Динамічність факторів зовнішнього середовища спричиняє зміну й внутрішнього середовища підприємства, включаючи технології виробництва й збуту продукції, величину й структуру як поточних, так і інвестиційних видатків. У цій ситуації динамічність параметрів зовнішнього й внутрішнього середовища відображається й на фінансовому механізмі управління підприємством. Тому в процесі діяльності підприємству необхідно корегувати параметри багатьох фінансових стратегій підприємства, в першу чергу (рис. 4.16): стратегії формування фінансових ресурсів, інвестиційної стратегії, стратегії забезпечення фінансової безпеки, структурної стратегії, податкової стратегії, кредитної стратегії. Ці стратегії є основними компонентами фінансової стратегії. Кожна з цих стратегій складається з фінансових політик.
Стратегія формування джерел фінансування (стратегія формування фінансових ресурсів)– центральний компонент фінансової стратегії. Її головна мета – створення оптимальних за обсягом, складом і структурою фінансових ресурсів, що забезпечують формування активів, необхідних для реалізації довгострокових планів господарської діяльності компанії. Цілі, завдання|задачі| і основні стратегічні рішення цього напряму|направлення| мають бути спрямовані на фінансове забезпечення реалізації корпоративної стратегії. Враховуючи принципову відмінність між власним і позиковим капіталом, у складі цієї стратегії виділяються стратегії формування власних і залучених фінансових ресурсів. Кожна з них об'єднує ряд фінансових політик, призначених для створення окремих джерел фінансування.
Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний напрям (програму, план) інвестиційної діяльності компанії, дотримання якого в довгостроковій перспективі повинно привести до досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту. Досягнення економічного ефекту системи стратегічного фінансового управління інвестиціями визначається потенційною здатністю|здібністю| інвестицій генерувати дохід у формі|у формі| приросту суми інвестованого капіталу і позитивної величини інвестиційного прибутку |доход|.
| ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА |
| Стратегія формування джерел фінансування |
| Стратегія забезпечення фінансової безпеки |
| Політика формування власних фінансових ресурсів, в тому числі: · дивідендна політика · амортизаційна політика · політика емісії акцій |
| Політика формування залучених фінансових ресурсів, в тому числі: · політика залучення довгострокових кредитів · політика проектного фінансування · політика облігаційних позик |
| Податкова облікова політика |
| Політика зниження податкових ризиків |
| Політика реального інвестування |
| Політика фінансового інвестування |
| Політика управління структурою капіталу |
| Політика управління грошовими потоками |
| Політика формування фінансової структури |
| Рис. 4.16. Структура фінансової стратегії підприємства |
| Політика управління фінансовими ризиками |
| Вибір ефективних фінансових інструментів з урахуванням інновацій |
| Оцінка обсягу фінансування із зовнішніх джерел |
| Аналіз та обґрунтування стійких джерел фінансування |
| Виведення цінних паперів на фондовий ринок |
| Виявлення та хеджування кредитних ризиків |
| Оптимізація структури капіталу |
| Оптимізація структури активів |
| Оптимізація структури власного капіталу |
| Оптимізація структури розподілу прибутку |
| Побудова ефективної структури управління фінансами |
| Аналіз інвестиційної привабливості напрямків інвестування |
| Ініціювання інвестиційних пропозицій |
| Оцінка інвестиційних альтернатив |
| Формування банку інвестиційно привабливих проектів |
| Виявлення та хеджування інвестиційних ризиків |
Інвестиційна стратегія визначає пріоритетні напрями і форми інвестиційної діяльності, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізації довгострокових інвестиційних цілей, що забезпечують загальний розвиток компанії. У складі інвестиційної стратегії виділяються два основні напрями: стратегія реального і фінансового інвестування, базові цілі кожною з яких диференціюються залежно від стадії життєвого циклу, на якому знаходиться компанія.
Система стратегічного фінансового управління інвестиціями підприємства – цілісна сукупність взаємопов'язаних елементів, що функціонує під впливом середовища|середи| непрямої і прямої дії на основі фінансового забезпечення інвестиційного процесу, сформованого в результаті|унаслідок| ефективної реалізації інвестиційних проектів. Необхідність виділення інвестиційної стратегії як окремого компоненту фінансової стратегії визначається значущістю інвестиційних процесів в підвищенні ринкової вартості компанії, створенні стійких конкурентних переваг, забезпеченні динамічного зростання масштабів і диверсифікації бізнесу. Методологічною основою стратегічного фінансового управління інвестиціями є концепції управління інвестиціями у вартість компанії (VBI - value based investment) та інвестиційної діяльності, спрямованої на підтримку стратегії стійкого зростання вартості (SVGI).
Стратегія забезпечення фінансової безпеки об'єднує три основні елементи: політику управління фінансовими ризиками; політику управління структурою капіталу; політику управління рухом грошових потоків. Цілі, завдання|задачі| і основні стратегічні рішення цього напряму|направлення| мають бути спрямовані на формування і підтримку основних параметрів фінансової рівноваги компанії в процесі її стратегічного розвитку через системи управління фінансовими ризиками. На кожній стадії реалізації стратегії здійснюється моніторинг фінансових ризиків і на цій основі своєчасно вносяться необхідні корективи до параметрів стратегії.
Головна мета податкової стратегії – оптимізація сукупного податкового навантаження у поєднанні із зниженням рівня податкових ризиків компанії. Податки, що стягуються з підприємства, повинні розглядатися|розглядувати| ним як витрати. Ефективне управління ними знизить витрати|затрати| підприємства, неефективне - обернеться тягарем додаткових податків. Зменшення суми податків - це дозволена законом структуризація підприємства|, операції або виду діяльності, що дозволяє знизити податки до мінімуму з|із| дотриманням правил податкової системи, в умовах якої працює компанія. Ключовими елементами податкової стратегії є: податкова облікова політика і політика мінімізації податкових ризиків.
Кредитна стратегія спрямована на вирішення завдання залучення ресурсів для здійснення господарської діяльності господарюючого суб' єкта. Формування цієї стратегії передбачає оцінку обсягу фінансування із зовнішніх боргових джерел, вибір стратегії залучення позикових ресурсів, аналіз і обґрунтування стійких джерел фінансування. Кредитна стратегія компанії повинна орієнтуватися на оптимізацію формування ресурсів за рахунок залучення капіталу шляхом вибору ефективних фінансових інструментів, розробки стратегії виведення боргових цінних паперів на фондовий ринок і обґрунтування емісії цінних паперів на фондових ринках.
Структурна стратегія пов'язана з рішенням задачі оптимізації структури активів і капіталу компанії, що безпосередньо корелює з кредитною й інвестиційною складовими фінансової стратегії через вартість авансованого в компанію капіталу. Головний фінансовий результат – прибуток – також є елементом структурної стратегії з погляду оптимізації структури її розподілу, що передбачає зміни в дивідендній і податковій політиці. Сюди ж слід віднести і стратегічні зміни в області структури управління фінансовою діяльністю, без яких неможлива реалізація фінансової стратегії. В рамках стратегії підвищення якості управління фінансовою діяльністю основну увагу слід зосереджувати на розробці його провідного напряму – політики формування фінансової структури, максимально відповідної прийнятій фінансовій стратегії. Найбільш ефективним для реалізації фінансової стратегії є створення системи центрів фінансової відповідальності (ЦФО). Використання ЦФО забезпечує гнучку адаптивність фінансової стратегії до змін, можливість застосування сучасних методів стратегічного фінансового планування, підвищення особистої відповідальності та зацікавленості виконавців в досягненні поставлених цілей.
До початку лекції
