Розрахунки із застосуванням
Платіжних доручень
Розрахункам із застосуванням платіжних доручень належить ос-
новне місце в безготівковому платіжному обороті.
Платіжне доручення — це розрахунковий документ, яким влас-
ник рахунка в письмовій формі дає доручення обслуговуючому його
банку на перерахування (переведення) певної суми коштів з його ра-
хунка на рахунок іншого клієнта — одержувача коштів.
У безготівковому обороті платіжні доручення використовуються
переважно в місцевих розрахунках для здійснення практично всіх
видів товарних і нетоварних платежів: оплати матеріальних ціннос-
тей та послуг, відпущених постачальником або отриманих покуп-
цем; внесків податків та платежів у бюджет, Пенсійний фонд, фонд
соціального страхування та інші централізовані фонди та ланки
фінансової системи; погашення кредиторської заборгованості; пере-
рахування пені, штрафів, недоутримок, а також сум за рішенням
суду та господарського суду; погашення позик банку та відсотків за
ними, перерахування попередньої оплати за товари, послуги, аван-
сових платежів з податків та ін.
Оформлене платіжне доручення здається в обслуговуючий банк
не пізніше як за 10 днів з дня його виписки. Банк приймає доручен-
ня до оплати (в оплату за товари, послуги, на перерахування по-
датків, платежів, боргів та ін.) лише в тому разі, якщо у платника є
на рахунку необхідна сума вільних коштів.
Оплата — це перерахування банком коштів з рахунку платника
в сумі, вказаній у платіжному дорученні, та зарахування їх на раху-
нок одержувача.
Оплачені платіжні доручення (крім першого примірника) дода-
ються до виписок банку за рахунками платника та одержувача
коштів на підтвердження здійснених за ними операцій.
У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і плат-
ник можуть передбачати можливість подання платником платіжно-
го доручення в довільній формі, яке має містити всі реквізити платіж-
ного доручення типової форми та вказівки платника щодо порядку
оплати банком цього документа.
Платіжні доручення в довільній формі складаються не менше як
у двох примірниках. Вони застосовуються при розрахунках у разі пе-
ріодичного перерахування платником фінансованих сум одним і тим
самим одержувачам коштів, перерахування підприємством заробіт-
ної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів, а також в
інших випадках відповідно до чинного законодавства та/або укла-
дених договорів.
Оформляючи платіжне доручення в довільній формі, в ньому за-
повнюють всі реквізити і вказують призначення платежу. Доручен-
ня здається в банк для оплати у загальновстановленому порядку.
Якщо одержувач коштів не має відповідних рахунків у банках,
платник на його ім’я може перерахувати кошти платіжним доручен-
ням встановленої форми через підприємства поштового зв’язку.
У цьому разі відносини між підприємством зв’язку, платниками та
одержувачами грошей регулюються відповідними нормативно-пра-
вовими актами підприємства “Укрпошта”, тобто отримані кошти
підприємство зв’язку видає одержувачам відповідно до поданих до-
кументів (реєстрів) до платіжного доручення.
2.5.
Розрахунки із застосуванням платіжних
Вимог-доручень
У безготівковому платіжному обороті України значне місце по-
сідають розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.
Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, в
якому, з одного боку, передбачається вимога постачальника (одер-
жувача коштів) до покупця (платника) оплатити вартість поставле-
ної йому продукції, наданих послуг відповідно до договору, а з
іншого — дається доручення платника своєму банку про перераху-
вання з його рахунка вказаної у вимозі “суми до оплати” коштів.
Отже, платіжна вимога-доручення складається з двох частин —
верхньої та нижньої. Верхня частина, яка є “вимогою”, заповнюєть-
ся постачальником — одержувачем коштів. У ній він вимагає від
платника сплатити йому відповідну суму коштів за поставлені това-
ри, надані послуги. Нижня частина цього документа містить дору-
чення платника своєму банку про оплату вказаної ним суми поста-
чальнику — одержувачу коштів.
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником —
одержувачем коштів на бланку типової форми у двох екземплярах.
При цьому заповнюється тільки його верхня частина — “вимога”.
Перший примірник виписаного документа засвідчується підписами
та печаткою одержувача коштів. Оформлена в такий спосіб платіж-
на вимога-доручення разом із супровідними та іншими документа-
ми, передбаченими договором, надсилається платнику безпосеред-
ньо постачальником або через установу банку.
Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення, вирішує пи-
тання про згоду на його оплату. При погодженні оплатити цю ви-
могу платник оформляє її нижню частину: зазначає цифрами та сло-
вами суму, яку він повинен оплатити, підписує та ставить свою пе-
чатку. Оформлена платіжна вимога-доручення здається в банк
платника, який вирішує питання про його оплату.
Виписана платіжна вимога-доручення діє протягом 20 днів.
2.6.
Розрахунки чеками
Нині в системі безготівкових розрахунків за отримані товари,
виконані роботи та надані послуги дістали поширення розрахунки
за допомогою чеків.
Розрахунковий чек — це розрахунковий документ, що містить
письмове доручення власника рахунка обслуговуючому банку про
перерахування зазначеної в ньому суми коштів з його рахунка на ра-
хунок пред’явника (чековласника) цього чека.
Чекодавець — це юридична або фізична особа, яка підписує чек
та видає його постачальнику для оплати отриманих від нього то-
варів та наданих послуг.
Чекоутримувач — це підприємство або фізична особа, що отри-
мали чек та мають право на стягнення грошових коштів з рахунка
чекодавця для оплати відпущених йому товарів та наданих послуг.
Розрахункові чеки мають встановлену форму з написом “Розра-
хунковий чек”. Отримання готівки за ними не допускається. Виго-
товляються розрахункові чеки Національним банком України на
спеціальному папері та брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів
(чеків).
Для отримання лімітованої чекової книжки клієнт подає до об-
слуговуючої установи банку заяву встановленої форми в одному
примірнику, заповнивши в ній всі реквізити, а також зазначивши
прізвище, ім’я та по батькові особи, якій доручається отримання че-
кової книжки. Виписана заява засвідчується підписами та печаткою
підприємства-одержувача чекової книжки.
Крім заяви на отримання лімітованої чекової книжки виписуєть-
ся платіжне доручення встановленої форми для перерахування з по-
точного рахунка коштів на спеціальний рахунок “Чекові книжки”.
Цим самим банк депонує кошти для розрахунків за лімітованими че-
ками, тобто гарантує їх оплату постачальнику. Водночас кредитним
договором між чекодавцем та банком може бути передбачений по-
рядок, згідно з яким таке депонування не здійснюється, а банк прий-
має на себе зобов’язання оплачувати чеки свого клієнта-чекодавця
(в разі відсутності коштів на його розрахунковому рахунку) за раху-
нок кредиту в межах наперед визначеного розміру.
На основі поданих документів банк виписує чекову книжку вста-
новленої форми із зазначенням в ній найменування власника книж-
ки, номера особового рахунка, з якого оплачуватимуться чеки, стро-
ку дії книжки, з ким і за що здійснюватимуться розрахунки, суми
ліміту для лімітованої книжки. Сума ліміту визначається клієнтом за
погодженням з банком. Крім того, на кожному чеку вказуються най-
менування власника книжки і номер особового рахунка, з якого оп-
лачуватимуться чеки. Після цього чекова книжка підписується
відповідними працівниками банку, засвідчується гербовою печат-
кою та видається касою довіреній особі клієнта під його розписку
на заяві про видачу книжки. Отримана книжка зберігається в бух-
галтерії підприємства як бланки суворої звітності.
Строк дії лімітованих чекових книжок не повинен перевищувати
один рік. Чеки, виписані понад ліміт та вказаного строку дії, вважа-
ються недійсними і до оплати банком не приймаються.
Розрахунки чеками з лімітованих книжок здійснюються в такому
порядку. Підприємство, що бажає придбати необхідні товари, отри-
мати послуги та розрахуватися за них чеком, призначає свого прац-
івника, який повинен отримати ці товари або послуги, видає йому
відповідне доручення, а також лімітовану чекову книжку, і цей пра-
цівник погоджує з постачальником необхідних товарів та послуг
найменування товарів, що купуються, їх обсяг та вартість. Усе це
відображається у виписаній постачальником накладній на відпуск
товарів та надання послуг, на підставі якої довірена особа покупця
виписує розрахунковий чек із зазначенням у ньому кому, скільки і
за що перераховується коштів. Паралельно з виписуванням чека за-
повнюється і його корінець, в якому зазначається сума залишку
ліміту до платежу, сума, що сплачується за чеком, і сума залишку
ліміту до наступного платежу.
Виписуються чеки чорнилом на ім’я конкретних одержувачів
коштів у місці отримання товарів. Поправки та підчищення в чеках
не допускаються. Зіпсовані чеки з чекової книжки не вилучаються.
Мінімальна сума, на яку виписується чек, не встановлюється. Необ-
хідно, щоб виписані чеки мали печатку власника чекової книжки і
були підписані особами, які мають право розпоряджатися коштами
на рахунках підприємства. Як виняток, чеки з лімітованих книжок
може підписувати посадова особа покупця, якій видане доручення
на отримання товару. У цьому разі в чеку перед підписом робиться
напис “За дорученням” із зазначенням його номера та дати випис-
ки. Виписаний чек відривається від корінця та передається поста-
чальнику. Постачальник на отриманому чеку та на його корінці ста-
вить свій штамп, виписує на отримані чеки реєстр чеків у двох-трьох
примірниках та здає по ньому чеки з доданими до них рахунками-
фактурами в обслуговуючий банк для отримання платежу з чеко-
власника. Банк на основі чеків, що надійшли, списує вказану в них
суму з рахунків чековласників та зараховує їх на рахунок одержува-
ча грошових коштів.
Виписаний чек діє протягом 10 днів.
Правильність використання чеків контролюється головним бух-
галтером з поміткою на його корінці. Якщо в лімітованій чековій
книжці залишаються невикористані чеки, підприємство може отри-
мати додатковий ліміт у такому самому порядку, як і для отримання
попереднього ліміту.
Якщо ж чеки використані, а ліміт не вичерпано, то клієнтові на
залишок ліміту може бути видана нова чекова книжка. Якщо строк
дії лімітованої чекової книжки вичерпано та залишився невикорис-
таний ліміт, він перераховується за дорученням клієнта на той раху-
нок, звідки була видана чекова книжка, а клієнту в разі потреби
оформлюється і видається нова книжка
У разі закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання
ліміту чеки, що залишилися невикористаними, мають бути повернені
банку, де була отримана чекова книжка.
2.7.
Розрахунки акредитивами
Сутність акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що по-
купець на основі договору з постачальником та до відвантаження
ним продукції переказує гроші на його ім’я у відповідну установу
банку. Переказ здійснюється шляхом надання установі банку, що
обслуговує покупця, заяви на акредитив встановленої форми.
Акредитив — це документ (договір), згідно з яким банк-емітент
за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені зо-
бов’язаний виконати платіж на умовах акредитива на користь бене-
фіціара чи доручити іншому (виконуючому) банку здійснити цей
платіж.
Акредитивна форма розрахунків застосовується тільки в разі не-
місцевих розрахунків з одним постачальником.
Відкриття (виставлення) акредитиву може бути здійснене як у
банку платника, так і в банку постачальника з бронюванням або без
бронювання коштів на окремому рахунку.
Акредитив, при відкритті якого бронюються кошти платника на
окремому рахунку в банку платника або в банку постачальника (бе-
нефіціара), називається покритим.
Акредитив, при відкритті якого кошти платника не бронюються
на окремому рахунку, а оплата за ним у разі тимчасової відсутності
коштів на рахунку платника гарантується банком платника за раху-
нок кредиту, називається непокритим.
Крім акредитивів, що передбачають депонування коштів у банку
постачальника, у разі наявності кореспондентських рахунків між
банками застосовуються так звані гарантовані акредитиви.
Гарантованими називаються акредитиви, які відкриваються по-
купцям у банку постачальника шляхом видачі йому права списува-
ти всі суми акредитива з кореспондентського рахунка банку, що об-
слуговує платника (банку емітента).
Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні.
Відкличним є акредитив, який може бути змінений або анульований
банком, що обслуговує платника (банком-емітентом), без попередньо
згоди з постачальником (бенефіціаром) у разі невиконання ним умов
договору.
Безвідкличним є акредитив, який може бути змінений або анульо-
ваний банком за згодою постачальника (бенефіціара), на ім’я якого
він був виставлений (відкритий).
Виставляється акредитив на строк, встановлений у договорі
сторін, але щонайдовше на 15 днів. Мінімальна сума, на яку може
бути відкритий акредитив, не обмежується. Поповнювати акреди-
тив, а також видавати з нього готівку забороняється.
Розглянемо порядок виставлення акредитива та розрахунків за ним.
Для відкриття акредитива з депонуванням коштів у банку покуп-
ця платник виписує заяву на акредитив у трьох примірниках, а при
депонуванні коштів у банку постачальника — у чотирьох. У заяві на
акредитив зазначається, який акредитив відкривається — відклич-
ний або безвідкличний та заповнюються всі реквізити: назви акре-
дитиводавця та постачальника (бенефіціара), їх банків, строк дії
акредитива, його сума, назви товарів і послуг та умови їх оплати
(з акцептом, без акцепту та на підставі яких документів здійснюва-
тиметься оплата).
Виписану заяву на акредитив платник-покупець здає в обслуго-
вуючу установу банку. Останній після перевірки заяви списує кошти
в сумі акредитиву із зазначеного в ньому рахунку та бронює їх на
рахунку “розрахунки за акредитивами” (у разі депонування коштів
у банку покупця). Якщо ж відкривається акредитив з депонуванням
коштів у банку постачальника, то заявник своїм дорученням через
обслуговуючий банк перераховує суму акредитива в банк постачаль-
ника. Останній зараховує її на спецрахунок, що відкривається поста-
чальнику.
Після цього банк покупця сповіщає банк постачальника, надіслав-
ши на його адресу акредитив або повідомлення телеграфом, електрон-
ною поштою тощо про те, кому і який акредитив відкритий.
Отримавши відповідне повідомлення, банк постачальника відкриває
на ім’я постачальника спецрахунок і сповіщає про це постачальника.
Постачальник, отримавши повідомлення про відкриття акредитива,
відвантажує (відпускає) продукцію на адресу покупця, виписує доку-
менти, що підтверджують її відвантаження, та подає їх банку, що об-
слуговує його. Банк, отримавши документи та перевіривши дотриман-
ня зазначених у заяві умов розрахунків списує вартість відвантаженої
(відпущеної) продукції зі спецрахунка, відкритого постачальнику в
його банку (у разі депонування коштів у банку постачальника), і за-
раховує їх на рахунок постачальника. При депонуванні коштів у
банку платника банк постачальника отримані від постачальника до-
кументи на відвантажену (відпущену) продукцію, надані послуги,
надсилає в банк платника, який списує вартість відвантаженої
(відпущеної) покупцю-платнику продукції з відкритого йому спец-
рахунка “Розрахунки за акредитивами” та перераховує їх у банк по-
стачальника для зарахування на рахунок постачальника на оплату
відвантаженої (відпущеної) ним продукції.
Оплата за акредитивом може здійснюватись одразу в повній сумі
акредитива або частково в кожному окремому випадку. У разі не-
повного використання акредитива кошти в невикористаній сумі по-
вертаються покупцеві та зараховуються на рахунок, з якого вистав-
лявся акредитив. Якщо кошти за акредитивом використані повністю
або строк його дії закінчився, він закривається. Достроково акреди-
тив може бути закритий банком платника в разі порушення поста-
чальником його умов за заявою постачальника, якщо це безвідклич-
ний акредитив, або на вимогу покупця в разі виставлення відклич-
ного акредитива.
Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли між
постачальником і покупцем немає постійних господарських зв’язків
щодо купівлі (поставки) товарів та надання послуг або коли угода
має разовий характер.
2.8.