Показники прибутковості та рентабельності на підприємстві

Для оцінювання ефективності економічної діяльності підприємства, характеристики рівня раціональності використання його ресурсів і витрат використовується відносний показник, який називається рентабельністю.

Прибуток як абсолютний синтетичний показник визначається на основі розподілу доходу з урахуванням діючої системи оподаткування доходу і прибутку.

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефек­тивності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальню­ючий показник міри ефективності використання капіталу — при­бутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибут­ку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою (3.1):

де: КП — коефіцієнт прибутковості;

П — прибуток;

К — капітал.

Виручка від реалізації, або обсяг реалізованої продукції у вар­тісному вираженні є одним із основних факторів, від якого зале­жить формування чистого прибутку.

Аналізуючи прибуток (збиток) від іншої реалізації, особ­ливу увагу слід приділити фактам продажу на сторону ма­теріальних ресурсів, які свого часу були придбані на ви­робничі цілі, але згодом виявилися зайвими або непотріб­ними підприємству. При цьому виручка від реалізації си­ровини, матеріалів, палива, інших предметів праці (без ура­хування ПДВ) зіставляється з їх собівартістю, яка включає покупну ціну і всі витрати на транспортування, зберігання та інші витрати, пов'язані з перебуванням товарно-ма­теріальних цінностей на підприємстві.

Аналіз прибутків (збитків) від позареалізаційних опе­рацій базується на законодавчо затвердженому переліку доходів і витрат, які списуються на фінансовий результат діяльності підприємства, тобто на прибуток (збиток). Особ­ливе місце серед позареалізаційних прибутків належить аналізу діяльності підприємства як інвестора фінансових ресурсів у цінні папери.

Показники рентабельності

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабель­ності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (ба­лансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чи­сельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабель­ності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвес­тиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

Основні показники рентабельності розрахову­ють за вихідними даними фінансової звітності, а саме: за формами № 1 "Баланс" і № 2 "Звіт про фінансові результати".

На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючи­ми, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства.

Факторний аналіз рентабельності реалізованої продукції

Визначимо вплив на зміну рентабельності таких чинників, як зміна цін та собівартості реалізованої продукції.

Позначимо рентабельність продукції попереднього та звітного періодів відповідно Rq₀ та Rq₁. Загальна зміна рентабельності:

. (3.4)

Аналіз рентабельності капіталу (активів)

Рентабельність капіталу (активів), або економічна рентабельність, визначається за формулою:

, (3.5)

де Pq — прибуток від реалізації продукції; А — активи (валюта ба­лансу).

Регулювання рентабельності капіталу зводиться до впливу на рен­табельність продукції та оборотність активів. Якщо рентабельність продукції збільшити неможливо, то, збільшуючи оборотність за­лучених ресурсів, збільшують рентабельність капіталу.

Аналіз рентабельності власного капіталу

У практиці фінансового аналізу в розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показни­ком, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприєм­ства. При цьому розглядаються три- і п'ятифакторні мо­делі рентабельності.

Трифакторна модель рентабельності власного капіталу.

Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми "Дюпон" запропонували рентабельність власного капіталу іR_вк визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком Rq , оборот­ності активів Оa та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) Кфз, тобто:

, (3.7)

де Р—чистий прибуток; V—чиста виручка від реалізації продукції; А — активи; П — пасиви.

Отже, рентабельність власного капіталу залежить від змін рента­бельності продукції (операційна діяльність підприємства), ресурсовіддачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позико­вого капіталу (фінансова діяльність).

П'ятифакторна модель рентабельності власного капіталу.

Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність власного капіталу, можна розширити. Йдеться про такі важливі по­казники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність поточних активів, співвідношення термінових зобов'язань і капіталу підприємства.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рента­бельність власного капіталу має вигляд:

,

де ПА, ПП — відповідно поточні активи та пасиви за даними балан­су підприємства.

П'ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність ре­алізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобо­в'язань у валюті балансу, коефіцієнт загхтьного покриття (поточної платоспроможності), оборотність поточних активів.