Стандартизація у сфері безпеки праці та захисту від радіактивного забруднення

Розділ 5

Система стандартів з безпеки підприємств, охорони праці та радіаційної безпеки. Система стандартів

Із захисту довкілля

Система стандартів у галузі радіаційної безпеки

Розвиток життя на Землі завжди відбувався за наявності природного радіаційного фону. Радіоактивне випромінювання – це не щось нове, створене розумом людини, а явище, яке існувало завжди. Нове, що створила сама людина, – це додаткова дія радіації, якої людина зазнає, наприклад, під час рентгенівського обстеження, при випаданні радіоактивних атмосферних опадів після випробування ядерної зброї або внаслідок роботи (аварії) атомних реакторів. Враховуючи небезпеку для біосфери від ядерного забруднення суспільство вживає природоохоронних заходів. У 1963 році було підписано Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі, у 1970 році – Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів ядерної та інших видів зброї масового знищення, а в 1986 році – Конвенцію про оперативне оповіщення у випадку ядерної аварії та про допомогу у випадку ядерної аварії чи аварійної ситуації.

Стандартизація у сфері безпеки праці та захисту від радіактивного забруднення

Основними документами, відповідно до яких здійснюється радіаційний контроль за безпекою населення, є Закон “Про радіаційну безпеку населення”, закон “Про правовий режим території, яка піддається радіоактивному забрудненню внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що встановлює рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони, умови проживання й роботи населення в цих зонах, а також прийняті “Норми радіаційної безпеки України – НРБУ-97”.

На цей час основними джерелами радіоактивного забруднення природного середовища є: урановодобувна промисловість, ядерні реактори різних типів, радіохімічна промисловість, місця переробки та захоронення радіоактивних відходів, використання радіонуклідів у вигляді закритих радіоактивних джерел невеликої потужності в промисловості, медицині, геології та сільському господарстві.

Щороку під час виробництва ядерної енергії утворюється 200 тис. м³ відходів з низькою й проміжною активністю та 10 тис. м³ високоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива. Відходи накопичуються, їх кількість стрімко зростає, що негативно впливає на здоров’я людини.

У системі захисту від радіаційного забруднення використовуються такі основні поняття:

1. Поглинута доза ( ) – фундаментальна дозиметрична величина, яка визначається кількістю енергії, переданої випромінюванням одиниці маси речовини. За одиницю поглинутої дози випромінювання прийнято грей ( ).

1 Гр – це поглинута доза випромінювання, передана опромінюваному об’єму масою в 1 кг і вимірювана енергією в 1 Дж будь-якого іонізуючого випромінювання: ;

2. Еквівалентна доза ( , – це поглинута доза, помножена на коефіцієнт якості IB ( ), який відображає здатність даного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. Еквівалентна доза зраховується за формулою:

	(5.1)

Одиницею еквівалентної дози є зіверт, тобто доза будь-якого виду випромінювання, поглинута 1 кг біологічної тканини, яка створює такий самий біологічний ефект, як і поглинута доза в 1 Гр фотонного випромінювання.

3. Ефективна еквівалентна доза (Д_еед) відображає сумарний ефект опромінювання для організму в цілому й визначається за формулою:

	(5.2)
де – коефіцієнт, який характеризує відношення ризику опромінювання даного органа до сумарного ризику при рівномірному опромінюванні всього тіла.

Закон “Про радіаційну безпеку населення” встановлює допустиме дозове навантаження на населення на рівні 1 мЗв×рік^-1, а для людей, що безпосередньо працюють з IB – 20 мЗв×рік^-1.

Система стандартів з безпеки праці та захисту від радіаційного забруднення наведена в табл. 5.1.

Таблиця 5.1