Тема 1. Макроекономіка як наука, її предмет і завдання

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

(УКООПСПІЛКА)

Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут

Кафедра економічної теорії та загальноекономічних дисциплін.

Навчально-методичний комплекс

Навчальної дисципліни

(Лекції)

МАКРОЕКОНОМІКА

Галузь знань: 1401 Сфера обслуговування

Напрям підготовки: 6.140101 Готельно-ресторанна справа

Обговорено і схвалено

на засіданні кафедри економічної теорії і

загальноекономічних дисциплін

Протокол № __від "" _______201_р.

Хмельницький– 2013

Структура навчальної дисципліни

№ теми	Назва теми	Кількість годин
Усього	Аудиторна робота	Самостійна робота
Лекції	Семінарські заняття
Змістовний модуль І (1,5 кредити = 54 год.)
	Макроекономіка як наука, її. предмет і завдання			-
	Макроекономічні показники та методи їх вимірювання
	Національний ринок та його агрегати
	Грошовий ринок та монетарна політика			-
	Інфляція та антиінфляційне регулювання		-
	Ринок праці. Регулювання зайнятості та соціальних проблем
Модульний контроль	Тестування
Всього з модуля
Змістовний модуль ІІ (1,5 кредити = 54 год.)
	Споживання, заощадження і інвестиції
	Сукупні витрати. Рівноважний ВВП			-
	Макроекономічна рівновага		-
	Економічне зростання. Модель мультиплікатора
	Теорія економічного циклу. Антициклічне регулювання		-	-
	Держава в системі макроекономічного регулювання
	Механізм зовнішньоекономічної діяльності		-
Модульний контроль	Тестування
Всього з модуля
ВСЬОГО

Теми лекційних занять

№ з/п	№ заняття	Назва теми	Кількість годин
		Тема 1. Макроекономіка як наука, її. предмет і завдання План 1.Макроекономіка як наука. Предмет макроекономіки. Об’єкт і суб’єкти макроекономічних досліджень. 2. Методологічні і методичні аспекти макроекономічного аналізу. Макроекономічні моделі та наукові основи їх побудови. 3. Загальні умови макроекономічної рівноваги. 4. Історія розвитку макроекономічної науки та її сучасний стан.
		Тема 2. Макроекономічні показники та методи їх вимірювання План 1. Теоретичні основи системи національних рахунків (СНР). 2 Загальна характеристика валового внутрішнього продукту (ВВП) та його відмінність від валового національного продукту (ВНП). Інші показники СНР та співвідношення між ними. 3. Методи вимірювання ВВП та їх особливості. Реальний і номінальний ВВП. Дефлятор ВВП.
		Тема 3. Національний ринок та його агрегати План 1.Суть національного ринку, його структура. 2.Товарний ринок як основний елемент національного ринку, його економічна характеристика. 3. Сукупний попит і сукупна пропозиція, фактори, які їх визначають. Рівновага АД-АS.
		Тема 4. Грошовий ринок та монетарна політика План 1.Основні характеристики грошового ринку. Основні грошові агрегати. 2. Модель пропозиції грошей. Грошовий мультиплікатор. 3. Попит на гроші: ефекти доходів, цін та процентних ставок. 4. Модель грошового ринку та його рівновага.
		Тема 6. Ринок праці. Регулювання зайнятості та соціальних проблем План 1.Зайнятість як макроекономічна проблема. Основні види безробіття. Втрати економіки від безробіття. 2. Рівновага на ринку праці та її регулювання. 3.Макроекономічна суть соціальної політики та мета соціального регулювання
		Тема 7. Споживання, заощадження і інвестиції План 1.Споживання та заощадження в моделі макрорівноваги. Споживання і заощадження як функції доходу. 2. Класична, кейнсіанська і неокласична концепції споживання. 3. Інвестиції як фактор сукупного попиту. Теорія інвестування. Чинники інвестицій. Автономні інвестиції.
		Тема 8. Сукупні витрати. Рівноважний ВВП План 1.Звязок сукупних витрат, сукупного попиту та виробленого ВВП. Проблема рівноваги доходів і витрат. 2.Вплив державних витрат на рівноважний ВВП. Модель «кейнсіанський хрест» 3.Рівноважний та потенційний ВВП. Рецесійний та інфляційний розрив.
		Тема 10. Економічне зростання. Модель мультиплікатора План 1. Економічне зростання та економічний розвиток. Джерела та фактори економічного зростання. 2. Показники та методи оцінки економічного зростання. 3. Моделі економічного зростання. 4. Межі економічного зростання та його державне регулювання.
		Тема 12. Держава в системі макроекономічного регулювання План 1. Роль держави в змішаній економіці. Форми і методи державного регулювання . 2. Теорії макроекономічного регулювання економіки. 3. Формування моделі макроекономічної рівноваги в перехідній економіці України
	Разом

Тема 1. Макроекономіка як наука, її предмет і завдання

План

1. Макроекономіка як наука. Предмет макроекономіки. Об¢єкт і суб¢єкти макроекономічних досліджень.

2. Методологічні і методичні аспекти макроекономічного аналізу. Макроекономічні моделі та наукові основи їх побудови.

3 Історія розвитку макроекономічної науки та її сучасний стан.

Макроекономіка – галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу. Макроекономіка – це наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки. Макроекономіка як наука спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці. Отже, макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування економічної системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між елементами, що входять до її складу,і зовнішнім середовищем.

Макроекономіка використовує агреговані величини, які характеризують рух економіки як єдиного цілого: валового внутрішнього продукту(ВВП), середній рівень цін, ринкову ставку процента, рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо.

До основних проблем, що досліджуються на макроекономічному рівні, відносяться:

· визначення обсягу і структури національного продукту і національного доходу;

· виявлення чинників, що регулюють зайнятість у масштабах національної економіки;

· аналіз природи і механізму інфляції та антиінфляційне регулювання;

· вивчення механізму і чинників економічного зростання;

· з’ясування причин циклічних коливань і кон'юнктурних змін в економіці;

· дослідження зовнішньоекономічної взаємодії національних економік;

· теоретичне обгрунтування цілей, форм і методів здійснення макроекономічної політики держави.

Макроекономічний підхід до дослідження економічних процесів і явищ має ряд особливостей.

По-перше, він спрямований на вивчення принципів формування агрегативних показників, що характеризують рівень або тенденції розвитку економіки в цілому: національний доход, загальні обсяги інвестицій і зайнятості, загальний рівень цін, темпи економічного росту і т.д. Основні суб'єкти ринкової економіки (виробники і споживачі) також розглядаються як агреговані сукупності. Це означає, що мотиви поведінки і дії економічних агентів інтерпретуються таким чином, начебто усі взаємозалежні виробники об'єднані в особі одного, що випускає національний продукт, а всі споживачі подані на ринку як сукупний споживач, що пред'являє попит на цей продукт в обмін на доход, отриманий від продажу чинників виробництва.

По-друге, вивчення економіки в цілому припускає необхідність розгляду взаємодії між економічними суб'єктами через систему взаємозалежних ринків.

По-третє, при макроекономічному підході розширюється число економічних суб'єктів, що визначають стан і розвиток економіки. До складу цих суб'єктів, крім виробників і споживачів, входить також держава, вплив якої на економіку стає об'єктом вивчення. Крім того, у відкритих моделях функціонування національної економіки до складу суб'єктів макроекономічного аналізу включаються сукупні виробники і споживачі, а також уряди інших країн. При мікропідході вплив зовнішньоекономічних чинників на функціонування фірми або галузевого ринку, як правило, не розглядається.

Ефективне функціонування національної економіки повинно досягатися як на базі саморегулювальних властивостей ринкового механізму, так і через державний механізм регулювання економіки.

В основі механізму державного регулювання лежить економічна політика держави. Економічна політика – це цілеспрямований вплив держави на виробництво, доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків та державних витрат. Проблеми, пов'язані з визначенням цілей та пріоритетів економічної політики, істотно впливають на методи державного регулювання економіки. До загальновизнаних цілей економічної політики можна віднести такі:

1. Економічне зростання, що дає змогу забезпечити виробництво більшої кількості товарів та послуг, поліпшення їхньої якості, а в кінцевому результаті – вищий рівень життя населення.

2. Економічна ефективність виробництва на базі науково-технічного прогресу, що сприяє мінімізації витрат при обмежених виробничих ресурсах для виробництва певного обсягу товарів та послуг.

3. Економічна свобода,що забезпечує створення дляпідприємців, працівників і споживачів умов вільного та оптимального вибору.

4. Повна зайнятість трудових ресурсів, яка дає змогу кожному індивіду реалізувати свої професійні здібності й одержати доходи залежно від кількості та якості затраченої праці.

5. Стабільність загального рівня цін, що означає чіткий контроль за рівнем інфляції та обмеження її на рівні помірної інфляції.

6. Справедливий розподіл доходів, аби запобігти як невиправданій диференціації рівня життя різних груп населення, так і зрівняльності в оплаті праці.

7. Соціальний захист, що гарантує належне існування безробітним, непрацездатним, престарілим та дітям.

8. Оптимальний платіжний і торговий баланс, що полегшує досягненнярівноваги уміжнародній торгівлі, зовнішньоекономічних зв'язках, підтримання стабільного курсу національної валюти.

9. Екологічна рівновага: процес оптимальної взаємодії людини з природним середовищем для підтримки належного рівня життя сучасного і наступних поколінь населення.

Таким чином, державна політика має базуватися на чіткому виявленні оптимальних пріоритетів у постановці цілей та оцінці можливих наслідків від їхньої реалізації. А це, в свою чергу, неможливе без перевірки відповідності вибраних цільових пріоритетів положенням та висновкам макроекономічної науки.

Макроекономіка виконує такі функції:

· Пізнавальна: вивчення, аналіз і пояснення економічних процесів і явищ.

· Практична: надання рекомендацій з економічної політики на основі аналізу підходів до рішення макроекономічних проблем.

· Прогностична: виявлення й оцінка перспектив економічного розвитку й економічної кон'юнктури.

· Ідеологічна: формування певних світоглядних поглядів з різноманітних економічних питань, що торкаються інтересів всього суспільства.

Розрізняють позитивну і нормативну макроекономіку.

Позитивна макроекономіка має на меті пояснення сутності економічних процесів і явищ, що відбуваються, і вироблення рекомендацій з економічної політики на основі аналізу реальних економічних параметрів. Тобто позитивна макроекономіка має справу з аналізом економічних фактів і ставить за мету побудову економічних моделей, вільних від суб'єктивних суджень. Твердження позитивної макроекономіки можуть бути статистично підтверджені або спростовані. Наприклад, типове позитивне судження: “доходи державного бюджету знаходяться в прямій залежності від ставки прибуткового податку”.

Нормативна макроекономіка виражає світоглядні, ідеологічні принципи, постулати і настанови економічної поведінки, які служать основою для оцінки бажаності тих або інших результатів економічної діяльності. Тобто нормативна макроекономіка являє собою сукупність суб'єктивних суджень про те, як повинна функціонувати економіка. Так, наприклад, твердження типу “бідні не повинні сплачувати податки”, “оподатковування повинно будуватися за прогресивною шкалою” є нормативними.

Макроекономіка досліджує функціонування економічноїсистеми на національному рівні, тобто сукупності економічних суб'єктів. Але в реальній дійсності немає економіки взагалі, а завжди є економіка з відповідним типом виробничих відносин, які формують адекватну їм економічну систему. Це означає, щооб'єктом макроекономіки є не просто національна економіка взагалі, а її відповідний тип, тобто історично визначена економічна система.

З’ясування розвитку економічних систем в історичному аспекті дає можливість виділити три основні їх типи: ринкову, командно-адміністративну і змішану економіку. Визначення головних особливостей окремих типів економічної системи уможливлюватиме розуміння суті об'єкта макроекономіки.

Ринкова економіка характеризується приватною формою власності на економічні ресурси й використанням ринкового механізму для регулювання економіки. У такій системі поведінка кожного учасника мотивується його особистими інтересами, кожний економічний суб'єкт прагне досягти максимального доходу на основі індивідуального прийняття рішень. Але приватний інтерес – це одночасно й носій суспільного інтересу. Кожний економічний суб'єкт здатний реалізувати свій приватний інтерес лише в тому випадку, якщо він є носієм суспільного інтересу. Таке поєднання приватного інтересу із суспільним здійснюється на ринку. Дану властивість ринку охарактеризував Адам Сміт, проголосивши принцип “невидимої руки” ринку, до якої відноситься дія об’єктивних економічних законів. Насамперед, це закон вартості, закон попиту та пропозиції, закон конкуренції, закони спадної ефективності та корисності. Згідно з цими законами в умовах ринку встановлюються ціна, зарплата і прибуток. Останні є тими стимуляторами, які визначають діяльність виробників товарів та дають відповідь на фундаментальні питання економічної системи.

Ринкова конкурентна економіка – це економіка з вільним ціноутворенням, в якій панує споживач.

Отже, ринкова економіка має такі властивості, що забезпечують її здатність до автоматичного саморегулювання. Цей тип економіки часто розглядають як найдосконалішу економічну систему, коли державне втручання в економічні процеси повинне обмежуватися захистом приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку.

Командно-адміністративна (або планова) економіка прямо протилежна ринковій економіці. Вона основана на суспільній (державній) власності, а регулювання економічних процесів здійснюється за допомогою централізованого державного планування. Таке планування носить обов'язковий, тобто директивний, характер стосовно всіх суб'єктів економічної діяльності. Воно регламентує обсяги виробництва продукції, розподіл і використання ресурсів, ціноутворення і витрати на виробництво, розподіл доходів на споживання і нагромадження.

Отже, командно-адміністративна (або планова) економіка – це економіка з жорстким державним регулюванням. Його основним інструментом виступає державний план. Ринок у цій системі самостійних регулювальних функцій не виконує, а сам є предметом державного планування. Держава заздалегідь планує ціни, заробітну плату, банківські відсотки та інші ринкові інструменти.

Змішана економіка – це така економічна система, яка поєднує в собі різні форми власності (приватну, колективну, державну) і два механізми макроекономічного регулювання: ринковий і державний. Проте в кожній країні зі змішаною економікою співвідношення між ринковим і державним регулюванням, або розподіл регулювальних функцій між ринком і державою, є неоднаковим. В одних країнах держава відіграє більшу, в інших – меншу роль у регулюванні економіки. Залежно від ступеня державного втручання в економіку змішана економіка кожної країни має особливу модель з переважанням елементів лібералізму або дирижизму.

Макроекономіка розрізняє в економіці країни чотири агреговані суб'єкти:

1. Домашні господарства містять у собі всі приватні господарства, що задовольняють споживання, яке пов'язане з життям сімей (індивідів). Домашні господарства мають у своїй приватній власності чинники виробництва, продаж або оренда яких приносить прибуток. Доход домашніх господарств направляється на витрати, що пов'язані з поточним споживанням, і на заощадження.

2. Підприємства – усі фірми країни, що виробляють і реалізують товари і послуги з метою одержання прибутку. Підприємства закуповують чинники виробництва, продають товари і послуги, інвестують виробництво.

3. Держава – усі державні організації і заклади, що виробляють суспільні блага (державна охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, оборона, охорона суспільного порядку, будівництво доріг тощо). Держава купує для виробництва суспільних благ товари і послуги, вироблені підприємствами. Виробництво суспільних благ покривається податками, стягнутими з домашніх господарств і підприємств. Однією з важливих функцій держави є функція пропозиції грошей (емісія), необхідних для домашніх господарств, підприємств і самої держави.

4. Сектор закордон – усі іноземні господарські суб'єкти і державні інститути. Взаємодіє з господарськими суб'єктами даної країни через обмін товарами, послугами, національними валютами і т.п.

Цілі макроекономічного аналізу:

· Побудова формалізованих моделей типової поведінки на основі аналізу прийняття рішень “агрегованими” економічними суб'єктами.

· Виявлення загальних закономірностей економічного розвитку на основі аналізу існуючих змін і тенденцій.

· Аналіз механізму взаємодії економічних суб'єктів і виявлення характеру наслідків прийнятих ними рішень для економічної кон'юнктури.

· Проведення власне макроекономічного аналізу, тобто статистичне наповнення (підтвердження) теоретичних концепцій.

Макроекономіка оперує агрегованими параметрами і має справу тільки з агрегованими показниками такими, як валовий національний продукт, національний доход, рівень цін, інфляції і безробіття, обсяги споживання, заощадження й інвестицій, ринкова ставка процента тощо.

У макроекономіці виділяють лише чотири суб'єкти: домашні господарства, фірми (підприємницький сектор), держава і закордон (іноземний сектор). Кожний із макроекономічних суб'єктів являє собою сукупність реальних діючих суб'єктів даного типу. Одночасно кожний із них – типовий представник економічних суб'єктів даного типу. Це означає, що для цілей макроекономічного аналізу відбираються тільки ті риси поведінки суб'єкта, що властиві абсолютно кожному з них, тобто підлягає агрегуванню і характер їх поведінки.

Виділення як самостійного суб'єкта держави робить макроекономіку принципово відмінною від інших розділів економічної теорії. Якщо в загальній економічній теорії аналізуються принципи функціонування державних інститутів, то в макроекономіці досліджується роль держави в процесі формування умов макроекономічної рівноваги.

Макроекономіка не вивчає особливості виробництва окремих товарів або приватні рішення споживчого вибору; не має справи з галузевою структурою виробництва або з формуванням цін на товари і послуги. У макроекономіці розглядаються агреговані ринки. При цьому вся множина мікроекономічних ринків групується в такі типи:

· Ринок товарів і послуг (реальних благ). На ринку благ всі індивідуальні розбіжності мікроекономічних ринків товарів і послуг зникають, для вивчення залишаються питання встановлення розміру сукупного попиту і сукупної пропозиції, загального рівня цін і умов формування рівноваги.

· Ринок реального капіталу, поданий ринком інвестиційних товарів.

· Ринок праці, на якому об'єктом купівлі-продажу виступає праця як така, без виділення її окремих видів.

· Ринок грошей, при цьому під грошима мається на увазі тільки національна валюта.

· Ринок капіталу (цінних паперів), основне призначення якого – забезпечити трансформацію заощаджень в інвестиції.

· Міжнародний ринок, поданий іноземним сектором (закордоном). При аналізі відкритої економіки міжнародний ринок підрозділяється на ринок товарів і послуг, ринок активів і валютний ринок.

Ринок благ і ринок реального капіталу в сукупності утворять ринок реальних активів. Разом із ринком праці вони складають реальний сектор економіки.

Ринок грошей і ринок капіталу є складовими частинами фінансового ринку, на якому відбувається розподіл коштів між економічними суб'єктами.