Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту. Критерії Японська модель Модель США 1

Критерії	Японська модель	Модель США
1. Характер прийняття управлінських рішень	Прийняття рішень за принци­пом консенсусу	Індивідуальний характер прийняття рішень
2 Відповідальність	Колективна	Індивідуальна
3 Структура управління	Нестандартна, гнучка	Суворо формалізована
4. Характер контролю	Колективний	Індивідуальний контроль керівника
5. Організація контролю	М'який неформалізований контроль	Чітко формалізована жорстка процедура контролю
6 Оцінка результатів діяльності керівника	Сповільнені оцінка роботи пра­цівників і службове зростання	Швидка оцінка результату та прискорене просування по службі
7 Оцінка якостей керівника	Вміння здійснювати коорди­націю дій та контролювати	Професіоналізм та ініціатива
8 Спрямованість управління	Орієнтація управління на гру­пу, підвищена увага до людини	Орієнтація управління на окрему особу, увага до людини як до виконавця
9. Оцінка результатів діяльності персоналу	Досягнення колективного результату	Досягнення індивідуального результату
10. Стосунки з підлеглими	Особисті неформальні стосунки	Формальні стосунки
11 Кар 'єра	Просування по службі з врахуванням віку, вислуги років та лояльності до фірми	Ділова кар'єра зумовлюється особистими досягненнями
12. Підготовка керівників	Підготовка універсальних керівників	Підготовка вузькоспеціалізо-ваних керівників
13. Оплата праці	Оплата праці за показниками роботи групи, стажем	Оплата праці за індивідуальними досягненнями
14 Термін зайнятості на фірмі	Довгострокова зайнятість керівника на фірмі, довічний найм	Зайнятість на контрактній, договірній основі, коротко­строковий найм
15. Загальний принцип управління	"Знизу — догори"	"Зверху — донизу"
16. Шта тний розпис	Відсутність чітко визначених посад і завдань всередині організації	Функціональна підпорядкова­ність і чіткі межі повноважень
17. Підвищення кваліфікації	Без відриву від виробництва (на робочому місці)	Відокремлено, за спеціальними програмами підготовки

44

Сучасний менеджмент — це тисячі можливих варіантів та нюансів управ­лінських рішень. Багатоваріантність, гнучкість та неординарність господарсь­ких комбінацій, неповторюваність дій, їх залежність від певної ситуації скла­дають основні особливості сучасного управління. Сьогодні вже ніхто не сум­нівається у необхідності вивчення зарубіжного досвіду менеджменту. Однак не існує "патентованих" рецептів того, як за короткий час і з мінімальними витратами забезпечити вирішення проблем, що стоять перед підприємствами, як повинні змінюватися конкретні форми і методи управління в умовах дії існуючих чинників зовнішнього середовища. Для виявлення правильних відпо­відей на багато питань, що закономірно виникають при виробленні нової стра­тегії розвитку та переорієнтації систем управління на ринку умови, необхідно досконало вивчити те, що роблять і що робитимуть передові компанії провід­них країн світу.

Теорія і практика менеджменту демонструє два чітко сформованих під­ходи в управлінні — японську та американську моделі менеджменту.При збігу загальних, стратегічних напрямів боротьби за лідерство існують і особливості в підходах провідних японських та американських компаній до того, як забезпечити свої переваги в економічному суперництві на світовому ринку. Принциповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що японська, побудована на колективізмі, а американська — на індиві­дуалізмі та конкуренції між людьми. Всі інші відмінності є похідними від неї (табл. 2.1).

Слід підкреслити, що сьогодні відбувається взаємне збагачення підходів (моделей) у менеджменті. Багато чого з японського досвіду управління вико­ристовується, наприклад, в США та Західній Європі. Прикладом може бути теорія Z, сформульована відомим професором Вищої школи управління при Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі (США) Вільямом Оучі . Від­мінності у практиці менеджменту в різних країнах стають менш очевидними.

Для створення та реалізації "власної" моделі менеджменту, яка дасть можливість у конкретних умовах економічного розвитку України отримати найвищий результат, доцільно:

V систематично вивчати прогресивну управлінську практику вітчизняних
підприємств. При цьому особливу увагу необхідно приділяти культур­
ним і соціально-історичним факторам, що зумовили або вплинули на
розвиток ефективних управлінських систем;

S вивчати передову управлінську практику за кордоном. Головне при цьо­му — зрозуміти принципи, покладені в основу систем управління компа­ніями, ефективність управління якими безсумнівна;

V на основі перших двох пунктів — створення системи управління тим
чи іншим об'єктом. Тут важливо підкреслити саме створення, а не за­
позичення; необхідно прагнути до систем, які переважають вже існуючі

Оучи У. Методы организации производства:японский и американский подходы. Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1984. — 184 с.

45

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 2

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

за рядим параметрів, а також систем, що передбачають очікувані зміни в світовому науково-технічному та бізнесовому середовищі. "Японська промисловість нічого не запозичила у Заходу в цілісному та незмінному вигляді. Все цінне вона переймає, вдосконалює і лише після цього впроваджує", — підкреслює К.К.Цзе¹.