Правові засади виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

У КПК України (гл. 21, § 3, ст. 272) передбачено такий вид негласних слідчих (розшукових) дій, як виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи учать в організованій групі чи злочинній організації, або учасником вказаної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.

На виконання спеціального завдання поширюються загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії (гл. 21, §1), а саме:

- негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукові) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;

- проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів[1].

Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 р. серед заходів щодо забезпечення боротьби з організованою злочинністю надає право спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю ОВС і СБУ, якщо інших заходів для розкриття злочинів та притягнення винних до відповідальності недостатньо, використовувати штатних і нештатних негласних співробітників, які вводяться під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання.

Введення негласного співробітника в організовані злочинні угруповання здійснюється за наявності відомостей про організовану злочинність та на підставі письмового доручення. Для виконання доручення негласний співробітник вправі під легендою прикриття вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини. Шкода або збитки, завдані діями негласного співробітника під час виконання доручення, відшкодовуються за рахунок державного бюджету.

Негласний співробітник не несе відповідальності за завдані ним шкоду або збитки, якщо його дії були необхідними для виконання доручення [5, ст. 13]. Для здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю спецпідрозділи ОВС і СБУ також мають залучати до співробітництва учасників організованих злочинних угруповань на підставі письмового доручення та відповідно до нормативних актів МВС та СБУ.

Учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, розслідування чи судового розгляду справ сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі (ст. 14)[2].

Названий Закон також визначає поняття організованої злочинності, яка є тим кримінальним середовищем, де виконується спеціальне завдання. Під організованою злочинністю в цьому Законі розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються КК України(ст.1 )[3].

Крім того, у КК України визначається поняття вчинення злочину організованою групою або злочинною організацією. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь кільки осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч.3 ст. 28)[4].

Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч.4 ст. 28)[5].

Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них (ст. 30)[6].

Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи учать в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Така особа підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчинено умисно і пов’язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків. Особа, яка вчинила такий злочин, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ст. 43)[7].

Виконання спеціального завдання, крім зазначених вище правових норм, також регламентовано нормами оперативно-розшукового законодавства. Так, оперативним підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, для виконання завдань при наявності відповідних підстав надається право здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співпрацює з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості (п.8 ст. 8), а також мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників, встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності (п.12, 13 ст. 8)[8].

Отже, відповідно до чинного законодавства виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації:

- негласна слідча (розшукова) дія згідно з КПК України;

- здійснюється особою, яка проникає до складу організованої групи чи злочинної організації, беручи учать в організованій злочинній діяльності, або є учасником вказаної групи чи організації, беручи участь в організованій злочинній діяльності, або є учасником вказаної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з оперативними підрозділами і органами досудового розслідування, із збереженням в таємниці достовірних відомостей про особу.

2. Організація виконання спеціального завдання

Виконання спеціального завдання як негласна слідча (розшукова) дія здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування або постанови прокурора із збереженням в таємниці достовірних відомостей про особу (ст.272)[9].

Постанова повинна відповідати вимогам ст. 251 КПК і містити:

- найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

- правову кваліфікацію злочину і з зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність;

- відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;

- початок, тривалість і мета негласної слідчої (розшукової) дії;

- відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;

- обґрунтування прийнятої постанови, в тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила в інший спосіб;

- вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

У постанові на виконання спеціального завдання крім відомостей, передбачених ст. 272 КПК України, зазначається:

- обґрунтування меж спеціального завдання;

- використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності – термін його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії, в тому числі виконання спеціального завдання, має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи МВС України та інші підрозділи правоохоронних органів. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатись також інші особи (п.6 ст. 246)[10].

Виконання спеціального завдання із розкриття злочинної діяльності полягає у проникненні в злочину групу або злочину організацію штатного негласного працівника або особи, яка конфіденційно співпрацює з оперативним підрозділом.

Для вирішення цього завдання оперативні підрозділи можуть створювати легендовані підприємства. Порядок їх створення і використання проникнення штатного негласного працівника, особи, яка конфіденційно співпрацює з оперативним підрозділом, регламентується окремим нормативним актом МВС України.

Про проникнення зазначених осіб до організованої групи чи організації для виконання спеціального завдання виноситься постанова, документально оформляється завдання при наявності відповідного кримінального провадження.

Аналогічні вимоги ставляться до документального оформлення і у разі виконання спеціального завдання учасником групи чи організації, з якими досягнута згода про конфіденційне співробітництво[11]. Дотримання цих вимог дає право особі на правомірне заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання і звільнення від кримінальної відповідальності (часткове або повне).

Організація проникнення в злочинне середовище являє собою систему цілеспрямованих організаційних, матеріально-технічних та інших заходів, що забезпечують, з огляду на змінність обстановки, найраціональніше комплексне використання сил і засобів для такого проникнення з метою вирішення завдань, що зумовлюють застосування цього виду діяльності.

Упровадження штатного негласного працівника або іншої особи в злочинне середовище потребує проведення таких організаційних заходів:

- добір і підготовка кандидата для провадження;

- оперативне прикриття працівника і здійснення керівництва його діяльністю;

- матеріальне і технічне забезпечення операції;

- адаптація працівника (після його виведення) до діяльності в звичайних умовах.

Організаційна модель проникнення в злочинне середовище складається з таких елементів:

- інформаційне забезпечення;

- ухвалення управлінського рішення;

- робота з виконавцем;

- планування заходу;

- облік і контроль;

- корегування та регулювання[12].

3. Тактика виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Тактика – основна категорія виконання спеціального завдання, оскільки саме вона визначає яких негласних слідчих (розшукових ) дій доцільно вжити для досягнення поставленої мети в конкретних умовах у процесі кримінального провадження.

Тактика виконання спеціального завдання шляхом проникнення в кримінальне середовище – це сукупність розумових процесів і подальших дій слідчого, оперативного працівника, а також штатного негласного працівника та інших осіб з огляду на конкретну ситуацію, сили, засоби і можливості супротивної сторони, що визначають спосіб дій і поводження суб’єкта під час його проникнення в злочинне середовище[13].

Якщо тактику негласного проникнення в злочинне середовище розглядати як алгоритм, тобто систему заходів, яких вживають за визначеними правилами і які після послідовного їх виконання приводять до вирішення поставленого завдання, можна виокремити такі основні складові (стадії) тактики:

- оцінка ситуації, що склалась в процесі кримінального провадження;

- ухвалення управлінського рішення і вибір способу дій та лінії поводження;

- реалізація прийнятого рішення;

- оцінка ефективності прийнятого рішення.

На першій стадії, тобто при оцінці ситуації, найбільш вагомого значення набувають відомості про особливість об’єкта і його оточення, оскільки допомагають визначити його слабкі місця і потреби, розробити легенду, лінію поводження суб’єкта проникнення, а також з’ясувати місце, час та умови здійснення першого контакту і загалом заходу.

На другій стадії складають легенду і відповідно до неї розробляють план дій, а також добирають суб’єкта проникнення, визначають об’єкт, місце проведення проникнення. Ця стадія являє собою найбільш об’ємну складову тактики негласного проникнення. Особлива роль належить легендуванню. Його мета – цілеспрямований вплив на об’єкт із спонуканням його до відповідних вчинків.

Реалізація прийнятого рішення – це стадія втілення в життя уявної моделі або програми дій з проникненням у злочинне середовище із застосуванням тактичних прийомів і способів вирішення поставлених завдань.

Найефективнішими є такі прийоми і способи встановлення контакту із середовищем, до якого здійснюється проникнення:

- створення та використання спеціально створених підприємств, установ, організацій;

- установлення довірчих стосунків безпосередньо з об’єктом впровадження;

- інсценування випадкового знайомства та ін.

Оцінка ефективності прийнятого рішення – підсумкова стадія тактики негласного проникнення в злочинне середовище. Аналіз ефективності реалізації має проводитись на кожному із зазначених вище етапів у міру здійснення негласних слідчих (розшукових) дій щодо перетворення реальної ситуації на бажану, особливо на завершальній стадії цього процесу. Ефективність проникнення залежить від ступеня відповідності досягнутих результатів поставленим цілям і завданням. Отриманий позитивний результат порівняно з витратами на його досягнення свідчить про ефективність заходу[14].

Підвищенню ефективності негласного проникнення, на думку розробників нового КПК України, сприятиме процесуальне закріплення в окремих статтях положень щодо:

- використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів;

- з цією метою допускається виготовлення та використання спеціальних речей і документів, створення та використання спеціально створених підприємств, установ, організацій;

- виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів оформлюється відповідним протоколом;

- несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у тому числі виконання спеціального завдання, використовуються в процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину;

- при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій дозволяється за ухвалою слідчого судді негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження;

- при проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману у результаті конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст.ст. 273, 274, 275)[15].

Отже, проникнення в злочинне середовище для виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованих груп чи злочинних організацій являє собою один із перспективних напрямів діяльності правоохоронних органів. Світовий досвід свідчить про високу результативність використання негласних працівників у процесі документування злочинної діяльності та досудового розслідування[16].

Пріоритет цього виду негласних слідчих (розшукових) дій зумовлений унікальними можливостями суб’єктів проникнення у кримінальному середовищі. Це робить його ефективним способом одержання відомостей, речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, дозволяє здійснювати активний вплив на всі процеси, що відбуваються у кримінальному середовищі, забезпечуючи інтереси кримінального судочинства.