А. Цілеспрямований перегляд базисних розв’язків задачі

Б. Цілеспрямований перегляд небазисних розв’язків задачі

В. Знаходження опорного розв’язку задачі

Г. Знаходження допустимого розв’язку задачі

1.29. Для отримання початкового опорного розв’язку задачі при обмеженнях виду менше або дорівнює в якості базисних приймаються:

А. Від’ємні додаткові змінні

Б. Додатні додаткові змінні

В. Від’ємні основні змінні

Г. Додатні основні змінні

1.30. При переході до наступної симплексної таблиці (нового базисного розв’язку) в базисі відбувається заміна:

А. Невідомої розв’язуючого рядка на невідому розв’язуючої колонки

Б. Невідомої розв’язуючого колонки на невідому розв’язуючого рядка

В. Розв’язуючого рядка на розв’язуючу колонку

Г. Розв’язуючої колонки на розв’язуючий рядок

1.31. Розв’язуюча колонка вибирається:

А. За найменшим модулем елементів цільової функції

Б. За найбільшим модулем елементів цільової функції

В. За найбільшим від’ємним елементом цільової функції

Г. За найбільшим додатнім елементом цільової функції

1.32. Для знаходження розв’язуючого рядка потрібно значення базисних невідомих поділити на:

А. Додатні оцінки невідомих

Б. Додатні коефіцієнти розв’язуючої колонки

В. Від’ємні оцінки невідомих

Г. Від’ємні коефіцієнти розв’язуючої колонки

1.33. Розв’язуючий рядок вибирається за:

А. Найбільшою часткою

Б. Найменшою часткою

В. Додатною часткою

Г. Від’ємною часткою

1.34. Розв’язуючий коефіцієнт знаходиться на перетині:

А. Розв’язуючої колонки і розв’язуючого рядка

Б. Розв’язуючої колонки і рядка цільової функції

В. Розв’язуючого рядка і колонки основної змінної

Г. Розв’язуючого рядка і колонки додаткової змінної

1.35. На кожній ітерації розрахунки в симплексних таблицях виконуються за:

А. Методом потенціалів

Б. Методом множників Лагранжа

В Методом виключень Жордана-Гаусса

Г. Методом відтинання Гоморі

1.36. Оптимальним розв’язок задачі лінійного програмування на максимум цільової функції буде, якщо в рядку цільової функції всі елементи:

А. Тільки додатні

Б. Тільки від’ємні

В. Додатні або дорівнюють нулю

Г. Від’ємні або дорівнюють нулю

1.37. Оптимальним розв’язок задачі лінійного програмування на мінімум цільової функції буде, якщо в рядку цільової функції всі елементи:

А. Тільки додатні

Б. Тільки від’ємні

В. Додатні або дорівнюють нулю

Г. Від’ємні або дорівнюють нулю

1.38. При розв’язанні М-задачі штучні невідомі вводяться для:

А. Отримання початкового опорного розв’язку задачі

Б. Приведення задачі до стандартної форми

В. Приведення задачі до канонічної форми

Г. Отримання оптимального розв’язку задачі

1.39. Штучні невідомі при розв’язанні М-задачі на максимум вводяться в цільову функцію:

А. Зі знаком плюс

Б. Зі знаком мінус

В. З додатним коефіцієнтом М

+Г. З від’ємним коефіцієнтом М

1.40. Штучні невідомі при розв’язанні М-задачі на мінімум вводяться в цільову функцію:

А. Зі знаком плюс

Б. Зі знаком мінус

+В. З додатним коефіцієнтом М

Г. З від’ємним коефіцієнтом М

1.41. Наявність в базисному розв’язку М-задачі штучних невідомих свідчить про:

А. Допустимість розв’язку

Б. Недопустимість розв’язку

В. Оптимальність розв’язку

Г. Відсутність розв’язку

1.42. Для виведення штучних невідомих із базисного розв’язку М-задачі в симплексну таблицю вводиться:

А. Додаткова колонка

Б. Додатковий рядок

В. Додаткова цільова функція

Г. Додаткова невідома

1.43. Допустимий базисний розв’язок М-задачі отримують тоді, коли всі штучні виведені з базису і:

А. Значення додаткової цільової функції дорівнює нулю

Б. Значення додаткової цільової функції не дорівнює нулю

В. Значення основної цільової функції дорівнює нулю

Г. Значення основної цільової функції не дорівнює нулю

1.44. Розв’язання М-задачі НА МАКСИМУМ завжди починається із знаходження:

А. Мінімуму основної цільової функції

Б. Мінімуму додаткової цільової функції

В. Максимуму основної цільової функції