Етапи становлення фінансової науки
В умовах ринкових відносин фінанси використовуються державою як ефективний регулятор усіх сфер економічного життя суспільства. Практично всі економічні інструменти господарювання (ціноутворення, оплата праці, кредитування, інвестиційна діяльність, бухгалтерський облік тощо) тісно пов'язані з фінансами.
Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, юридичними та фізичними особами.
З розвитком держави і товарно-грошового господарства формувались групи складніших категорій – державні доходи і державні видатки, які, в свою чергу, утворюють категорію державного бюджету, а всі разом вони складають найбільш загальну абстракцію фінансової науки – категорію фінансів.
Засновником теоретичної фінансової науки вважається видатний шотландський політеконом А.Сміт (1723р), який у своїй книзі “Дослідження про природу та причини багатства народів” аналізує такі головні фінансові поняття як вартість і додану вартість.
Німецькі вчені XVII – XVIII ст., розглядаючи питання привласнення державою доданої вартості у межах політичної економіки, відокремлюють ці проблеми в особливий курс “Фінанси” .
Фінансова наука в Україні історично розвивалася у контексті її розвитку в умовах Російської імперії. Історичні джерела свідчать, що тільки починаючи з другої половини XIX ст. в Україні друкуються праці вчених, присвячених проблемам фінансової науки. Питанням фінансів видатний вчений, поет, письменник, громадський діяч Іван Франко присвятив більше як 40 праць.
Наука про фінанси пройшла ряд етапів:
Ø I етап (початок XV ст. - середина XVII ст.) На цьому етапі в процесі зародження фінансової науки розвивалося вчення про платежі, податки та державні доходи.
Ø II етап (друга половина XVII ст. і до кінця ХVIII ст.), коли продовжується розвиток вчення про державний бюджет та його визначну роль у розвитку державності.
Ø ІІІ етап (початок ХІХ ст. – поч. ХХ ст. до 1914р. ),коли продовжується розвиток та поглиблення вчення про державні фінанси, доходи, заробітну плату, кредит, страхування тощо.
Ø ІV етап (1914р. до теперішніх часів), який пов’язаний із ринковою концепцією розвитку фінансів, коли вивчаються такі фінансові категорії як: фінансовий ринок, фінансовий механізм, механізм оподаткування, кредитування тощо, розкривається зв’язок фінансової науки з іншими економічними науками.
Фінанси – продукт наявності держави і товарно-грошових відносин.
Як історична категорія, фінанси з'явилися з появою держави при розшаруванні суспільства на класи – рабовласники і раби, а перша держава – рабовласницька. Перехід від рабовласницької суспільно-економічної формації до феодальної привів до утворення феодальних держав.
Розвиток фінансів як історичної категорії можна обумовити такими факторами:
1) суспільний поділ праці та створення товарного виробництва;
2) розвиток грошового господарства, чітке формування та використання основних функцій грошей;
3) поява самостійних, незалежних суб'єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність і створюють для виробництва необхідні грошові фонди;
4) виникнення та укріплення централізованої держави, яка забезпечує систему законодавчих та правових норм.
Як економічна категорія, фінанси характеризуються рядом ознак, які дозволяють виключити фінансові відносини із загальної сукупності грошових відносин. Важливою ознакою фінансів є їх грошовий характер.
Зарубіжна фінансова думка
Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широко. Де існують товар і гроші, там є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси постають як категорія економічного життя, що випливає з об'єктивних процесів у економіці й державному будівництві і є невід'ємною частиною ринкової економіки.
Центральне місце в наукових дослідженнях сучасних фінансистів посідають ідеї спрямування та використання фінансів для досягнення суспільного блага, яке повинно забезпечуватися за допомогою демократичних інститутів держави та політичної волі правлячих еліт. Обов'язковою умовою для цього є розвиток приватного підприємництва та ефективних державних структур, що мають у своєму розпорядженні достатній фінансовий потенціал.
Вперше основні положення теорії суспільного добробуту були розроблені італійським економістом В. Парето (1848- 1923 р.р.) Відповідно до його тверджень, зміни або дії у сфері фінансів мають сенс лише тоді, коли матеріальне становище певних соціальних груп покращується без погіршення його для інших. Згідно з ідеями Парето, видатки бюджету можуть зростати за певними напрямками тільки за умови, що це не зашкодить іншим напрямкам.
Фінанси у системі Парето відіграють роль регулятора суспільного добробуту, механізму, за допомогою якого можна створити умови для поліпшення добробуту всіх. Парето стверджує, що коли існує великий розрив між багатими і бідними, то доцільно фінансовими методами здійснити перерозподіл на користь бідних верств населення. Мається на увазі, що при одних і тих же ресурсах можна збільшити добробут одних верств населення, не погіршуючи добробут інших.
Інший висновок із концептуальних положень Парето стосується морально-етичних аспектів фінансової науки. Ця проблема розглядається вперше, її суть полягає в тому, що всі фінансові явища і процеси повинні мати хороше моральне підґрунтя, в іншому разі вони матимуть руйнівний характер. Дуже важливим для сучасної фінансової науки є дослідження про функціонування фінансів в умовах демократичного середовища.
Питання про співвідношення демократії і фінансів досліджують багато вчених-фінансистів, проте нині найяскравішим представником у цьому напрямку слід вважати американського вченого Дж. Бюкенена. Його наукові праці "Державні фінанси в демократичному процесі" (вийшла в 1967 р.) і "Попит та пропозиція суспільних благ" (1972 р.) є одними з фундаментальних робіт у сучасній світовій фінансовій думці. Він справедливо наголошує, що його попередниками були вчені, представники Швеції Е. Ліндаль і К. Віксель. Це справедливо, оскільки шведські вчені ще на початку століття довели, що фінанси справляють величезний вплив на економічні й соціальні процеси в державі. Ліндаль і Віксель були теоретиками шведської моделі фінансової системи, яка й забезпечила соціальний мир та економічний розквіт держави.
Зарубіжній фінансовій науці притаманна висока етика наукової полеміки, суперечливість і багатоваріантність наукового пізнання сьогодення, плюралістичне змагання ідей та пізнавальних підходів.