Сутність міжнародних економічних відносин. Форми та рівні розвитку міжнародних економічних відносин
Гайдукова О.О., Житарюк В.В.
Міжнародна економіка
Навчальний посібник
Міністерство фінансів України
Буковинська державна фінансова академія
Гайдукова О.О., Житарюк В.В.
Міжнародна економіка
Навчальний посібник
Чернівці,
Рекомендовано кафедрою загальноекономічних дисциплін Буковинської державної фінансової академії
(протокол № __ від “___”__________2009р.)
Рецензенти:
Гайдукова О.О., Житарюк В.В.
Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Чернівці: 2009. – 164 с.
У посібнику охарактеризовано теоретичні та дано оцінку практичним сторонам національних економік; висвітлено основні форми міжнародної економічної інтеграції; дано визначення основним формам міжнародної економіки. Розкрито найважливіші інтеграційні тенденції світового господарства по окремих напрямках: інтеграція в Європі, Північній Америці, країнах Азії, Африки. Викладено основні проблеми, що визначаються світовою спільнотою як глобальні і потребують негайного вирішення для забезпечення розвитку міжнародної економіки.
Для підготовки бакалаврів напрямку “Економіка і підприємництво”. Буде корисним всім, хто має інтерес до галузі міжнародної економіки і глобалістики.
© Гайдукова О.О., Житарюк В.В., 2009
РОЗДІЛ 1.
ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
§ 1.1. Сутність міжнародних економічних відносин. Форми та рівні розвитку міжнародних економічних відносин.
§ 1.2. Об’єкти та головні суб’єкти міжнародних економічних відносин.
§ 1.3. Інтернаціоналізація господарського життя як одна з найважливіших тенденцій розвитку міжнародної економіки
Сутність міжнародних економічних відносин. Форми та рівні розвитку міжнародних економічних відносин.
Економічні відносини складають предмет вивчення економічної теорії. Їх можна визначити як відносини, які виникають та існують між людьми з приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі суспільного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.
Оскільки міжнародні економічні відносини (МЕВ) становлять підсистему всяких людських економічних відносин, то й визначення може бути подібним, але сфокусованим на міжнародність:
Міжнародні економічні відносини– це відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн з приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — одна із форм міжнародних відносин. МЕВ опосередковують здійснення інших форм міжнародних відносин. Наприклад, для нормального функціонування науково-технічних зв’язків між країнами необхідним є міжнародний ринок науково-технічної продукції. Крім того МЕВ — це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних границь (рис. 1).
Продукт може вироблятися на основі кооперації виробничих ресурсів двох або декількох країн. Суб’єкти із різних країн можуть обмінюватися товарами внаслідок чого виробництво і споживання певного товару буде знаходитись в різних країнах. Міжнародні відносини розподілу — це відносини, які виникають з приводу а) розподілу факторів виробництва (засобів виробництва, робочої сили) між країнами; б) розподілу продуктів економічної діяльності серед суб’єктів із різних країн; в) розподілу доходів між учасниками МЕВ.
Сучасні МЕВ є системою економічних зв’язків, які характеризуються:
à виходом за межі національних господарств;
à взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;
à визначеністю форм;
à різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення, розвитку.
Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- і мікрорівні. Макрорівень МЕВ – це рівень державних і міждержавних процесів, тобто рівень, на якому суб’єктами виступають держави та міжнародні організації. Метарівень МЕВ – це рівень міжнародних міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків (суб’єктами при цьому виступають галузеві відомства та регіональні управи). Мікрорівень МЕВ – це, відповідно, рівень зв’язків між фірмами, між фізичними особами з різних країн.
Залежно від об’єкту МЕВ, вони поділяються на торговельні, валютно-фінансові, виробничі, науково-технічні тощо. Більш докладніше ці відносини будуть розглянуті в наступних лекціях, а зараз зазначимо, що всі вони у сукупності утворюють систему. Однією із системних характеристик цієї системи є взаємозв’язок її окремих елементів. Наприклад, спільне виробництво складної техніки економічними суб’єктами із різних країн (виробничі відносини) може супроводжуватись торгівлею окремими компонентами, деталями між ними (торговельні відносини), науково-технічним обміном (науково-технічні відносини).
Країни можуть бути систематизовані за регіональною (географічною) ознакою: європейські (західно-, східно-, південно-, північно-); північноамериканські (США, Канада, Мексика), південноамериканські, країни Близького Сходу, Східної, Південно-Східної та Південної Азії, африканські (північно-, центрально-, південно-, західно-) тощо. Але така систематизація дає досить різноманітні за складом групи країн.
Вся сукупність національних економік у світі складає близько 200 держав. Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний валютний форд, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соціальним і демографічним аспектам розвитку країн. Для Світового банку важливою є оцінка ступеня економічного розвитку країн.
Використовується також поділ країн на таких три групи, як:
1. Промислово розвинені країни — 24 високорозвинені країни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнародної торгівлі.
2. Країни з перехідною економікою — 28 країн Центральної та Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних господарств. До цієї підгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія.
3. Країни, що розвиваються — більше 150 країн Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику кількість і особливості соціально-економічного розвитку національних економік ці країни здебільшого систематизують за регіонами з урахуванням їх географічного положення.
Реалізація різноманітних форм МЕВ їх суб’єктами здійснюється на тому чи іншому рівні, які розрізняються, зокрема, залежно від ступеню інтенсивності їх взаємодії :
· Економічні контакти — це найпростіші економічні зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;
· Взаємодія — стійкі економічні зв’язки на основі міжнародних угод і домовленостей, які складені на тривалий час;
· Співробітництво — міцні економічні зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;
· Міжнародна економічна інтеграція — це рівень розвитку МЕВ, коли в процесі інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік двох або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами національного регулювання.
Залежно від того, які економічні суб’єкти беруть участь в МЕВ, можна виділити відносини на наступних рівнях:
Країна А Країна В
1) 
підприємство підприємство
2) підприємство держава (державна установа)
3) 
підприємство окрема людина (домогосподарство)
4) держава окрема людина (домогосподарство)
(державна установа)
Крім того можливі такі відносини за участю міжнародних організацій:
1) 
міжнародна організація підприємство
2) 
міжнародна організація окрема людина (домогосподарство)
3) 
міжнародна організація держава (державна установа)
На сучасному етапі доцільно виділяти такі форми міжнародних економічних відносин:
- міжнародні фінансово-кредитні відносини;
- міжнародні трудові відносини;
- міжнародні науково-технічні відносини;
- міжнародні виробничі відносини;
- міжнародні торговельні відносини;
- міжнародні послугові відносини;
- міжнародні транспортні відносини;
- міжнародні валютні відносини.
Економічні відносини між країнами повинні будуватися на певних нормах, принципах.
У Хартії економічних прав та обов’язків держав, яка була прийнята ІV спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р., задекларовані такі принципи організації МЕВ:
ü суверенітет;
ü територіальна цілісність і політична незалежність держав;
ü суверена рівність всіх держав;
ü ненапад та невтручання, мирне співіснування;
ü взаємна та справедлива вигода;
ü рівноправ’я та самовизначення народів;
ü мірне врегулювання суперечностей;
ü усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили;
ü добросовісне виконання міжнародних зобов’язань;
ü поважання прав і основних свобод людини;
ü відсутність прагнення до гегемонії та сфер впливу;
ü сприяння міжнародній соціальній справедливості;
ü міжнародне співробітництво з метою розвитку;
ü вільний доступ до моря і від нього для не морських країн.
Принципи зовнішньоекономічної діяльності України визначені у Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”:
· суверенітет народу України;
· свобода зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів;
· юридична рівність і недискримінація;
· верховенство закону;
· рівний захист інтересів українських та зарубіжних суб’єктів;
· еквівалентність обміну, недопустимість демпінгу.