Тарифна система оплати праці

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система. Тарифна система - сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень заробітної плати працівників по галузях і регіонах, а також залежно від видів виробництва, кваліфікаційних ознак, характеру та умов праці різних категорій працівників.

Тарифна система складається з наступних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, надбавок і доплат до тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних довідників.

Тарифна система виступає основою формування та диференці­ації заробітної плати.

Тарифна сітка - шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників залежно від їхньої кваліфікації. Вона скла­дається з певної кількості тарифних розрядів і відповідних тариф­них коефіцієнтів. Тарифні розряди відображають ступінь складно­сті й відповідальності виконуваної роботи.

Як показує практика, підприємства можуть використовувати диференціацію тарифних ставок першого розряду за трьома основ­ними ознаками:

1) за формами оплати праці (тарифні ставки для почасовиків і для відрядників);

2) за окремими професійними групами (для верстатників, пра­цівників, що працюють на конвеєрі, та ін.).

3) за умовами праці (тарифні ставки для робіт із нормальними умовами, з тяжкими і шкідливими, з особливо тяжкими і шкід­ливими).

Тарифна ставка - норма, яка визначає розмір оплати праці ро­бітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Схеми посадових окладів використовуються для оплати керів­ників і спеціалістів. Розміри посадових окладів залежать від їх­ніх посад, кваліфікації, умов праці, масштабів і складності вироб­ництва.

Штатний розпис - внутрішній нормативний документ, де вка­зано перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність пра­цівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окла­дів. Є різновидом схеми посадових окладів, що застосовується на підприємстві.

Тарифний коефіцієнт — показник, який характеризує співвід­ношення між різними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності й відповідальності та оплату роботи, віднесеної до пер­шого розряду тарифної сітки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД), - збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробни­цтвами і видами робіт. За їх допомоги встановлюються розряди робіт, присвоюються кваліфікаційні розряди працівникам.

Нині застосування тарифної системи не є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання, воно, скоріше, має рекомендаційний ха­рактер, але слід відзначити, що використання тарифної системи залишається бажаним, оскільки вона найбільш об'єктивно забез­печує реалізацію принципу однакової оплати за однакову роботу, диференціацію заробітної плати залежно від складності, якості Праці та рівня кваліфікації працівників.

На підприємстві диференціація тарифних ставок 1-го розряду і може відбуватися за різними ознаками, основними з яких є:

- форми оплати праці (диференціація для працівників погодинників і для відрядників);

- окремі професійні групи;

- умови праці (нормальні, тяжкі й шкідливі, особливо тяжкі й шкідливі).

Розрахунок ставки 1-го розряду відбувається в такому порядку.

1. Розраховується мінімальна погодинна тарифна ставка для погодинників, які працюють у нормальних умовах, діленням прийня­тої мінімальної місячної тарифної ставки для цього підприємства на встановлену середньомісячну тривалість робочого часу. Остан­ня встановлюється законом. Наприклад, за мінімальної місячної ставки 205 грн. і місячного фонду робочого часу 169,2 год. (40-го-динний робочий тиждень) погодинна тарифна ставка погодинника становитиме 1,21 грн.

2. Здійснюється вертикальна диференціація ставок 1-го розряду згідно з умовами диференціації оплати між погодинниками і від­рядниками та диференціації ставок за видами робіт. Припустімо, що на підприємстві здійснюються три види робіт, причому пер­ший вид - роботи найбільш тяжкі й відповідальні, тарифні ставки в них на 24% перевищуватимуть тарифні ставки третього виду робіт, а другий вид - середні за складністю роботи, що перевищують тарифні ставки першого виду робіт на 10%. Для всіх видів робіт передбачено, що відрядники тарифікуються на 7% вище по­рівняно з погодинниками. Вертикаль ставок 1-го розряду наведено у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Розрахунок вертикалі ставок 1-го розряду

1 -й вид робіт (найбільш тяжкі) для погодинників для відрядників	1,50 (1,21 х 1,24) 1,61 (1,50 х 1,07)
2-й вид робіт (середні за складністю) для погодинників для відрядників	1,33 (1,21 х 1,1) 1,42 (1,33 x 1,07)
3-й вид робіт (найлегші й найпростіші) для погодинників для відрядників	1,21 (205,00 : 169,2) 1,30 (1,21 х 1,07)

Далі будується тарифна сітка. Зазвичай використовується шестирозрядна тарифна сітка зі співвідношенням ставок крайніх розря­дів 1:1,8.

Тарифні коефіцієнти наведено в табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Тарифні коефіцієнти

Тарифні розряди	І	II	III	IV	V	VI
Тарифні коефіцієнти	1,0	1,08	1,204	1,350	1,531	1,800

Тарифну сітку наведено в табл. 6.3.

Слід зазначити, що орієнтовні тарифні ставки наводяться в ге­неральній тарифній угоді, що укладається один раз на рік за пого­дженням Кабінету Міністрів України з Українською спілкою про­мисловців і підприємців та профспілковими організаціями України, і в галузевій тарифній угоді. Тарифні ставки генеральної та галузе­вої тарифних угод є мінімальними гарантіями оплати праці. Під­приємства, які застосовують тарифну систему оплати праці, мо­жуть орієнтуватися на них як на мінімальні, але, зазвичай, встанов­люють тарифні ставки, більші за рекомендовані, виходячи з фінансових можливостей підприємства.

Таблиця 6.3

Розрахункова тарифна сітка для визначення заробітної плати працівників, грн./год

Види робіт	І	II	III	IV	V	VI
1-й вид робіт (найбільш тяжкі)
для погодинників	1,50	1,62	1,81	2,03	2,30	2,70
для відрядників	1,61	1,73	1,94	2,17	2,46	2,90
2-й вид робіт (середні за складністю)
для погодинників	1,33	1,44	1,60	1,79	2,04	2,40
для відрядників	1,42	1,53	1,71	1,92	2,17	2,56
3-й вид робіт (найлегші)
для погодинників	1,21	1,31	1,46	1,63	1,85	2,17
для відрядників	1,30	1,40	1,57	1,76	1,69	2,34

На основі тарифної системи оплати праці створюються пого­динна та відрядна форми оплати праці.

Доплати і надбавки

Змінна частина заробітної плати містить такі елементи, як до­плати і надбавки. Кожний елемент заробітної плати виконує свої функції. Доплати і надбавки пов'язані з особливими умовами праці. Вони мають стабільний характер і встановлюються для конкретно­го працівника.

За характером виплат доплати і надбавки поділяють на компен­саційні і стимулюючі.

Компенсаційні виплати (за умови праці, роботу в нічний час, тощо) визначаються підприємством самостійно, але не нижче роз­мірів, установлених законодавством.

Стимулюючі виплати (доплати і надбавки за високу кваліфіка­цію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю, пре­мії, винагороди тощо) визначаються підприємством самостійно і здійснюються ним у межах фінансових можливостей.

Всі види компенсаційних доплат і надбавок можна розділити на дві групи:

— доплати, які не мають обмежень за сферами трудової діяльно­сті і зазвичай є обов'язковими для підприємств усіх форм власнос­ті (робота у вихідні та святкові дні, у понаднормовий час, непов­нолітнім працівникам з оглядку на скорочення їхнього робочого дня, робітникам, що виконують роботи нижче присвоєного їм тарифно­го розряду);

— доплати в певних сферах праці. Одні з них встановлюються для того, щоб компенсувати додаткову роботу, не пов'язану безпо­середньо з основними функціями працівника, інші - за несприятли­ві умови праці.

Окрім названих вище, до стимулюючих доплат і надбавок від­носять:

доплати за суміщення посад; за розширення зон обслуговуван­ня, збільшення обсягу виконуваних робіт; за виконання обов'язків відсутнього працівника та ін.

Умови й розміри доплат регулюються підприємством самостій­но. Доплати і надбавки регулюються в галузевих угодах, відобра­жаються в колективних угодах, що укладаються на підприємствах.

Доплати і надбавки доцільно встановлювати на певний термін, оскільки є можливими зміни ставлення працівника до праці; умов праці; джерел коштів на оплату праці. Розмір доплат і надбавок найчастіше визначається відносно посадового окладу або тарифної ставки за відпрацьований час. Але підприємство може встановлю­вати їх і в абсолютній сумі - у рівних розмірах для всіх працівників, або диференційовано. Розміри доплат і надбавок повинні коректу­ватися в разі зміни окладів або ставок з урахуванням надбавок.