Фізіологічна надійність людини

Тема 2. БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ У ЖИТТЄВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Практичне заняття 2 години

Питання практичного заняття

1. Фізіологічна надійність людини

1.1. Основні причини зростання ризику небезпеки

1.2. Фізіологічна стійкість людини до небезпек

2. Вплив зовнішнього середовища на життєдіяльність людини

2.1. Небезпечні фактори дії зовнішнього середовища

2.2. Механічні небезпеки, їх джерела та наслідки

2.3. Побутовий травматизм

3. Безпека на ігрових і спортивних майданчиках

4. Відпочинок на воді (льоду). Правила безпеки на воді. Небезпечність льодоходу. Допомога при переохолодженні або обмороженні. Пам'ятка про поводження на льоду. Перша допомога при переохолодженнях. Перша допомога при відмороженнях

5. Безпека перебування на вулицях: правила дорожнього руху, дорожньо-транспортні пригоди за участю пішоходів, їх причини та наслідки. Типові травмування пішоходів

6. Газ у побуті. Вплив газу та продуктів його загорання на здоров’я людини. Правила безпечного користування газом. Дії у разі витоку газу.

Методичні матеріали для підготовки до практичного заняття.

Фізіологічна надійність людини

Фізіологічна надійність людини – це її здатність протистояти любій небезпеці в будь яких екстремальних умовах. (Тобто, це самозахист людини від небезпек).

Будь яка діяльність людини супроводжується двома компонентами

v Фізіологічним – це робота її м’язової системи, її сила, витривалість, правильність направлення її рухів, а також розвиток її зору, слуху, нюху і т.д.

v Психічним – це її пам’ять, мислення, емоції, вольові зусилля, тощо.

Взаємозв’язок цих компонентів і становить основу самозахисту людини від небезпек.

Так, дитина, після народження, зовсім не захищена. У неї не розвинена ні м’язова система, ні зір, ні слух, ні мислення. Тому вона потребує особливої уваги і піклування.

Але з роками у неї міцнішають м’язи, підвищується витривалість, поліпшується зір і слух, тренується пам’ять і т.д. Саме це і є механізм її самозахисту, який вивчається такою наукою як психофізіологія людини.

Ця наука вивчає зміни функціонального стану людини, і в залежності від її трудової діяльності рекомендує для неї раціональні режими праці і відпочинку, та визначає певні норми до її безпосередньої безпеки.

Це пов’язано з тим, що людина, для поліпшення свого життя, розробила високоефективні і потужні знаряддя праці і побутової техніки, які також становлять для неї потенційну загрозу. Але статистика свідчить, що головну небезпеку в діяльності людини утворюють не знаряддя праці, і не техніка, а вона сама. Тому повстає питання, чому все ж таки людина, яка наділена інстинктом самозбереження, сама стає винуватцем своїх травм і сама підвищує ризик небезпеки?

Відповідь на це питання дає аналіз людського фактору в проблемі безпеки, який виділяє три основні причини зростання ризику небезпек.

1.1. основні причини зростання ризику небезпек:

Перша причина – це прогресування темпу зростання небезпек над темпом розвитку самозбереження людини.

Так, сучасна людина стала більш розумнішою, але в той же час у неї погіршилися деякі фізичні властивості, а саме:

· Поліпшення трудової діяльності людини за рахунок використання техніки значно послабило її м’язову систему та витривалість (В колишні часи люди розраховували лише на свою власну силу та витривалість, і тому вони постійно тренували себе в подоланні значних відстаней та у витримуванні значних перевантажень А нині навіть молодь може годинами чекати на зупинці автобуса щоб не пройти самостійно і 500 м.)

· Екологічний стан довкілля і шкідливі виробничі фактори занизили у сучасної людини гостроту зору і слуху (деякі діти навіть з народження потребують окуляри та слухачки);

· З розвитком знарядь праці розширився і діапазон впливу людини на довкілля, що провокує зворотну реакцію у вигляді виникнення небезпечних природних явищ які негативно впливають на життєдіяльність людини.

Саме це і занижує реакцію людини на можливу небезпеку. При цьому, у відповідь на активну діяльність людини зросла і сила протидії оточуючого середовища, на яку сучасна людина реагує більш кволо.

Таким чином, з розвитком науково-технічного прогресу зростає з небаченою швидкістю і небезпека травматизму, так як розвиток інстинкту самозбереження людини значно відстає від темпу зростання небезпек.

Тобто, першу причину зростання небезпеки можна пояснити так:

Розробляючи нові машини і устаткування, людина перш за все вимагає від них більшої потужності і ефективності, а наслідки такої діяльності та безпека роботи на цих машинах, удосконалюються в процесі їх експлуатації.

Друга причина – це зростання ціни помилки.

Коли людина робила помилку на примітивних знаряддях праці, то розплата за неї не була занадто велика. Вона могла подряпатися колючою рослиною, опустити собі на ногу камінь, впасти з дерева, тощо. А помилки сучасної людини обходяться їй набагато дорожче. Нині люди частіше гинуть від струму високої напруги, травмуються під ударами потужних пресів, падають з висоти багатоповерхових будинків, і падають не на м’яку землю чи траву, а на асфальт і бетон, що усугубляє їх травму, і т.д.

Тобто, другу причину зростання небезпеки можна пояснити так:

Помилки людини при роботі на колишніх примітивних знаряддях праці призводили до незначних ушкоджень, а нині помилки в роботі на потужній техніці можуть привести до тяжких травм, і навіть до смертельних наслідків.

Третя причина – це адаптація людини до небезпеки.

Так, для сучасної людини техніка стала повсякденним засобом обходу, а також джерелом утіхи, об’єктом мотивації, та фактором престижу. При цьому люди інколи забувають, що техніка є ще й джерелом підвищеної небезпеки.

А постійна взаємодія людини з такою технікою і не інформованість її про масовий характер нещасних випадків, веде до того, що людина нехтує небезпекою і адаптується до неї, та часто-густо заради маленької вигоди навмисно іде на порушення правил безпеки.

Тобто, третю причину зростання небезпеки можна пояснити так:

Людина в повсякденній діяльності звиклася до сучасного технічного прогресу і нехтує небезпекою, яка в даний час загрожує їй з усіх сторін.

Таким чином існує три основних причини зростання небезпеки, а саме:

§ Прогресування темпу росту небезпеки над розвитком людського інстинкту самозбереження;

§ Зростання ціни помилки в нинішніх умовах;

§ Адаптація людини до небезпек.

Але при цьому необхідно відмітити, що головним винуватцем виникнення небезпеки залишається все-ж таки людина. Тому, в питаннях безпеки життєдіяльності особливу увагу необхідно уділяти людському фактору.

1.2. ФІЗІОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ЛЮДИНИ ДО НЕБЕЗПЕК

На людину, в процесі будь якої діяльності, постійно діє потік зовнішніх подразників, які впливають на її безпеку. Це такі подразники, як світло, шум, запах, присмак у роті, дотик, тощо.

Ці подразники сприймаються органами відчуття людини, так званими аналізаторами, і, перетворившись в сигнал нервової системи, поступають до виконавчих органів людини. Саме ці аналізатори і створюють основу фізіологічної надійності людини.

Аналізатори людини підрозділяються на:

1. Зоровий; 5. Шкірний (дотиковий);

2. Слуховий; 6. Вестибулярний (руховий);

3. Нюховий; 7.Внутрішньоорганізмовий.

4. Смаковий;

Кожен аналізатор сприймає лише свій вид подразників, а центральна мозкова система людини розрізнює їх, і спрямовує дії людини у безпечному для неї напрямку. Наприклад:

a) Побачивши червоне світло світлофора, людина зупиняється;

b) Почувши запах підгорілої їжі, людина поспішає на кухню;

c) Коли дзвенить телефон, людина підіймає слухавку, і таке інше.

Аналізатори людини працюють постійно, і відіграють важливе значення в її безпеці життєдіяльності.

Спільні властивості аналізаторів:

v Надзвичайно висока чутливість аналізаторів:

– достатньо лише декількох квантів освітлення, і людина починає бачити;

– людина починає чути при зміні барабанної перетинки на відстань в 10 разів менше від атому водню;

– достатньо 2 – 3 молекули пахучої речовини, щоб людина відчула її запах.

v Адантація (пристосовування) до подразників.

При високій інтенсивності дії подразника, чутливість аналізатора знижується, а при низьких – підвищується. (адаптація зору в темноті)

v Можливість тренування аналізаторів.

Прискорення адаптаційних процесів.

v Здатність певний час зберігати відчуття післядії подразника

Достатньо людині на соті долі секунди показати картину, і вона її здатна відтворити в пам’яті.

v Постійна взаємодіє і взаємозаміна аналізаторів

– Побачивши смачну страву, людина може відчути її присмак у роті

– Втративши зір, людина може читати пальцями, і так далі.

Вплив зовнішніх подразників на безпеку людини.

Зоровий аналізатор, освітлення і колір

Понад 90 % інформації про зовнішній світ людина дістає завдяки зоровому аналізатору. Тому цей аналізатор відіграє особливе значення в безпеці життєдіяльності людини.

Основні властивості зору:

а) Гострота зору – це здатність сприймати не значні предмети.

^- відмінна гострота зору буде в центрі з кутом в 3⁰;

^- добра – з кутом в 6⁰;

^- задовільна – з кутом в 12 ⁰.

Тому, всі оперативні знаки, особливо дорожні, повинні розташовуватися в границі поля зору з кутом не більше ніж 12⁰.

б) Незвичайні зорові відчуття - це так звані міражі, галюцинації, ілюзії, які “обманюють” людину, і можуть привести до курйозних, а то й зовсім до небажаних наслідків.

Наприклад. Рух автомобіля темного кольору здається більш повільним, а відстань до нього більшою ніж насправді. А автомобілі світлого кольору здаються що знаходяться блище, і рухаються швидше. Тому водії більш обережніші при зустрічі з автомобілями світлого кольору ніж з автомобілями темного кольору. А цим і пояснюється те, що темні автомобілі частіше потрапляють у аварії ніж автомобілі білого кольору.

Ілюзії можуть виникнути також при монотонності подразників, що викликає сонливість. Тому, щоб цього не трапилося з водіями, рекомендується на довгих прямолінійних дорогах через кожні 3 км утворювати криві ділянки, або фарбувати ділянки дороги в різні кольори та влаштовувати на них різноманітні насадження, тощо.

в) Видимість – це можливість розрізняти предмети чи їх колір при певній освітленості та прозорості середовища.

Видимість понижується в темний час доби, а також в дощ, снігопад, туман, що призводить до виникнення аварій та катастроф. Тому, при поганій видимості необхідно вживати певних заходів, що знижують можливість виникнення небезпек.

Наприклад, в туман зелений колір сприймається як жовтий, а жовтий – як червоний. Тому саме ці кольори вибрані для світлофора, так як така помилка не страшна для регулювання дорожнього руху. А червоний колір має найбільшу довжину хвилі, і в любих умовах поширюється з найменшими енергетичними витратами. Тому цей колір в любу погоду буде сприйматися як червоний.

г) Гігієнічна характеристика освітленості.

Освітлення повинно бути рівномірним і досить сильним, щоб не створювати різких тіней на робочім місці.

Організація правильного освітлення природним і штучним способом сприяє підвищенню продуктивності праці, зменшенню травматизму, та поліпшенню якості продукції.

д) Роль кольору у безпеці людини.

Кольори по різному впливають на психіку людини, і кожен колір викликає у неї певні емоції. Наприклад:

· оранжевий колір сприймається як гарячий, він бадьорить і стимулює людину до активних дій;

· блакитний колір – навпаки, заспокоює людину, регулює ритм її серця, та зменшує втому;

· червоний колір діє насторожено, нібито попереджує людину щодо небезпеки, і т.д.

Тому у червоний колір фарбують ті елементи обладнання, які запобігають появі потенційної небезпеки для людини, та на які необхідно негайно звернути її увагу у випадку появи небезпеки (Наприклад, кнопки “стоп”, важелі виключення механізмів, протипожежні щити та їх обладнання, і тому подібне)

Так як жовтий колір викликає у людини бадьорість і вона охоче звертає на нього увагу, то цей колір застосовується для попередження людини про можливу небезпеку, і ним фарбують рухомі деталі обладнання, які несуть потенційну небезпеку, і на які необхідно постійно звертати увагу людини при виконанні нею певної роботи.

Таким чином, в залежності від того яку психіку чи емоцію необхідно викликати у людини для забезпечення її безпеки, в такий колір і фарбуються ті чи інші речі, що можуть нести для неї потенційну небезпеку.

слуховий аналізатор та дія шуму на людину.

Людина сприймає звук в діапазоні інтенсивностю сили звуку (І) - від 10^-12 до 10² Вт/м².

Мінімальна інтенсивність звуку (І₀), яка ледве сприймаються органами слуху людини, називається слуховим порогом. Сила звуку вимірюється в децибелах (дБ) (1 дБ = 10 Бел).

Децибел – це логарифмічна величина яка показує, у скільки десяткових логарифмічних одиниць даний звук більше від значення його слухового порогу.

L = 10lg(I/I₀) звідки I/I_{0 =} 10^L

Таким чином, якщо I/I₀ = 1, то L = 0 (дБ);

I/I₀ = 10, то L = 2 (дБ);

I/I₀ = 100, то L = 3 (дБ); і т.д.

Інтенсивний шум – це акустичний стрес, який виводить людину з рівноваги, та впливає на її нервову систему, що може привести до нещасних випадків.

Шум призводить не тільки до порушення слухового аналізатора, але й до захворювання внутрішніх органів людини. Внаслідок тривалої дії шуму вегетативна (нервова) та ендокринна системи людини перестають регулювати роботу її внутрішніх органів. А від цього з’являються гіпертонічна, ішемічна, виразкова та інші хвороби.

Допустимі межі сили звуку у різних умовах становлять 45 – 35 дБ, а больовий поріг наступає при силі звуку в 140 дБ.

Згідно з вимогами ГОСТу 12.1.003-76 “Шум. Загальні вимоги безпеки”, рекомендуються наступні діапазони шумів для приміщень різного призначення:

– Для сну та відпочинку – 30 – 40 дБ;

– Для розумової праці – 45 – 55 дБ;

– Для робочих цехів, гаражів, магазинів, тощо – 56 – 70 дБ.

А постійний шумовий фон може спричинити людині наступні недуги:

– Шум до 70 дБ – порушує ендокринну та нервову системи;

– Шум до 90 дБ – порушує слух;

– Шум до 120 дБ – спричиняє нестерпний фізичний біль в вухах.

Шум, що утворюється на заняттях під час тихої розмови між студентами, вимірюється в 10 – 12 дБ, і є перешкодою для учбового процесу.

Боротьба з шумом ведеться:

ü В джерелах його утворення (удосконалення агрегатів і машин та створення їх менше шумними, і т.д.);

ü На шляхах його поширення:

– ізолюванням шумних агрегатів від загальних цехів;

– установкою шумо-поглинаючих екранів;

– впровадженням на дорогах зелених насаджень, тощо.

ü Застосуванням індивідуальних засобів захисту:

– навушників;

– протишумові тампони і втулки;

– шумозахисні шоломи та проти шумний одяг, тощо

ü Організаційними заходами:

– раціональний режим праці;

– суміщення шумних і безшумних робіт;

– прийом душів і ванни;

– повноцінний сон і відпочинок, тощо.

ü Медичними заходами:

– медичний відбір за професійною придатністю;

– періодичний медичний огляд;

– медична експертиза працездатності, тощо.

Розглядаючи безпеку життєдіяльності людини необхідно ураховувати дію й інших аналізаторів людини, таких як:; смакового; нюхового; шкірного (дотикового); вестибулярного (рухового), що визначає положення тіла людини в просторі; внутрішньо організмового - реакція організму на неякісну страву, або якесь підсвідоме передчуття небезпеки (так зване сьоме відчуття).