Із історії виникнення та розвитку залізничного транспорту

ТЕМА 3. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ

Питання:

3.1 Залізничний транспорт і його місце у транспортній системі.

3.2 Із історії виникнення та розвитку залізничного транспорту.

3.3 Технічне оснащення залізничного транспорту.

3.1 Залізничний транспорт і його місце у транспортній системі

Залізничний транспорт–універсальний вид транспорту,який перебуває в експлуатації цілий рік, має велику провізну і пропускну спроможність. Для нього характерні значна вантажопідйомність і пасажиромісткість ТЗ, швидкість пересування, високий ступінь надійності і регулярність перевезень.

У структурі залізничного транспорту переважають вантажні перевезення. Номенклатура перевезених залізницею вантажів налічує кілька тисяч найменувань, але провідне місце займають 8 груп масових вантажів:

1) кам'яне вугілля та кокс;

2) нафта та нафтопродукти;

3) чорні метали;

4) лісоматеріали;

5) хлібні злаки;

6) різна руда;

7) будівельні матеріали;

8) мінеральні добрива.

У структурі перевезень пасажирів переважають перевезення у приміському сполученні.

Із історії виникнення та розвитку залізничного транспорту

Попередниками залізниці були так звані колійні дороги, якими вози (вагонетки) пересувалися за допомогою людей або тварин. Вони використовувалися на рудниках і шахтах Європи ще в XVI столітті.

Колія влаштовувалася у вигляді жолобів у камені, колод, брусів. Для запобігання зношуванню поверхні дощок їх укривали залізними смугами, що і стало поштовхом для створення металевих рейок.

У 1764 р. були застосовані суто металеві рейки на руднику в Алтаї інженером К. Д. Фроловим для транспортування руди. Він же намагався для пересування вагонеток використовувати водяне колесо з канатною повіднею.

У 1788р. – доволі досконалу на той час залізницю спорудили на металургійному заводі в м. Петрозаводськ, інженер А. С. Ярцов.

У 1806–1809 рр. – побудована заводська дорога в м. Вознесенськ (інженером П. К. Фроловим – син) протяжністю 1867 м із кінною тягою. Чавунні рейки спиралися на дерев'яні бруси. Для перевезення вагонеток на розгалуженні було побудоване поворотне коло, а для розвантаження прототип естакади. Один кінь пересував три вагонетки.

У XVIII ст. існувало чимало рейкових доріг, але пропускна і провізна їхня спроможність була незначною, тому що рушійною силою були тварини.

Перший паротяг для залізниці створив англієць Тревісік у 1804 р.: везли 5 вагонів із вантажем і 60 робочих, V = 8 км/год.

У 1812 р. англієць Бленкінсоп побудував паротяг, який мав тягове зубчасте колесо, яке чіплялося своїми трибами за триби шляхової рейки.

У 1813 р. англієць Брунтон побудував оригінальний паротяг, який розвивав тягу за рахунок упору в землю довгих суставних важелів ("паротяг з ногами") потужністю 5 кінських сил, V = 4 км/год.

Усі ці паротяги були ненадійними й тихохідними.

У 1829 р. англієць Стефансон побудував паротяг "Ракета", який мав трубчастий котел, що забезпечував інтенсивне пароутворення.

У 1830 р. "Ракета" на залізниці між Ліверпулем і Манчестером показала швидкість 21 км/год., а трохи пізніше 45 км/год. з потягом 17 т.

Слідом за Англією невеликі ділянки залізниці побудували Франція (1832 р.), Бельгія (1835 р.), Німеччина (1835 р.). У нас перша залізниця була офіційно відкрита в 1832 р. 30 жовтня між Петербургом і Царським Селом. Ця дорога не мала економічного значення, а була призначена для розважальних поїздок Петербурзької знаті.

Для цієї залізниці перші вагони було закуплено в Англії. Рух спочатку здійснювалося кіньми, а потім паротягом, також придбаним в Англії, хоча вже в 1833 р. Уральський механік Михайло Черепанов разом із сином побудував на Нижньотагільскому заводі Демидових "Сухопутний пароплав", який рухався чавунними рейками зі V = 13–16 км/год., перевозив 3,5 т вантажу.

В 1843 р. було розпочато будівництво магістралі Петербург – Москва. У 1851 р. – закінчено.

Це була найдовша у світі двоколійна залізниця – 650 км, зі складними мостами, вокзалами, станціями, депо. Для неї були побудовані вітчизняні паротяги та вагони.

Після цього були побудовані такі дороги: 1) 1868 р. – Москва – Курськ; 2) 1870 р. – Курськ – Київ; 3) 1871 р. Москва – Брест; 4) 1871 – 1872 рр. Київ – Харків; 5) 1887 р. Суми – Київ, 6) 1891 р. розпочато будівництво дороги Челябінськ – Владивосток (Великий Сибірський шлях), довжина 7 тис. км. У 1904 р. – закінчено.

У 1876 р. було здійснено перші дослідження із застосування електричного тягла інженером Ф. А. Піроцьким.

У 1884 р. інженер Голубицький застосував телефонний зв'язок для регулювання руху поїздів.

Вагони були двовісні, з ручними гальмами.

У 1924 р. побудовано перший у світі тепловоз потужністю 1000 к.с.