Правові аспекти використання транспортних засобів

У перевізному процесі

Важливе значення в перевізному процесі мають транспортні засо­би, властивості яких визначають умови перевезень, рівень безпеки цих перевезень та інші чинники, що мають значення в організації перевезень пасажирів, багажу та вантажів.

Виробничі властивості транспорту та специфіка перевізного про­цесу обов'язковою умовою передбачають наявність таких специ­фічних знарядь, як транспортні засоби. Фактично, транспортні засоби є невід'ємним елементом і входять до складу транспортних підприємств, які надають відповідні перевізні послуги. У цьому процесі транспортні засоби відіграють особливо важливу роль, бо саме ними переміщуються пасажири, вантажі, багаж і пошта у просторі, суходолом та водною поверхнею. Причому транспортні засоби використовуються будь-яким видом транспорту для здійс­нення названих перевезень.

Протягом багатьох років паралельно з розвитком транспорту розвивалися також і транспортні засоби. Так, одним із найважли­віших факторів їх розвитку можна назвати ускладнення конструкції транспортних засобів, що обумовлюється збільшенням кілько­сті та якості послуг, котрі ним надаються, а також їх постійною спрямованістю на вдосконалення процесу перевезень.

Суттєвим моментом є дослідження правового врегулювання транспортних засобів таких видів, як авіаційний, автомобільний, морський, річковий та залізничний транспорт загального користу­вання. Це пояснюється, зокрема, тим, що такі транспортні засоби не замикаються в невеликих просторових межах, задовольняють потреби широких кіл споживачів, активно взаємодіють між собою та закордонними партнерами і набули широкого висвітлення в за­конах і підзаконних нормативно-правових актах.

Транспортні засоби класифікуються на:

v транспортні засоби автомобільного транспорту;

v транспортні засоби залізничного транспорту;

v транспортні засоби авіаційного транспорту;

v транспортні засоби водного транспорту.

Класифікація транспортних засобів за майновою характеристикою:

- ті, що перебувають у державній власності;

- ті, що перебувають у колективній власності,

- ті, що перебувають у приватній власності.

Наступною, не менш важливою ознакою, за якою може бути проведена класифікація, є юрисдикційні повноваження держави щодо тих чи інших транспортних засобів. За юрисдикційними повноваженнями держави транспортні засоби класифікуються на такі, що підпадають під юрисдикцію України, і такі, що не підпадають під юрисдикцію України.

Також призначення транспортних засобів – перевезення певних видів. За перевезенням певних видів транспортні засоби поділяються на такі, що здійснюють вантажні, пасажирські, багажні, поштові та змішані перевезення.

Транспортні засоби підпадають під активний вплив з боку транспортного законодавст­ва України.

Автомобільний транспорт. Під автомобільними транспортними засобами слід розуміти такі дорожні транспортні засоби, за допомоги яких здійснюється перевезення пасажирів їв мобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій.

За своїм призначенням автомобільні транспортні засоби по­діляються на пасажирські автомобілі, вантажні автомобілі, вантажопасажирські автомобілі та причепи.

Для автомобільних транспортних засобів законодавством уста­новлюються певні вимоги, однією з яких є встановлення відповід­них стандартів і відповідність транспортних засобів цим стандар­там. Так, автомобільні транспортні засоби повинні:

- не загрожувати безпеці осіб, які ними користуються, або ін­шим учасникам руху;

- рівень шкідливих речовин, що виділяються ними, не повинен перевищувати встановлені законодавством значення;

- не спричиняти нищення доріг та їх облаштування;

- забезпечувати достатнє поле огляду водієві, а також легке, зручне і повне користування засобами керування, гальмування, сиг­налізації та освітлення дороги;

- не спричиняти радіоелектричних перешкод вище встановле­ного рівня.

Залізничний транспорт. До транспортних засобів на залізнич­ному транспорті загального користування належать залізничний рухомий склад і контейнери. Залізничний рухомий склад - це ва­гони всіх видів, локомотиви та моторейковий транспорт. Основні технічні вимоги щодо залізничного рухомого складу визначаються Правилами технічної експлуатації залізниць України, які затверджу­ються наказом Міністерства інфраструктури України та іншими відомчими документами.

Контейнери, які використовуються для перевезення певних ви­дів вантажів, диференціюються на: універсальні контейнери транс­порту і спеціальні та спеціалізовані контейнери, що належать одер­жувачам або відправникам.

Слід зазначити, що специфіка використання залізничних транс­портних засобів полягає в самій роботі залізничного транспорту загального користування, де на перший план виходять такі моменти:

- організація та здійснення перевізного процесу в жорстких рам­ках технічної експлуатації залізниць України;

- утримання та обслуговування залізничного господарства;

- взаємозв'язки з клієнтськими організаціями, пасажирами, від­правниками та одержувачами вантажів;

- трудові відносини та соціальна політика на залізничному транс­порті;

- розв'язання ситуацій, пов'язаних із юридичною відповідаль­ністю на залізничному транспорті.

Це все у своїй сукупності дозволяє досліджувати залізничні транспортні засоби в системі єдиного процесу залізничних пере­везень.

Водний транспорт. На сьогодні у сфері водного транспорту склався такий стан речей, за якого найбільш врегульованою, опи­саною і визначуваною українським законодавством є сфера діяль­ності морського транспорту. Тоді як річковий транспорт іще не набув відповідної уваги в законах і підзаконних нормативно-правових актах, його робота визначається старими, радянськими до­кументами, що зумовлює нечіткість юридичного визначення де­яких основних категорій.

Враховуючи наведене, пропонується здійснити дослідження транс­портних засобів водного транспорту на основі морських суден.

У Кодексі торговельного мореплавства України під торговель­ним судном розуміється самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для:

1) перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибно­го чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, бук­сирування інших суден і плавучих об'єктів, здійснення гідротехніч­них робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;

2) несення спеціальної державної служби (охорона промис­лів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);

3) наукових, навчальних і культурних цілей;
4)спорту;

5) інших цілей.

Це визначення, фактично, висвітлює змістовну характеристику судна, хоча для з'ясування всіх його юридичних параметрів необ­хідно дослідити і деякі інші властивості судна.

До таких властивостей можна віднести таке.

По-перше, українські судна можуть перебувати в усіх формах власності, якщо інше не передбачено чинним вітчизняним законо­давством. А от ядерне судно має перебувати тільки в державній власності.

По-друге, якщо судна використовуються лише для несення державної служби і перебувають у державній власності, то на них не може бути накладено арешт або стягнення без згоди органу, який здійснює управління майном, що перебуває в державній влас­ності.

Авіаційний транспорт. Транспортним засобом авіаційного транс­порту є повітряне судно. Повітряне судно - це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок взаємодії з повітрям, від­мінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати у тривимірному просторі. Усі повітряні суд­на поділяються на державні, цивільні та експериментальні.

Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліційній службах і зареєст­роване у реєстрі державних повітряних суден.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстроване у Дер­жавному реєстрі цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науко­во-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.

Важливе місце у правовому регу­люванні діяльності повітряних суден є визначення: бортової доку­ментації повітряного судна (ст. ЗО Повітряного кодексу України), екіпажу повітряного судна (статті 32-36 Повітряного кодексу України), командира повітряного судна (статті 37, 38 Повітряного кодексу України).