Розрахунок вартості комбікорму

Метод ідентифікованої собівартості може використовуватися у разі виконання спеціальних замовлень і проектів, а також для оцінки запасів, які не замінюють один одного. При його застосуванні передбачається ведення обліку по кожній одиниці запасу і визначення при вибутті собівартості кожної списаної одиниці (або партії). Указаний метод доцільно застосовувати при невеликій кількості запасів, які можна розглядати як окремі одиниці.

У результаті використання методу ідентифікованої собівартості однакові запаси облічуються за різною вартістю. Можливість застосування цього методу обмежена у зв'язку з тим, що на практиці важко вести облік собівартості по кожній одиниці запасу.

Метод середньозваженої собівартості передбачає проведення оцінки кожної одиниці запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих протягом звітного місяця запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці.

Назва методу оцінки запасів при вибутті ФІФО походить від англійського "FIFO", що в перекладі означає "першим увійшов – першим вийшов". Оцінка запасів за цим методом означає списання запасів у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство. Отже, при вибутті запасів їх оцінка здійснюється за собівартістю перших за часом надходження запасів, а вартість залишку на кінець звітного місяця визначається собівартістю запасів, отриманих останніми.

При застосуванні методу ФІФО в умовах інфляції запаси будуть списуватися на витрати за цінами, заниженими порівняно з діючими. Це буде сприяти збільшенню у бухгалтерському обліку прибутку підприємств від звичайної діяльності.

Назва методу оцінки запасів при вибутті ЛІФО походить від англійського "LIFO", що в перекладі означає "останнім увійшов – першим вийшов". Оцінка запасів за цим методом передбачає, що першими вибувають запаси, що надійшли на підприємство останніми, тобто списання запасів здійснюється в послідовності, зворотній надходженню. При цьому витрата запасів відображається за ціною останнього надходження, а вартість їх залишку на кінець місяця визначається за собівартістю перших надходжень.

У період інфляції метод ЛІФО передбачає найвищу собівартість вибулих запасів, оскільки відображає останні ціни на них. А отже, знижується розмір прибутку і податку на прибуток у підприємств, які не є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Тому п.29 П(С)БО 9 передбачено, що при оцінці запасів за методом ЛІФО у примітках до фінансової звітності наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартості запасів, обчисленої із застосуванням методів ФІФО, середньозваженої собівартості, чистої вартості реалізації.

Метод оцінки за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), установлених на підприємстві з урахуванням нормального рівня використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. При цьому ціни і нормативні витрати повинні регулярно переглядатися і перевірятися для максимального наближення їх до фактичних. В умовах інфляції застосування цього методу призведе до частої зміни норм.

Метод ціни продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торгівельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між їх продажною (роздрібною) вартістю і сумою торгівельної націнки на них.

Розрахунок суми торгівельної націнки можна здійснити за такою формулою:

де Н – сума торгівельної націнки;

ПВр – продажна вартість реалізованих товарів;

ЗНп.м – залишок торгівельних націнок на початок місяця;

Нм – торгівельні націнки у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів;

ПВп.м – продажна вартість товарів на початок місяця;

ПВм – продажна вартість отриманих у звітному місяця товарів.

Результати застосування різних методів оцінки собівартості запасів залежить від системи їх обліку, прийнятої на підприємстві.

При застосуванні періодичного обліку запасів кількість і собівартість вибулих запасів визначаються розрахунковим шляхом.

При постійній системі обліку запасів у кожний момент відомо, яка кількість одиниць запасу використана і надійшла на підприємство. Тому кількість одиниць у залишку та їх собівартість на кінець періоду визначаються розрахунковим шляхом.

Розглянемо суть різних методів оцінки вибулих запасів і вплив отриманих результатів розрахунків на фінансовий результат, використовуючи умовний числовий приклад. Також умовимося, що підприємство веде періодичний облік запасів.

Приклад 1. Сільськогосподарське підприємство займається відгодівлею тварин і для цих цілей використовує комбікорм.

Вихідні дані про наявність і рух комбікорму:

Залишок на 01.03.2003р. – 1200 кг за ціною 0,50 грн. за 1 кг на суму 600 грн.

Надійшло в березні 2003 року по датах:

0.5.03 – 1000 кг за ціною 0,52 грн. за 1 кг на суму 520 грн.;

15.03. – 1400 кг за ціною 0,55 грн. за 1 кг на суму 770 грн.;

25.03. – 1800 кг за ціною 0,60 грн. за 1 кг на суму 1080 грн.

Витрачений комбікорм за березень у кількості 3300 кг.

Залишок на 31.03.2003р. – 2100 кг.

Розрахунок 1. При розрахунку вартості згодованого комбікорму за методом ідентифікованої собівартості на підприємстві було встановлено, що його витрата здійснювалася з партій, отриманих у різний час:

- 10.03.2003р. був згодований комбікорм у кількості 500 кг з партії, отриманої 05.03.2003 р., за ціною 0,52 грн. на суму 260 грн.;

- 20.03.2003р. – 1000 кг із залишку, що був на початок місяця, за ціною 0,50 грн. на суму 500 грн.;

- 30.03.2003 р. – 1800 кг з партії, що надійшла 25.03.2003 р., за ціною 0,60 грн. на суму 1080 грн.

Результати розрахунка подані у табл.

Таблиця

Зміст запису	Кількість, кг	Собівартість 1 кг, грн.	Сума, грн.
Залишок на 01.03.2003р.		0,50
Прибуток у березні 2003 року, усього		-
у т.ч.: - 0.5.03.2003р.		0,52
- 15.03.2003р.		0,55
- 25.03.2003р.		0,60
Витрата в березні 2003 року, усього		-
у т.ч.: - 10.03.2003р.		0,52
- 20.03.2003р.		0,50
- 30.03.2003р.		0,60
Залишок на 31.03.2003 року, усього		-
у т.ч. по партіях комбікорму		0,50
		0,52
		0,55

Розрахунок 2. Розрахунок середньозваженої собівартості комбікорму на підприємстві здійснюємо таким чином:

1200 кг х 0,50 грн. + 1000 кг х 0,52 грн. + 1400 кг х 0,55 грн. +

+ 1800 кг х 0,60 грн./1200 кг + 1000 кг + 1400 кг + 1800 кг =

= 2970 грн./5400 кг = 0,55 грн.

Вартість залишку комбікорму на 31.03.2003р. склала 1155 грн.

(2100 кг х 0,55 грн.), а сума витрати – 1815 грн. (2970 грн. – 1155 грн.).

результати розрахунка подані в табл.

Таблиця

Зміст запису	Кількість, кг	Собівартість 1 кг, грн.	Сума, грн.
Залишок на 01.03.2003р.		0,50
Прибуток у березні 2003 року, усього		-
у т.ч.: - 0.5.03.2003р.		0,52
- 15.03.2003р.		0,55
- 25.03.2003р.		0,60
Разом прибуток із залишком		-
Залишок на 31.03.2003р.		0,55
Витрати у березні 2003р.		-

Розрахунок 3. Дані оцінки комбікорму на підприємстві за методом ФІФО подані у таблиці.

Таблиця

Зміст запису	Кількість, кг	Собівартість 1 кг, грн.	Сума, грн.
Залишок на 01.03.2003р.		0, 50
Прибуток у березні 2003 року, усього		-
у т.ч.: - 0.5.03.2003р.		0,52
- 15.03.2003р.		0,55
- 25.03.2003р.		0,60
Разом прибуток із залишком		-
Залишок на 31.03.2003 року, усього (за даними інвентаризації)		-
у т.ч. по партіях комбікорму		0,60
		0,55
Витрата за березень 2003 р., усього		-
у т.ч. по партіях комбікорму		0,50
		0,52
		0,55

Вартість згодованого комбікорму визначена в сумі 1725 грн. (2970 грн. – 1275 грн.).

Розрахунок 4. Дані оцінки комбікорму на підприємстві за методом ЛІФО подані у таблиці.

Вартість згодованого комбікорму визначена в сумі 1902 грн. (2970 грн. – 1068 грн.)

Таблиця

Зміст запису	Кількість, кг	Собівартість 1 кг, грн.	Сума, грн.
Залишок на 01.03.2003р.		0,50
Прибуток у березні 2003 року, усього		-
у т.ч.: - 0.5.03.2003р.		0,52
- 15.03.2003р.		0,55
- 25.03.2003р.		0,60
Разом прибуток із залишком		-
Залишок на 31.03.2003 року, усього (за даними інвентаризації)		-
у т.ч. по партіях комбікорму		0,50
		0,52
Витрата за березень 2003 р., усього		-
у т.ч. по партіях комбікорму		0,60
		0,55
		0,52

Розрахунок 5. На підприємстві розрахунок оцінки вибуття комбікорму за методом нормативних витрат проводився виходячи з нормативної собівартості 1 кг комбікорму 0,54 грн. Результати розрахунку відображені в табл. 4.5.

Таблиця 4.5

Розрахунок вартості комбікорму

Зміст запису	Кількість, кг	Собівартість 1 кг, грн.	Сума, грн.
Залишок на 01.03.2003р.		0,50
Прибуток у березні 2003 року, усього		-
у т.ч.: - 0.5.03.2003р.		0,52
- 15.03.2003р.		0,55
- 25.03.2003р.		0,60
Витрата за березень 2003 р.		0,54
Залишок на 31.03.2003 р.		0,57

З таблиці 4.5 видно, що собівартість 1 кг комбікорму в залишку на 31.03.2003р. перевищує його нормативу собівартість. Отже, у цьому разі необхідно переглянути і скоригувати нормативні витрати.

Застосування різних методів оцінки вибуття запасів має різній вплив на чистий прибуток. При використанні методу середньозваженої собівартості чистий прибуток набуває середнього значення; в умовах зростання цін собівартості запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість. При виконанні ФІФО вартість кінцевих запасів наближена до їхньої поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції знижується, що призводить до максимального значення чистого прибутку; в умовах зростання цін виникає найнижча собівартість реалізованої продукції внаслідок низьких цін на раніше придбану продукцію і як результат – найвищий чистий прибуток. Результатом застосування методу ЛІФО є максимально наближена до дійсності собівартість реалізованої продукції, менший порівняно з іншими методами оцінки чистий прибуток (за умови зростання цін); в умовах зростання цін підприємство матиме найвищу собівартість реалізованої продукції (через високі ціни) і найменший чистий прибуток. При застосуванні методу ідентифікованої с/б конкретної партії підприємство має можливість регулювати свій прибуток шляхом реалізації найдорожчих або найдешевших одиниць запасів.

На дату балансу запаси оцінюються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодовувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

4.3. Облік виробничих запасів та продукції сільськогосподарського виробництва

4.3.1.Первинний облік виробничих запасів

Виробничі запаси (сировина, паливо, мінеральні добрива, запасні частини, будівельні матеріали та ін.) надходять на сільськогосподарські підприємства в основному від постачальників, взаємовідносини з якими регулюються на підставі договорів постачання. На матеріали, які придбані у постачальників, одержують розрахункові документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, вантажні митні декларації, податкові накладні тощо) та інші документи (специфікації, сертифікати, паспорти посвідчення на якість тощо). Ці документи обов'язково реєструються в Журналі обліку вантажів, що надійшли (ф.№М-1).

Для одержання виробничих запасів зі складу постачальника уповноваженій особі (експедитору) в бухгалтерії виписується довіреність за встановленою формою, яка підписується керівником, головним бухгалтером підприємства і засвідчується печаткою господарства. Довіреність реєструють в Журналі реєстрації довіреностей (ф.№М-3). Строк дії довіреності встановлено в межах 10 днів. Бухгалтерія слідкує за використанням довіреностей: робить відмітки в спеціальній графі про надходження матеріалів на склад або про анулювання довіреності, якщо вона повернута без виконання. Особа якій видана довіреність, зобовязана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх задачі на склад або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику бухгалтерії не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робіться відмітка про номери документів на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом, "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули невикористану довіреність, строк дії якої закінчився, нова довіреність не видається.

Бланки довіреностей є документами суворої звітності і облічуються на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку". списують використані бланки довіреностей по актах типової форми №М-2а, затверджених керівником підприємства. Акт складають не рідше одного разу на квартал.

Одержані зі сторони виробничі запаси повинні бути своєчасно оприбутковані складом. Запаси, що надходять перевіряють за асортиментом, кількістю (рахунком, вагою, обсягом) відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.65р. №П-6. Одержані запаси приймають і за якістю, зазначеною у супровідних документах, відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.66р. №П-7. Матеріально відповідальна особа (завскладом, комірник) приймає матеріали після зважування, підрахунку, замірювання тощо й порівняння фактично прийнятої кількості з даними, зазначеними в супровідних та платіжних документах. Прийняту кількість матеріалів завідуючий складом оформляє накладною (внутрішньогосподарського призначення) (ф.№87) або прибутковим ордером (ф.№М-4). Складати накладну можна в двох примірниках, перший з яких залишається на складі й використовується для ведення складського обліку, а другий із підписом завідуючого складом, що підтверджує одержання цінностей, разом із документами постачальника експедитор здає у бухгалтерію, звітуючи тим самим про використання виданої довіреності. При невідповідності матеріалів, що надійшли, їх асортименту, якості або кількості, зазначеним у документах постачальника, складають акт про приймання матеріалів (ф.№М-7).

Сільськогосподарські підприємства придбавають також медикаменти і біопрепарати для лікування тварин, дезинфікуючі засоби для проведення профілактичних заходів. Відпуск названих матеріалів здійснюється через ветеринарні аптеки та інші організації системи "Зооветпостач" на підставі замовлень (РРО) сільськогосподарських підприємств і рецептів ветеринарних лікарів.

Виробничі запаси можуть надходити в господарство через підзвітних осіб в порядку їх придбання за готівку в магазинах, на ринку, ярмарках, у населення. До авансового звіту про витрачені суми на придбання матеріалів додаються первинні документи, що підтверджують факт купівлі (рахунки, чеки магазинів, податкові накладні та ін.).

Факт купівлі (продажу) товару у фізособи – суб'єкта підприємницької діяльності підтверджується чеком реєстратора розрахункових операцій. Однак багато приватних підприємців можуть не використовувати РРО і не видавати касового чека. Тоді виправдним документом на оприбуткування матеріалів є розрахункова квитанція або товарний чек. Якщо підприємець є платником ПДВ, і у випадку купівлі на суму, що перевищує 20 грн., він зобов'язаний надати і податкову накладну.

Придбання матеріалів у звичайного громадянина (непідприємця), оформляють актом закупівлі (відомістю закупівлі). Він повинен містити такі реквізити: найменування документа, дату і місце складання акта, прізвище, ім'я, по батькові продавця і прізвище, ім'я, по батькові і посаду покупця – підзвітної особи підприємства, найменування підприємства, ідентифікаційний код продавця або відомості з паспорта продавця, найменування товару, ціну одиниці товару, обсяг проданого товару, суму виплачених продавцю коштів, суму утриманого прибуткового податку, підпис продавця про одержані кошти і покупця – про виплачені. Один примірник акта залишається у покупця і слугує підставою для оприбуткування товару, а другий – у продавця.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які виплачують громадянам кошти, утримують з їх доходу і перераховують до бюджету прибутковий податок за ставкою 20% і подають до податкових органів за місцем державної реєстрації відомості за формою ДР.

Прибутковим податком не обкладають доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продуктів їх забою в сирому вигляді і у вигляді первинної переробки.

Переміщення з одного складу чи комори на інший та відпуск виробничих запасів оформляють накладною чи лімітно-забірною картою. Разова видача ТМЦ зі складу проводиться на підставі накладної (внутрішньогосподарського призначення) (ф.№87 або ф.№М-11). Накладну, як правило, виписують у двох примірниках, один з яких передають на склад, а другий залишають в одержувача цінностей.

При систематичному відпуску виробничих запасів на виробничі потреби застосовують лімітно-забірні карти на одержання матеріальних цінностей (ф. №117) і лімітно-забірні карти спеціалізованої форми (для запасних частин) (ф.№117а). В цих документах здійснюється поточний контроль за дотриманням лімітів відпуску матеріалів на виробництво. Лімітно-забірні карти виписує бухгалтерія на один чи кілька номенклатурних номерів матеріалів і, як правило, на один шифр витрат в двох примірниках строком на один місяць. Один примірник лімітно-забірної карти до початку місяця передають одержувачу, а другий – складу. Завскладом при відпуску виробничих запасів фіксує в обох примірниках карти дату та кількість виданих матеріалів.

Можна використовувати типові форми лімітно-забірних карт. Форму №М-8 використовують для здійснення багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів протягом місяця. За формою №М-9 можна відпускати лімітовані матеріали чотири рази на відповідний об'єкт обліку, вказуючи дати відпуску і залишок ліміту після кожної видачі.

Лімітно-забірну карту за формою №М-28 використовують для відпуску матеріалів на конкретний будівельний об'єкт і ведуть протягом усього періоду його будівництва. Вона знаходиться у виконавця робіт. Одночасно ведуть щомісячну форму №М-28а, яка знаходиться на складі. При видачі матеріалів комірник підписується у формі №М-28. Одержувач підписується у формі №М-28а. В кінці місяця виконавець робіт заповнює графу 14 форми №М-28 про залишок матеріалів на об'єкті на кінець місяця. Розраховується фактична витрата матеріалів на об'єкт. Після перевірки записів у формі №М-28 бухгалтерія при незакінченому об'єкті будівництва повертає її виконавцю робіт для продовження використання.

При витрачанні виробничих запасів на потреби виробництва їх списують у витрати на підставі актів: на списання насіння і садивного матеріалу (ф.№ ), про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (ф.№ ), на списання МШП. До них додають документи, на підставі яких одержували ці цінності зі складу (лімітно-забірні карти, накладні). Акти затверджує керівник підприємства чи уповноважена ним особа.

Фактичні витрати нафтопродуктів визначають на основі подорожніх листів вантажного автомобіля (ф.№2), облікових листів тракториста-машиніста (ф.№67), подорожніх листів легкового автомобіля (ф.№3) та ін. дані з яких заносять у нагромаджувальні відомості обліку використання машинно-тракторного парку або нагромаджувальні відомості обліку роботи вантажного автотранспорту.

Покупні корми відпускають із місць зберігання згідно з Відомостями витрати кормів (ф.№ ), які складають у двох примірниках: перший передають особі, що відпускає корми, а другий зберігається в одержувача (завфермою чи бригадира тваринництва). Після підпису одержувача кормів цей документ є підставою для списання їх із підзвіту комірника чи завскладом. Дані відомості витрат кормів відображаються в бухгалтерії в Журналі обліку витрат кормів. Відомість виписує зоотехнік на основі раціону для певного виду і групи худоби і птиці.

Медикаменти, перев'язні матеріали, біологічні препарати, дезинфікуючі засоби списують за актами, затвердженими керівником підприємства. Проведення профілактичних прищеплень реєструють в журналі (ф.№2-вет.). Акти складають на підставі записів у амбулаторному журналі. Дефіцитні лікарські засоби, а також ліки, які містять отруйні і сильнодіючі засоби, повинні списуватися індивідуально по рецепту.

Для оформлення відпуску виробничих запасів у порядку продажу застосовують товарно-транспортні накладні (ф.№1-ТН). При доставці власним автотранспортом їх виписують в трьох примірниках: один із підписом водія залишають у пункті відправлення, а решту, завірених підписами та печатками (штампами) вантажовідправника і підписом водія, вручають водієві, з них один передають товароодержувачу, відповідальному за приймання вантажу, а інший з відміткою про приймання вантажу повертають сільськогосподарському підприємству (залишається у водія для підтвердження обсягу перевезення вантажів й нарахування заробітної плати). При перевезенні вантажів залученим транспортом товарно-транспортні накладні виписують у чотирьох примірниках, два з них залишаються у водія автотранспортної організації.

Для обліку запасів сільськогосподарські підприємства, використовують інші типові форми первинного обліку, затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.96р. №193: акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (ф.№М-10), накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф.№М-11), відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф.№М-14), акт приймання-передачі обладнання у монтаж (ф.№15а), акт про приймання обладнання (ф.№М-15), сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу (ф.№М-18) та ін.

4.3.4. Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 “Виробничі запаси” . Це рахунок активний, балансовий, основний, призначений для обліку оборотних активів. За дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 "Виробничі запаси" має субрахунки:

201 "Сировина і матеріали";

202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби";

203 "Паливо";

204 "Тара й тарні матеріали";

205 "Будівельні матеріали";

206 "Матеріали, передані в переробку";

207 "Запасні частини";

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення";

209 "Інші матеріали".

На субрахунку 201 “Сировина і матеріали” відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

На субрахунку 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 “Товари”.

На субрахунку 203 “Паливо” (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковує одержане (нафтопродукти і газ) за талонами. До субрахунку 203 можна відкрити субрахунки другого порядку:

2031 "Нафтопродукти на складах";

2032 "Нафтопродукти з талонами";

2033 "Паливо в баках транспортних засобів";

2034 "Тверде паливо"

2035 "Газ у балонах, резервуарах і за талонами";

2036 "Інші види палива".

Розглянемо порядок обліку талонів на паливо. Талони не належать до первинних документів, які є підставою для оприбуткування палива. Вони, як правило, містять тільки дані про кількість, найменування і марку палива. Цих реквізитів не достатньо, щоб визначити їх первинними документами. Для підприємства-споживача талони є гарантію того, що воно одержить паливо на АЗС, яка обслуговується підприємством-постачальником ПММ.

Талони на паливо доцільно обліковувати на забалансовому рахунку 06 "Гарантії та забезпечення одержані". Вони не є запасами, тому не можуть облічуватися на субрахунку 203 "Паливо". Відображати талони на забалансовому рахунку слід для того, щоб забезпечити контроль за фактичним одержанням палива водіями напротязі місяця. Оприбуткувати ПММ на субрахунку 203 підприємство-споживач може тільки після надходження первинних документів від підприємства-постачальника в кінці місяця. Такими документами є відомості заправки автотранспорту споживачів за безготівковим розрахунком (ф.№24-НП). Крім того робляться відмітки в подорожніх листах про кількість і вартість відпущених нафтопродуктів, які підтверджуються підписом і штампом оператора. Відомості за ф.№24-НП виписуються в двох примірниках: один після відпуску продукції залишається на АЗС, а другий – споживача. Звірка розрахунків за відпущені нафтопродукти проводиться із споживачем щомісячно не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

При списанні пального використовуються норми витрат палива. На деякі види транспортних засобів розроблені типові форми витрати палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43). Вони призначені для планування потреби підприємств у ТММ і контролю за їх витратою, ведення звітності, режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів. У зв'язку з тим, що автомобільний парк зростає і вдосконалюється, випускаються нові моделі автомобілів, норми витрати ПСС застарівають.

В цьому випадку можна застосовувати тимчасові норми витрати палива і мастильних матеріалів.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 “Сировина і матеріали” і на субрахунку 203 “Паливо” – за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік також ведеться на субрахунку 203.

На субрахунку 204 “Тара й тарні матеріали” відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на субрахунку 201 “Сировина і матеріали”.

На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій. Зокрема до цієї групи матеріальних цінностей належать силікатні матеріали (цемент, глина, пісок, цегла, алебастр, бут, гравій, вапно, камінь, крейда тощо), лісові матеріали (ліс-кругляк, пиломатеріали), будівельний метал (сталь, рейки, залізо покрівельне), металовироби (цвяхи, гайки, залізні вироби тощо), фарба оліфа та ін.

На субрахунку 205 не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

На субрахунку 206 “Матеріали, передані в переробку” обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.

На субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

До субрахунку 207 в сільськогосподарських підприємствах можна відкрити такі субрахунки другого порядку:

2071 "Запасні частини";

2072 "Двигуни, вузли і агрегати";

2073 "Шини і акумулятори";

2074 "Двигуни, вузли, агрегати, шини і запасні частини, що підлягають відновленню".

Облік запасних частин ведеться в розрізі таких аналітичних рахунків: запасні частини до тракторів; запасні частини до автомобілів; запасні частини до комбайнів; запасні частини до сільськогосподарських машин; інші запасні частини.

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами. Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що є в ремонті.

На субрахунку 208 “Матеріали сільськогосподарського призначення” обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Мінеральні добрива та хімічні засоби захисту рослин відображують за фізичною масою із зазначенням проценту вмісту діючої речовини. Придбані хімікати для ветеринарно-профілактичних потреб(хлорне вапно, каустичну соду, мідний купорос тощо), біопрепарати і медикаменти обліковують тільки в грошовому виразі, а особливі препарати (спирт, опій, морфій та ліки, що містять отруйні і сильнодіючі засоби) – за кількістю і вартістю. На субрахунку 208 також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві. Однак для обліку саджанців, кормів і насіння можна використовувати рахунок 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва".

На субрахунку 209 “Інші матеріали” обліковуються відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо. Тут також відображаються бланки довіреностей, векселів та інших документів, які належать до бланків суворої звітності.

Деякі особливості має облік відходів виробництва. На вартість поворотних ТМЦ, одержаних в процесі виробництва зменшуються прямі матеріальні витрати. Поворотні матеріали оцінюються за справедливою вартістю чи цінами можливого їх використання. Для визначення вартості отриманих відходів необхідно або залучити експертів, або створити на підприємстві комісію, яка оцініть ТМЦ як запаси, отримані безоплатно за справедливою вартістю. Після цього їх прибуткують на баланс і використовують у господарській діяльності або продають.

Отримані внаслідок ремонту чи ліквідації об'єктів запчастини, матеріали, шини, тощо, придатні для подальшого використання, відображають на субрахунках 201, 207 та ін.

Для обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), якщо їх неможливо віднести прямо у собівартість придбаних запасів, необхідно відкрити окремий субрахунок "Транспортно-заготівельні витрати" до відповідного рахунка запасів. По дебету цього субрахунка відображають всі понесені транспортно-заготівельні витрати, а по кредиту – щомісячне списання ТЗВ на собівартість вибулих запасів.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат розраховується діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Приклад розподілу транспортно-заготівельних витрат наведено в табл. 4.7.

Таблиця 4.7