Торгово-посередницькі операції
Операції з перепродажу здійснюються торговим посередником від свого імені і за свій рахунок. Це означає, що торговий посередник сам виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем, і стає власником товару після його оплати.
Розрізняють два види операцій з перепродажу.
До першого виду відносять операції, у яких торговий посередник стосовно експортера виступає як покупець, що отримує товари на основі договору купівлі-продажі. Він стає власником товару і має право реалізувати його за власним розсудом на будь-якому ринку і за будь-якою ціною.
До другого виду відносяться операції, у яких експортер надає торговому посереднику, якого іменують торговцем за договором чи дилером, право продажу своїх товарів на визначеній території протягом погодженого терміну на основі договору про надання права на продаж. Цей договір встановлює тільки загальні умови, що регулюють взаємини сторін з реалізації товарів на означеній території. Для його виконання сторони укладають самостійні контракти купівлі-продажу, у яких встановлюють кількість і якість товару, що поставляється, ціну, умови поставок, спосіб платежу і форму розрахунків, терміни платежу, умови гарантії якості, порядок надання рекламацій.
Комісійні операції полягають в здійсненні однією стороною, що іменується комісіонером, за дорученням іншої сторони, що іменується комітентом, угод від свого імені, але за рахунок клієнта.
Взаємини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії. Відповідно до нього комісіонер не купує товари комітента, а лише укладає угоди з купівлі-продажу товарів за рахунок комітента.
Комісіонер укладає договір купівлі-продажу з покупцем від свого імені і сам одержує від нього платіж за поставлені товари. Таким чином, комісіонер є посередником тільки з погляду комітента.
Комісіонер за своє посередництво одержує від комітента комісійну винагороду, що визначена в договорі. Це може бути означений відсоток від суми угоди (у середньому до 10%) чи різниця між ціною комітента і реалізаційною ціною комісіонера.
Різновидом комісійних операцій є операції консигнації. Консигнаційні операції здійснюються на основі договору консигнації, відповідно до якого одна сторона (консигнатор) зобов’язується з доручення іншої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу за обумовлену винагороду продавати від свого імені і за рахунок консигнанта поставлені на склад у країні консигнатора товари.
Розрізняють просту, частково поворотну й безповоротну консигнації. При частково поворотній консигнації консигнатор бере на себе зобов’язання після закінчення обумовленого строку купити у консигнанта узгоджену кількість із нереалізованого до цього строку обсягу товару.
При безповоротній консигнації консигнатор позбавляється права повернення, і увесь товар, не проданий до закінчення наміченого строку, повинен ним бути куплений.
Агентські операції здійснюються на основі доручення однієї сторони, що іменується принципалом, незалежній від неї іншій стороні, що іменується агентом, здійснювати купівлю-продаж товару на обговореній території за рахунок і від імені принципала.
Агент сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній (як сторона контракту) не бере участь і не купує за свій рахунок товари. Він діє лише як представник принципала в рамках відповідальності, покладеної на нього агентською угодою.
Брокерські операції полягають у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем і покупцем. Незалежно від того, якою конкретною діяльністю брокер займається чи кого представляє, він завжди виступає як посередник у вузькому юридичному розумінні і здійснює тільки фактичні дії. Брокер ніколи не є стороною в договорі, а виступає винятково з метою зведення сторін, що беруть на себе зобов’язання за контрактом, який укладений за посередництвом брокера. На відміну від агента, брокер не є представником, він не знаходиться в договірних відносинах з жодною зі сторін і діє на основі окремих доручень.
За свої послуги брокер одержує визначену винагороду, що нерідко обумовлена торговельними правилами.
З брокерами можуть укладатися угоди, які розширюють їх зобов’язання. До таких відносяться, наприклад, кредитування торгових операцій і гарантування платоспроможності покупців. Мова йде про договір делькредере-гарантія комісіонера перед комітентом за виконання договору, який укладений комісіонером із третьою особою. При відсутності делькредере комісіонер не відповідає перед комітетом за виконання третьою особою укладеної з ним угоди.
Залежно від характеру здійснюваних операцій розрізняють такі види торговельно-посередницьких фірм: торгові доми, комісійні фірми, агентські фірми, брокерські фірми, фектори.
Види торговельних фірм:
- торговельні доми закуповують товари у виробників або купують за кордоном і продають своїм оптовикам чи роздрібним торговцям;
- експортні фірми закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують за кордоном, іноді виконуючи і комісійні доручення;
- імпортні фірми закуповують за свій рахунок за кордоном товари і продають на внутрішньому ринку;
- оптові фірми є посередниками між промисловими підприємствами і роздрібними торговельними фірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари за кордоном великими партіями і реалізують окремим споживачам дрібнішими партіями, отримуючи прибуток за рахунок різниці в ціні. Оптова фірма закуповує товари не тільки в експортера, а й товари вітчизняного виробництва і просуває їх у власну роздрібну мережу;
- роздрібні фірми самостійно здійснюють операції з імпорту й експорту, не користуючись послугами великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів, філій;
- дистриб’ютори – це фірми (США, Англії й в інших країнах), що здійснюють переважно імпортні операції і є торговцями за договором. Вони займаються продажем лише певного кола товарів;
- стокісти – фірми, що перебувають у країні імпортера і виконують в основному консигнаційні операції.
Комісійні фірми, їх основні види:
- комісійні експортні фірми – представники продавця або покупця. Відповідають за:
1) своєчасність поставки товарів;
2) транспортування;
3) документальне оформлення угоди;
4) страхування;
5) технічне обслуговування (іноді);
- комісійні імпортні фірми – представники покупців своєї країни. Вони розміщують замовлення за кордоном від свого імені, але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того, можуть надавати й інші послуги – досліджувати кон’юнктуру ринку, стежити за відвантаженням товару тощо.
Агентські фірми тривалий час підтримують тісний контакт із довірителем. Вони поділяються на експортних і закордонних агентів.
Брокерські фірми – це великі компанії, спеціалісти цих фірм мають високу кваліфікацію, підтримують постійні зв’язки з великими банками, що дає змогу їм іноді фінансувати угоди (у заставу під товар). Вони надають кваліфіковану інформацію, випускаючи низку бюлетенів.
Фектори – торговельні посередники, що виконують широке коло посередницьких обов’язків від імені експортера: експортують продукцію; фінансують експортні операції, сплачують аванс виробнику, видають кредити покупцю, страхують. Звичайно вони беруть участь у торгівлі текстилем, шкурами, лісом.