління. Доцільно уникати негайної дії для усунення симптому.
Системний аналіз сигналів про можливі зміни стану та конкурентного статусу фірми, запропонований вітчизняними дослідниками, дозволяє розглядати в сукупності цілий ряд параметрів, які виконують роль індикаторів кризових явищ, свідчать про наростання загроз виконання місії, або, навпаки, можуть інформувати про розширення можливостей організації. Дана методика є ефективною на етапах раннього діагностування криз, коли ставиться мета попередити їх виникнення, не допустити подальшого погіршення результатів діяльності.
Розглянемо групп показників (сигналів про наростання загроз), які допомагають визначити можливі негативні тенденції, що перешкоджають виконанню стратегічних цілей організації.
1. Падіння величини попиту на товари та послуги, зниження купівельної спроможності населення, зростання величини попиту на товари фірм-конкуреитів, жорсткість конкурентної боротьби на тлі зниження конкурентного статусу організації, активне «переключення» покупців на товар-замінник, цінові війни.
2. Несприятливі зміни діяльності державних та владних структур: підвищення податкових ставок і введення нових податків, несприятлива зміна валютного курсу, митних зборів, мінливе цивільне та комерційне законодавство, контроль держави за коливаннями цін. Фінансова політика характеризується систематичним залученням позикових коштів, відбувається падіння курсу власних акцій фірми. Погіршення технічних ресурсів підприємства: знос засобів технологічного оснащення (ЗТО), використання морально застарілих ЗТО; використання застарілих систем перетворення, передачі та контролю споживання енергії, що викликає додаткові втрати.
3. Погіршення параметрів виробництва: скорочення пропозиції сировинних і матеріальних ресурсів, зростання цін на сировину, матеріали та обладнання, збільшення вартості ліцензій на використання винаходів і відкриттів. Згортання виробництва споріднених галузей, стагнація їх науково-технічного та економічного потенціалу, зростання цін на послуги галузей інфраструктури. Ослаблення кадрового потенціалу: працівники орієнтовані на застосування командно-адміністративних методів, виконання традиційних видів робіт, обумовлених стабільною технологією; забезпеченню технічної, соціальної та екологічної безпеки не надається першорядного значення.
4. Випадкові явища: розташування фірми в регіоні, схильному стихійним лихам; нестабільність зовнішньої політики іноземних держав- нартнерів по бізнесу, демографічні шоки; несподівані науково-технічні прориви, реалізовані конкурентами. Погіршення параметрів технологічних ресурсів: відсутність потенціалу для проведення систематичних НДДКР; використання технології, яка не дозволяє протягом одного життєвого циклу ефективно змінювати покоління продукції фірми.
Діагностика вимагає варіювання альтернативними проектами з виведення підприємства з кризи чи її недопущення. Природно, це вимагає інформації, що об'єктивно відбиває реальні процеси в системі (рис. 4.2).
Рисунок 4.2 - Діагностика як функція аналітичного дослідження в умовах формування інформаційної економіки
Для виявлення причин виникнення проблеми необхідно зібрати і проаналізувати зовнішню і внутрішню інформацію досліджуваного об'єкта на основі аналізу ринку, фінансових звітів, інтерв'ювання, запрошення консультантів по управлінню або опитування працівників.
При діагностиці кризи ведеться дослідження не статичного стану об'єкта, а його розвитку в часі. Якщо об'єктом діагностики є економіка держави, критеріями діагнозу є макроекономічні показники, в умовах галузі показниками є основні техніко-економічні характеристики, застосовані в бухгалтерському обліку.
Основна інформація, необхідна для отримання висновку про об'єкт, узагальнюється за двома блоками: вплив факторів, що стабілізують систему; динамічні прояви властивостей системи.
Дослідження цих інформаційних блоків за допомогою засобів і методів діагностики дозволяє отримувати необхідні дані про стан і перспективи розвитку об'єкта. Достовірна інформація з офіційних джерел, що надаються органами державної статистики, є запорукою вірного діагнозу стану економічного об'єкта.
Робота з інформацією здійснюється наступним чином: її збір і групування методом кластерного аналізу з оформленням аналітичних матриць. Ця процедура дозволяє виявити порівнювані між собою об'єкти та особливості їх розвитку. Потім отримані дані узагальнюються.
Обробка статистичного матеріалу передбачає розрахунок індексів і визначення синтетичних показників для оцінки стану об'єкта, що діагностується, тенденцій і закономірностей його функціонування.
Аналіз інформації необхідний для отримання висновків про стан об'єкта, що діагностується. Вони можуть бути представлені у формі тексту і доповнюватися графіками, таблицями, діаграмами та іншим ілюстративним матеріалом.
Всі стадії діагностики тісно пов'язані між собою, недоліки, що виникають в одній з них, позначаються на всьому дослідженні. Завдання антикризового менеджменту полягає в тому, щоб своєчасно розпізнати і забезпечити прийняття таких управлінських рішень, які сприятимуть зниженню впливу негативних процесів на стан об'єкта, тобто локалізації найбільш істотних його проявів. Зміст та результати діагностичних досліджень дозволять зробити висновок, що вони є одним з найбільш універсальних засобів отримання достовірної інформації про стан і відхиленнях у розвитку досліджуваного об'єкта. Особливо важливими в менеджменті є соціально-економічні системи, оскільки можуть заздалегідь, до моменту прояву негативних тенденцій в діяльності підприємства, виявити ситуації, які породжують подібні тенденції, і вжити відповідних заходів щодо їх ліквідації чи зниження напруги негативних впливів. Найбільший ефект від проведення діагностичних досліджень досягається в тому випадку, коли забезпечено використання комплексних підходів до системних методів діагностування.