Тема 9. фінансова надійність страхової компанії

9.1. Поняття фінансової надійності та методи її забезпечення.

Особливістю діяльності страхової компанії є те, що страховик спочатку акумулює кошти, що надхо­дять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Така «плата наперед») потре­бує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками. Однією із гарантій є фінансова надійність страховика.

Фінансова надійність страховика – це його здатність виконати страхові зобов'язання, які прийняті за договорами страхування та пе­рестрахування у разі впливу несприятливих чинників.

Фінансова надійність забезпечується кількома чинниками:

• розміром власних коштів;

• правильно розрахованими тарифними ставками;

• збалансованим страховим портфелем;

• величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих страхови­ком на себе зобов'язань;

• розміщенням страхових резервів;

• перестрахуванням.

Основними вимогами до створення українських страхових компаній є наяв­ність мінімального розміру статутного фонду – 100 тис. екю (для компаній, створених за участю іноземних юридичних осіб та інозем­них громадян, – 500 тис. екю). Не менше 60 % статут­ного фонду має бути внесено у грошовій формі. Згідно із Законом України «Про стра­хування» допускається сплата грошової частини внесків до статутного фонду цінними паперами, що випускаються державою за їх номіналь­ною вартістю в порядку, визначеному Міністерством фінансів Украї­ни, але не більш як 25 % загального розміру статутного фонду. Законодавством забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити матеріальні активи.

Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Та­кими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також су­ма нерозподіленого прибутку. Вільні резерви – це частка власних ко­штів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.

При розра­хунку тарифних ставок необхідно враховувати величину, однорідність та стабільність страхових операцій.

При формуванні страхових резервів слід враховувати вид страхування, термін дії договору, рівномірність розподілу ризику.

Тимчасово вільні коштиможуть бути інвестовані страхови­ком; активи страховика повинні розміщува­тися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікованості, надійності та прибутковості

Значна вартість об'єктів, які можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель, коли­вання результатів діяльності страховика, можуть негативно вплинути на фінансову надійність страхової компанії. Для запобігання таким негативним наслідкам використовується перестраху­вання. Згідно Закону України «Про страхування» передбачається в обов'язковому порядку укладан­ня угоди перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єк­том страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів.

9.2. Сутність і значення платоспроможності страхової компанії. Запас платоспроможності та його визначення згідно з Законом України “Про страхування”.

При настанні страхового випадку, страховик зобов¢язаний здійснити виплату страхового відшкодування за договорами зі страхування майна та страхування відповідальності або виплату страхової суми за договорами особистого страхування. Тому страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Запас платоспроможності страховика визначається вирахуванням із вартості майна страховика (загальної суми активів) суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату (без врахування договорів страхування життя) дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

Þ перша - шляхом множення суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,25. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90 відсотків страхових премій, сплачених перестраховикам;

Þ друга - шляхом множення суми здійснених виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,30. При цьому сума здійснених виплат зменшується на 90 відсотків виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестраховування.

Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.

9.3. Умови забезпечення платоспроможності страховка в Україні згідно з Законом України “Про страхування”.

Страховики зобов'язані дотримувати таких умов забезпечення платоспроможності:

▪ наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;

▪ створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

▪ перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлюється в сумі, еквівалентній 100 тис. ЕКЮ, за валютним обмінним курсом валюти України, а для страховиків створених за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлюється в сумі, еквівалентній 500 тис. ЕКЮ.

До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок прибутку можуть створювати вільні резерви.

Вільні резерви – це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

9.4. Страхові резерви: їх призначення та склад згідно з Законом України “Про страхування”.

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя.

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

▪ незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

▪ збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) по відповідних видах страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку:

Þ сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у першому кварталі цього періоду множиться на 1/4;

Þ сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у другому кварталі множиться на 1/2;

Þ сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) в останньому кварталі множиться на 3/4;

Þ одержані добутки додаються.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

– довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

– належних виплат страхових сум.

Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

▪ грошові кошти на розрахунковому рахунку;

▪ банківські вклади (депозити);

▪ нерухоме майно;

▪ цінні папери, що передбачають одержання доходів;

▪ цінні папери, що емітуються державою;

▪ права вимоги до перестраховиків;

▪ довгострокові інвестиційні кредити (для резервів із страхування життя);

▪ готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Резерви із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва.

9.5. Розміщення та інвестування коштів страхових резервів згідно з Законом України “Про страхування”.

Страховики є важливим джерелом ін­вестиційного капіталу, оскільки:

отримання страхової премії передує наданню страхової по­слуги

розподіл ризику в часі.

Тому страховик протя­гом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається кошта­ми страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпоряд­женні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціаль­них фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіле­ного прибутку.

При інвестуванні потрібно вихо­дити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхово­го відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за на­дання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміще­ні з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, дивсрсифікованості.

Безпечність Þ мі­німальний інвестиційний ризик;

Прибутковості Þ іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності.

Ліквідність Þ можливість оперативної конвертації активів у готівкові платіжні

Диверсифікованість Þ це розосередження активів, наприклад, розміщення коштів на депозитних рахунках в банках, у цінних паперах.

Згідно із Законом України «Про страхування» страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:

• грошові кошти на розрахунковому рахунку;

• банківські вклади (депозити);

• нерухоме майно;

• цінні папери, що передбачають одержання доходу;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимог до перестраховиків;

• довгострокові Інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя).

З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль над інвести­ційною діяльністю. Встановлені розміри обсягів інве­стицій страхових резервів, а саме:

• вкладення в нерухомість – не більше 10 % загального обсягу резервів за кожним об'єктом;

• вкла­дення в акції, які котируються, та гарантовані кредити – не більше 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів;

• інвести­ції в незабезпечені кредити – не більше 5 % за кожним їх видом;

• в акції, що не котируються – не більше 10 % у сукупності вкладень;

• у готівку – н е більше 3 % загальної суми резервів.

У разі, коли обсяги страхових резервів, сформованих в іноземних валютах, перевищують 10 % від загальної суми активів страховика для забезпечення ліквідності та безпечності розміщення резервів, не менш як 60 % їх мають бути представлені у цих самих валютах активами та­ких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку в іноземній валюті; банківські вклади (депозити) в іноземній валюті.

Наши рекомендации